Справа № 1008/723/12

провадження №2/872/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.04.2012

Васильківський міськрайонний суд Київської області

в складі:

головуючого - судді Корнієнка С.В.,

при секретарі -Дрозденко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом та зняття з реєстрації, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом про визнання відповідача таким, що втратив право на проживання в будинку під АДРЕСА_1, з тих причин, що він є власником зазначеного нерухомого майна, а правових підстав займання спірного будинку у відповідача не має.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримала в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки про виклик до суду (а.с.120.

У зв'язку з зазначеним, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Суд заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

У відповідності до положень ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та повинна довести ти обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як вбачається з положень ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України, п.1 ст.17 Закону України „Про міжнародні договори України" є частиною національного законодавства, та ст. 41 Конституції України та ст.ст. 321, 328, 330, 334 ЦК України, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, право власності набувається із підстав не заборонених законом, зокрема правочинів. Добросовісний набувач набуває право власності на майно, навіть в тих випадках, коли воно відчужене особою, яка немала на це право. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні крім у випадках і в порядку, встановлених законом. Право приватної власності є непорушним.

Положенням ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно положень ст. 169 ЖК України у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом із ним, зобов'язанні звільнити жиле приміщення, а у разі відмовлення вони підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Положення п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" № 2 від 12.04.1985 року зазначають, що при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства.

Положення ч.2 п.15 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначають, що наявність прописки (на даний час реєстрації) сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала.

Як вбачається з матеріалів справи, саме позивачу на праві приватної власності належить будинок під АДРЕСА_1.

У відповідності до матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір №35 від 22.07.2010 року, за умовами якого позивач передав відповідачу в найм кімнату в його будинку АДРЕСА_1 терміном на один рік, тобто до 27 липня 2011 року, який на момент розгляду справи в суді вже припинений, а нового між позивачем та відповідачем укладено не було.

Таким чином, підстав для подальшого користування спірною кімнатою у відповідача не має.

На підставі наведеного та керуючись ст.1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ч.1 ст.9 Конституції України, п.1 ст.17 Закону України „Про міжнародні договори України", ст.41 Конституції України, ч.2 п.15 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" № 2 від 12.04.1985 року та ст.ст. 321, 328, 330, 334, 638, 655 ЦК України, ст. ст. 158, 169 Житлового кодексу України, ст.ст. 226-228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1 з одночасним зняттям з реєстрації за вказаною адресою.

Рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача поданою до Васильківського міськрайонного суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В