Справа №351/135/25

        Номер провадження №2/351/410/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі

       головуючого судді                        Мартинюка В.І,

       з участю секретаря                Григоращук В.І.,                

       розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом адвоката Петрички Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Снятинської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

                                               ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи.

Адвокат Петричка О.Є., який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звернувся з позовною заявою до Снятинської міської ради про визнання права власності. Свої вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який приходився батьком ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та чоловіком ОСОБА_2 . Після його смерті залишилось спадкове майно - частка у житловому будинку АДРЕСА_1 .

30 грудня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із тим, що не надала правовстановлюючий документ, який підтверджував би право власності спадкодавця на згаданий житловий будинок. Станом на 15.04.1991, у вказаному житловому будинку (суспільна група колгоспний двір) були зареєстровані: ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Отже, кожен з них мав право на 1/5 частки у колгоспному дворі. Першим із членів колгоспного двору помер ОСОБА_5 . Після його смерті спадкова справа не заводилась, але його дружина - ОСОБА_6 та його син - ОСОБА_4 фактично вступили в управління спадковим майном, а тому його частка ділиться між ними, і збільшується до 3/10. Наступною померла ОСОБА_6 , частку якої успадковує її син ОСОБА_4 , частка якого збільшується до 3/5. Після смерті ОСОБА_4 його частку успадковує донька - ОСОБА_1 . Отже, ОСОБА_1 претендує на 3/5 частки у згаданому житловому будинку, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 1/5 частки кожен.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, їх представник адвокат Петричка О.Є. подав до суду письмову заяву, в якій просив справу розглядати без участі позивачів та їх представника, вказав, що позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити (а.с. 188).

Представник відповідача Снятинської міської ради в судове засідання не з`явився. 10 червня 2025 року від представника до суду надійшла письмова заява, в якій вказав, що справу розглядати без його участі, рішення винести на розсуд суду (а.с. 187).

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 10.02.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. У справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 24.03.2025 підготовче провадження у цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області  від 04 червня 2025 року справу за позовом адвоката Петрички Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Снятинської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування, прийнято до свого провадження суддею Мартинюком В.І., у зв`язку із достроковим закінченням відрядження судді Посохова І.С. на підставі рішення ВРП від 15.05.2025 № 1027/0/15-25 та наказу Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 23.05.2025 № 02-03/29. Справу призначено до судового розгляду по суті на 26.06.2025.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 26.01.1998 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Видинів Коломийського району Івано-Франківської області, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис за № 2 (а.с. 16).

У відповідності до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 01.03.2003 ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Видинів Коломийського району Івано-Франківської області, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис за № 2 (а.с. 17).

Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 08.12.2023 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у с. Видинів Коломийського району Івано-Франківської області, про що складено відповідний актовий запис за № 662 (а.с. 18).

Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 19.04.2024 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 у с. Видинів Снятинського району Івано-Франківської області, про що зроблено відповідний запис за № 46. Батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 11).

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 28.01.1992 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 у с. Видинів Снятинського району Івано-Франківської області, про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис за № 4. Батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с. 13).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб (повторно) серії НОМЕР_6 від 19.03.2024 ОСОБА_4 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис за № 16. Прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка – ОСОБА_8 , дружини – ОСОБА_8 (а.с. 15).

Із довідки державного нотаріуса Першої Снятинської державної нотаріальної контори Білоконь К.С. від 10.01.2025 № 16/02-14 вбачається, що спадкоємцем за законом до всього майна після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її син ОСОБА_4 , житель с. Видинів Коломийського району Івано-Франківської області. Інших спадкоємців немає. Спадкова справа № 922/2008 (а.с.19).

Відповідно до довідки державного нотаріуса Першої Снятинської державної нотаріальної контори Білоконь К.С. від 10.01.2025 № 17/01-09 вбачається, що після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживав у с. Видинів Коломийського району Івано-Франківської області, згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 79673041 від 10.01.2025 спадкова справа не заведена (а.с. 20).

Із копії заяви   ОСОБА_3  до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Григорця М.Ф. від 26.04.2024 вбачається, що ОСОБА_3 відмовляється від належної йому частки в спадщині у житловому будинку по АДРЕСА_1 в користь дочки померлого - ОСОБА_1 (а.с. 77).

Відповідно до копії заяви  ОСОБА_2  до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Григорця М.Ф. від 20.03.2024 вбачається, що ОСОБА_2 відмовляється від належної їй частки в спадщині у житловому будинку по АДРЕСА_1 в користь дочки померлого - ОСОБА_1 (а.с. 61).

У довідці приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області  Григорця М.Ф. від 10.01.2025 № 7/02-14 вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , дійсно являється єдиною спадкоємицею на майно померлого батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в селі Видинів Коломийського району (колишній - Снятинський район) Івано-Франківської області (а.с. 21).

30 грудня 2024 року ОСОБА_1  отримала постанову приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Григорця М.Ф. про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не надала правовстановлюючий документ з державною реєстрацією права власності за померлим на спадкове майно, а саме на житловий будинок з належними господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22).

 Спадкова справа № 8/2024 після смерті ОСОБА_4 зареєстрована у Спадковому реєстрі під № 72174529, що підтверджується копією Витягу про реєстрації в Спадковому реєстрі (а.с. 23).

Як вбачається із довідки Старостинського округу № 4 с. Видинів від 09.01.2025 № 7, станом на 15.04.1991, згідно з погосподарською книжкою № 2 особового рахунку НОМЕР_7 в господарстві за адресою АДРЕСА_1 , яке відноситься до колгоспного двору були зареєстровані: ОСОБА_5 , 1921 р.н. (помер), ОСОБА_6 , 1924 р.н. (померла), ОСОБА_4 , 1959 р.н. (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 , 1963 р.н., ОСОБА_3 , 1983 р.н. (а.с. 25).

Згідно з довідкою Старостинського округу № 4 с. Видинів від 23.01.2025 № 32 за померлим ОСОБА_5 , 1921 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , а/ з № 2, числиться житловий будинок. На день смерті ОСОБА_5 , 1921 р.н., у господарстві по АДРЕСА_1 були зареєстровані: дружина - ОСОБА_6 , 1924 р.н. (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ); син - ОСОБА_4 , 1959 р.н.; невістка - ОСОБА_2 , 1963 р.н.; онук - ОСОБА_3 , 1983 р.н.; онука - ОСОБА_1 , 1992 р.н. (а.с. 26).

Як вбачається із довідки Старостинського округу № 4 с. Видинів від 23.01.2025 № 31 за померлою ОСОБА_6 , 1924 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 , а/ з № 2, числиться житловий будинок. На день смерті ОСОБА_6 , 1924 р.н., у господарстві по АДРЕСА_1 були зареєстровані: син - ОСОБА_4 , 1959 р.н. (помер ІНФОРМАЦІЯ_13 ); невістка - ОСОБА_2 , 1963 р.н.; онук - ОСОБА_3 , 1983 р.н.; онука - ОСОБА_1 , 1992 р.н. (а.с. 27).

Із довідки Старостинського округу № 4 с. Видинів від 23.01.2025 № 30 вбачається, що за померлим ОСОБА_4 , 1959 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_14 , а/ з № 662, числиться житловий будинок. На день смерті ОСОБА_4 , 1959 р.н. у господарстві по АДРЕСА_1 були зареєстровані: дружина - ОСОБА_2 , 1963 р.н.; син - ОСОБА_3 , 1983 р.н.; дочка - ОСОБА_1 , 1992 р.н. Заповіт від імені ОСОБА_5 , 1921 р.н., не посвідчувався у Снятинській міській раді (а.с. 28).

Отже, судом встановлено, що спір між сторонами виник щодо захисту позивачами свого права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок, який відносився до суспільної групи колгоспний двір. Вказані правовідносини регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

 Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено судам, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося;

в) у випадках, коли за рахунок майна колгоспного двору було внесено вклад у кредитну установу на ім`я члена двору, його частка має бути зменшена на суму вкладу, а якщо вклад перевищує належну цьому члену частку, з нього стягуються відповідні грошові суми на користь інших членів колгоспного двору;

г) згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питань землекористування.

Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»). Тому спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за одержанням свідоцтва в будь-який час після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Неодержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його права на спадкування.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Водночас, згідно з наведеною Постановою при розгляді справ даної категорії слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи, наявність в матеріалах спадкової справи повідомлення нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частинами 1, 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов таких висновків.

З наведених матеріалів справи судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно до ст. 1261 ЦК України, є єдиними спадкоємцями за законом після смерті батька ОСОБА_4 , які прийняли спадщину, але не оформили своїх спадкових прав, зокрема на спірний житловий будинок. Позивачі спадщину прийняли відповідно до вимог закону, оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Як вбачається з матеріалів спадкової справи позивачка отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на інше майно, яке належало спадкодавцю на праві власності.

Однак позивачка ОСОБА_1 отримали від нотаріуса відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, у зв`язку з тим, що не надала правовстановлючий документ, який підтверджує право власності спадкодавця на вказаний будинок.

Проте, суд вважає, що право позивачів, у зв`язку з тим, що останні вчинили усі передбачені законом дії для прийняття спадщини, підлягає захисту, а тому позивачі мають право на звернення до суду з позовом про визнання за ними права власності на майно в порядку спадкування за законом.

Як встановлено у судовому засіданні спадковий житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,  належав до суспільної групи «колгоспний двір», в якому, станом на  ІНФОРМАЦІЯ_15 , були зареєстровані  ОСОБА_5  (помер),  ОСОБА_6  (померла),  ОСОБА_4  (помер),  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 , а отже, їх частки у цьому майні були рівні та складали по 1/5 у кожного співвласника. Після смерті  ОСОБА_5  та ОСОБА_6  їх частки  в зазначеному житловому будинку успадковав син –  ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_4 його частку у житловому будинку успадкувала його дочка ОСОБА_1 . Отже, після смерті батька частка ОСОБА_1 у спадковому майні збільшується до 3/5, а частка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить по 1/5 кожному.

На думку суду, без визнання права власності за цими позивачами на їх частки колгоспного двору у судовому порядку не дозволить позивачам оформити свою спадщину за законом.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що доводи, викладені позивачами у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог є достовірними, підтверджені належними та допустимими доказами, сумніву у суду не викликають, у зв`язку з чим позовні вимоги адвоката Петрички Олександра Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Снятинської міської ради про визнання права власності, підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат у справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що даний спір виник виключно внаслідок дій позивачів, якими судових витрат до відшкодування заявлено не було.

Отже, стягнення судових витрат з відповідача на користь позивачів в даному випадку буде несправедливим.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов адвоката Петрички Олександра Євгеновича в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Снятинської міської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , РНОКПП НОМЕР_8 , право власності на 3/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1 ;

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , РНОКПП НОМЕР_9 , право власності на 1/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1 ;

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , РНОКПП НОМЕР_10 , право власності на 1/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду  набирає законної  сили після  закінчення строку  подання апеляційної  скарги  всіма  учасниками  справи,  якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , РНОКПП НОМЕР_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , РНОКПП НОМЕР_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , РНОКПП НОМЕР_10 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Снятинська міська рада, код ЄДРПОУ 04054240, місцезнаходження: пл. Незалежності, 1, м. Снятин, Коломийський район, Івано-Франківська область.

Повний текст судового рішення складено 07 липня 2025 року.

Суддя                                                       Василь МАРТИНЮК