ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2012 року Справа № 2а/0370/944/12
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого, судді Смокович В.І.,
при секретарі Головатій І.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області Кожіної Оксани Анатоліївни про визнання незаконним та скасувати рішення,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася з позовом до першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області Кожіної Оксани Анатоліївни про визнання незаконним та скасувати рішення № 1624 від 29.03.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим що, першим заступником начальника управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Кожіною О.А., 29.03.2012 року було винесено рішення № 1624 про застосування до позивача фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2007 рік у строки визначені законодавством у розмірі 170,00 грн. Оскаржуване рішення винесене на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка з прийняттям Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року з 01.01.2011 року втратила чинність.
Позивач вважає, що відповідач не вправі був накладати на неї фінансові санкції на підставі Закону, який втратив чинність, а тому просить суд рішення про накладення на неї фінансових санкцій визнати незаконним і скасувати.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не прибув та не направив свого представника, причин не прибуття суду не повідомив, хоча надіслав через канцелярію суду заперечення в яких просить суд відмовити в задоволенні позову та розгляд справи проводити за відсутності їх представника. УПФУ в місті Ковелі та Ковельському районі позов не визнало та посилається на те, що згідно абзацу 7 частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464 на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або несплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. До 1 січня 2011 року такі повноваження були визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІУ.
Пунктом 4 частини другої статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІУ встановлений обов'язок страхувальників подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленою Пенсійним фондом України.
Підпунктом 1 пункту 1.3 загальних положень Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10.06.04 №7-6 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 року за № 1000/9599 (який діяв на час вчинення порушення, тобто до 01.01.2011 року) страхувальник один раз на рік до 01 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.
У відповідності до пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІУ, який діяв на момент вчинення порушення, застосовується штраф за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду. Частина п'ятнадцята статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює необмеженість строків давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів.
З огляду на вищевикладене за неподання звітності за 2007 рік до ОСОБА_1 згідно рішення № 1624 від 29.03.2012 року було застосовано фінансові санкції у розмірі 170,00 грн.
В судовому засіданні було уточнено позовні вимоги позивача, рішення про застосування фінансових санкцій, яке вона просить визнати незаконним та скасувати, а саме рішення №1624 від 29.03.2012 року.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що проведеною перевіркою управлінням Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі в ФОП ОСОБА_1 встановлено факт несвоєчасного подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2007 рік про що було складено акт № 833 від 29.03.2012 року. За несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України за 2007 рік, на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» управлінням Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області було винесено рішення № 1624 від 29.03.2012 року про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 170,00 грн.
За період до 01.01.2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом 4 статті 17 Закону України »Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (надалі -Закон № 1058-IV) встановлено, що страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Порядок та строки подачі звітності, в тому числі, відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку було встановлено Порядком формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року № 7-6 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 року за № 1000/9599, який втратив чинність 01.01.2011 року.
Так, відповідно до статті 106 вищевказаного Закону відповідальність за несвоєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник-роботодавець.
При цьому згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Однак, дана норма права, як і стаття 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІУ, яка регламентує вчинене правопорушення, встановлене відповідачем в акті, втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-ІV, тобто, не діяла на дату прийняття Управлінням Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі оскаржуваного рішення.
Водночас частинами п'ятою та шостою пункту 7 розділу VIII Закону № 2464 визначено наступне.
Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Як вбачається з системного аналізу зазначених норм, за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності Законом № 2464 на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.
Відповідно до частини тринадцятої статті 106 Закону № 1058-IV, яка є чинною на момент винесення рішення у даній справі, про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій; суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення.
Отже, вчинення страхувальником дій (бездіяльності) щодо яких Законом № 1058-IV, зокрема, приписами частин 1-9 статті 106, до 01.01.2011 року було передбачено відповідальність у вигляді штрафних санкцій, не має наслідком автоматичного нарахування штрафних санкцій та обов'язку страхувальника по сплаті таких санкцій на відміну від страхових внесків, нарахування та сплата, яких здійснюється страхувальником самостійно. Обов'язковою юридичною передумовою для сплати штрафних санкцій є рішення уповноважених посадових осіб про застосування штрафних санкцій. Відповідно, обов'язок по сплаті штрафних санкцій нарахованих органом Пенсійного фонду виникає у страхувальника лише після винесення посадовою особою виконавчих органів Пенсійного фонду рішення про застосування відповідних штрафних санкцій.
Таким чином, органи Пенсійного фонду після 01.01.2011 року наділенні повноваженнями щодо стягнення заборгованості зі сплати відповідних штрафних санкцій нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі штрафних санкцій, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, за умови винесення посадовою особою органу Пенсійного фонду рішення про застосування штрафних санкцій до 01.01.2011 року.
Застосування після 01.01.2011 року штрафних санкцій передбачених приписами частин 1-9 статті 106 Закону № 1058-IV, які втратили чинність 01.01.2011 року, є порушенням принципу закріпленого частиною другою статті 58 Конституції України, відповідно до якого, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Так абзацом 2 пункту п'ятого рішення Конституційного Суду України від 26.01.2011 року № 1-рп/2011 визначено, що Конституційний Суд України вважає, що вказані положення Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Як зазначив Конституційний Суд України, суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.
Як було встановлено судом оскаржуване рішення було винесене відповідачем щодо правовідносин, які виникли протягом 2007 року та після набрання чинності Законом № 2464, яким було скасовано відповідальність страхувальника за вчинення відповідних дій (бездіяльності).
Таким чином, оскаржуване рішення винесене відповідачем в порушення принципу зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, оскільки не може бути притягнено до відповідальності особу на підставі норми, яка втратила чинність на момент винесення рішення про притягнення до відповідальності.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи рішення № 1624 від 29.03.2012 року про застосування до позивача фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України протягом 2007 року вийшов за межі наданих йому чинним законодавством України повноважень. Отже, оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету України слід стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області Кожіної Оксани Анатоліївни про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області № 1624 від 29.03.2012 року про застосування фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 170,00 (сто сімдесят) грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 107,30 (сто сім гривень тридцять копійок) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст постанови виготолений 19 квітня 2012 року.