АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2012 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Лисака І. Н.
суддів: Винту Б.М., Заводян К.І.
секретар Градовий В.Б.
за участю ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частку спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 16 березня 2012 року, -
ВСТАНОВИЛА:
В грудні 2011 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частку спільного майна подружжя.
Посилалась на те, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 21.06.1969 року по 12.12.2000 року. Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилась спадщина. Все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось померлий заповів ОСОБА_3 Проте, 18.05.1981 року згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_4 придбав житловий будинок з господарськими спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1. Спірний будинок був придбаний колишнім подружжям під час перебування у шлюбі за спільні кошти, а тому просила визнати будинковолодіння по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину спірного будинковолодіння.
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 16 березня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищезазначене рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги.
Посилається на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зазначає, що майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю та може бути розділено як під час шлюбу та і після його розірвання. Крім того, вважає, що трирічний строк позовної давності нею не був пропущений, оскільки про порушення своїх права як співвласника майна дізналася лише після смерті колишнього чоловіка, тобто в 2009 році.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить відмовити у задоволені скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін посилаючись на те, що спірний будинок було придбано під час перебування ОСОБА_4 у шлюбі, проте за кошти, які ОСОБА_4 позичив у своєї мами. Також зазначає, що ще за життя померлий розділив з позивачкою в добровільному порядку спільне майно. Вважає, що відповідачка весь час з 2001 року знала про користування нею, ОСОБА_3, спірним майном, проте претензій не пред'являла та за нормами матеріального права, які діяли на момент розірвання шлюбу, пропустила строк позовної давності.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачка пропустила трирічний строк позовної давності, оскільки його перебіг розпочався після розірвання шлюбу з ОСОБА_4, з чим не можна погодитися.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 21.06.1969 року було укладено шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, який було розірвано рішенням Хмельницького міського суду від 12 серпня 1996 року та 12 грудня 2000 року зроблено відповідний запис в книзі реєстрації розірвань шлюбів. Згідно договору купівлі-продажу від 18 травня 1981 року ОСОБА_4 придбав житловий будинок з належними до нього надвірними спорудами в АДРЕСА_1.Ще за життя ОСОБА_4 розпорядився своєю власністю, заповівши її ОСОБА_5, про що склав заповіт, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, про що в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний запис.
Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 24.06.1983 року «Про практику розгляду судами України справ про спадкування»при встановленні в справі про поділ спадщини, що до її складу включено майно, придбане спадкодавцем у шлюбі разом з тим з подружжя, хто пережив іншого, суд визначає частку останнього у спільній власності і майно, що на неї припадає, за правилами статей 28, 29 КпШС і виключає його з того, що підлягає поділу між спадкоємцями. Якщо до складу спадщини включено не все майно, придбане у шлюбі, питання про визначення розміру частки дружини, що пережив іншого, вирішується з урахуванням частини майна, яке залишилося у нього.
Згідно ст.44 КпШС України шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.
Відповідно до ст. 22 КпШС України, що діяв до 2004 року майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно ч.2, ч.3 ст.29 КпСШ України поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу. Для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.
Також відповідно до ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.
Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Отже початок перебігу строку позовної давності не пов'язаний з реєстрацією розірвання шлюбу.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 дізналася про те, що її колишній чоловік ОСОБА_4 заповів весь спірний будинок ОСОБА_3 після його смерті, то строк позовної давності для звернення до суду нею не був пропущений.
Крім того, суд не приймає як доказ на спростування обставин щодо придбання спірного будинку за власні кошти ОСОБА_4, які були подаровані йому ОСОБА_6 в сумі 1000 грн. на придбання спірного будинку, по-скільки договір дарування грошей укладений 09.08.1999 року, а будинок придбаний за 2000 карб. 18.05.1981 року.
Надана ОСОБА_5 розписка на спростування обґрунтування вимог ОСОБА_1, що спірний будинок був придбаний за подаровані кошти ОСОБА_6 в сумі 2000 карб. також не може бути взятий до уваги, по-скільки є неналежним доказом дарування грошей, та лише може свідчити про їх отримання без вказівки на правову підставу: позика чи дарування.
Доказів того, що колише подружжя в добровільному порядку розділили спільно нажите за час шлюбу майно ОСОБА_5 не надала.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Враховуючи наведене, рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 16 березня 2012 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Згідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі вищевикладеного, керуюсь ст. 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 16 березня 2012 року скасувати.
Визнати будинковолодіння по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку будинковолодіння по АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сум 302 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: