Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-2381 2006 р. Головуючий у 1-й інстанції - Квітка О.М.
Категорія - 5 Доповідач - Потапенко В.І.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого-судді - Вербицького В.С. Суддів - Єгорової С.М., Потапенка В.І. при секретарі - Пономаренко А.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 у справі за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності , на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 червня 2006 року .
Заслухавши доповідача, позивачку , представників сторін та дослідивши матеріали справи , колегія суддів ,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2005 року ОСОБА_2. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1. про визнання за нею права власності на 5/8 квартириАДРЕСА_1 та на 5/8 коштів на розрахункових рахунках Ощадбанку НОМЕР_1, НОМЕР_2,НОМЕР_3 на загальну суму 2490,59 грн., які були відкриті на ім/я її чоловіка.
Під час розгляду справи позивачка уточнила свої позовні вимоги і просила визнати за нею право власності на 1/2 квартириАДРЕСА_1 та на 1/2 коштів на розрахункових рахунках Ощадбанку НОМЕР_1, НОМЕР_2,НОМЕР_3 на загальну суму 1992,48 грн., які були відкриті на ім-.'я ОСОБА_3.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 червня 2006 р.оку позов задоволено . Визнано заОСОБА_2 право власності на спадкове майно : 1/2 частку квартириАДРЕСА_1 та на 1/2 частку вкладів на рахунках Ощадбанку НОМЕР_1, НОМЕР_2,НОМЕР_3 , яке залишилося після смерті ОСОБА_3, який помер 09.05.2005 року.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові та скасувати арешт , накладений на спірну квартиру згідно ухвали від 10.10.2005 року.
Посилається на те , що судом при ухваленні рішення було допущено порушення
норм процесуального права , неправильно застосовано норми матеріального права , та висновки суду не відповідають обставинам справи.
У судовому засіданні позивач та його представник простять суд апеляційну скаргу відхилити . а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача , позивачку , представників сторін , обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи , колегія суддів вважає , що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно п.2 ч.І ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, з підстав , що передбачені ст. 309 ЦПК України.
Задовольняючи позов суд першої інстанції послався на те , що позивачка та ОСОБА_3. проживали однією сім'єю не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, а тому на спірну квартиру , яка була придбане ними під час спільного проживання поширюються положення ст.ст.60,61,70 та 74 СК України. Також суд дійшов до висновку , що оскільки позивачка та ОСОБА_3. проживали однією сім'єю , але не перебували у шлюбі, то позивачка є спадкоємцем першої черги за законом та застосував до спірних правовідносин норми спадкового права ЦК України 2004 року.
Проте до такого висновку суд дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Так з змісту заяви про уточнення позовних вимог ( ас. 21-22) вбачається , що позивачка ставила перед судом позовну вимогу про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири та 1/2 частину грошових коштів на вкладах у Ощадбанку , з підстав, передбачених ст.74 СК України та ст. 355 ЦК України. При цьому вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3. перед судом не ставилося. Зазначивши у мотивувальній частині рішення про те , що позивачка та померлий ОСОБА_3. проживали однією сім'єю , суд фактично вийшов за межі позовних вимог , що є порушенням ч.І ст. 11 ЦПК України. А оскільки вимоги перед судом про встановлення факту проживання однією сім'єю не ставилося і в резолютивній частині встановлення такого факту не зазначено , безпідставним є застосування до спірних правовідносин норм СК України щодо визнання спірної квартири об'єктом права спільної сумісної власності.
Крім цього судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин норми спадкового права , оскільки позовні вимоги не випливають з цих норм. Помилковим є висновок суду стосовно того , що позивачка є спадкоємцем першої черги за законом , оскільки проживала однією сім'єю з ОСОБА_3. Відповідно до ст. 1261 ЦК України спадкоємцем першої черги є той з подружжя , який пережив спадкодавця , але права та обов'язки подружжя породжує тільки зареєстрований у встановленому порядку шлюб.
Стосовно позовної вимоги позивачки про визнання за нею права власності на 1/2 частину вкладів у Ощадбанку , які були відкриті на ім.'я померлого ОСОБА_3. колегія зазначає, що згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 19995 року № 20 , зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року № 15 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» відповідно до чинного законодавства власником вкладу, внесеного у кредитну установу ( крім нажитого подружжям) , є особа, на ім.'я якої його внесено, тому інші члени сім'ї не вправі вимагати визнання за ними права на цей вклад з мотивів внесення його за рахунок спільної праці. У цьому разі частка коштів, належна іншим членам сім'ї , може бути стягнена з вкладника за їх позовом. Крім цього померлий ОСОБА_3. все своє майно заповідав своїй дочці ОСОБА_1. , а на частину вкладів зробив заповідальні розпорядження^ ас. 46,47) Виходячи з наведеного позов в цій частині не підлягає
задоволенню.
Також колегія судців вважає, що не підлягає задоволенню позов і в частині вимоги про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину спірної квартири .
З матеріалів справи, показів свідків вбачається , що позивачка та померлий ОСОБА_3. проживали разом у спірній квартирі, шлюб між ними не було зареєстровано і факт проживання однією сім'єю рішенням суду не встановлено. Виходячи з наведеного ,спірна квартира ,що придбана ОСОБА_3. 22.03.2000 року є його приватною власністю , а не об'єктом спільної сумісної власності. ( ас. 40) Це також підтверджується тим , що 25.02.2000 року ОСОБА_3. та ОСОБА_5 продали належну їм квартиру за 5000.00 грн. ( ас. 39 ) , а тому ОСОБА_3. мав можливість та кошти для придбання спірної квартири. Будь-яких доказів того , що спірна квартира придбана позивачкою та ОСОБА_3. за спільні кошти суду не надано.
Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 16,17 Закону України « Про власність» від 07.021991 року.
Понесені позивачкою судові витрати відповідно до вимог ст.88 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 16,17 Закону України «Про власність» , ст.303, п.2 ч.І ст.307, п.З ч.І с. 309, 313,314,316,319 ЦПК України , колегія судців , -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовільнити .
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 червня 2006 року - скасувати та постановити нове рішення.
У позовіОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності 1/2 квартириАДРЕСА_1 та на 1/2 коштів на розрахункових рахунках Ощадбанку НОМЕР_1, НОМЕР_2,НОМЕР_3 на загальну суму 1992,48 грн., які були відкриті на ім'я ОСОБА_3. -відмовити.
Враховуючи майновий стан позивачкиОСОБА_2 звільнити її від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Скасувати арешт , накладений ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2005 року на квартиру АДРЕСА_1
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий - суддя підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області В.І.Потапенко