Справа № 2-П-221/07

РІШЕННЯ

 іменем України

21 лютого 2007р.                                                                                            м.  Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі: Головуючої: судді БучикА.Ю. при секретарі  Городнюк В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.  Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжрегіональної Академії управління персоналом,  Житомирського інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом про визнання незаконним наказу про оплату праці,  стягнення заборгованості по заробітній платі,  вихідної допомоги,  середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_13вернувся до суду з позовною заявою до Житомирського інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом.  Просив визнати незаконним наказ № 61/1-3 від 13.04.2004 р. «Про порядок планування і розподілу педагогічного навантаження та оплату праці науково-педагогічних працівників ЖІ МАУП»,  стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 442 грн.56 коп.,  вихідну допомогу в сумі 3975 грн.72 коп.,  середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 2560 грн. В обгрунтування позовних вимог зазначив,  що звільнився з роботи в зв»язку з порушеннями з боку роботодавця умов праці та оплати праці,  при звільненні не отримав вихідну допомогу,  заборгованість по заробітній платі за проведення індивідуальних консультацій.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги (а.с. 57, 58),  просив визнати незаконним наказ ЖІ МАУП № 61/1-3 від 13.04.2004 р. в частині умов оплати праці,  стягнути з Міжрегіональної Академії управління персоналом (МАУП) на його користь зазначені види виплат.

Представник відповідача позов не визнав,  зазначив,  що наказ про умови оплати праці працівників ЖІ МАУП є законним,  позивач звільнився за власним бажанням,  при звільненні отримав повний розрахунок.

Заслухавши думку сторін,  дослідивши матеріали справи,  суд вважає,  що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено,  що ОСОБА_13 01.09.2000 р. працював у МАУП ЖФ викладачем кафедри правознавчих дисциплін; з 22.09.2003 р. переведений на посаду старшого викладача правознавчих дисциплін ЖІ МАУП (а.с. 12-13). Відповідно до наказу № 43-к від 20.07.2005 р. позивач звільнений з роботи за  ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с. 11). Згаданий наказ є чинним і позивачем не оспорений.

Отже,  вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача вихідної допомоги при звільненні є безпідставною і задоволенню не підлягає,  оскільки його звільнення відбулось не внаслідок порушення власником законодавства про працю ( ст. 44,  ч.3  ст. 38 КЗпП України).

Відповідно до наказу № 61/1-3 від 13.04.2004 р. «Про порядок планування і розподілу педагогічного навантаження та оплату праці науково-педагогічних працівників ЖІ МАУП» оплата за індивідуальні консультації штатним працівникам визначена в розмірі 50 % від оплати,  встановленої раніше (а.с. 101-103). Згаданий наказ,  що встановлює умови оплати праці співробітникам Інституту,  виданий директором ЖІ МАУП в межах компетенції,  що передбачено п.3.4 Положення про «ЖІ МАУП» (а.с. 175). Він не суперечить наказу №81-о від 08.04.2004 р. «Про порядок планування і

розподілу педагогічного навантаження професорсько-викладацького складу Академії»,  оскільки виданий з дотриманням наказу № 43-о від 28.03.1999 р. «Про розмежування територіальної чинності наказів та розпоряджень» (а.с. 167).

Порушення відповідачем порядку ознайомлення позивача із оспорюваним наказом ( ст. 103 КЗпП України) не є підставою для визнання його недійсним.

За таких обставин,  за позивачем протягом двох місяців (з 13.04. по 13.06.2004 р.) повинні були зберігатися попередні умови оплати праці.

Проте,  як вбачається з поданих відповідачем письмових доказів,  звіти про надання індивідуальних консультацій за цей період ОСОБА_1 оформляв неналежним чином (а.с. 120-149),  а тому підстави для оплати індивідуальних консультацій взагалі були відсутні. Незважаючи на це,  часткова оплата цих консультацій проведена (а.с. 118) і відповідач не пред»явив зустрічний позов про стягнення безпідставно виплачених коштів.

Отже,  в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі за безпідставністю.

Керуючись  ст.  ст. 44,   117 КзПП України,   ст.  ст. 10,  11,  209,  212,  215,  292,  294 ЦПК України,  суд -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Міжрегіональної Академії управління персоналом,  Житомирського інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом відмовити в повному обсязі за безпідставністю.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.