КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-530/11 Головуючий у 1-й інстанції: Яровенко Н.О.,

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

"14" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Мельничука В.П., Федотова І.В., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2011 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинення певних дій.

В С Т А Н О В И В :

Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.

Крім того, зазначені у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.

При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостої цієї статті.

Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року №2195-ІV, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення (а.с. 5) та має право на підвищення до пенсії у розмірі надбавки 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. 6 вищезазначеного Закону.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із частиною десятої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції -без змін.

Керуючись частиною десятою ст. 183-2, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Мельничук В.П.

Федотов І.В.