ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 р. Справа № 38604/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Гулида Р.М.

суддів: Улицького В.З.., Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області на постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 05 липня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області про визнання протиправними дій та зобов»язання вчинення дій,-

встановила:

В червні 2011 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області про зобов'язання здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни.» за останні 6 місяців. Проте відповідач їх не виплачує.

Постановою Зборівського районного суду Тернопільської області від 05 липня 2011 року позов задоволено.

Визнано бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати пенсії позивачу, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», протиправною. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу підвищення до пенсії, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» за період з 20 грудня 2010 року по 20 червня 2011 року з відрахуванням отриманих позивачем сум, які були виплачені йому у цей період.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до п.1 ч.1. ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним:

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітей війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, оскільки дія статті не зупинялась, а тому вимоги за задоволений період є підставними, з врахуванням рішення Конституційного суду України від 22.05.2008р.

Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) мав право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.

Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 20 грудня 2010 року по 20 червня 2011 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», підвищення до пенсії не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії за період з 20 грудня 2010 року по 20 червня 2011 року.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонду України в Зборівському районі Тернопільської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зборівському районі Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Зборівського районного суду Тернопільської області від 05 липня 2011 року у справі №2а-2168/11/1907 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Гулид Р.М.

Судді: Улицький В.З.

Запотічний І.І.