ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-69/3163-2012 10.04.12

За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Форміка"

до Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 16 672,39 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №59 від 23.03.2012 року)

від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10 квітня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Форміка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Просто - страхування" про стягнення 16 672,39 грн. відшкодування шкоди в порядку регресу, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.04.2009 року у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) було пошкоджено автомобіль марки "Шкода Октавія", державний номер НОМЕР_1, який застрахований у позивача. Останній виплативши страхове відшкодування, набув прав свого страхувальника до винної особи. Оскільки винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки "Шкода Фелісія", державний номер НОМЕР_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Просто - страхування", то обов'язок з відшкодування збитків у межах лімітів відповідальності покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/3163-2012, слухання справи призначено на 30.03.2012 року.

Представник відповідача в судове засідання 30.03.2012 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 16.03.2012 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2012 року розгляд справи було відкладено на 10.04.2012 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

10.04.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав додаткові документи по справі, на виконання вимог ухвали суду.

У судове засідання 10.04.2012 року представник відповідача вдруге не з'явився, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 5011-69/3163-2012 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судової кореспонденції отримані уповноваженою особою відповідача (повідомлення додані до матеріалів справи.)

Згідно з абзацом 2 пункту 3.6 Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 року № 02-5/289 із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2008 року між Акціонерним товариством Страхова компанія "Форміка", правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Форміка" (страховик) та АТП ГФД Секретаріату Кабінету Міністрів України (страхувальник) було укладено договір № 3-121 ю добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Шкода Октавія", державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до довідки ВДАІ Печерського району міста Києва 07.04.2009 року у місті Києві на перехресті вулиць Грушевського - Шовковичної сталась ДТП за участю автомобіля марки "Шкода Октавія", державний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки "Шкода Фелісія", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 16.1 Правил дорожнього руху України, останнього визнано судом винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постанови Печерського районного суду міста Києва від 23.04.2009 року у справі № 3-752-1/09.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Шкода Фелісія", державний номер НОМЕР_2 (за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП), була застрахована Приватним акціонерним товариством "Просто - страхування", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9325020 від 10.01.2009 року.

Внаслідок вищевказаної ДТП автомобіль марки "Шкода Октавія", державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Відповідно до Звіту № 113 про оцінку автомобіля від 24.04.2009 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Український експертний центр "Експерт-Сервіс Авто", вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Шкода Октавія", державний номер НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 16 672,39 грн.

13.05.2009 року позивач, виходячи із Звіту № 113 про оцінку автомобіля від 24.04.2009 року та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 22 748,74 грн., про що склав страховий акт.

Відповідно до умов договору № 3-121 ю добровільного страхування наземного транспорту, страхове відшкодування позивачем було сплачено фізичній особі - підприємцю Огурцову в розмірі 15 198,08 грн. та фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 в розмірі, що підтверджується платіжними дорученнями № 287 від 14.05.2009 року та № 289 від 15.05.2009 року, (належним чином засвідчені копії додані до матеріалів справи).

Зважаючи на вищенаведене, 17.02.2012 року позивач, керуючись статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтями 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з регресною вимогою за вих. № 27 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 16 672,39 грн.

Проте, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену регресну вимогу. На момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 16 672,39 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "Шкода Фелісія", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю марки "Шкода Октавія", державний номер НОМЕР_1 .

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика у теорії називається суброгацією. При суброгації відбувається лише зміна особи у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання, тобто нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. У результаті страховик виступає замість потерпілого.

Даної правової позиції зокрема притримується Верховний Суд України у Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування (схвалений на нараді суддів цивільної юрисдикції Верховного Суду України 11 липня 2011 року; витяг з Аналізу опублікований у журналі "Вісник Верховного Суду України" № 8 (132) за 2011 рік та розміщений на офіційному сайті Верховного Суду України).

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія який керував автомобілем марки "Шкода Фелісія", державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку, останнього судом визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постанови Печерського районного суду міста Києва від 23.04.2009 року у справі № 3-752-1/09.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Шкода Фелісія", державний номер НОМЕР_2, була застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9325020 від 10.01.2009 року (тип договору - 3). Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500 грн., франшиза -510 грн., строк дії полісу з 10.01.2009 року до 09.01.2010 року.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № ВВ/9325020) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Шкода Октавія", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9325020 від 10.01.2009 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 3-121 ю добровільного страхування наземного транспорту, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Позивач заявою № 27 від 17.02.2012 року звертався до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 16 672,39 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент здійснення позивачем страхової виплати страхувальнику) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач, в порушення вищенаведених норм чинного законодавства України, відповіді на направлену позивачем регресну вимогу не надав, страхове відшкодування Приватному акціонерному товариству Страхова компанія "Форміка" не сплатив.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Зважаючи на вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню, в зв'язку з тим що позивач не зменшив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого на суму франшизи, яка встановлена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9325020 від 10.01.2009 року.

За таких обставин, сума страхового відшкодування становитиме: 16 672,39 грн. (загальний розмір матеріальної шкоди) -510,00 грн. (сума франшизи) = 16 162,39 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Форміка" підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 16 162,39 грн.

Витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4, 49, 75 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; код ЄДРПОУ 24745673) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Форміка" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, корпус "В", офіс 214; код ЄДРПОУ 22917331, р/р 26500109293001 у відділенні " 17 АТ КБ "Експобанк", МФО 322294) 16 162 (шістнадцять тисяч сто шістдесят дві) грн. 39 коп. заборгованості, 1 560 (одну тисячу п'ятсот шістдесят) грн. 27 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.В. Стасюк

Дата підписання повного

тексту рішення 17.04.2012 року