18.04.2012
№212/232/2012
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2012 року місто Вінниця
Ленінський районний суд м. Вінниці в складі:
головуючого судді Ковальчук Л.В.,
при секретарі Трохимчук Л.С.,
за участю прокурора Степанова Д.В.,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Могилів-Подільський, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше засудженого
27.02.2002 року Могилів -Подільським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 186 КК України до двох років виправних робіт,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
09.10.2011 року приблизно о 16.30 годин ОСОБА_2, перебуваючи в парку по вул. Хмельницьке шосе в м. Вінниці, помітив гр. ОСОБА_3, яка рухалась в бік парку, на лівому плечі якої знаходилась жіноча сумочка. В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння вказаною сумочкою.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2 почав переслідувати потерпілу ОСОБА_3, при цьому дотримуючись безпечної відстані, так щоб вона його не помітила. Переслідуючи ОСОБА_3, ОСОБА_2 побачив на землі ніж та вирішив його підняти. Тримаючи в руці ніж, ОСОБА_2 почав скорочувати дистанцію з потерпілою та, підійшовши до потерпілої, ривком спробував вирвати у неї з рук вказану сумочку, але йому це не вдалося, оскільки ОСОБА_3 почала чинити опір. З метою полегшення доведення свого наміру до кінця, керуючись метою наживи, ОСОБА_2 вирішив пригрозити ножем потерпілій для подолання її опору, тому припідняв ніж до рівня грудей та направив його лезо в бік потерпілої, при цьому тримаючи правою рукою сумку потерпілої. Після цього він лівою рукою штовхнув потерпілу, пошкодивши при цьому її куртку вартістю 2000 гривень, та, зробивши ще один ривок правою рукою, вирвав в ОСОБА_3 жіночу сумку вартістю 250 гривень, у якій знаходились: мобільний телефон марки «Соні Еріксон К 750 І»вартістю 1000 гривень, з сім картою оператора «Київстар», всередині якої знаходились кошти в сумі 50 гривень та картка «Приватбанку», на рахунку якої знаходились грошові кошти в сумі 500 гривень. Після цього, довівши свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_2 почав тікати. ОСОБА_3, побачивши в руці ОСОБА_2 ніж, реально боячись за своє життя та здоров'я, вирішила не переслідувати останнього та дала йому можливість втекти.
Своїми діями ОСОБА_2 заподіяв потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 4025 гривень.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину визнав частково, та пояснив, що він приїхав у м. Вінницю в пошуках роботи, але у нього закінчились гроші, і він не зміг повернутись додому, у зв'язку з цим ночував на вокзалі. 09.10.2011 року він пішов пішки в бік центру. Коли він проходив біля парку, то побачив жінку. Він почав йти за нею. По дорозі він підняв палицю довжиною біля 25 сантиметрів, з метою відшукати щось цінне в листі. Коли він порівнявся з дівчиною, в нього раптово виник умисел на заволодіння її сумочкою. Він схопився за сумочку та смикнув її, але потерпіла почала опиратись та не відпускала сумку. Він смикнув ще раз, вирвав сумочку та втік. Ножа у нього не було. Стверджував, що на досудовому слідстві на нього чинився тиск працівниками міліції, тому він вказував на наявність в нього ножа в момент вчинення злочину.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 повністю підтримала свої показання, які вона давала на досудовому слідстві та пояснила, що вона 09.10.2011 року приблизно о 16.30 год. поверталась додому з роботи через алею в парку, що по вул. Хмельницьке шосе в м. Вінниці. В якийсь момент вона почула кроки позаду себе, які пришвидшились. Потім вона відчула, як хтось смикнув її спочатку за лікоть, а потім за сумку. Вона розвернулась та побачила чоловіка, але сумку не відпустила. Потім він потягнув рукою сумку на себе та відступився. В цей момент вона побачила в іншій його руці ножа, довжиною приблизно 10 сантиметрів. Він вирвав сумку та побіг. Вона не пручалась та не наздоганяла його, оскільки злякалась за своє життя, побачивши ніж. Вона не помітила в який момент розірвалась її куртка, але пошкодження було рване, а не різане. Ножем він до неї не торкався.
Крім показань потерпілої винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується доказами, зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні, зокрема:
- Протоколом огляду місця події від 09.10.2011 року, згідно якого було оглянуто місце, де ОСОБА_2 вчинив напад на ОСОБА_3.(а.с.3)
- Протоколом очної ставки від 21.10.2011 року, згідно якого підсудний ОСОБА_2 вказує, що використовував ніж для пограбування ОСОБА_3.(а.с.24)
- Протоколом явки з повинною від 20.10.2011 року, ОСОБА_2, в якій він зізнається у скоєному злочині.(а.с.33)
- Протоколом огляду речового доказу від 18.11.2011 року, а саме жіночої шкіряної куртки, в яку в момент вчинення злочину була одягнена потерпіла, згідно якого на куртці потерпілої ОСОБА_3 було виявлено пошкодження у нижній частині кишені (а.с.63),
- Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 02.04.12 р.
Аналізуючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності суд вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена на досудовому слідстві та була підтверджена в судовому засіданні.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 зізнався, що вчинив напад на потерпілу ОСОБА_3 з метою заволодіння її майном та заволодів її сумкою. При цьому заперечив застосування ножа, стверджував, що в нього в руках була палиця, яку він підняв, щоб відшукати в листі щось цінне. Суд критично оцінює такі показання підсудного, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка стверджувала, що бачила блиск металевого леза ножа, і саме тому, злякавшись за своє життя та здоров'я, перестала чинити опір нападнику. Також факт погрози ножем підтверджується первинними показаннями ОСОБА_2, який на досудовому слідстві зазначав, що в нього був ніж, яким він погрожував потерпілій. В судовому засіданні ОСОБА_2 стверджував, що зізнавався у скоєнні злочину під тиском з боку працівників міліції, однак такі його ствердження спростовуються постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 02.04.12 р., згідно якої тиск на нього ніхто протягом досудового слідства не чинив.
Таким чином суд вважає доведеним факт нападу ОСОБА_2 на потерпілу ОСОБА_3 з метою заволодіння її майном, під час якого він здійснив погрозу насильством, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої.
Дії ОСОБА_2 досудовим слідством вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.
При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Зокрема судом враховано, що ОСОБА_2 раніше був засуджений 27.02.2002 року Могилів -Подільським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 186 КК України до двох років виправних робіт, однак на момент вчинення злочину вважається особою несудимою (а.с. 43), на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 46,47), за місцем проживання характеризується позитивно (а. с.45).
Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного суд вважає наявність в нього трьох неповнолітніх дітей, та добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілій.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.
За таких обставин, а також враховуючи думку потерпілої, яка просила несуворо карати підсудного, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції його від суспільства, тому йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк та звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Суд вважає, що судові витрати по проведенню експертизи слід покласти на підсудного, оскільки вони були зумовлені розслідуванням скоєного ним злочину, а речові докази по справі, які були передані потерпілій на відповідальне зберігання, слід залишити останній.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України та ст. 65 КК України суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком три роки.
Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти орган кримінально-виконавчої системи при УМВС України у Вінницькій області про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися до органів кримінально-виконавчої системи при УМВС України у Вінницькій області на реєстрацію.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили змінити з взяття під варту під варту на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі суду.
Речові докази, а саме жіночу шкіряну куртку, що була передана ОСОБА_3, залишити останній.
Cтягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області cудові витрати по проведенню досліджень та експертиз в загальній сумі триста п'ятдесят однієї гривні гривень 60 копійок.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя: