Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1791 / 12 Головуючий у 1-й інстанції: Притуло Л.В.
Суддя-доповідач: Забіяко Ю.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: суддів: при секретарі:Бєлка В.Ю. Забіяко Ю.Г. ОСОБА_3 Мосіної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в особі представників ОСОБА_6 та ОСОБА_7
на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_5, про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку і виділ її в натурі, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2011 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину житлового АДРЕСА_1 та виділ її в натурі.
В позові зазначала, що з 12.02.1997 року по 15.09.2009 року вона з відповідачем перебувала у шлюбі. У період спільного проживання на сумісні кошти вони придбали житловий будинок, який зареєстровано за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 19.05.1999 року.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 лютого 2012 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину житлового АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 понесені судові витрати, судовий збір в розмірі 250грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120грн., та витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 2000грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 в особі представників ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що задовольнивши частково позовні вимоги, суд безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати в повному обсязі, а також посилався на те, що рішення суду ніяким чином не вирішує житлові проблеми сторін, а лише заглиблює їх, оскільки в житловому будинку загальною площею 42,9кв.м. неможливо проживати двом родинам.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що сторони перебували у шлюбі з 1997 року по 2009 рік та під час спільного сумісного життя за договором купівлі-продажу від 19.05.1999 року придбали житловий АДРЕСА_1 та дійшов до правильного висновку, що частки подружжя є рівними, тому визнав за позивачем право власності на 1/2 частину будинку. Суд при цьому дійшов до вірного висновку та відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог про поділ майна в натурі, оскільки при проведенні судової будівельно-технічної експертизи №1602 від 19.01.2012 року, виходячи з планування та площі приміщень цього житлового будинку, можливих варіантів такого поділу не встановлено.
Рішення суду відповідно до вимог ст.213 ЦПК України є законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі” зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.ст.60, 61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі статями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, задовольнивши частково позовні вимоги та вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених нею судових витрат в повному обсязі, суд не врахував положення ч.1 ст.88 ЦПК України, за якими судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв’язку з чим, рішення суду в цій частині підлягає зміні та на підставі ст.88 ч.1 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені нею судові витрати в розмірі, пропорційному до задоволених вимог. Оскільки позивачем документально підтверджено, що нею сплачено 2 370грн. в якості судових витрат (судовий збір 250грн., витрати на ІТЗ розгляду справи 120грн. та витрати на проведення експертизи 2000грн.), а позовні вимоги задоволено частково, то з відповідача підлягають стягнення 1/2 частина цих витрат у розмірі 1 185грн.
Доводи апеляційної скарги на ту обставину, що позивач не змінювала позовних вимог щодо стягнення на її користь судових витрат за проведення експертизи, не ґрунтуються на законі, оскільки питання розподілу судових витрат між сторонами не є вирішенням позовних вимог по суті, оскільки входить до переліку питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення в силу ч.1 ст.214 ЦПК України, та є складовою змісту цього рішення згідно п.4 ч.1 ст.215 ЦПК України, або ухвалення додаткового рішення відповідно до п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст.79 ЦПК України, витрати, пов’язані з проведенням судових експертиз є одним із видів витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Інші доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію відповідача, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що в іншій частині оскаржуване рішення відповідає нормам сімейного права та не порушує права сторін.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про поділ майна подружжя, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в особі представників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 –задовольнити частково.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 лютого 2012 по цій справі змінити в частині стягнення судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 частину понесених нею судових витрат у розмірі 1 185грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: