Дата документу 07.07.2025

Справа № 334/5044/25

Провадження № 1-кс/334/1727/25

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

07 липня 2025 року слідчий суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025082050001228, внесеному 23.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною другою статті 190 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який перебуває у шлюбі, має на утриманні дитину, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

за участю: прокурора ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_6 ,

встановив:

слідчому судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погодженим з прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_7 , в якому слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 днів, заборонивши йому залишати житло в певний час доби, та з покладанням на нього певних обов`язків.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025082050001228, внесеного 23.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною другою статті 190 КК України. У вчиненні даного злочину обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Під час проведення досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого та свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, що обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, не працює, не має джерел доходів та стійких соціальних зв`язків, може негативно вливати на потерпілого та свідків шляхом погроз, залякування або вмовляння. Жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам.

Прокурор ОСОБА_5 клопотання та обставини, яким воно обґрунтоване, підтримала.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисника адвокат ОСОБА_6 проти клопотання не заперечували.

Слідчий суддя, заслухавши учасників провадження, дослідивши клопотання документи, надані в його обґрунтування, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 131 КПК України одними із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчими СВ Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025082050001228, внесеного 23.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною другою статті 190 КК України.Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Дніпровської окружної прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за вчинення злочинів, пов`язаних з незаконним заволодінням грошовими коштами потерпілих шляхом обману, на шлях виправлення не став та з метою продовження злочинної діяльності, при невстановлених в ході досудового розслідування обставин, у невстановленому місці, придбав сувеніри грошових банкнот Національної валюти України «гривня» номіналом по 1000 гривень кожна та в подальшому зберігав їх при собі з метою здійснення шахрайських дій. В подальшому, з метою реалізації злочинного наміру ОСОБА_4 21.06.2025 приблизно о 12 год. 00 хв., знаходячись біля буд. 34 по вул. Дмитра Вишневецького в м. Запоріжжя, з метою обману та незаконного збагачення підійшов до гр. ОСОБА_8 та під приводом повернення неіснуючого боргу її сину – ОСОБА_9 у сумі 500 гривень, які він нібито винен її сину, звернувся до неї з проханням повернення решти від 1000 гривень з маркуванням «сувенір». Ввівши таким чином в оману ОСОБА_8 , діючи повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у зв`язку з відсутність у останньої при собі необхідної суми для надання решти, разом з нею прослідував до її місця мешкання, а саме до кв. АДРЕСА_2 . Продовжуючи реалізовувати злочинний намір, направлений на заволодіння грошовими коштами шляхом обману, ОСОБА_4 отримав від чоловіка ОСОБА_8 - ОСОБА_10 купюру номіналом в 500 гривень у якості решти з купюри з маркуванням «сувенір» номіналом 1000 гривень. Під час вчинення вказаних злочинних дій, ОСОБА_4 , не зупиняючись на досягнутому, переконавшись у наявності у ОСОБА_10 інших купюр номіналом по 500 гривень, зловживаючи довірою останнього, впевнившись, що потерпілий не розпізнав сувенірну купюру як не справжню, переконав його обміняти ще 4000 гривень на купюри з написом «сувенір», отримавши від потерпілого 8 справжніх купюр Національного банку України номіналом в 500 гривень. Далі, діючи згідно свого злочинного умислу спрямованого на заволодіння чужим майном, шляхом обману, що належить ОСОБА_10 , після отримання грошових коштів, покинув вищевказане місце, чим довів свій злочинний умисел до кінця та отримав можливість розпоряджатися викраденим майном на власний розсуд. Таким чином, ОСОБА_4 , завдав збиток потерпілому ОСОБА_10 на загальну суму у розмірі 4500 гривень.

25.06.2025 про підозру у вчиненні вказаного злочину, передбаченого частиною другою статті 190 КК України, повідомлено ОСОБА_4 .

Ухвалюючи судове рішення слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарь проти Молдови»), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, які могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин.

Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними на досудовому розслідування доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_10 від 22.06.2025; протоколом огляду місця події від 22.06.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 23.06.2025; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_10 від 24.06.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 23.06.2025; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8 від 24.06.2025; протоколом огляду відеозапису з камер відеоспостереження за адресою: АДРЕСА_3 від 23.06.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 23.06.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 25.06.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 25.06.2025; протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 від 25.06.2025; протоколом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_11 від 25.06.2025.

За таких умов, слідчий суддя, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.

Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України.

Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

При вирішенні питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

У клопотанні необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_12 може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого та свідків та вчинити інші кримінальні правопорушення.

Європейський суд з прав людини зазначає, що з огляду на вплив та спосіб виконання, застосування запобіжних заходів – тримання під вартою і домашній арешт, є позбавленням волі за змістом підпункту (с) пункту 1 Статті 5 Конвенції (пункт 17 рішення у справі «Манчіні проти Італії»).

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення справі «Ніколова проти Болгарії»). Крім цього, в рішенні у справі «Ноймайстер проти Австрії» викладена позиція, відповідно до якої позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Таким чином, запобіжний захід не може бути виправданий очікуваним покаранням у виді позбавлення волі.

Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду.

ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 190 КК України, який відповідно до статті 12 КК України є нетяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років.

Також обвинувачений, маючи непогашену та не зняту судимість, у тому числі за вчинення аналогічного злочину, обвинувачується у вчиненні нового злочину, що свідчить про антисоціальну поведінку підозрюваного.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, враховуючи тяжкість покарання та антисоціальну поведінку підозрюваного, дійшов висновку, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій, що свідчить про те, що ризик, передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України на теперішній час не зменшився.

Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України також знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Не дивлячись на те, що органом досудового розслідування допитані потерпілий та свідки у кримінальному провадженні, вказані потерпілий та свідки, у разі спрямування обвинувального акту до суду, мають бути допитані під час судового провадження. Підозрюваному можуть бути відомі місця проживання вказаних осіб, а отже підозрюваний має можливість незаконного впливати на вказаних осіб з метою спонукання їх до відмови від наданих слідчому показань.

Підозрюваний є особою, раніше судимою, у тому числі, за вчинення тяжкого корисливого злочину. Відбував покарання в місцях позбавлення волі, судимість в установленому порядку не знята та не погашена, підозрюється у вчиненні нового злочину, не має офіційних джерел доходів, що свідчить про те, що існує ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, є обґрунтовані підстави для обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Відсутні підстави вважати, що інші менш суворі запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України, можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що випливають із частини п`ятої статті 194 КПК України, зокрема, його належну поведінку.

Проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання та застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло в певний час доби, з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 2-3 частини п`ятої статті 194 КПК України.

Керуючись статтями 176-178, 181, 186, 193, 194, 196, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати житло, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 21.00 години до 06.00 години наступного дня.

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до суду, Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області та Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- не відлучатися із м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора;

- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання.

Строк дії ухвали становить два місяці в межах строку досудового розслідування та закінчується 25 серпня 2025 року.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повна ухвала буде складена 07 липня 2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1