Справа № 2/0124/525/2012

Постійний номер 0124/82/2012

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

«13» березня 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого, судді САВРАНСЬКОЇ Т.І.

при секретарі Сьомченко В.В.

за участю :

позивача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_6

представника відповідача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна, що є у спільній сумісної власності подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із зазначеною позовною заявою та уточнивши позовні вимоги, просить суд: визнати квартиру АДРЕСА_1, автомобіль « Nissan X-trail» державний номер НОМЕР_1, телевізор «Sony» 2007 року випуску, DVD програвач 2007 року випуску, телевізор «LG» 2009 року випуску, музичний центр «Panasoniс» 2009 року випуску спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_5; Стягнути із ОСОБА_5 на її користь грошову компенсацію за належну їй Ѕ частку квартири та автомобілю у сумі 480000 гривень; Визнати за ОСОБА_3 право власності на програвач 2007 року випуску, телевізор «LG» 2009 року випуску, музичний центр «Panasoniс» 2009 року випуску на загальну суму 13000 гривень.

Позовні вимоги ОСОБА_3 обгрунтовує наступними обставинами.

14 липня 2007 року позивачка уклала шлюб із відповідачем ОСОБА_5. Оскільки подружнє життя у них не склалось, вона наразі звернулась до суду із позовом про розірвання шлюбу. За час спільного життя, сторонами набуто у спільну сумісну власність певне майно: квартиру АДРЕСА_1 вартістю 90000 доларів США, автомобіль « Nissan X-trail» державний номер НОМЕР_1, вартістю 30000 доларів, телевізор «Sony» 2007 року випуску, вартістю 20000 гривень, DVD програвач 2007 року випуску, вартістю 2000 гривень, телевізор «LG» 2009 року випуску, вартістю 7000 гривень, музичний центр «Panasoniс» 2009 року випуску, вартістю 4000 гривень.

Між сторонами не досягнуто згоди щодо добровільного поділу майна чи його користування, є необхідність його поділу у судовому порядку, визнавши право власності за позивачкою на DVD програвач 2007 року випуску, телевізор «LG» 2009 року випуску та музичний центр «Panasoniс» 2009 року випуску, стягнувши із відповідача грошову компенсацію за Ѕ частку квартири та автомобілю.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 позов підтримала, із наведених підстав, пояснивши, що вказане майно було придбано за час їх подружнього життя із відповідачем, безпосередньо за її участі, а відтак вона має право на Ѕ частку спільної сумісної власності подружжя, при цьому, усі правовстановлюючі документи знаходяться у відповідача.

Представник позивача ОСОБА_4 підтримала позицію свого довірителя.

Відповідач ОСОБА_5 позов визнав частково, пояснивши, що він не визнає зазначене позивачкою майно спільної сумісною власністю, отже таке придбалось за його власні кошті, втім, він не заперечує проти сплати позивачці Ѕ вартості квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, але відповідно до оцінки Бюро технічної інвентаризації, що складає 87 306 гривень, а також 3500 доларів США у рахунок вартості автомобілю, розцінюючи це як жест доброї волі з його боку.

Представник відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали процесуальну позицію свого довірителя.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову із наступних підстав.

Як встановлено судом, 25 червня 2011 року ОСОБА_5 уклав договір-купівлі-продажу, за яким він придбав у власність квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Отже, право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_5, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно(а.с.24).

Згідно із ст.60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім, речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.(ст.ст.69,70, СК України).

Позивачка посилаючись на вказані норми, не надала суду доказів перебування у шлюбі із відповідачем, крім того, суду не надано й документів, що підтверджували наявність спірного майна, його вартість, джерело та час їх придбання.

За таких обставин, суд взагалі позбавлений можливості дійти висновку про перебування сторін у шлюбі, а відтак, й встановити обсяг спільно нажитого майна.

Як резюмує ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїм вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_3 фактично не заперечував проти стягнення із нього на користь відповідачки Ѕ суми вартості спірної квартири та 3500 доларів США у рахунок вартості автомобілю, не погодившись із сумою заявленою відповідачкою, однак, викладаючи позовні вимоги про стягнення компенсації, позивачка не врахувала положення закону, зокрема ст. 372 Цивільного Кодексу України, вимагаючи фактично стягнення на її користь певної суми, втім, у разі поділу майна між співвласниками, право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Отже, за таких обставин, враховуючи позицію відповідача, який фактично не визнав факту наявності спільної сумісної власності із позивачкою, у зв'язку із чим суд не може застосувати приписи ч.1 ст.61 ЦПК України, принцип диспозитивності, а також ту обставину, що саме на позивача покладений обов'язок щодо викладення позовних вимог, суд вважає, що у цей частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 372 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 60, 69,70 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 5, 10, 11, 15, 60, 61, 88, 158, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про поділ майна, що є у спільній сумісної власності подружжя - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Т.І. Савранська