Справа № 444/3070/24

Провадження № 2/444/157/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2025 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий        суддя        Оприск З. Л.

секретар судового засідання Гнідець В.В.

за участі прокурора Яворського Я.Т.

представника відповідача Комарницької Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовква Львівської області цивільну справу за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (вул. Клепарівська, 20, м. Львів) в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації (вул. Винниченка, 18, м. Львів) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), треті особи: Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Приватне підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_2 », про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою.

19 липня 2024 року справу за даною позовною заявою прийнято до розгляду та відкрито у ній провадження.

18 березня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Прокурор в позовній заяві мотивував свої вимоги наступним. За результатами опрацювання та отриманої із Публічної кадастрової карти України інформації встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4622787900:23:000:0001, площею 0,2721 га знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 . Разом з тим, вказана земельна ділянка входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ), що свідчить про її належність до земель оборони. Спірна земельна ділянка розташована між лінією державного кордону України з Республікою Польща та лінією інженерно-прикордонних споруджень на території Рава-Руської міської ради. Вказана земельна ділянка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом за померлою матір`ю - ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області. Також установлено, що вищезазначеному передувало те, що на підставі державного акту ЛВ 014639 від 29.04.2003 за реєстраційним номером 1244 на підставі розпорядження голови Жовківської райдержадміністрації Ради народних депутатів від 30.08.2002 за № 779 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 1,9723 га в межах згідно з планом для ведення особистого селянського господарства, з яких 1,7002 га ріллі та 0,2721 кормових угідь. Вказана земельна ділянка розташована на території Річківської сільської ради (теперішня Рава-Руська ОТГ). Указана земельна ділянка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності та право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.10.2022 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна - 2646899646060. Таким чином, попри вимоги ст. ст. 77, 84, 117, 122 ЗК України, земельна ділянка площею 0, 2721 га з кадастровим номером 4622787900:23:000:0001, яка входить до складу земель оборони, безпідставно перебуває в приватній власності, про що внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру. Окрім цього, відповідачем чиняться перешкоди позивачу в користуванні спірною земельною ділянкою, які полягають в перебуванні даної ділянки у приватній власності відповідача, шляхом державної реєстрації такого права, що не дає позивачу можливості розпоряджатися цією ділянкою без усунення відповідних перешкод в її користуванні шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності за відповідачем та зобов`язання останнього повернути позивачу вказану ділянку. Перебування земель, що розташовані між державним кордоном України та лінією інженерно-технічних споруд, в чужому користуванні, окрім державної, фактично унеможливлює виконання Державною прикордонною службою України завдань щодо забезпечення недоторканості державного кордону, недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів. Просив усунути перешкоди власнику - державі в особі Львівської обласної державної (військової) адміністрації у розпорядженні та користуванні землями оборони, а саме земельною ділянкою площею 0,2721 га з кадастровим номером 4622787900:23:000:0001, яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), шляхом: скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4622787900:23:000:0001 у Державному земельному кадастрі з закриттям Поземельної книги та припиненням речових прав щодо неї із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), повернути у користування власника - держави в особі Львівської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку площею 0,2721 га з кадастровим номером 4622787900:23:000:0001, розташовану в межах Рава-Руської територіальної громади Львівського району Львівської області; стягнути з відповідача судовий збір.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити в позовних вимогах в повному обсязі. Свій відзив мотивував наступним. Обґрунтовуючи приналежність земельної ділянки за кад. № 4622787900:23:000:0001 до земель оборони, позивач не взяв до уваги той факт, що на момент передачі у власність земельної ділянки діяли інші редакції нормативно-правових актів, і ті земельні ділянки, які станом на 2024 та 2025 роки згідно Земельного кодексу України належать до земель оборони, могли не належати до цієї категорії земель станом на 2003 рік, а цей факт має виняткове, вирішальне значення при визначенні правомірності набуття права власності на земельну ділянку. Вказав, що позивачем не доведено існування в жодному з нормативних актів, які він наводить для обґрунтування своїх вимог, норм щодо розмірів прикордонної смуги, а отже, норм, які саме земельні ділянки (і на якій відстані від державного кордону) відносяться до земель оборони. Також, не доведено входження населеного пункту, на території якого розташована земельна ділянка з кад. № 4622787900:23:000:0001, до прикордонної смуги станом на 29.04.2003 р. Отож, відсутні підстави вважати, що державна реєстрація права приватної власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кад. № 4622787900:23:000:0001 від 29.04.2003 р. відбулася з порушенням законодавства. Позивачем не надано жодних доказів того, що земельна ділянка з кад. № 4622787900:23:000:0001 знаходилася у межах прикордонної смуги станом на 29.04.2003 р. Вважає за необхідне зазначити, що відповідач набув право власності на земельну ділянку з кад. № 4622787900:23:000:0001 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ВВК № 388408 від 19.07.2004 р., посвідченого державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області Галань О.Я. Жодних доказів вилучення з цивільного обороту земельної ділянки з кад. № 4622787900:23:000:0001 станом на 17.10.2022 р. Позивачем надано не було, тож перехід права власності на цю земельну ділянку до Відповідача в порядку спадкування є законним. Також відповідач просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Прокурор у судовому засіданні з підстав, викладених у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. На твердження представника відповідача щодо його відсутності у переліку прокурорів, які можуть здійснювати представництво у суді, зазначив, що у цій справі він не здійснював повноваження за само представництвом. Пояснив, що викопіювання з кадастрової карти здійснено ним особисто і це є скрін-шоти з екрану.

Позивач в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, однак його представник клопотав про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов. Вказала, що  прокурора Яворського Я.Т. немає у переліку прокурорів, які можуть здійснювати представництво у суді. Матеріали справи містять неповний переклад постанови Львівської Обласної ради депутатів трудящих від 06.09.1946 року № 24/109 та такий переклад не завірено нотаріально. Надані прокурором скрін-шоти з кадастрової картине містять необхідних для документу реквізитів та отримані в непередбаченому законом порядку.

Представник третьої особи Приватного підприємства «РОТЕН» в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні було досліджено усі наявні в матеріалах справи письмові докази.

З копії постанови Львівської Обласної ради депутатів трудящих від 06.09.1946 року № 24/109 вбачається, що Рава-Руський район Львівської області включено до прикордонної зони та встановлено в ньому НОМЕР_3 та 800-метрову прикордонні смуги.

З копії додатку до розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 24.05.2016 №310/0/5-16 вбачається, що прикордонна смуга встановлюється в Жовківському районі, зокрема, в Річківській сільській раді.

З копії розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації «Про прикордонний режим» від 30.11.2021 року вбачається, що внесено зміни до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 24.05.2016 №310/0/5-16 “Про прикордонний режим”, а саме: викладено пункт 1 у такій редакції: “1. Установити вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд”.

З копії розпорядження голови Львівської районної державної адміністрації «Про прикордонний режим» від 20.12.2021 року та додатків до нього вбачається, що установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд (в тому числі і на території Рава-Руської територіальної громади).

З копії розпорядження голови Львівської районної державної адміністрації «Про прикордонний режим» від 26.03.2024 року та додатку до нього вбачається, що внесено зміни до розпорядження голови Львівської районної державної адміністрації «Про прикордонний режим» від 20.12.2021 року, викладено пункт 1 в новій редакції, a саме: «установити вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд, у відповідності до схеми визначення тилової межі прикордонної смуги на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_4 , що додається».

З копії Державного акту на право приватної власності на землю від 22.07.2005 року серії ЯА № 336390 вбачається, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ВВК № 388408 від 19.07.2004 року належить земельна ділянка площею 1,9723 га, яка розташована в с. Річки (діл. 1 кадастровий номер 4622787900:23:000:0001 площею 0,2721 га та діл. 2 кадастровий номер 4622787900:27:000:0001 площею 1,7002 га).

З копії Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 368356430 від 04.03.2024 року та Витягу з Державного земельного кадастру вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 4622787900:23:000:0001, площею 0,2721 га знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 , право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.10.2022 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна – 2646899646060.

З викопіювання із Публічної кадастрової карти України місця розташування спірної земельної ділянки вбачається, що така знаходиться між лінією державного кордону України з Республікою Польща та ділянкою для розміщення та постійної діяльності ДПС України (лінією інженерно-прикордонних споруджень) на території Рава-Руської міської ради.

У судовому засіданні також було досліджено копію листа прокурора до Львівської обласної державної адміністрації від 16.02.2024 року № 15-129ВИХ-24, копію листа прокурора до Львівської обласної державної адміністрації від 07.03.2024 року № 15-195ВИХ-24, копії листів Львівської обласної державної адміністрації, копії розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації «Про прикордонний режим» від 20.06.2018 року, 08.06.2011 року,копію листа прокурора до Військової частини НОМЕР_1  від 29.04.2024 року № 15-333ВИХ-24, копію листа Державної прикордонної служби від 03.05.2024 року, копію листа прокурора до Державного архіву Львівської області від 10.04.2024 року № 15-285ВИХ-24, копію листа Державного архіву Львівської області від 16.04.2024 року № 748-749/01-24, копію рішення № 97 Львівської обласної ради народних депутатів від 20.03.1996 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель, що знаходяться в користуванні органів Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Міністерства внутрішніх справ України, Штабу цивільної оборони України, Товариства сприяння оборони України, Національної гвардії України» з додатками до нього, копію технічного звіту по Інвентаризації земель в/ч НОМЕР_1 на території Жовківського району Львівської області, копію розпорядження голови Львівської РДА від 26.03.2024 року № 31/01-05/24 з додатком до нього, копію розпорядження голови Львівської РДА від 20.12.2021 року № 299/02-08/21, копію розпорядження голови Жовківської РДА від 30.08.2002 року № 779 «Про затвердження проекту передачі земельних часток (паїв) та видачу державних актів на право власності на землю громадянам Річківської сільської ради».

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, заслухавши думку учасників судового засідання, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд прийшов до наступного висновку.

Щодо твердження представника відповідача про те, що прокурора Яворського Я.Т. немає у переліку прокурорів, які можуть здійснювати представництво у суді, судом встановлено наступне.

Дана позовна заява підписана та подана до суду заступником керівника Спеціалізованої прокуратури регіону у сфері оборони Західного регіону Гарасимчуком А.В.

В ухвалі про відкриття провадження по даній справі від 19 липня 2024 року судом було підтверджено наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі.

Чинні положення ЦПК щодо представництва сторін не вимагають від прокурора доводити його наявність у переліку прокурорів, які можуть здійснювати представництво у суді.

Щодо твердження представника відповідача про те, що надані прокурором скрін-шоти з кадастрової картине містять необхідних для документу реквізитів та отримані в непередбаченому законом порядку, суд бере до уваги те, що відповідно до пояснень прокурора викопіювання з кадастрової карти здійснено ним особисто і це є скрін-шоти з екрану, та враховує такі викопіювання як доказ.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Перелік способів захисту земельних прав викладений у ч. 3 ст. 152 ЗК України, якою, зокрема передбачено і застосування інших, передбачених законом способів.

Згідно з положеннями ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Землі оборони становлять окрему категорію земель та згідно зі ст.ст. 65, 77 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони» та ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» визнаються земельними ділянками, наданими для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військовонавчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

За ч.ч. 1-4 ст. 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно з ч. 4 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, крім інших, належать землі оборони.

У ч. 1 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони» вказано, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 115 ЗК України та ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони» уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони» землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Навколо військових частин та оборонних об`єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Статтею 22 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

У свою чергу, згідно зі ст. 23 Закону України «Про державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Таким чином, сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Відповідно до Положення про прикордонний режим, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 за № 1147 прикордонна смуга – це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Про те, що землі у межах прикордонної смуги відносяться до земель оборони та не можуть передаватись у комунальну чи приватну власність, свідчить усталена судова практика Верховного Суду у постановах від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц, від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц, від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц.

Як встановлено судом, Обласна Рада депутатів трудящих Львівської області 07.09.1946 прийняла постанову за № 24/109 про заборонену прикордонну зону, 2-кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги. Даною постановою з метою покращення охорони державного кордону в межах Львівської області включено Рава-Руський та Магерівський райони (теперішній Львівський район) та відповідно визначено в даних районах 2-кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги. Голів відповідних районних рад зобов`язано здійснити відселення жителів з 800 метрової прикордонної смуги, землі цієї прикордонної смуги передати у повне розпорядження прикордонних військ, населенню заборонити будь-які роботи пов`язані з вирощуванням сільгосппродукції, що підтверджується копією цієї постанови.

Даних про встановлення (зміну) розміру вищезазначеної прикордонної смуги, погодження з прикордонною службою передачі земель, які знаходяться в межах прикордонної смуги в приватну чи комунальну власність за часів незалежності України та вже після періоду перебування Української РСР у складі Радянського Союзу суду не надано.

Вказане підтверджено тим, що згідно останнього розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації, датованого 20.12.2021 року, «Про прикордонний режим» установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд, що підтверджується копією цього розпорядження.

Згідно Додатку 1 до розпорядження голови облдержадміністрації від 08.06.2011 року за 521/0/5-11 Річківська сільська рада входить в перелік сільських рад, на території яких встановлюється прикордонна смуга.

Згідно додатку до розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації, датованого 20.12.2021 року Рава-Руська територіальна громада входить в перелік територіальних громад Львівського району, на території яких встановлюється прикордонна смуга.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ВВК № 388408 від 19.07.2004 року належить земельна ділянка площею 1,9723 га, яка розташована в с. Річки (діл. 1 кадастровий номер 4622787900:23:000:0001 площею 0,2721 га та діл. 2 кадастровий номер 4622787900:27:000:0001 площею 1,7002 га). Спірна земельна ділянка розташована на території Річківської сільської ради (теперішня Рава-Руська ОТГ). Вказані обставини підтверджені копією Державного акту на право приватної власності на землю від 22.07.2005 року серії ЯА № 336390.

Земельна ділянка з кадастровим номером 4622787900:23:000:0001, площею 0,2721 га знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 , право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.10.2022 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна – 2646899646060, що підтверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 368356430 від 04.03.2024 року та Витягу з Державного земельного кадастру.

Однак, також судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,2721 га з кадастровим номером 4622787900:23:000:0001 знаходиться між лінією державного кордону України з Республікою Польща та ділянкою для розміщення та постійної діяльності ДПС України (лінією інженерно-прикордонних споруджень), що підтверджується викопіюванням із Публічної кадастрової карти України.

Таким чином, судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 77, 84, 117, 122 ЗК України, спірна земельна ділянка входить до складу земель оборони, однак перебуває в приватній власності, про що внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру.

Як зазначає позивач у позові, відповідачем чиняться перешкоди позивачу в користуванні спірною земельною ділянкою, які полягають в перебуванні даної ділянки у приватній власності відповідача, шляхом державної реєстрації такого права, що не дає позивачу можливості розпоряджатися цією ділянкою без усунення відповідних перешкод в її користуванні шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності за відповідачем та зобов`язання останнього повернути позивачу вказану ділянку. Перебування земель, що розташовані між державним кордоном України та лінією інженерно-технічних споруд, в чужому користуванні, окрім державної, фактично унеможливлює виконання Державною прикордонною службою України завдань щодо забезпечення недоторканості державного кордону, недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів.

Позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до фізичних осіб про усунення перешкод, які вона створює в користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника майна про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому, поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене, у тому числі реєстрація в Державному земельному кадастрі.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд дійшов висновку про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Загальні способи захисту порушених прав та інтересів судом визначені у ст. 16 ЦК України.

Згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках звертає увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від25.01.2022 у справі № 143/591/20).

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 висловлено правовий висновок, згідно з яким визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Законодавство України розмежовує види земель державної форми власності залежно від того, чи можуть ці землі бути переданими у приватну власність, що, відповідно, і є визначальним при вирішенні питання, чи могла особа, за якою оформлено речові права на спірний об`єкт, взагалі набути права володіння ним.

У випадку, коли обставини справи безумовно вказують на неможливість виникнення у громадянина або юридичної особи права власності на спірну земельну ділянку з відповідним призначенням землі оборони то ефективним способом захисту, що відповідає суті порушеного права держави, є подання негаторного позову.

У вказаній категорії справ відновлення порушеного права має бути забезпечено не шляхом витребування спірної земельної ділянки на підставі ст. 387 ЦК України, а на підставі ст. 391 цього Кодексу та ч. 2 ст. 152 ЗК України шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні й повернення земельної ділянки.

Указане повністю узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 16.02.2022 (справа № 363/669/17 за позовом прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав та витребування земельної ділянки лісового фонду); від 12.05.2022 (справа № 372/4154/18 за позовом прокурора про визнання недійсним розпорядження та витребування земельної ділянки); від 08.06.2022 (справа № 307/3155/19 за позовом державного лісогосподарського підприємства про визнання недійсним і скасування наказу та витребування земельної ділянки лісового фонду); від 22.06.2022 (справа № 367/4140/16 за позовом прокурора про витребування земельної ділянки лісового фонду); від 07.09.2022 (справа № 697/2434/16 за позовом прокурора про визнання недійсним розпорядження та витребування земельної ділянки лісового фонду); від 21.09.2022 (справа № 367/4128/16 за позовом прокурора про витребування земельної ділянки); від 18.01.2023 (справа № 369/10847/19 за позовом прокурора визнання незаконним і скасування рішення та витребування земельної ділянки), які прийняті з обов`язковим урахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 06.07.2021 (справа № 911/2169/20) та від 23.11.2021 (справа № 359/3373/16).

Застосовуючи правові висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16, потрібно зауважити, що у вказаному рішенні Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постановах від 04.02.2020 (справи №№ 911/3311/17, 911/3574/17, 911/3897/17) та від 03.09.2020 (справа № 911/3449/17), про те, що зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади; у такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Щодо підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 79 ЗК України).

Порядок формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав визначено положенням ст. 79-1 ЗК України.

Так, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру та здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Як вже зазначалось вище, з відомостей Державного земельного кадастру вбачається, що спірна земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі та перебуває в приватній власності відповідача.

За ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.

Положеннями ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно з ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

За наведених обставин подальша наявність відомостей у Державному земельному кадастрі щодо перебування спірної земельної ділянки у приватній власності порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати дана земельна ділянка.

З метою забезпечення реальної та безперешкодної можливості державі реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, відомості про яку містяться у Державному земельному кадастрі.

При цьому, скасування реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки і надає можливість державі сформувати земельну ділянку з визначенням її цільового призначення «землі оборони».

Подібні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 484/629/19.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що є усі підстави для скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з закриттям Поземельної книги та припиненням речових прав щодо неї із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки при реєстрації останньої як ділянки сільськогосподарського призначення не враховані встановленні межі прикордонної смуги, що належить до земель оборони та те, що вказані землі можуть перебувати виключно в державній власності.

Окрім цього, необхідно зобов`язати відповідача повернути спірну земельну ділянку у користування власника - держави в особі Львівської обласної державної (військової) адміністрації.

Щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Представник відповідача клопоче про застосування наслідків спливу строку позовної давності, вказуючи на те, що перебіг позовної давності у даній справі починається від дати державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за первинним власником та такий сплив ще у 2006 році.

Відповідно до ч.8 ст.261 ЦПК України перебіг позовної давності за вимогами щодо витребування чи визнання права щодо нерухомого майна, переданого з державної або комунальної власності у приватну власність, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, починається від дня державної реєстрації права власності першого набувача або дати передачі першому набувачеві нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності.

Однак в даному позові ставиться вимога щодо усунення перешкод у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою шляхом скасування її державної реєстрації та зобов`язання відповідача повернути таку державі, а не щодо витребування чи визнання права щодо нерухомого майна, відтак строк позовної давності для даного позову обчислюється відповідно до ч.1 ст.261 ЦПК України, згідно з положеннями якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Також представник відповідача додала до матеріалів справи копії ухвал Господарського суду Львівської області від 10.05.2017 року, 15.05.2019 року по справі № 914/2526/16, вказуючи що це підтверджує те, що учасникам провадження було відомо про спірну земельну ділянку і її         місцезнаходження ще у 2016 році.

Однак, як вбачається із копій даних ухвал в справі № 914/2526/16 не брали участь ні Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону, ні Львівська обласна державна адміністрація, відповідно ці копії ухвал не доводять те, що прокурору чи позивачу в даній справі було відомо про незаконну передачу спірної земельної ділянки в приватну власність.

Достатніх належних та допустимих доказів того, що Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону довідалася про порушення прав держави до 16.02.2024 року (лист прокурора до Львівської обласної державної адміністрації від 16.02.2024 року № 15-129ВИХ-24) суду не надано, тому строк позовної давності для подання даного позову почався 16.02.2024 року.

Відтак строк позовної давності в даному випадку не сплив, тому відсутні правові підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги потрібно задовольнити повністю.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин з відповідача в користь прокуратури потрібно стягнути судовий збір, сплачений прокурором при поданні позову.

Інших фактичних даних, які мають значення для справи, немає.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст. 391 ЦК України, ст. 65, 77, 84, 115, 152 ЗК України, ст. 1, 2, 3 Закону України «Про використання земель оборони», ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 22, 23 Закону України «Про державний кордон України», ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Положенням про прикордонний режим, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року № 1147, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», статтями 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Усунути перешкоди власнику - державі в особі Львівської обласної державної (військової) адміністрації у розпорядженні та користуванні землями оборони, а саме земельною ділянкою площею 0,2721 га з кадастровим номером 4622787900:23:000:0001, яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Скасувати державну реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4622787900:23:000:0001 у Державному земельному кадастрі з закриттям Поземельної книги та припиненням речових прав щодо неї із закриттям відповідного розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) повернути у користування власника - держави в особі Львівської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку площею 0,2721 га з кадастровим номером 4622787900:23:000:0001, розташовану в межах Рава-Руської територіальної громади Львівського району Львівської області.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (код ЄДРПОУ 38326057, р/р IBAN № UA238201720343120001000082783, Державна казначейська служба України м. Київ) судовий збір в розмірі 4844 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного тексту судового рішення 09 липня 2025 року.

Головуючий                                                                Оприск З. Л.