Справа № 1-46/2008р.

 

 

                                                                      В И Р О К

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 

 

у складі:

головуючого - судді                                                                Ченцової С.М.

при секретарі                                                                             Зубкович Н.Ф.

з участю прокурора                                                                  Артеменка О.С. , Сокол К.В.

захисника                                                                                    Адаменко І.І.

потерпілого                                                                                ОСОБА_2

             розглянувши   у  відкритому     судовому засіданні  у залі суду  в місті  Мена кримінальну  справу по обвинуваченню :

             ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця смт. Макошино Менського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1, Громадянина України, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 27.08.1997 року Менським районним судом за ст. 42 ч. 2, ст. 142, ст. 222 КК України до п'яти років позбавлення волі, згідно Указу Президента України «Про помилування» від 05.05.2000 року ,  звільнений із зміною невідбутої частини покарання на умовно-іспитовий строк 2 роки,

 

     В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

 

           Підсудний ОСОБА_1  07.12.2007 року, приблизно в 17 год. 00 хв.,  перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на березі річки Бехова, яка протікає біля

с. Остапівка Менського району Чернігівської області, на грунті неприязних відносин умисно наніс удар лівою рукою в обличчя гр. ОСОБА_2, у результаті чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому суглобового відростка нижньої щелепи справа, який згідно із висновком судово-медичної експертизи № 63 від 19.02.2008 року відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я на термін більше 3 тижнів.

           Своїми умисними діями, які виразились в умисному нанесенні тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров”я, ОСОБА_1 скоїв злочин, передбачений ч. 1 с. 122 КК України.

                         Допитаний в якості підсудного ОСОБА_1 свою вину у скоєнні злочину,  передбаченого ст. 122 ч.1 КК України визнав, цивільний позов прокурора  визнав , цивільний позов  потерпілого визнав частково та показав, що з гр.  ОСОБА_2 у нього  весною виникла  суперечка  із-за  земельної ділянки. 07.12.2008 року,  приблизно в 16  годині  він зустрівся з своїми товаришами  ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вирішили піти на річку Бехову, щоб переконатись чи придатний лід для зимньої рибалки. Придбавши по дорозі  спиртні напої, сіли колом на березі річки , щоб випити  куплене.  В їхню сторону йшли ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які були в стані алкогольного сп'яніння. Він запропонував ОСОБА_5 випити із ними, а ОСОБА_2 - піти геть, не хотів його бачити. Але, останній не послухав, а присів  біля них.  Тоді він встав, взяв ОСОБА_2 за праве плече та  піднявши,  штовхнув його у  спину, в результаті чого ОСОБА_2. спіткнувся і впав на коліна,  а потім встав і пішов у  напрямку свого дому. Підсудний стверджує , що на момент конфлікту був тверезий, оскільки алкогольних напоїв тоді ще не вживав.

                         Крім визнання вини самим підсудним, його вина  у скоєнні злочину підтверджується показами  потерпілого та свідків, допитаних у судовому засіданні.

                                               Допитаний у судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_2 показав, що з підсудним ОСОБА_1  односельці, ще з осені 2007 року у них конфлікт  стосовно земельної ділянки. Тоді ОСОБА_1 ударив його в обличчя, але до міліції він не звертався, претензій до ОСОБА_1 не мав. 07.12.2007 року близько 17 години  він з ОСОБА_5   підійшли до двору ОСОБА_6 , де стояли  ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4,  які запропонували  піти разом до річки випити.  Тут вони з ОСОБА_1 згадали давній конфлікт,  і ОСОБА_1 ударив його  кулаком,  з-під низу,  у праву щелепу, від чого він впав. На момент удару він сидів на колінах. Коли він піднявся, то сів знову на коліна, а ОСОБА_1 зі словами «зараз я тебе із іншого боку» знову вдарив, але удар прийшовся майже мимо. Після цього ОСОБА_1 сказав йому придбати вина, на що він погодився, щоб залагодити  конфлікт. Він випив з цією компанією півстакана вина й пішов додому. У нього боліла щелепа і він звернувся з цього приводу спочатку до фельдшера, а потім до Менської ЦРЛ, із якої його направили до Чернігівської обласної лікарні. ОСОБА_1 до нього не приходив, щоб відшкодувати шкоду, навпаки, він погрожував йому, якщо  ОСОБА_2 не забере заяву з міліції. Цивільний позов підтримує повністю, поскільки ОСОБА_1 завдав його і фізичного болю і морального.  Так як ні в нього, ні у родичів не було грошей, сестра змушена була взяти кредит  у банку на його лікування. Щодо міри покарання, то потерпілий вважає , що ОСОБА_1 не заслугоє на  те, щоб його жаліти.

                                                Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 показав, що 07.12.2007 року близько 17.00 він разом з товаришами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знаходились на березі річки Бехова та вживали спиртні напої. До них підійшли ОСОБА_5 та ОСОБА_2. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відбулася сварка за город. І тоді, ОСОБА_1 штовхнув  слизика  в ліве плече. Ударів ОСОБА_1 ОСОБА_2 не наносив і ніхто більше його не бив. Звідки у ОСОБА_2 такі тілесні ушкодження пояснити не може.

                                    Допитаний в якості свідка ОСОБА_3  показав, що 07.12.2007 року у другій половині дня він зустрів в центрі села Остапівка  ОСОБА_1 та  ОСОБА_4. У ОСОБА_1 була пляшка вина. Вони зайшли до магазину і купили цигарок та пива і пішли до  річки Бехова, по дорозі зустріли ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які йшли до магазину. Останні , згодом, теж прийшли до річки, і сіли  з ними в коло. Всі випили по стакану вина і ОСОБА_1 почав говорити ОСОБА_2, щоб той залишив компанію, між ними виникла сварка. ОСОБА_1 ударив  ОСОБА_2 в плече , той упав на траву, на живіт.  Пізніше свідок сказав, що ОСОБА_1 штовхнув ОСОБА_2 у плече. Чи стояли вони у момент поштовху , чи сиділи  сказати не може. 

                                                Допитаний в якості свідка ОСОБА_5, показав, що 07.12.2007 року він разом з ОСОБА_2 пішли до магазину, дорога до якого проходила повз річку Бехова. Біля магазину вони зустрілись з ОСОБА_1, ОСОБА_4., ОСОБА_3, які пішли на берег річки, а вони разом із ОСОБА_2 придбали в магазині вина і приєднались до них трохи пізніше. Всі сіли колом і почали вживати спиртні напої. ОСОБА_1 сів так, що ОСОБА_2 був у нього із правого боку. Під час розпивання вина між ОСОБА_1 та ОСОБА_2  виникла сварка через якийсь город , йому стало зрозуміло, що то було діло давнє. Під час сварки ОСОБА_1 раптово вдарив ОСОБА_2 рукою під низ щелепи, від чого останній якось нахилився. Він попросив ОСОБА_1 не чіпати ОСОБА_2. Тоді ОСОБА_1 сказав ОСОБА_2, щоб той пішов і купив ще вина. Той так і зробив, а коли приніс, то пити не став і пішов додому. Він ще трохи посидів з компанією і теж пішов.

                                                             Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 показав, що від людей йому стало відомо, що колись між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сталась сварка. Про перелом, який отримав ОСОБА_2 він також дізнався від жителів села, і хтось йому казав, що в ті дні, коли ОСОБА_2 отримав перелом, він впав з велосипеда.             

                                                Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 показав, що працює фельдшером в с. Остапівка Менського району. 09.12.2007 року до нього за медичною допомогою звернувся ОСОБА_2, який скаржився на біль  в нижній щелепі. Коли він його оглянув, то у тому місці, де у нього боліло, виявив невелику припухлість. У нього виникли підозри на перелом і він порадив ОСОБА_2 звернутись до Менської ЦРЛ. Зі слів потерпілого, він зрозумів, що його вдарив гр. ОСОБА_1 у вечірній пору під час розпивання спиртних напоїв. Йому особисто відомо, що ОСОБА_1 інколи вживає алкогольні напої, але чи міг він вдарити ОСОБА_2 йому не відомо.

                                                Допитана в якості свідка ОСОБА_8 показала, що 08.12.2007 рокуу вечірній час  до неї подзвонив брат ОСОБА_2 та повідомив, що наступного дня приїде в місто, щоб звернутись до лікарні, бо у нього болить нижня щелепа. Вранці, 09.12.2007 року він прийшов до неї додому та попросив, щоб вона відвела його у лікарню. По дорозі він розповів, що 07.12.2007 року він відпочивав з односельчанами на березі р. Бехова, посварився  з ОСОБА_1, який його вдарив у щелепу. Він спочатку не зважав на біль, бо думав, що все пройде, але біль не проходив. З його слів щелепа боліла з двох боків і йому було дуже боляче жувати. Тому,  він вирішив звернутись за медичною допомогою. Також повідомила, що до її свекрухи телефонував чоловік, який представився ОСОБА_1, і сказав, щоб вона  з братом забрали заяву з міліції, інакше їм буде непереливки.

                                     Із перевірених у судовому засіданні показів свідка ОСОБА_10, ( а.с. 57) слідує , що  09.12.2007 року із Менської ЦРЛ надійшло повідомлення про те, що житель с. Остапівка гр. ОСОБА_2 звернувся до лікарні з діагнозом перелом нижньої щелепи. Першочергову перевірку по даному факту проводив він. Із слів ОСОБА_2 йому стало відомо, що 07.12.2007 року під час розпивання спиртних напоїв між ним та гр. ОСОБА_1 виникла сварка, в ході якої останній вдарив ОСОБА_2. Але, беручи до уваги покази свідків, про те, що ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження впавши з велосипеду, та те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 колись була сварка за землю, він вирішив відмовити в порушенні кримінальної справи.

                                                 Із перевірених у судовому засіданні показів свідка  ОСОБА_9 ( а.с. 60) слідує , що у першій половині грудня 2007 року, її невістка ОСОБА_8 розповіла, що хтось побив її брата і зламав йому щелепу. 14.12.2007 року в другій половині дня на її стаціонарний телефон зателефонував невідомий чоловік, який представився ОСОБА_1 та спитав чи вона свекруха ОСОБА_8. Коли вона відповіла, що так, він  попросив її переказати невістці, та її брату, якщо вони не заберуть з міліції заяву, то їм буде непереливки. Вона від цього дуже злякалась і переказала все невістці.

                                                  Із перевірених у судовому засіданні показів свідка ОСОБА_11 ( а.с. 63) слідує , що проживає разом з сином ОСОБА_2, який 07.12.2007 року близько 18.00 повернувся додому і повідомив, що збирається піти в лікарню, бо півгодини тому його побив ОСОБА_1 і від цього у нього болить нижня щелепа. Після цього,  її син звернувся до сільського фельдшера ОСОБА_6, а потім поїхав до Менської ЦРЛ. Вона вважає, що ОСОБА_1міг побити її сина, так як раніше, у жовтні місяці 2007 року був випадок, коли між її сином та ОСОБА_1 виник конфлікт через город і ОСОБА_1 вдарив його в обличчя. Вона ще тоді зверталась в органи міліції..

                                                Крім показів  допитаних у судовому засіданні потерпілого та свідків, перевірених у судовому засіданні показів свідків,  вина підсудного ОСОБА_1 підтверджується іншими доказами , дослідженими в судовому засіданні :

-     Рапортом помічника чергового Менського РВ УМВС Пономаренка А.О.; (а.с. 6)

-     Заявою гр. ОСОБА_2., з проханням притягнути до відповідальності гр. ОСОБА_1, який 07.12.2007 року спричинив йому тілесні ушкодження; (а.с. 7)

-     Протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_4 . та свідком ОСОБА_5 .; (а.с. 27-28)

-     Протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_4  та потерпілим ОСОБА_2 (а.с. 27-28)

-     Протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_2ом О.О. та обвинуваченим ОСОБА_1І.М. (а.с . 51)

-     Протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_5. та обвинуваченим ОСОБА_1, (а.с. 53)

-     Протоколом очної ставки між свідком ОСОБА_5  та свідком ОСОБА_3 (а.с. 54)

-     Протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_5 (а.с. 55)

-     Протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_2. та свідком ОСОБА_3(а.с. 56)

-     Висновком судово-медичної експертизи № 63, який підтверджує отримання гр. ОСОБА_2 закритого перелому нижньої щелепи справа в ділянці суглобового відростка, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості (а.с. 83-84)

-    

            Дії підсудного  ОСОБА_1 органами досудового слідства  правильно кваліфіковані за ст. 122 ч.1 КК України , як  умисне нанесення тілесних ушкоджень  середнього ступеню тяжкості , що спричинило  тривалий розлад  здоров"ю  на термін більше 3-х тижнів.

              Вирішуючи питання про вид та міру покарання  підсудному  ОСОБА_1  суд враховує , ступінь тяжкості  вчиненого ним злочину,  особу винного  та обставини , що пом"якшують та обтяжують  покарання.

            Вирішуючи питання про призначення покарання  підсудному ОСОБА_1  суд враховує , що він  скоїв злочин середньої  тяжкості , за місцем проживання характеризується  формально позитивно, зловживає спиртні напої , не працює , потерпілий просить  призначити покарання, яке могло б його виправити, позов прокурора та потерпілого не відшкодував. Обставиною, що   пом"якшує покарання підсудного є: визнання вини  підсудним  та  визнання частково цивільного позову потерпілого, обставиною, що обтяжує   покарання підсудного є: скоєння злочину в стані алкогольного сп”яніння ,  а тому суд вважає, що його  виправлення та перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства  і міру покарання призначити   у вигляді обмеження волі.

              Цивільний позов прокурора  Менського району  Чернігівської області по відшкодуванню витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2, який потерпів від злочину   в сумі 2683 грн. 80 коп.   підлягає  задоволенню у повній сумі.

             Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково стягнувши із підсудного ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди  1250 гривень, що підтверджується наданими  у судовому засіданні доказами і визнає  її сам підсудний.

            Судом встановлено, що потерпілому завдана моральна шкода, що виражається  у душевних  стражданнях, яких  потерпілий  зазнав  у зв"язку з протиправною поведінкою  щодо нього: йому    заподіяні середньої тяжкості  тілесні ушкодження, він був занепокоєний у зв»язку  з тим, що у нього немає грошей на лікування. Крім того, йому ще підсудний погрожував за те, що не забрав з міліції заяву. При визначенні розміру  відшкодування моральної шкоди суд враховує , глибину  фізичних та душевних страждань , ступень вини  підсудного, тому виходячи з вимог розумності та справедливості , суд вважає , що моральна шкода підлягає   частковому задоволенню   у  сумі  4 тисячі гривень. 

             Запобіжний захід підсудному ОСОБА_1, враховуючи його поведінку при розгляді справи у суді та боязнь потерпілого, що підсудний може нанести  йому  знову тілесні ушкодження, змінити  на тримання під вартою.

             Речових доказів та судових витрат  по справі немає.  

             На підставі викладеного, керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

 

                                                              З А С У Д И В :

 

            ОСОБА_1 визнати  винним  у  вчиненні  злочину передбаченого  ст. 122 ч.1   КК  України  і  призначити  йому   покарання  у вигляді  1 ( одного ) року  обмеження волі.

            Цивільний позов  прокурора  Менського району  Чернігівської області по відшкодуванню витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2, який потерпів від злочину   у сумі 2683 грн. 80 коп.   задовольнити  повністю , стягнувши з підсудного ОСОБА_1  на користь Чернігівської обласної лікарні ( р/р 35415005001738 в ГУДКУ Чернігівської області , МФО 853592 , код 02006113)  у відшкодування матеріальної шкоди   2683 грн. ,  80 коп.

             Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково, стягнувши із підсудного ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди  1250 гривень , у відшкодування моральної шкоди -   4 тисячі гривень.

 

             Запобіжний  захід  засудженому ОСОБА_1 - підписку про невиїзд  , змінити , на тримання під вартою, взявши його під варту з залу суду.

 

           Вирок  може  бути  оскаржений  на  протязі  15 діб до апеляційного суду Чернігівської області,  з  моменту вручення  засудженому копії вироку.

                                    

            Суддя                                                                                               С.М.Ченцова