Справа № 22-а-1102-Ф/07 Головуючий суду песшої інстанції Чернецька В.В
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Мудрова В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 серпня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Ломанової Л.О.,
суддів - Притуленко О.В.,
- Мудрової В.В.
при секретарі -Петриченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії матеріали справи адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Нижньогірської районної державної адміністрації про оскарження дій відповідача по відмові у прийнятті на попередню роботу після закінчення строку виборних повноважень та стягнення матеріального збитку, моральної шкоди, спричинених протиправними діями відповідача, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 25 квітня 2007 року та на додаткову постанову цього суду від 14 травня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Нижньогірської райдержадміністрації про оскарження дій відповідача по відмові у прийнятті на попередню роботу після закінчення строку виборних повноважень та стягнення матеріального збитку, моральної шкоди, спричинених протиправними діями відповідача.
Вимоги позову мотивовані тим, що, після закінчення строку повноважень позивача як голови Нижньогірської районної ради, новий голова районної ради звернувся до відповідача з поданням про зворотній прийом позивача на підставі ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» на посаду першого заступника голови Нижньогірської райдержадміністрації, на якої він працював до виборної посади, але в цьому було відмовлено у зв'язку з відсутністю вакансій. Позивач був вимушений звернутися до Центру зайнятості, де був поставлений на облік як безробітний і отримував допомогу по безробіттю. Після призначення нового голови Нижньогірської райдержадміністрації і звільнення посади першого заступника голови цієї адміністрації 15 грудня 2006 року позивач звернувся до відповідача з заявою про прийняття його на посаду першого заступника голови зазначеної ради на підставі положень ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», але 10 січня 2007 року отримав відповідь, що на вказану посаду вже узгоджена інша кандидатура, розпорядженням голови Нижньогірської райдержадміністрації № 8-к від 29 січня 2007 року на вказану посаду призначена інша особа. Вважаючи дії відповідача неправомірними, такими, що спричинили йому матеріального збитку та моральної шкоди, позивач просив задовольнити його вимоги.
Постановою Нижньогірського районного суду АР Крим від 25 квітня 2007 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.
Додатковою постановою цього суду від 14 травня 2007 року стягнуто з позивача в дохід держави судовий збір (державне мито) з вимог про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 120, 24 грн., з вимог про відшкодування моральної шкоди у сумі 17, 00 грн.
Не погодившись з постановою суду від 25 квітня 2007 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, положень частини 2 статті 33 Закону України «Про статус народних депутатів місцевих рад», просить її скасувати та ухвалити нову - про задоволення його позову.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 на додаткову постанову вказаного суду від 14 травня 2007 року ставиться питання про її скасування.
Вимоги цієї скарги мотивовані тим, що суд необгрунтовано, в порушення вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язав його до сплати судових витрат.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення відповідача, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга на постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 25 квітня 2007 року підлягає відхиленню, а апеляційна скарга на постанову цього суду від 14 травня 2007 року - задоволенню з таких підстав.
Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Приймаючи оскаржувану постанову про залишення позову ОСОБА_1 без задоволення суд першої інстанції дійшов до висновку, що гарантії охорони трудових прав депутата, які передбачені частиною 2 статті 33 Закону України «Про статус народних депутатів місцевих рад» відносно позивача не порушені, оскільки позивач скористався наданим йому правом та отримував протягом шести місяців середню заробітну плату у зв'язку з неможливістю надання йому посади, яку він займав до обрання його депутатом місцевої ради. Після звільнення посади, на яку претендує позивач, права на надання цієї посади відповідно до положень частини 2 статті 33 Закону України «Про статус народних депутатів місцевих рад» позивач вже не мав.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Судом встановлено, що позивач з 25 вересня 2000 року по 29 травня 2002 року працював на посаді першого заступника голови Нижньогірської райдержадміністрації, з якої був звільнений у зв'язку з обранням на виборну посаду. Його повноваження на виборній посаді закінчилися 14 квітня 2006 року.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 33 (охорона трудових прав депутата місцевої ради) Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. Згідно абзацу 2 цієї норми закону у разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.
З матеріалів справи вбачається, що 20 квітня 2006 року новий обраний голова Нижньогірської районної ради звернувся до голови Нижньогірської райдержадміністрації про надання позивачу посади, яку він займав до виборної посади, однак в цьому було відмовлено за відсутністю вакансій. Вказану відмову позивач не оскаржував.
Матеріалами справи, а саме - довідкою з Нижньогірської районної ради (а.с. 34) підтверджується те, що ОСОБА_1 дійсно скористався гарантією охорони трудового права депутата місцевої ради, яка передбачена абзацом 2 частини 2 статті 33 Закону України «Про статус народних депутатів місцевих рад», оскільки отримував протягом шести місяців середню заробітну плату, яку він отримував на виборній посаді, також він отримував допомогу по безробіттю.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про необґрунтованість вимог позивача щодо надання йому по заяві від 15 грудня 2006 року попередньої роботи на підставі положень частини 2 статті 33 Закону України «Про статус народних депутатів місцевих рад» слід визнати правильним.
Крім того, судом обгрунтовано враховані і ті обставини, що повноваження першого заступника відповідної адміністрації припиняються після припинення повноважень голови відповідної адміністрації, що випливає з положень статті 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Згідно з положеннями наведеної норми перші заступники та заступники голів районних державних адміністрацій призначаються на посади головами районних державних адміністрацій за погодженням з відповідними заступниками голів обласних державних адміністрацій. Відповідно до статті 46 зазначеного Закону призначення першого заступника та заступників голови, а також керівників структурних підрозділів районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим здійснюється головою відповідної районної державної адміністрації за погодженням з відповідними посадовими особами Ради міністрів Автономної Республіки Крим у порядку, встановленому статтею 10 цього Закону.
Із заявою про прийняття на посаду першого заступника голови Нижньогірської райдержадміністрації на загальних підставах позивач не звертався.
Враховуючи наведене, довід апеляційної скарги про порушення трудових прав позивача у світі положень частини 2 статті 33 Закону України «Про статус народних депутатів місцевих рад» не можна визнати обґрунтованим.
Довід апелянта про те, що виконання положень закону про сплату йому заробітної плати на протязі 6 місяців не виключає необхідності виконання вимог закону про надання йому попередньої роботи, колегія суддів визнає неспроможним, оскільки лише за умови неможливості надання попередньої або рівноцінної роботи /посади/ частина 2 статті 33 Закону України «Про статус народних депутатів місцевих рад» гарантує збереження депутату місцевої ради середньої заробітної плати на період його працевлаштування.
Таким чином колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та
постанова Нижньогірського районного суду АР Крим від 25 квітня 2007 року прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 на цю постанову без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.
Згідно з вимогами частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору встановлюється законом.
Відповідно до частини 5 статті 94 цього Кодексу у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
Згідно до положень пункту 1 статті 4 декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються позивачі за позовами що випливають з трудових правовідносин.
Враховуючи те, що в наявності є спір про захист трудових прав на підставі наведених положень колегія суддів вважає, що додаткова
постанова Нижньогірського районного суду АР Крим від 14 травня 2007 року підлягає скасуванню.
На підставі наведеного, та керуючись статтями 195, 198, 200, 205 та 206 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 25 квітня 2007 року - залишити без задоволення.
Постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 25 квітня 2007 року -без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову постанову цього від 25 квітня 2007 року від 14 травня 2007 року - задовольнити.
Додаткову постанову Нижньогірського районного суду АР Крим від 14 травня 2007 року скасувати.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця після набрання нею законної сили.