ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" квітня 2012 р. Справа № 5019/331/12
господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдна Я.В.,
при секретарі судового засідання Бердій Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" до ЗАТ "Рівненський ливарний завод" про стягнення в сумі 11 276 грн.31 коп.
за участю представників сторін:
Від позивача: Четербок -ОСОБА_1 дов.б/н від 25.01.2012р.
Від відповідача : ОСОБА_2 дов.№6 від 06.01.2012р.
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Тернопільський молокозавод" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення 11 276 грн. 31 коп. з відповідача - ЗАТ "Рівненський ливарний завод" 10 721,40 грн. основний борг, 464,10 грн. пені, 90,81грн.- 3% річних.
Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати по справі.
В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір поставки молочної продукції №818 від 15.04.2011р.; накладну №096143 від 29.09.2011р., гарантійний лист; оборотна відомість, вимоги.
У судових засіданнях позивач свої позовні вимоги підтримав.
Відповідач у відзиві та у судових засіданнях проти позову заперечив в частині стягнення пені за період з 30.12.2011р. по 23.01.2012р., посилаючись на той факт, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.12.2011р. порушено справу про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод». Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня).
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково виходячи з наступного.
Як встановлено судом, 15.04.2011р. між філію «Рівне-молоко»ПАТ "Тернопільський молокозавод" та ЗАТ "Рівненський ливарний завод" було укладено договір поставки молочної продукції №818.
Згідно п.1.1 договору, постачальник ПАТ "Тернопільський молокозавод" зобов'язується передати у власність і доставити, а покупець ЗАТ "Рівненський ливарний завод" прийняти та оплатити товар.
Оплата кожної партії товари, здійснюється в грошовій формі, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника або внесення коштів в касу постачальника до дати поставки такого товару, або за наявності згоди постачальника не пізніше, ніж за 14 календарних дні від дати поставки товару (п.5.6 договору).
Пунктом 9.3 передбачено, що строк виконання зобов'язань, що виникають із цього договору, не визначений окремими його пунктами становить 7(сім) робочих днів від дати отримання стороною -боржником за таким зобов'язанням вимоги щодо такого виконання.
Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, здійснив поставку молочної продукції відповідачу на суму 20 993,40грн., що підтверджується накладною №096143 від 29.09.2011р.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлену молочну продукцію в розмірі 10 272,00грн., що підтверджується оборотною відомістю від 28.09.2011р.
16.11.2011р. та 06.12.2011р. позивач направив відповідачу вимоги №79 та №90 щодо сплати грошових коштів за поставлену продукцію, в якій позивач просив відповідача протягом 3 днів сплатити грошові кошти за поставлену продукцію.
20.12.2011р. ЗАТ «Рівненський ливарний завод»надіслав філії «Рівне- молоко»ПАТ «Тернопільський молокозавод»гарантійний лист, в якому повідомив, що гарантує оплату боргу в сумі 10 721,40грн. до 10.01.2012р.
Таким чином, на момент звернення позивача з позовною заявою до суду розмір заборгованості відповідача становить 10 721,40грн. основний борг, 464,10грн. пені, 90,81грн.- 3% річних.
На підставі ст. 526 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 10 721,40грн.
Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 10 721,40грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 10 721,40грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).
Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 10 721,40грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 464,10грн. пені та 90,81грн. трьох відсотків річних.
Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п.6.1 договору за кожний день протермінування оплати товару покупець сплачує постачальникові, за вимогою останнього, пеню в розмірі чинної подвійної облікової ставки Національного банку України, що розраховується від ціни товару, оплату якого протерміновано.
Позивачем заявлено вимога про стягнення з відповідача 464,10грн. пені.
Проте, матеріалами справи підтверджується, що ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.12.2011р. порушено справу про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод».
Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня).
На підставі вищезаначеного, вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню за період з 14.10.2011 по 30.12.2011 у розмірі 350,57грн.
Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Оскільки вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги Позивача в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин суд приходить до висновку, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 10721,40грн. основного боргу, 350,57 грн. пені, 90,81грн. трьох відсотків річних.
Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з ЗАТ "Рівненський ливарний завод" (35331, обл.Рівненська, р-н Рівненський, с.Городок, вул. Привокзальна, буд.2 р/р 26005301509962 в філії РОУ ВАТ "Ощадбанк" МФО 333368, ІПН 306060517129 ЄДРПОУ 30606056) на користь ПАТ "Тернопільський молокозавод" (46010, м.Тернопіль, вул.Лозовецька, 28 п/р 26008242 відділення №1 м. Тернопіль ПУМб у м.Львові, МФО 385350, ЄДРПОУ 30356917) 10 721,40 грн. - суму основного боргу; 350,57 грн. пені; 90,81 грн. 3% річних.
3.Стягнути з ЗАТ "Рівненський ливарний завод" на користь ПАТ "Тернопільський молокозавод" 1609 грн. 50 коп. судового збору.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Повний текст рішення оформлено та підписано 19.04.2012р.
Суддя Заголдна Я.В.