ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.06 | Справа №АС13/290-06. |
За позовом Сумського обласного відділення фонду України соціального захисту інвалідів
До відповідача відкритого акціонерного товариства “Охтирський пивоварний завод”
Про стягнення 7321 грн. 40 коп.
Суддя ЛИХОВИД Б.І.
Представники:
від позивача : Груздо Т.С.
від відповідача: Дульська Ю.В.
В судовому засіданні, розпочатому 22.06.2006 р., відповідно до ст. 150 КАС України оголошено перерву до 29.06.2006 р.
Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 7321 грн. 40 коп., що становить розмір штрафних санкцій за нестворені робочі місця в 2005р. відповідно до вимог ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що з його боку було вжито всіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів, зокрема: відповідачем були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, та повідомлено управління праці та соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації, Охтирський міськрайонний центр зайнятості, Спілку допомоги та сприяння інвалідам м. Охтирки про можливість працевлаштування інвалідів, проте цими організаціями інваліди для працевлаштування не направлялись.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази для вирішення справи по суті, суд встановив:
Відповідно Статтею 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" № 875-ХІІ від 21.03.1991р. зі змінами та доповненнями (далі Закон) передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові і соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.
Згідно ч. 5 ст. 20 Закону, фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів, надання позик на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, забезпечення інвалідів технічними реабілітаційними засобами, оплата навчання та перекваліфікація здійснюються Фондом соціального захисту інвалідів.
Відповідно до ч. 1 ст.19 Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 Закону встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч.1 ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, а якщо працює від 8 до 15 осіб - в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві ( в об'єднанні), установі.
Сплату адміністративно-господарських санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів(обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому законом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, чим порушив вище зазначені вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” і не перерахував встановлені Законом штрафні санкції за нестворені робочі місця.
Так, як зазначає позивач, згідно із звітом про зайнятість інвалідів за 2005 рік, норматив числа робочих місць для працевлаштування інвалідів для відповідача становив 9 робочих місць, а фактично у 2005 році на підприємстві працювало 8 інвалідів, в зв’язку з чим відповідач повинен перерахувати кошти в сумі 7321 грн. 40 коп.
В заперечення проти позовних вимог відповідач посилається на те, що ним були вжиті заходи щодо виконання встановленого нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме: відповідачем було повідомлено управління праці та соціального захисту населення Охтирської районної державної адміністрації, Охтирський міськрайонний центр зайнятості, Спілку допомоги та сприяння інвалідам м. Охтирки про можливість працевлаштування інвалідів, що підтверджується листами від 06.09.2005 р. № 715/07 та від 13.10.2005 р. (в справі), проте цими органами та Спілкою допомоги та сприяння інвалідам м. Охтирки інваліди для працевлаштування не направлялись, що підтверджується листом Охтирського міськрайонного центру зайнятості від 07.06.2006 р. № 02/615 та листом Спілки допомоги та сприяння інвалідам (в справі).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 зазначеного Закону, працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Крім цього, обов’язок по працевлаштуванню інвалідів закріплений за державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено “Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3.05.95р. № 314.
Згідно із зазначеним Положенням державна служба зайнятості повинна вести облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; сприяти працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням з урахуванням рекомендацій МСЕК та щоквартально подавати місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів, пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства повинні інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вживав необхідних заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, зокрема створив такі місця на підприємстві та повідомляв центр зайнятості про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу для задоволення своїх вимог та заперечень.
Позивачем не подано доказів, які б свідчили про те, що відповідач відмовив у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо звертались до відповідача або, які були направлені переліченими в ст. 18 Закону органами, тому позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В адміністративному позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного господарського суду. Заява про апеляційне оскарження подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання, апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.