Справа № 1-835/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2012 року м. Вінниця

Ленінський районний суд м. Вінниці в складі:

головуючого - судді Іванченка Я.М.,

секретарів - Шевчук І.О., Піскун О.О.,

за участю прокурора - Ярошенко О.М.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Яришівка Тиврівського району Вінницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190, ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2010 року, точну дату слідством не встановлено, ОСОБА_2 умисно, з корисливих мотивів, з метою шахрайського заволодіння коштами ОСОБА_3, увійшов в довіру до ОСОБА_3 й під приводом відкриття лінії по розливу води на ПрАТ «Вінницький завод фруктових концентратів і вин», повідомив ОСОБА_3, що йому потрібні кошти в сумі 20000 грн. для розвитку вказаного бізнесу по розливу води, після чого ОСОБА_3, будучи впевненим у порядності ОСОБА_2, біля будинку № 39, що по вулиці Мічуріна в м. Вінниці передав ОСОБА_2 гроші в сумі 20000 грн.

При цьому ОСОБА_2 не мав ні наміру ні реальної можливості повернути позичені кошти.

Після цього, ОСОБА_2 умисно з корисливих мотивів, з метою шахрайського заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3, під приводом розвитку свого бізнесу, увійшовши в довіру до ОСОБА_3, при цьому усвідомлюючи, що він не має реальної можливості та наміру повернути позичені кошти, в період часу з липня 2010 року по травень 2011 року, точних дат досудовим слідством не встановлено, отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 89000 гривень, що у 205 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який на час вчинення злочину складав 434,50 грн. (89000:434,50=205).

Крім того, ОСОБА_2, умисно, з корисливих мотивів, з метою шахрайського заволодіння чужим майном, під приводом придбання автомобільних шин, увійшовши в довіру до ОСОБА_4, повідомивши останньому, що він має можливість придбати для нього через свого знайомого шини до автомобілів за зниженою ціною, при цьому усвідомлюючи що він не має ні реальної можливості ні наміру виконати взяті на себе зобов'язання з поставки вказаних шин, в період часу з квітня по травень 2011 року, точну дату і час слідством не встановлено, на території ПрАТ «Вінницький завод фруктових концентратів і вин», що розташований по вул. Р.Скалецького, 15 в м. Вінниці, отримав від ОСОБА_4 на поставку обумовлених шин гроші в сумі 350000 грн., що у 738 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, який на час вчинення злочину складав 474,50 грн. (350000:474,50=738).

Крім того, ОСОБА_2, умисно, з корисливих мотивів, з метою шахрайського заволодіння чужим майном, під приводом придбання автомобільних шин для ОСОБА_5, увійшов в довіру до ОСОБА_5, повідомивши останньому, що він має можливість придбати для нього через свого знайомого шини до автомобілів за зниженою ціною, при цьому усвідомлюючи що він не має ні реальної можливості ні наміру виконати взяті на себе зобов'язання з поставки вказаних шин, зловживаючи довірою ОСОБА_5, 13.05.2011 року, на території ПрАТ «Вінницький завод фруктових концентратів і вин», що розташований по вул. Р.Скалецького, 15 в м. Вінниці, отримав від ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 180000 грн., що у 379 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, який на час вчинення злочину складав 474,50 грн. (180000:474,50=379).

Крім того, ОСОБА_2 умисно, з корисливих мотивів, з метою шахрайського заволодіння чужим майном, під приводом придбання коробки передач для автомобіля Honda CR-V та компресору для підігріву води для ОСОБА_6, увійшов в довіру до останньої, повідомивши, що він має можливість придбати для неї через свого знайомого вказану коробку передач та компресор для підігріву води за зниженою ціною, при цьому усвідомлюючи що він не має ні реальної можливості ні наміру виконати взяті на себе зобов'язання з поставки вказаних товарів, зловживаючи довірою ОСОБА_6, на початку травня 2011 року, точної дати досудовим слідством не встановлено, на території ПрАТ «Вінницький завод фруктових концентратів і вин», що розташований по вул. Р.Скалецького, 15 в м. Вінниці, отримав від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 20000 грн., що у 42 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, який на час вчинення злочину складав 474,50 грн. (20000:474,50=42).

Крім цього, ОСОБА_2, умисно, з корисливих мотивів, з метою шахрайського заволодіння чужим майном, під приводом придбання побутової техніки, увійшов в довіру до ОСОБА_7, повідомивши останньому, що він має можливість придбати для нього через свого знайомого вказану техніку за зниженою ціною, при цьому усвідомлюючи що він не має ні реальної можливості ні наміру виконати взяті на себе зобов'язання з поставки вказаної техніки, зловживаючи довірою ОСОБА_7, 25.06.2011 року, біля 13:00 годин, біля ПрАТ «Вінницький завод фруктових концентратів і вин», що розташований по вул. Р.Скалецького, 15 в м. Вінниці, отримав від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 12500 доларів США, що в перерахунку на гривні України станом на 25.06.2011 року становить 12500Ч797,3=99662,5 гривень, що у 210 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, який на час вчинення злочину складав 474,50 грн. (2599662,5:474,50=210).

Крім цього, ОСОБА_2, умисно, з корисливих мотивів, з метою шахрайського заволодіння чужим майном, під приводом придбання двигуна до автомобіля «Фольксваген Тоуреr», увійшов в довіру до ОСОБА_8, повідомивши йому, що він має можливість придбати для нього через свого знайомого двигун до автомобіля «Фольксваген Тоуреr» за зниженою ціною, при цьому усвідомлюючи що він не має ні реальної можливості ні наміру виконати взяті на себе зобов'язання з поставки вказаного двигуна, зловживаючи довірою ОСОБА_8, 28.07.2011 року, біля 17:00 годин, біля пі церії «Челентано», що розташована в мікрорайоні «Поділля»м. Вінниці, отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 32000 грн., що у 67 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, який на час вчинення злочину складав 474,50 грн. (32000:474,50=67).

Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні вину у вчинені інкримінованих злочинів не визнав, дав суду показання, що він не мав умислу на привласнення грошових коштів потерпілих шляхом обману, оскільки він мав намір за кошти, отримані від ОСОБА_3 відкрити власний бізнес по розливу води, а за кошти, отримані від потерпілих: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 придбати для них відповідно ними замовлені речі.

Всі кошти отримані у потерпілих він передав чоловікові на ім'я ОСОБА_9, прізвища якого він не знає, біля ринку «Урожай», який мав зв'язки та міг вирішити питання про придбання конфіскованих товарів на митниці в Львівській області. ОСОБА_9 декілька разів доставляв йому автомобільні шини малими партіями й він замовив йму автомобільні шини для перепродажу у великому об'ємі. ОСОБА_9 всі кошти потерпілих забрав та він більше його не бачив й знайти не може, де він проживає та працює він не знає.

У ОСОБА_10 він гроші брав в борг та мав намір їх повернути.

Крім того, на даний час грошові кошти ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6 він повернув.

Цивільний позов ОСОБА_3 визнав частково на суму 40000 грн., цивільний позов ОСОБА_4 визнав частково на суму 100000 грн., цивільний позов ОСОБА_8 не визнав, оскільки він повернув кошти останньому, а розписку він писав уже після порушення відносно нього кримінальної справи під тиском працівників міліції. Цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди визнав в сумі 12500 доларів США.

Незважаючи на невизнання вини підсудним у інкримінованих йому злочинах, його вина у вчиненні злочинів повністю знайшла своє підтвердження в ході судового слідства.

Так, потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні дав показання, що влітку 2010 року він через свою дружину ОСОБА_11 познайомився з підсудним, який привозив в кафе, яким володіла його дружина, квас та як йому було відомо працював в ПрАТ «Вінницький завод фруктових концентратів та вин». Приблизно в липні 2010 року ОСОБА_2 повідомив йому, що він хоче відкрити лінію по розливу води та попросив позичити на розвиток даного бізнесу гроші в сумі 20000 грн. Так як ОСОБА_2 досить впевнено говорив про бізнес, він йому довірився та на протязі періоду з липня 2010 року по травень 2011 року він періодично позичав ОСОБА_12 гроші в різних сумах. Бувало так, що він позичав підсудному 20000 грн., а приблизно через місяць підсудний повертав йому 10000 грн., тобто підсудний робив усе, щоб ввін йому довіряв і надалі позичав гроші. Так, згідно його особистих підрахунків ОСОБА_2 по травень 2011 року, включно, позичив у нього 89000 грн. Коли йому терміново в травні 2011 року стали потрібні його гроші, він звернувся до ОСОБА_2 з проханням повернути борг, однак той запевнив його, що все буде добре та, що він поверне гроші. Після цього він зателефонував ОСОБА_5, який на заводі працює комерційним директором та запитав у нього чи вони відкрили лінію по розливу води, однак ОСОБА_5 повідомив йому, що ніякої лінії по розливу води немає та, що ОСОБА_2 обманув його. Також ОСОБА_5 повідомив йому, що ОСОБА_2 винен великі суми грошей багатьом людям, зокрема і самому ОСОБА_5, з чого він зрозумів, що підсудний його ошукав.

Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні дав показання, що він являється партнером по бізнесу ОСОБА_5 На території ПрАТ «Вінницький завод фруктових концентратів та вин»він орендував ангар, в якому виготовляв меблі. На території заводу він познайомився з підсудним, який повідомив йому, що він може придбати для нього шини на його автомобіль. Наступного дня він дав ОСОБА_2 гроші на придбання шин в сумі 4000 грн, через декілька днів панченко привіз йому шини. В кого ОСОБА_2 бере шини, він йому не повідомляв, лише говорив, що в нього є люди, в яких він замовляє шини за низькими цінами. Приблизно в середині квітня він замовив ОСОБА_2 ще 15 комплектів шин для себе та своїх друзів, на придбання яких дав підсудному 40000 грн. Через кілька днів ОСОБА_2 попросив у нього позичити ще 140000 грн., при цьому підсудний не пояснив на що йому потрібні гроші. Він довіряв ОСОБА_2, а тому дав йому гроші в сумі 140000 грн. На протязі певного часу ОСОБА_2 постійно говорив йому, що шини будуть через декілька днів, а згодом попросив дати йому ще 50000 грн. Оскільки він довіряв підсудному, то позичив йому ще 50000 грн. Далі він передав підсудному гроші на придбання техніки, а тому загалом він передав ОСОБА_2 гроші на загальну суму 350000 грн. Підсудний весь час обіцяв привести йому шини та повернути позичені гроші. Він довіряв ОСОБА_2, оскільки щодня бачив його на території заводу, потім підсудний телефонував йому та обіцяв усе повернути, проте згодом телефони у ОСОБА_2 були виключені та зв'язка з ним не було. Пізніше він дізнався, що підсудний також ошукав ще кількох людей, які працювали на ПрАТ «Вінницький завод фруктових концентратів та вин».

Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомив, що він працює комерційним директором ПрАТ «Вінницький завод фруктових концентратів та вин».

Влітку 2010 року він познайомився з ОСОБА_2, який прийшов до нього на роботу в цех мінеральних вод та квасу, підсудний розвозив воду. Від офіційного оформлення на роботі ОСОБА_2 відмовився, мотивуючи це тим, що у нього є невиплачений кредит в банку і він побоюється тиску зі сторони банку. Восени 2010 року підсудний повідомив, що в нього є знайомий на ім'я ОСОБА_9, через якого можна придбати шини для різних автомобілів за низькою ціною, оскільки вони є конфіскованим товаром, а родич ОСОБА_9 являється начальником відділу контрабанди на митниці. Пропозиція ОСОБА_2 зацікавила його, тому він кілька разів купував для себе та своїх родичів шини, гроші на придбання шин він давав ОСОБА_2 наперед, а підсудний на протязі місяця привозив йому шини.

Потім ОСОБА_2 повідомив йому, що в нього є можливість через його знайомого ОСОБА_9 чи ОСОБА_9 придбати партію таких шин за 180000 (сто вісімдесят тисяч) грн., на що він погодився, оскільки довіряв підсудному, тому що раніше ОСОБА_2 поставляв йому шини без проблем. 13.05.2011 року на території заводу він передав ОСОБА_2, кошти в сумі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень, на що останній пообіцяв йому привезти шини через 3 (три) дні. В назначений день він зателефонував ОСОБА_2 з приводу шин, на що він йому відповів, що на даний час він перебуває на митниці та власноруч вантажить шини, на які брав у нього кошти. Наступного дня вранці ОСОБА_2 з'явився на роботі та повідомив йому, що автомобіль з шинами знаходиться в с. Писарівка неподалік м. Вінниці на території власника автомобіля, і що через два дні шини можна буде забрати. Після цього, на протязі майже одного місяця ОСОБА_2 вигадував різні причини, чому немає шин, та запевняв його, що шини є в наявності і що все буде добре, а він, в свою чергу, вимагав від підсудного гарантій придбання шин або повернення його грошей, та наполягав на цьому. Однак згодом ОСОБА_2, не вийшов на роботу, свої мобільні телефони відключив, по адресі проживання був відсутній. Самостійно він не зміг знайти підсудного, тому він звернувся до міліції, оскільки вважає, що останній умисно увійшов до нього в довіру та шахрайським шляхом заволодів його коштами.

Також він дізнався, що ОСОБА_2 також узяв гроші у його знайомих, пообіцявши їм виконати якість зобов'язання та кошти не повернув і зобов'язань не виконав. Крім того, підсудний також винен грошові кошти його сестрі ОСОБА_6

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні дала показання, що вона працює на посаді начальника відділу зовнішньо-економічних зв'язків ПрАТ «Вінницький завод фруктових концентратів та вин». Влітку 2010 року до них на роботу прийшов ОСОБА_2, який працювати на посаді водія, розвозив товар, був закріплений за цехом розливу води, як їй відомо, підсудний офіційно оформлятися на роботу відмовився. Працюючи на території заводу, ОСОБА_2 повідомляв усім, що в нього є можливість придбати автомобільні шини за низькими цінами і інші запчастини на автомобілі, так як в нього є знайомий на митниці. На початку травня 2011 року ОСОБА_2 пообіцяв її чоловіку, що він привезе на її машину Honda CR-V коробку передач, яка буде коштуватиме 12 000 гривень, також її чоловік домовився, що він привезе компресор для підігріву води на завод, ціна якого складатиме 8000 грн., а тому вона на території заводу передала підсудному гроші в сумі 20 000 грн., розписок вона в нього не брала, оскільки довіряла йому. ОСОБА_2 пообіцяв через тиждень привезти коробку передач та компресор, але цього не зробив. Коли вона його бачила то він завжди казав їй, що ось-ось усе буде, і говорив їй, що на митниці виникли якісь проблеми. Про те, що ОСОБА_2 також брав гроші у інших людей, вона дізналася вже коли підсудний зник і почав не виходити на роботу, після чого її брат написав заяву, так як він теж позичив панченку 180 000 гривень на купівлю автомобільних шин, а згодом частину коштів повернув, оскільки її брат пригрозив йому зверненням до міліції.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні дав показання, що в червні 2011 року на території заводу фруктових вин, що по вул. Скалецького, 15 в м. Вінниці, коли він приїхав до свого знайомого ОСОБА_4, який знімав ангар на території заводу та займався виготовленням меблів, він познайомився з ОСОБА_2, який підійшов до них з ОСОБА_4 та запропонував придбати у нього електротехніку за зниженими цінами і для цього поросив позичити йому 100000 грн., так як він казав, що у на кордоні стоїть машина з технікою, але для цього йому потрібно заплатити гроші. Оскільки його зацікавила така пропозиція, він того ж дня привіз підсудному гроші в сумі 12500 доларів США, що еквівалентно 100000 грн. та передав їх ОСОБА_2 на території заводу. Ніяких підтверджуючих документів про отримання ОСОБА_2 його коштів він не вимагав від підсудного, оскільки довірився йому. Коли електротехніки ОСОБА_2 йому не привіз та на протязі двох місяців давав обіцянки, що техніка буде привезена, він звернувся до правоохоронних органів, оскільки зрозумів, що ОСОБА_2 його ошукав та не мав ні можливості, ні наміру поставляти йому техніку.

Потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні дав показання, що з підсудним він познайомився на заводі вин в м. Вінниці, де підсудний запропонував йому придбати йому автозапчастини, на що він погодився та кілька разів замовив у нього автозапчастини, які підсудний йому привіз.

Згодом, на пропозицію ОСОБА_2 придбати для нього двигун до його автомобіля по зменшеній ціні, він дав підсудному ОСОБА_2 32000 гривень під розписку, через два дні до нього зателефонував підсудний і сказав, що привезе товар і диски в подарунок, однак коли пройшло декілька днів, а двигун ОСОБА_2 йому не привіз, він почав хвилюватись і зателефонував до підсудного, але мобільний телефон у ОСОБА_2 був вимкнений, та підсудний був відсутній за місцем його роботи.

Потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні дала показання, що вона дала в борг ОСОБА_2 гроші в сумі 2500 гривень, вона звернулась до міліції з заявою, оскільки дізналась, що ОСОБА_2 також винен гроші і іншим людям, а тому вважала, що він хоче її обманути та не повертати гроші, оскільки підсудний зник та не відповідав на телефонні дзвінки, однак ОСОБА_2 гроші їй повернув в повному обсязі, а тому вона не має до нього жодних претензій морального та атеріального характеру.

Вина підсудного підтверджується також і іншими доказами, зібраними у справі, а саме:

- протоколом очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (т.1 а.с.41-42);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 (т.1 а.с.89);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (т.1 а.с.93);

- протоколом очної ставки між ОСОБА_8 та ОСОБА_2, під час якої викрив (т.1 а.с.86-88 );

- протоколом очної ставки між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (т.1 а.с. 146)

- протоколом виїмки - розписки, яка написана ОСОБА_2 від 05.10.2011 року (т.1 а.с. 129);

- протоколом огляду речового доказу -розписки, яка написана ОСОБА_2 від 22.10.2011 року (а.с. 131);

- постановою старшого слідчого прокуратури м. Вінниці ОСОБА_13 від 05.03.2012 року за резулатами перевірки заяви ОСОБА_2 щодо застосування морального тиску на нього слідчим СВ Ленінського РВ ВМУ України у Вінницькій області ОСОБА_14 (т.2 а.с. 101-102).

Аналізуючи показання підсудного, який свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів не визнав, показання потерпілих, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні було доведено факт заволодіння ОСОБА_2 майном, а саме грошовими коштами ОСОБА_5, ОСОБА_7 в сумі 12500 доларів США, що станом на 25.06.2012 року еквівалентно 99662,5 гривень, ОСОБА_4 в сумі 350000 гривень, ОСОБА_6 в сумі 180000 гривень, ОСОБА_3 в сумі 20000 гривень, ОСОБА_8 в сумі 32000 гривень шляхом обману та зловживання довірою потерпілих.

По епізоду заволодіння ОСОБА_2 грошовими коштами потерпілого ОСОБА_3, шляхом обману та зловживання довірою останнього, вина ОСОБА_2 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_3, в яких останній зазначив, що підсудний брав у нього грошові кошти на розвиток бізнесу, а саме на відкриття цеху по розливу води на території заводу ПрАТ «Вінницький завод фруктових концентратів та вин», однак в ході судового слідства встановлено, що ОСОБА_2 мав наміру та не мав реальної можливості відкривати цех по розливу води на території ПрАТ «Вінницький завод фруктових концентратів та вин», оскільки підсудний навіть працював на заводі не офіційно, без оформлення трудових відносин у встановленому законом порядку, а також згідно показань ОСОБА_5, який працює комерційним директором ПрАТ «Вінницький завод фруктових концентратів та вин», на території заводу не планувалось відкриття цеху по розливу питної води, а також дане питання між ним та підсудним не обговорювалось і йому взагалі нічого не відомо з цього приводу.

Суд критично оцінює показання підсудного ОСОБА_2 стосовно того, що він не повідомляв ОСОБА_3 для чого йому потрібні гроші, а просто взяв у потерпілого ОСОБА_3 в борг грошові кошти, частину з яких повернув, та сприймає їх як природну захисну реакцію підсудного, спрямовану на уникнення ним відповідальності за скоєний злочин.

Також суд враховує, що сума грошових коштів, якими ОСОБА_2 шахрайським шляхом заволодів у ОСОБА_3, а саме в сумі 89000 грн., в 205 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який на час вчинення злочину становив 434,50 грн., що являється значною шкодою. За таких обставин, суд вважає , що дії ОСОБА_2 по даному епізоду органом досудового слідства вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому.

Суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчинені злочинів по епізодам незаконного заволодіння ОСОБА_15 грошовими коштами ОСОБА_5, а також ОСОБА_4 шляхом обману та зловживання довірою останніх, оскільки беручи грошові кошти в ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на придбання автомобільних для них автомобільних шин, він достовірно знав і усвідомлював, що не має реальної можливості виконати взяті на себе зобов'язання, оскільки він не здійснював продаж вказаних автомобільних шин, не був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, а тому не міг гарантувати та не мав реальної можливості гарантувати виконання ним взятих на себе зобов'язань по поставці вказаних шин потерпілим.

Суд критично оцінює показання підсудного ОСОБА_2 стосовно того, що він не мав умислу привласнити грошові кошти ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та мав намір поставити їм замовлені шини, однак не зміг цього зробити, оскільки у нього виникли проблеми з постачальником на ім'я ОСОБА_9, якому він передав гроші на придбання шин, однак останній зник з грішми ОСОБА_5 та ОСОБА_4, та розцінює їх як природну реакцію спрямовану на уникнення ним відповідальності за скоєний злочин, та висвітлення своїх дій у кращому вигляді, оскільки потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в своїх показаннях вказували, що між ними та ОСОБА_2 не було домовленості стосовно того, що шини потерпілим має поставити хтось інший, зі слів ОСОБА_5 підсудний повідомляв, що у його знайомого на митниці працює якийсь родич, через якого він може придбати автомобільні шини, що також підтвердив в своїх показаннях ОСОБА_4, а також, згідно показань ОСОБА_5, коли він телефонував ОСОБА_2, щоб з'ясувати, чому підсудний не привіз шини, підсудний повідомив ОСОБА_5, що він знаходиться на митниці та розвантажує шини, які він йому обов'язково привезе.

Також суд враховує, що сам підсудний в своїх показаннях підтвердив той факт, що він брав грошові кошти у потерпілого ОСОБА_5, а також у ОСОБА_4 на придбання шин, які він передав малознайомому йому ОСОБА_9, який мав поставити шини для потерпілого, однак зник з грішми та зв'язок з ОСОБА_9 відсутній.

За таких обставин, суд враховує, що сума грошових коштів, якими ОСОБА_2 шахрайським шляхом заволодів у ОСОБА_4, а саме в сумі 350000 грн., в 738, разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який на час вчинення злочину становив 474,50 грн., що являється особливо великим розміром. За таких обставин, суд вважає , що дії ОСОБА_2 по даному епізоду органом досудового слідства вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, в особливо великих розмірах.

Суд також критично оцінює доводи ОСОБА_2 стосовно того, що він не мав наміру привласнювати грошові кошти потерпілих та мав намір їх повернути, про що свідчить той факт, що за рахунок власних коштів він повернув гроші ОСОБА_5 відразу після того, як не зміг виконати взяті на себе зобов'язання, оскільки грошові кошти потерпілому ОСОБА_5 ОСОБА_2 повернув після порушення відносно нього кримінальної справи по факту шахрайства відносно ОСОБА_5, а тому такі посилання підсудного суд розцінює як намагання підсудного уникнути відповідальності за скоєний злочин. Також доводи підсудного стосовно того, що він кілька разів брав гроші у ОСОБА_5 на придбання шин та привозив їх ОСОБА_5, що свідчить про його намір виконати взяті на себе зобов'язання, суд розцінює як намагання підсудного ввійти в довіру до ОСОБА_5, а також до ОСОБА_4, який знав, що ОСОБА_2 уже привозив шини ОСОБА_5, з метою отримання в подальшому від потерпілих грошових коштів в більшому розмірі.

Також суд враховує, що сума грошових коштів, якими ОСОБА_2 шахрайським шляхом заволодів у ОСОБА_5, а саме в сумі 180000 грн., в 379 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який на час вчинення злочину становив 474,50 грн., що являється великим розміром. За таких обставин, суд вважає , що дії ОСОБА_2 по даному епізоду органом досудового слідства вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, у великих розмірах.

По епізоду заволодіння ОСОБА_2 грошовими коштами потерпілого ОСОБА_7, шляхом обману та зловживання довірою останнього, вина ОСОБА_2 підтверджується показаннями ОСОБА_7, який вказував, що ОСОБА_2 підійшов до нього, коли він був на території ПрАТ «Вінницький завод фруктових концентратів та вин»та повідомивши потерпілому, що він працює на вказаному заводі і ввійшовши до нього в довіру попросив у нього в борг 100000 грн. на придбання електротехніки за зниженими цінами, на що ОСОБА_7, довірившись останньому передав йому на території заводу гроші в сумі 12500 доларів США, однак вказану техніку підсудний йому не поставив, проте на протязі червня-серпня 2011 року постійно обіцяв ОСОБА_7 привезти замовлену ним техніку. Крім того, згідно показань потерпілого ОСОБА_7, підсудний, беручи у нього грошові кошти на електротехніку вказував, що машина з вказаною технікою уже стоїть на митниці, проте для її розмитнення потрібні кошти., що не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства та не підтверджується жодними доказами в справі.

Суд дійшов такого висновку, оскільки в ході судового слідства встановлено, що умисел ОСОБА_15 був направлений саме на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 шляхом обману та зловживання довірою останнього, оскільки беручи грошові кошти в ОСОБА_7 на придбання електотехніки для останнього підсудний достовірно знав і усвідомлював, що не має реальної можливості виконати взяті на себе зобов'язання, оскільки він не здійснював продаж вказаної техніки, не був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, а тому не мав і не міг мати реальної можливості виконати взяті на себе зобов'язання з поставки електротехніки.

Крім того, суд враховує ,що ОСОБА_2 визнав цивільний позов ОСОБА_7 в частині відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди та визнав, що брав кошти у останнього, однак зазначив, що вказані кошти він брав в борг.

Також суд враховує, що сума грошових коштів, якими ОСОБА_2 шахрайським шляхом заволодів у ОСОБА_7, а саме в сумі 12500 доларів США, що станом на 25.06.2011 року еквівалентно 99662,5 гривень, що у 210 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який на час вчинення злочину становив 474,50 грн., що являється значною шкодою. За таких обставин, суд вважає , що дії ОСОБА_2 по даному епізоду органом досудового слідства вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому.

По епізоду заволодіння ОСОБА_2 грошовими коштами потерпілої ОСОБА_6, шляхом обману та зловживання довірою останньої, вина ОСОБА_2 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_6 яка вказувала, що ОСОБА_2 запропонував придбати для її автомобіля коробку передач та компресор за зниженими цінами, оскільки, як повідомляв ОСОБА_2 у нього є знайомі на митниці. Знаючи, що ОСОБА_2 поставляє шини до автомобілів працівникам заводу, вона довірившись останньому дала йому грошові кошти в сумі 20000 гривень, однак взяті на себе зобов'язання ОСОБА_2 не виконав. Суд дійшов такого висновку, оскільки в ході судового слідства встановлено, що умисел ОСОБА_15 був направлений саме на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 шляхом обману та зловживання довірою останнього, оскільки беручи грошові кошти в потерпілої ОСОБА_6 на придбання компресору та коробки передач для її автомобіля, підсудний достовірно знав і усвідомлював, що не має реальної можливості виконати взяті на себе зобов'язання, оскільки він не здійснював продаж вказаної техніки, не був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, а тому не міг гарантувати виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Доводи підсудного стосовно того, що він не мав наміру привласнювати грошові кошти потерпілої ОСОБА_6 та мав намір їх повернути, про що свідчить той факт, що за рахунок власних коштів він повернув гроші ОСОБА_5 відразу після того, як не зміг виконати взяті на себе зобов'язання, оскільки грошові кошти потерпілій ОСОБА_2 повернув після порушення відносно нього кримінальної справи по факту шахрайства відносно ОСОБА_6, а тому такі посилання підсудного суд розцінює як намагання підсудного уникнути відповідальності за скоєний злочин.

За таких обставин, суд вважає , що дії ОСОБА_2 по даному епізоду органом досудового слідства вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

По епізоду заволодіння ОСОБА_2 грошовими коштами потерпілого ОСОБА_8, шляхом обману та зловживання довірою останнього, вина ОСОБА_2 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_8, який вказував, що ОСОБА_2 запропонував йому придбати двигун для його автомобіля по зменшеній ціні, на що він погодився та передав ОСОБА_2 32000 грн. під розписку, через два дні до нього зателефонував підсудний і сказав, що привезе товар і колісні диски в подарунок, пояснював про затримки на митниці та інші складнощі, однак вказаний двигун ОСОБА_2 йому не привіз, на телефонні дзвінки не відповідав, та підсудний був відсутній за місцем його роботи, тобто взяті на себе зобов'язання ОСОБА_2 не виконав.

Суд дійшов такого висновку, оскільки в ході судового слідства встановлено, що умисел ОСОБА_15 був направлений саме на незаконне заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 шляхом обману та зловживання довірою останнього, оскільки беручи грошові кошти в потерпілого ОСОБА_8 на придбання двигуна для його автомобіля, підсудний достовірно знав і усвідомлював, що не має реальної можливості виконати взяті на себе зобов'язання, оскільки він не здійснював продаж вказаних запчастин, не був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, а тому не міг гарантувати виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Доводи підсудного ОСОБА_2 про те, що він не винен у вчиненні інкримінованого злочину по даному епізоду, оскільки він брав у потерпілого кошти на придбання дисків до автомобіля та повернув дані кошти, а розписку про отримання від ОСОБА_8 32000 гривень він писав не під час передачі грошових коштів, а згодом, коли відносно нього було порушено кримінальну справу, та під тиском потерпілого, суд оцінює критично та розцінює як намагання підсудного уникнути відповідальності за скоєний злочин.

За таких обставин, суд вважає , що дії ОСОБА_2 по даному епізоду органом досудового слідства вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Крім того, суд не бере до уваги показання підсудного ОСОБА_2 стосовно того, що процесуальні дії з ним під час досудового слідства проводились з порушеннями норм кримінально-процесуального законодавства та показання на досудовому слідстві ним давались під тиском працівників міліції, оскільки вони спростовуються постановою старшого слідчого прокуратури м. Вінниці ОСОБА_13 про відмову в порушенні кримінальної справи відносно слідчого СВ Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_14 від 05.03.2012 року, винесеної за результатами перевірки в порядку ст. 97 КПК заяви ОСОБА_2 про вчинення на нього тиску під час провадження досудового слідства по вказаній кримінальній справі.

Також органом досудового слідства ОСОБА_2 інкримінований злочин, передбачений ч.2 ст. 190 КК України, а саме шахрайство, тобто незаконне заволодіння майном ОСОБА_10, шляхом обману чи зловживання довірою останньої. Так, згідно обвинувального висновку, ОСОБА_2 зловживаючи довірою ОСОБА_10 в кінці травня 20111 року, близько 13:00 години, точної дати досудовим слідством не встановлено, біля ринку «Урожай»в м. Вінниці, шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами ОСОБА_10 в сумі 2500 гривень, що в 5 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, який на час вчинення злочину складав 474,50 гривень.

Враховуючи роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України, п.17, відповідно до ст.. 190 КК України шахрайство -це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману та зловживання довірою., де обман -це повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин, зловживання довірою -недобросовісне використання довіри потерпілого, при шахрайстві обман або зловживання довірою при шахрайстві застосовуються винною особою з- метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього, суд приходить до переконання, що в судовому засіданні не було надано жодних доказів вини ОСОБА_2 у вчиненні шахрайства, тобто заволодіння ОСОБА_2 майном ОСОБА_10, шляхом обману чи зловживання довірою останньої, а тому суд приходить до висновку, що по даному епізоду в діянні ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст. 190 КК України, в зв'язку з чим по даному епізоду підсудного слід виправдати.

Суд дійшов такого висновку, оскільки сама ОСОБА_10 в своїх показаннях вказала, що вона дала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2500 гривень в борг, при чому між нею та ОСОБА_2 не було жодних домовленостей з приводу виконання підсудним будь-яких зобов'язань перед ОСОБА_10 за умови передачі нею коштів підсудному, вона написала заяву до міліції, оскільки побоювалась, що ОСОБА_2 не поверне їй грошові кошти, що узгоджується з показаннями самого підсудного ОСОБА_2 та свідчить про існування цивільно-правових відносин між ОСОБА_10 та ОСОБА_2, які випливають із договірних відносин, а саме договору позики.

При обранні виду та міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності, особу підсудного, обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання.

Підсудний ОСОБА_2 вчинив ряд злочинів середньої тяжкості, тяжкий та особливо тяжкий злочин, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання.

Обставин, що пом'якшують покарання підсудного, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи підсудного, кількості епізодів злочинної діяльності, суд вважає, що виправлення підсудного не можливе без ізоляції від суспільства, а покаранням необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Міру запобіжного заходу підсудному до набрання вироком законної сили залишити без змін.

При вирішенні питання щодо цивільних позовів потерпілих ОСОБА_8 на суму 32000 грн., ОСОБА_4 на суму 350 000 грн., ОСОБА_3 на суму 89000 грн., про відшкодування завданої їм злочином матеріальної шкоди, суд приходить до висновку, що вказані позови знайшли своє підтвердження в ході судового слідства в повному обсязі та підтверджуються матеріалами справи. Разом з тим суд враховує позицію підсудного ОСОБА_2 щодо часткового визнання цивільного позову ОСОБА_4 на суму 100000 грн., ОСОБА_3 на суму 89000 грн., як таку, що підтверджує факт отримання коштів підсудним від ОСОБА_3 та ОСОБА_4, однак не бере до уваги розмір визнаних підсудним цивільних позовів, оскільки вражає таку позицію підсудного намаганням показати себе в кращому світлі та уникнути відповідальності за скоєний злочин, також суд не бере до уваги позицію ОСОБА_2 щодо невизнання ним цивільного позову потерпілого ОСОБА_8, як таку, яка спростовується показаннями потерпілого та наявною в матеріалах кримінальної справи розпискою підсудного про отримання ним грошових коштів в сумі 32000 гривень від ОСОБА_8

За таких обставин, суд приходить до остаточного переконання, що цивільні позови потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають повному задоволенню.

При вирішенні питання щодо задоволення цивільного позову ОСОБА_7 про відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди в сумі 100000 гривень та моральної шкоди в сумі 20 000 гривень, що згідно позовної заяви потерпілого полягає у необхідності ним докладати додаткових зусиль щодо організації його життя, що спричинено необхідністю пошуку ним коштів для забезпечення нормального матеріального становища, оскільки добровільно ОСОБА_2 взяті у нього кошти не відшкодував, суд, з урахуванням позиції підсудного щодо часткового визнання цивільного позову ОСОБА_7, а саме на суму завданої злочином матеріальної шкоди, що доведена в ході судового слідства, приходить до переконання, що вимоги за цивільним позовом в частині відшкодування матеріальної шкоди знайшли своє часткове підтвердження на суму 99662,50 грн. та вимоги за цивільним позовом в частині відшкодування завданої злочином моральної шкоди виходячи з принципів розумності та достатності підлягають частковому задоволенню на суму 5000 гривень.

Речовий доказ у справі -розписку ОСОБА_2 (т.1 а.с.130) - залишити в матеріалах кримінальної справи.

Міру запобіжного заходу підсудному залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч.4 ст.190 КК України та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 190 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;

- за ч.4 ст. 190 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією усього, належного йому майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань призначити ОСОБА_2 покарання у виді 9 (дев'яти) років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.

ОСОБА_2 -виправдати по епізоду шахрайства щодо ОСОБА_10, в зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 залишити тримання під вартою.

Строк відбування покарання рахувати з 18.08.2011 року.

Цивільні позови ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_3 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 32000 гривень 00 копійок у відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 89000 гривень 00 копійок у відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 350000 гривень 00 копійок у відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_7 -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 99662 гривні 50 копійок у відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди та 5000 гривень 00 копійок у відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

Речовий доказ у справі -розписку ОСОБА_2 (т.1 а.с.130) -залишити в матеріалах кримінальної справи.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя :