копія
Справа №33/2290/87/ 2012 Головуюча в 1-й інстанції Марцинкевич С.А.
Категорія ст.339 МК України
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 квітня 2012 року м. Хмельницький
Суддя апеляційного суду Хмельницької області Ващенко С.Є., з участю секретарів Купельської Н.П., Кузічкіної М.В., прокурора Арештенкова А.С., притягнутого до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представників митниці Задорожного І.І., Омельчука А.П., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 21 лютого 2012 року,
в с т а н о в и в:
Цією постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, працює директором з продажу «БОРГ ХІКО», уродженця та жителя АДРЕСА_1,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.339 Митного кодексу України (далі МК України), і накладено на нього адміністративне стягнення у виді конфіскації транспортного засобу "BMW'' 730D", 2004 року випуску, кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Стягнуто з ОСОБА_1 витрати на проведення оцінки вартості автомобіля на користь Хмельницької митниці (р/р35219001002712, МФО815013 УДК у Хмельницькій області ОКПО 21325108, повернення коштів за митні витрати у справі про ПМП КЕКВ1134) у розмірі 50 грн.
За постановою суду 05 січня 2012 року працівниками ДАІ в м. Хмельницькому по вул. Купріна був зупинений автомобіль "BMW 730D", 2004 року випуску, кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1
Перевіркою встановлено, що, згідно витягу з бази ЄАІС ДМСУ, вказаний автомобіль 07 грудня 2011 року був тимчасово ввезений на митну територію України через митний пост «Смільниця»Львівської митниці громадянином України ОСОБА_1
Відповідно до ст.11 Закону України від 13 вересня 2001 року N2681-III «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України», ОСОБА_1 як громадянин-резидент України при тимчасовому ввезенні транспортного засобу на митну територію України повинен був сплатити ввізне мито та інші податки і збори, передбачені законодавством України при ввезенні автомобілів.
Проте, ОСОБА_1 під час проходження митного контролю у пункті пропуску, при наявності товарів та транспортних засобів, для яких законодавством встановлена сплата необхідних митних платежів та зборів, порушив порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю - тобто наявність під час проведення митного контролю в особи, яка за формою проходження митного контролю обрала проходження через таку зону (коридор) товарів, заборонених або обмежених до переміщення через митний кордон України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив вказану постанову скасувати, а справу закрити, а у випадку, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, - змінити вид стягнення з конфіскації на штраф. При цьому вважає, що в його діях склад правопорушення, передбаченого ст.339 МК України, відсутній, оскільки власником автомобіля є польська фірма „БОРГ-ХІКО" ПОЛЬЩА ТОВ, у якій він працює і приїхав в Україну у відрядження, а не виїхав, оскільки потрапив в ДТП, внаслідок чого автомобіль перебував на ремонті. Вказує, що в даному випадку автомобіль не був товаром, тобто не ввозився з метою продажу, він використовував його виключно з метою виконання службових обов'язків у відповідності до положень Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбульська конвенція) від 26.06.1990 р. Зазначає, що за таких обставин, на його думку, суд не мав права конфісковувати автомобіль, який належить третій особі, тим більше, що конфіскація майна іноземної фірми потягне за собою судові процедури в міжнародних судових інстанціях.
Заслухавши пояснення апелянта та його представника, які підтримали апеляційну скаргу з посиланням на зазначені у ній доводи і, уточнивши свої вимоги, просили постанову суду скасувати, а справу закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, думку прокурора про законність постанови суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП одними із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Зокрема, суд зобов'язаний з'ясувати й те, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Однак суд першої інстанції вказаних вимог закону при розгляді справи не дотримався і, належно не з'ясувавши фактичних обставин справи, дійшов до помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у пред'явленому йому обвинуваченні.
За змістом протоколу про порушення митних правил ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні правопорушення за обставин, які дослівно викладені у постанові суду першої інстанції.
Його дії кваліфіковано за ст.339 МК України, якою передбачено відповідальність за порушення встановленого відповідно до цього Кодексу порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто наявність під час проведення митного контролю в особи, яка формою проходження митного контролю обрала проходження через таку зону (коридор), товарів, заборонених або обмежених до переміщення через митний кордон України, або товарів у кількостях, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.
Проте таке обвинувачення не знайшло свого підтвердження при апеляційному розгляді справи.
Так, статтею другою Конвенції про тимчасове ввезення, яка набула чинності 22.09.2004 року (Далі -Конвенція), передбачено, що відповідно до положень цієї Конвенції, кожна із Договірних Сторін зобов'язується надавати згоду на тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів), зазначених у Додатках до цієї Конвенції (ч.1). Не впливаючи на положення Додатка E, режим тимчасового ввезення надається з загальним умовним звільненням від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру (ч.2).
У Додатку С до Конвенції (Далі -Додаток), зокрема, визначено, що користуються правом на тимчасове ввезення відповідно до статті 2 цієї Конвенції: (a) транспортні засоби комерційного чи приватного використання; (b) запасні частини та устаткування, які ввозяться для використання при ремонті раніше тимчасово ввезеного транспортного засобу (ст. 2).
Відповідно до цього Додатку для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком: (a) транспортні засоби комерційного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім'я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які здійснюють свою діяльність з такої території (ст.5). Згода на тимчасове ввезення транспортних засобів надається без вимагання митного документа або гарантії (ст. 6).
А згідно із статтею сьомою Додатку, незважаючи на положення статті 5 цього Додатку, транспортні засоби комерційного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення і які здійснюють свою діяльність на користь останнього, навіть якщо вони зареєстровані або постійно проживають на території тимчасового ввезення (п.a).
Як встановлено апеляційним судом, громадянин України ОСОБА_1, будучи зареєстрованим у АДРЕСА_1, працює у Польському ТОВ „БОРГ-ХІКО" на посаді спеціаліста з питань продажу і, з метою виконання доручених завдань, пов'язаних із продажем та службовим відрядженням, має довіреність на використання за межами Польщі, у тому числі в Україні, Росії та Молдові, автомобіля "BMW''730D", який належить цьому товариству на праві власності, зокрема й у період з 01.12.2011 року до 31.01.2012 року. Метою відрядження ОСОБА_1 у цей період в Україну є налагодження торгової співпраці продажу товарів.
Зазначене підтверджується даними досліджених апеляційним судом дозволу на працевлаштування на території Республіки Польща (дійсний від 11.07.2011. до 10.07.2012.), трудового договору на випробувальний період від 01.09.2011 р., трудового договору на визначений період від 01.12.2011 р., доручення службової поїздки від 01.12.2011 р., довіреності Президента міста Бидгощ і директора ТОВ „БОРГ-ХІКО" Польща, що знаходиться за адресою: Бидгощ, вул. Інвалідів, 1А, від 19.09.2011 р. та заяви голови правління фірми ТОВ „БОРГ-ХІКО" Польща від 26.03.2012 р.
Наведені докази в сукупності спростовують доводи обвинувачення, що вказаний автомобіль 07.12.2011 року був тимчасово ввезений на митну територію України як транспортний засіб в розумінні ст.11 Закону України від 13 вересня 2001 року N2681-III «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України», і свідчать про те, що в дійсності ОСОБА_1 використовував його як транспортний засіб комерційного використання.
Піддавати сумніву достовірність цих доказів підстав немає, оскільки вони, по-перше, належно завірені і узгоджуються між собою та з поясненнями ОСОБА_1, по-друге, сторона обвинувачення жодного доказу на їх спростування не надала.
До того ж у викладеному у протоколі обвинуваченні не зазначено конкретних видів і розмірів мита та/чи інших податків і зборів, які, відповідно до ст.11 Закону України від 13 вересня 2001 року N2681-III, ОСОБА_1 повинен був сплатити при ввезенні автомобіля на територію України, як не зазначено й нормативних актів, якими ці конкретні мито, податки і збори встановлені. Не зазначено у протоколі і нормативного акту, який визначає порядок проходження митного контролю безпосередньо в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, який порушив ОСОБА_1, а також нормативних актів, що визначають перелік товарів, заборонених або обмежених до переміщення через митний кордон України, або товарів у кількості, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.
Відомості ж про наявність у ввезеному на територію України автомобілі будь-яких товарів у справі відсутні. А той факт, що 06.04.2011 року що ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за ст.336 МК України, на є посилання в оскаржуваній постанові суду, сам по собі не може бути доказом його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.339 цього Кодексу. До того ж попереднє правопорушення мало інший характер та кваліфікацію і було вчинено за інших обставин.
Отже наведені обставини в сукупності вказують на те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.339 МК України, а тому, відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі -закриттю з поверненням йому вилучених у нього транспортного засобу та свідоцтва про його реєстрацію.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.8 ст.294 КУпАП,-
п о с та н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 21 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу правопорушення, передбаченого ст.339 МК України. Повернути ОСОБА_1, вилучені у нього автомобіль "BMW'' 730D", 2004 року випуску, кузов НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, та свідоцтво про його реєстрацію № НОМЕР_3.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко