ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 р. Справа № 17253/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Олендера І.Я.

суддів: Каралюса В.М., Улицький В.З.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації про виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В С Т А Н О В И Л А :

23 листопада 2009 року позивач звернулася до суду з вказаним вище позовом та просила визнати незаконними дії відповідача та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, а саме з 03.07.2008 року по 3 травня 2011 року.

Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2009 року в задоволені позову відмовлено.

Постанову суду оскаржив позивач. В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує те, що згідно ст. 64 Конституції України права та свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України та додає, що судом першої інстанції не було враховано при прийнятті постанови положення закріплені в рішеннях Конституційного Суду України.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки управління праці та соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації позивачу нарахована та виплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.

Вимоги позивача починаючи з 2008року не підлягають задоволенню, на підставі наступного.

Підпунктом 12 пункту 25 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р №107-VI статті 40-44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» виключені, а підпунктом 7 пункту 23 Розділу ІІ вказаного Закону ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено у новій редакції, згідно до якої, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

У відповідності до змін, внесених до п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2008р. надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Змінами, внесеними підпунктом 5 пункту 23 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» у ст.13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», його дію в частині призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку поширено також і на осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. положення пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Водночас, вказаним рішенням №10-рп/2008 від 22.05.2008р. положення пункту 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» не визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, в період з 01.01.2008р. по 22.05.2008р. розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювався ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а з дня втрати чинності положень пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зазначені правовідносини регулювалися також і ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Отже, для вирішення даного спору слід визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягає застосуванню у виниклих правовідносинах.

Згідно зі ст.75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997р. №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом ч.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах, суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, враховуючи, що зміни до статей 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» були внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 01.01.2008р., а зміни у ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», який діяв у часі раніше, з 22.05.2008р. не вносились, пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Враховуючи те, що відповідачі в 2008 -2009 р.р. виплачував позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, встановлених новою редакцією ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо неправомірності його дій в цей проміжок часу.

Отже, виплата позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як застрахованій особі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у розмірі не менше 130 грн. починаючи з 2008 року здійснена Управлінням відповідно до діючого законодавства.

Тому вимоги щодо нарахування та виплати вищевказаної допомоги безпідставні.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку відмовивши в задоволенні таких посилаючись на їх безпідставність, так як відповідач виплачував таку допомогу в рамках діючого законодавства.

З огляду на наведене апеляційні вимоги ОСОБА_2 слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 24 грудня 2009 року по справі № 2а-424/09 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Олендер І.Я.

Судді : Каралюс В.М.

Улицький В.З.