ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року Справа № 2а/0370/864/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І,

при секретарі Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Толстого Ю.А.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аргос СП” до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Аргос СП” (далі – ТзОВ «Аргос СП») звернулося в суд із позовом до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції (далі – Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 березня 2012 року №0000522303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 727,62 грн. за порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцька ОДПІ не маючи підстав видала наказ № 343 від 21 лютого 2012 року на проведення фактичної перевірки АЗС №3 ТзОВ “Аргос СП” чим порушено норми Податкового кодексу України, а саме пп. 80.2.4, 80.2.6 п.80.2 статті 80. Крім того, позивач вважає, що як суб’єкт господарювання при здійсненні розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг він правильно вів облік товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації згідно діючого законодавства і здійснює продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, тобто порушень передбачених пунктом 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ” з боку товариства допущено не було, а тому податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2012 року №0000522303 про застосування до останнього штрафних (фінансових) санкцій винесене за результатами фактичної перевірки на підставі акту б/н (№ бланка 000684) є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити.

Представник Луцької ОДПІ у письмових запереченнях від 10.04.2012 року та в судовому засіданні позову не визнав, мотивуючи тим, що податковим органом були дотримані всі вимоги законодавства як при призначенні фактичної перевірки ТзОВ “Аргос СП” так і при її проведенні. Перевіркою встановлено факт порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, зберігання та їх реалізація без документального оприбуткування та без застосування реєстраторів розрахункових операцій, який не був спростований під час розгляду заперечень. Вважає позов необґрунтованим та безпідставним і просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками Луцької ОДПІ на підставі наказу № 343 від 21 лютого 2012 року та направлень №000495, №000494 від 21 лютого 2012 року (а.с.28,30) здійснено перевірку АЗС №3, що розташована за адресою: м. Луцьк, вул. Зв’язківців, 1а, суб’єкта господарської діяльності ТзОВ “Аргос СП”, за результатами якої складено акт фактичної перевірки № 0036/03/18/23/37204376 (№ бланка 000684) (а.с.36-37).

Перевіркою встановлено порушення порядку, визначеного законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: дані залишків інвентаризаційних цінностей на АЗС №3 не відповідають залишкам паливно-мастильних матеріалів у резервуарах на момент перевірки. Відхилення залишку фактичного бензину марки А-95 в кількості 67,05 літрів на суму 667,15 грн., марки А-76 в кількості 94,18 літрів на суму 861,75 грн., дизельного палива в кількості 35,76 літрів на суму 334,36 грн., чим порушено пункт 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ”.

Не погоджуючись з актом фактичної перевірки 03 березня 2012 року ТзОВ “Аргос СП” подало до Луцької ОДПІ заперечення №81. Рішенням від 13 березня 2012 року за №314/10/23-413 Луцька ОДПІ підтвердила правомірність видачі наказу від 21 лютого 2012 року №343 та порушення підприємством порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 1863,26 грн. (а.с.14-16).

За наслідками перевірки Луцькою об’єднаною державною податковою інспекцією 15 березня 2012 року сформоване податкове повідомлення-рішення №0000522303, яким до ТзОВ “Аргос СП” застосовано штрафні санкції в сумі 3 727,62 грн. за порушення пункту 12, 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ”.

Пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ” передбачено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до статті 6 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ” облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач знаходиться на загальній системі оподаткування, а отже суд приходить до висновку, що на позивача поширюються вимоги пункту 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ” щодо ведення обліку товарних запасів.

Разом з тим, порядок обліку товарних запасів на законодавчому рівні встановлено виключно для юридичних осіб. Так, відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Згідно з розділом 5 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від12 серпня 2008 року за №534 (далі –Методичних рекомендацій), фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначені при обстеженні приміщень суб’єкта господарювання, під час перевірки відображаються у відомості про результати контролю за повнотою оприбуткування, реалізації та фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей) згідно форми (додаток 3 Методичних рекомендацій).

Посилання позивача на той факт, що під час проведення перевірки реалізацію не облікованого товару не було доведено перевіряючими і взагалі, на думку позивача, реалізувати відсутній товар практично неможливо судом до уваги не приймаються, оскільки позивачем порушено порядок обліку запасів за місцем реалізації та зберігання: виявлено недостачу бензину марки А-95 в кількості 67,05 літрів на суму 667,15 грн., марки А-76 в кількості 94,18 літрів на суму 861,75 грн., дизельного палива в кількості 35,76 літрів на суму 334,36 грн., реалізація запасів без документального оприбуткування та без застосування реєстраторів розрахункових операцій. Представник позивача в судовому засіданні факт щодо недостачі вище зазначених паливно-мастильних матеріалів не заперечив і пояснив можливістю випадкового розливу певної кількості пального та особливим характером роботи на АЗС.

За таких обставин, суд вважає доведеним вчинення позивачем порушення у вигляді не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 1863,26 грн., відповідно правомірним є і застосування до нього податковим органом штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 727,62 грн. на підставі статті 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ”, якою встановлено, що до суб’єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Доводи представника позивача стосовно порушень при проведенні перевірки, розгляді заперечення на акт перевірки та винесенні оспорюваного податкового повідомлення-рішення, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з вказаних в цьому пункті обставин, зокрема: пп.80.2.4 неподання суб’єктом господарювання в установлений законом строк обов’язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; пп.80.2.6 у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

В судовому засіданні судом було підтверджено, що підставою для проведення фактичної перевірки позивача було не подання в органи податкової служби звіти про використання даних РРО та книг обліку розрахункових операцій за місяці, в яких реєструвались дані РРО, а саме по РРО фіскальні номери 0318010608, 0318010651 та 0318010657 відповідно дати реєстрації жовтень-грудень 2010 року.

Також, Луцькою ОДПІ доведена підстава визначена в пп.80.2.6 ПК України на підтвердження якої представником відповідача надано акт попередньої фактичної перевірки ТзОВ «Аргос СП» № 000183 від 29.12.2011 року (а.с.34-35).

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що перевіркою позивача було виявлено порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 Податкового кодексу України, а саме: щодо дотримання порядку здійснення розрахункових операцій. Отже, фактична перевірка ТзОВ «Аргос СП» проведена на підставі наказу Луцької ОДПІ №343 від 21 лютого 2012 року з посиланням на підпункти 80.2.4, 80.2.6 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України не суперечить чинному законодавству.

Пунктом 80.7 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб суб’єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред’явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб’єкта (об’єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби. Непред’явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред’явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. При пред’явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що у випадку наявності під час проведення перевірки особи, яка фактично проводить розрахункові операції, вручення такій особі належним чином оформлених направлень на перевірку, проведення фактичної перевірки є правомірним.

В судовому засіданні досліджені та долучені до матеріалів справи копії направлень на перевірку від 21 лютого 2012 року №000495 та №000494, які містять запис про те, що касир ТзОВ “Аргос СП” з направленнями та наказом ознайомлений, копію наказу отримав із зазначенням дати –21 лютого 2012 року, тобто були дотримані всі вимоги чинного законодавства України в частині вручення направлень на перевірку та ознайомлення з наказом про проведення перевірки.

Пунктом 86.5 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності) за місцем проведення перевірки або у приміщенні органу державної податкової служби, а датою акта перевірки згідно розділу 8 Методичних рекомендацій є дата підписання акта посадовими особами органу ДПС, що проводили перевірку та посадовими особами суб’єкта господарювання.

Ревізорами Луцької ОДПІ було дотримано правила визначені у вище наведеній нормі шляхом реєстрації акту в органі ДПС за місцем державної реєстрації суб’єкта господарювання 02.03.2012 року за № 0036/03/18/23/37204376 (а.с.36-37).

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

З приписів статей 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб’єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов’язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій щодо наявності підстав для видачі наказу № 343 від 21 лютого 2012 року та правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 15 березня 2012 року №0000522303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТзОВ «Аргос СП» на суму 3 727,62 грн., що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Аргос СП” до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 березня 2012 року №0000522303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 727,62 грн. (три тисячі сімсот двадцять сім гривень шістдесят дві копійки) відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В. І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 12 квітня 2012 року.