РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 752/6228/25

провадження у справі № 2/0285/1173/25

07 липня 2025 року                 м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді        Васильчук Л. Й.,

за участі секретаря судового засідання        Букши О. В.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», в інтересах якого діє представник позивача Романенко Михайло Едуардович

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача через систему “Електронний суд” звернувся до суду з позовом про стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Діджи Фінанс” (далі - Товариство) заборгованості за кредитним договором №4032876 від 13.05.2021 (далі — Кредитний договір) у розмірі 8970 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.05.2021 між ТОВ “Мілоан” та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4032876, відповідно до умов якого відповідачу перерахованого грошові кошти на картковий рахунок в сумі 2000 грн. Однак взяті на себе зобов`язання згідно договору відповідач не виконав.

13.09.2021 згідно умов Договору відступлення прав вимоги №07Т, ТОВ “Мілоан” відступлено право вимоги за Кредитним договором на користь ТОВ “Діджи Фінанс”, а відповідно ТОВ “Діджи Фінанс” набуто права вимоги до Відповідача. Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед ТОВ “Діджи Фінанс” становить 8970 грн. з яких: 2000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6750 грн. - заборгованість за відсотками; 220 грн. - заборгованість за комісійними винагородами, яку представник позивача просив стягнути з відповідача, а також судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою від 29.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

Правом подати відзив на позов або будь-які заперечення щодо змісту і вимог позовної заяви відповідач не скористався.

       Дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного висновку.

       Судом встановлено, що 13.05.2021 між ТОВ “Мілоан” та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №4032876, відповідно до умов якого він отримав кредит в сумі 2000 грн., строком на 30 днів з 13.05.2021, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 12.06.2021, комісія за надання кредиту - 220 грн. Проценти за користування кредитом: 750 грн., які нараховуються за ставкою 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Договір укладено в електронній формі.

ТОВ “Мілоан” свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 2000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 , згідно платіжного доручення №46134545 від 13.05.2021.

13.09.2021 між ТОВ “Мілоан” та ТОВ “Діджи Фінанс” укладено договір факторингу №07Т, відповідно до умов якого право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором перейшло до ТОВ “Діджи Фінанс”.

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 07Т від 13.09.2021, сума боргу ОСОБА_1 перед ТОВ “Діджи Фінанс” за Кредитним договором становить 8970 грн. з яких: сума заборгованості за тілом кредиту — 2000 грн., сума заборгованості за відсотками — 6750 грн., сума заборгованості за комісією — 220 грн.

З досудової вимоги від 27.09.2023 №37085095-АВ, яка була направлена на адресу відповідача, вбачається, що останнього було повідомлено про відступлення права вимоги за Кредитним договором та запропоновано сплатити заборгованість у розмірі 8970 грн. на банківські реквізити ТОВ “Діджи Фінанс” та вказано, що у разі невиконання зобов`язань щодо погашення заборгованості Товариство буде змушене звернутися до суду.

В силу ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Так, згідно із ст.13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України"Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку особа отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені ст.611 ЦК України.

Згідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до умов договору вбачається, що кредит надавався відповідачу на строк на 30 днів з 13.05.2021 по 12.06.2021.

Такими чином, після закінчення дії кредитного договору, а саме після 13.06.2021 у позивача припинилось право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ТОВ "Мілоан" проводив нарахування процентрів в розмірі 6000 грн. за період з 13.06.2021 по 11.08.2021, тобто після закінчення дії кредитного договору.

Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому заявлена представником позивача вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою за період із 13.06.2021 є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами підлягають частковому задоволенню в розмірі 750 грн.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання за кредитним договором, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за основним боргом, процентами та комісією в розмірі 2970 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як передбачено ч.4 та ч.5 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Враховуючи фактично надані послуги адвоката зі складання позовної заяви, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 гривень.

Решта частина виплати позивача у даній справі на користь адвоката в сумі 1500 грн. є необґрунтованою, отже - не підлягає відшкодуванню.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про часткове відшкодування витрат на забезпечення професійної правничої допомоги.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог (33%).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації:  АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Діджи Фінанс” (ЄДРПОУ 42649746, вул. Київська, 243-А, а/с 897, м. Бровари, Київська область, НОМЕР_3 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346) заборгованість за кредитним договором №4032876 від 13.05.2021 у розмірі 2970 грн. (дві тисячі дев`ятсот сімдесят гривень),  витрат зі сплати судового збору в розмірі 799,40 грн (сімсот дев`яносто дев`ять гривень 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн (дві тисячі п`ятсот гривень).

Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення або з дня його складення, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи (ст.ст.352, 354 ЦПК України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду (ст.273 ЦПК України).

               Головуючий суддя                                Л. Й. Васильчук