ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

справа № 742/4668/23

провадження № 51-864 км 25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 вересня 2024 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Змістоскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 вересня 2024 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.

2. Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

3. Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 04 грудня 2024 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.

4. Суд визнав ОСОБА_6 винуватим у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу за обставин, наведених у вироку.

5. Як установив суд, у лютому 2022 року, точної дати та часу не встановлено, ОСОБА_6 , перебуваючи в лісосмузі поряд із с. Горова Білещина Прилуцького району Чернігівської області, знайшов предмет схожий на корпус гранати та запал, таким чином незаконно придбав його, після чого, маючи умисел на незаконне носіння та зберігання, переніс їх до себе в буд. АДРЕСА_1 , де почав зберігати без передбаченого законом дозволу.

6. Зазначеними діями ОСОБА_6 порушив вимоги п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення зміни до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про національну поліцію» від 23 грудня 2015 року (в ред. від 12 квітня 2017 р.), Постанови Верховної Ради України № 2471-ХІІ від 17 червня 1992 р. Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 р. (в ред. від 07 лютого 2018 р.), Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених шумовитими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дій та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ № 622 від 21 серпня 1998 р.

7. 15 серпня 2023 року працівниками Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області, на підставі ухвали слідчого судді, проведено санкціонований обшук за вказаним місцем проживання ОСОБА_6 , під час якого вилучено гранату та запал.

8. Згідно висновку експерта № СЕ-19/125-23/8951-ВТХ від 17 серпня 2023 року, наданий на дослідження корпус гранати є корпусом наступальної осколкової ручної гранати РГД-5, предмет схожий на запал є підривником до ручних гранат типу УЗГРМ-2. Надані на дослідження корпус гранати РГД-5 та підривник до ручних гранат типу УЗГРМ-2 у конструктивному поєднанні є ручною наступальною осколковою гранатою дистанційної дії типу РГД-5, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до категорії боєприпасів. Надані на дослідження корпус гранати РГД-5 та підривник до ручних гранат УЗГРМ-2 у конструктивному поєднанні придатні до вибуху.

Вимогитаузагальненідоводиособи, якаподалакасаційнускаргу

9. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

10. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що місцевий суд безпідставно визнав належним та допустимим доказом ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 серпня 2023 року про проведення обшуку у кримінальному провадженні № 12023275420000366, оскільки даний доказ не зазначений в реєстрі матеріалів досудового розслідування, який є обов`язковим додатком до обвинувального акту, його не було відкрито стороні захисту в порядку ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а тому місцевий суд, з урахуванням положень ч. 12 цієї статті, не міг посилатись на ухвалу слідчого судді, як на доказ винуватості ОСОБА_6 у вироку.

11. Також захисник указує, що місцевий суд залишив поза увагою і не відобразив у рішенні порушення вимог ст. 298-1 КПК, про що сторона захисту заявляла в своїх клопотаннях до суду. Апеляційний суд усупереч вимогам ст. 404 КПК не звернув уваги на допущені місцевим судом порушення, не дослідив докази у провадженні.

12. Заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

13. Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу, а прокурор заперечував щодо її задоволення.

Мотиви Суду

14. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційнійскарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

15. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

16. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

17. Водночас Суд звертає увагу, що в поданій касаційній скарзі сторона захисту серед іншого, вказує на неповноту судового розгляду, що на підставі положень статей 433, 438 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.

18. Отже, під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

19. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

20. Вказаних вимог закону суди не порушили. Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.

21. Такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу фактичних даних, які містяться у письмових доказах, зокрема:

- протоколі обшуку від 15 серпня 2023 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 серпня 2023 року у межах кримінального провадження № 12023275420000366, за результатами якого на АДРЕСА_1 , за адресою місця проживання ОСОБА_6 , який на пропозицію дізнавача, серед іншого видав гранату із запалом. Під час обшуку працівниками правоохоронних органів також було вилучено один патрон калібру 5х45;

- висновку експерта № СЕ-19/125-23/8951-ВТХ від 17 серпня 2023 року, відповідно до якого наданий на дослідження корпус гранати є корпусом наступальної осколкової ручної гранати РГД-5, предмет схожий на запал є підривником до ручних гранат типу УЗГРМ-2. Надані на дослідження предмети у конструктивному поєднанні є ручною наступальною осколковою гранатою дистанційної дії типу РГД-5, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до категорії боєприпасів. Надані на дослідження корпус гранати РГД-5 та підривник до ручних гранат УЗГРМ-2 у конструктивному поєднанні придатні до вибуху;

- протоколі проведення слідчого експерименту від 30 серпня 2023 року за участю ОСОБА_6 , відповідно до якого останній у присутності свого захисника й понятих розповів про обставини придбання ним, носіння та зберігання бойових припасів.

22. Суд також допитав ОСОБА_6 , який не визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, та повідомив, що добровільно видав вилучені у нього речі працівникам Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області.

23. Спростовуючи такі доводи сторони захисту, місцевий суд обґрунтовано вказав, що така видача була зумовлена зовнішніми чинниками, а саме дозволом на проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання обвинуваченого і не може свідчити про добровільність видачі ним бойових припасів, а тому цей суд не знайшов підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 263 КК.

24. При цьому, місцевий суд, дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості і достовірності та проаналізувавши всі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення, дійшов висновку, що вони повністю узгоджуються між собою та викривають обвинуваченого в інкримінованому йому злочині. Невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 факту придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, суд розцінив як спробу уникнути передбаченої законом кримінальної відповідальності та нести за це покарання, а позиція обвинуваченого, як зазначив місцевий суд, не підтверджується жодними конкретними іншими доказами, як і викладені захистом доводи щодо неналежності та недопустимості наданих стороною обвинувачення. З огляду на це доводи захисника про залишення місцевим судом поза увагою його клопотання про недопустимість зібраних у провадженні доказів є безпідставними, оскільки суд надав їм належну оцінку в нарадчій кімнаті.

25. Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи та визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви прийнятого рішення.

26. При цьому суд надав оцінку тому, що під час досудового розслідування кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 309 КК (№ 120232754200000366 від 02 серпня 2023 року) на підставі ухвали слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 серпня 2023 року надано дозвіл на проведення обшуку в господарстві (житловому будинку разом з усіма господарськими приміщеннями та присадибними ділянками), за місцем фактичного проживання ОСОБА_6 (т. 1, а.п. 20-22).

27. Під час проведення обшуку 15 серпня 2023 року у період часу з 07:54 до 09:32 було вилучено, крім іншого, корпус від гранати, запал від гранати та один патрон 5х45 (т. 1, а.п. 23-28). Того ж дня прокурором Прилуцької окружної прокуратури ОСОБА_9 було винесено постанову про виділення матеріалів кримінального провадження (№ 120232754200000366) в окреме кримінальне провадження в копіях щодо ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК (т. 1, а.п. 17) та о 16:33:44 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості (№ 12023270330001105) на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів (виділення матеріалів досудового розслідування) про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК (т. 1, а.п. 14). Такий процесуальний порядок узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 214 КПК про початок досудового розслідування.

28. Відповідно до матеріалів кримінального провадження, копія ухвали від 08 серпня 2023 року була виділена з матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_6 за обвинуваченням останнього за ч. 1 ст. 309 КК разом з іншими матеріалами, а тому її відсутність в реєстрі матеріалів досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні обумовлена об`єктивними чинниками і узгоджується з положеннями ст. 109 КПК.

29. Не знайшло свого підтвердження і посилання сторони захисту на те, що їм не була відкрита ухвала слідчого судді про проведення обшуку від 08 серпня 2023 року в межах цього кримінального провадження.

30. Так, прокурор, у суді апеляційної інстанції, надав копії протоколів про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 31 серпня 2023 року, відповідно до яких ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 власноручно розписалися про ознайомлення з матеріалами цього кримінального провадження в обсязі 78 аркушів, також вони зазначили про відсутність заяв та клопотань (т. 1, а.п. 111-113). При цьому, захисник повідомив суд апеляційної інстанції про те, що був обізнаний про наявність цієї ухвали в межах іншого провадженні щодо обвинувачення його підзахисного за ст. 309 КК.

31. Відповідно до ч. 1 ст. 298-1 КПК процесуальними джерелами доказів у кримінальному провадженні про кримінальні проступки, крім визначених ст. 84 цього Кодексу, також є пояснення осіб, результати медичного освідування, висновок спеціаліста, показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Частиною 2 цієї статті передбачено, що такі процесуальні джерела доказів не можуть бути використані у кримінальному провадженні щодо злочину, окрім як на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

32. Аналіз вказаної правової норми дає підстави стверджувати, що положення ч. 2 цієї статті стосуються саме тих процесуальних джерел доказів, які визначені виключно для кримінальних проваджень про кримінальні проступки, тобто стосуються пояснень осіб, результатів медичного освідування, висновку спеціаліста, показань технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, і не стосуються процесуальних джерел доказів, визначених у ст. 84 КПК. Така позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах цього Суду від 09 вересня 2024 року (справа № 484/2504/21), 07 листопада 2024 року (справа № 401/2378/21).

33. У цьому кримінальному провадженні процесуальні джерела доказів, які визначені положеннями ст. 298-1 КПК у кримінальних провадженнях про кримінальні проступки, не використовувалися, з огляду на що посилання захисника про недотримання судами положень ст. 298-1 КПК є безпідставними.

34. Згідно з ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції за клопотанням учасників судового провадження зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

35. Із матеріалів провадження вбачається, що письмово ніхто з учасників кримінального провадження не заявляв клопотання про повторне дослідження доказів, в судовому засіданні 04 грудня 2024 року апеляційним судом за клопотанням прокурора були долучені копії протоколів про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 31 серпня 2023 року, також цим судом було досліджено ряд доказів. Після цього колегія суддів з`ясувала в учасників провадження питання щодо необхідності в дослідженні інших доказів, проте ні сторона захисту, ні сторона обвинувачення таких не мали.

36. Крім того, Суд звертає увагу на те, що в разі, коли суд першої інстанції дослідив докази із дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то суд апеляційної інстанції не має потреби знову досліджувати ці докази у такому ж порядку, як це було зроблено судом першої інстанції. Для прийняття рішення апеляційному суду достатньо перевірити ці докази, що і було зроблено під час апеляційного розгляду. Отже, порушень апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК колегія суддів не вбачається.

37. Судові рішення відповідають вимогам статей 370, 419 КПК.

38. Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій достатньо переконливими, а доводи захисника - безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження.

39. Інші доводи касаційних скарг сторони захисту також не спростовують висновків судів та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених у справі обставин, що на підставі ст. 433 КПК не може бути предметом оцінки суду касаційної інстанції.

40. Таким чином, судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального та процесуального права, які є істотними, могли вплинути на справедливість судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 та які тягнуть за собою обов`язкове скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень. Тому касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17 вересня 2024 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 04 грудня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3