Справа № 2-165/ 08

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я          

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

                4 червня  2008  року.    Карлівський районний суд Полтавської області в складі:

                        головуючого - судді                                                         Чолана М.В.

                        при секретарі                                                                     Козловій Т.В.

                        позивача                                                                             Кононенка  Є.А.

                        адвоката                                                                              ОСОБА_2

                      представників  відповідача                                Зубань  О.В.  та  Зусик О.О.

                       представника 3 особи                                                         Іщенко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Карлівці цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський»   про безпідставну  відмову видати  довідку про роботу, про заробітну плату, про зобов'язання  видати таку довідку,  про стягнення  грошової компенсації за невикористані дні  щорічної відпустки  у зв'язку зі звільненням  та про стягнення  моральної шкоди і середньо заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -

                                                           В  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

                Позивач  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський» Карлівського району  про безпідставну  відмову  відповідача видати  йому довідку про роботу та про  заробітну плату, про зобов'язання відповідача  видати йому таку довідку,  про стягнення з відповідача грошової компенсації за невикористані дні  щорічної відпустки  у зв'язку зі звільненням  та про стягнення  моральної шкоди і середньо заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

               В позовній заяві  позивач зазначає,  що  працював у відповідача  з 22.03. 2004  по 19.07.2007 р.     З 19.07.2007 р. на підставі наказу № 126 він був звільнений з роботи за власним бажанням.    У січні 2007 р. був у відпустці за 2006 рік. При звільнені  відповідач провів з ним розрахунок, але чи вірно він не знає, оскільки відповідач не  надав йому письмове повідомлення  про належні йому до виплати  грошові суми.

        На його думку відповідач при звільненні не нарахував йому та не виплатив  грошову компенсацію за невикористану відпустку, яка складає близько 450 грн. Оскільки відповідач  при звільненні не  виплатив йому грошову компенсацію за невикористану відпустку, він повинен виплатити йому і передбачену законом компенсацію  втрати частини грошової компенсації ( індекс інфляції)  а також середній заробіток  за весь час  по день фактичного розрахунку, що становить 2700 грн.

        Відповідач безпідставно відмовив йому у видачі довідки про заробітну плату, які він повинен був віддати в Карлівський районний центр зайнятості населення і отримати річну   державну допомогу по безробіттю та одноразову  державну допомогу  для організації власної  підприємницької діяльності, яка по його підрахункам складає 5-7 тис. грн. Він неодноразово звертався до відповідача про видачу йому такої довідки, що передбачено чинним трудовим законодавством, але отримував відмову від голови правління    ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський».  Не допомогло і його звернення в прокуратуру району, оскільки  голова правління   ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський»  не виконав припис прокурора району, який згідно діючого законодавства  підлягає  обов'язковому виконанню. Не  допомогло йому і  втручання  за його заявою  головного державного інспектора територіальної  державної інспекції праці у Полтавській області, якому голова правління відмовив у видачі документів для перевірки за його заявою і той  склав на голову правління  ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський»  протокол про вчинення адміністративного правопорушення.

          Вищезазначеними  незаконними діями зі сторони керівника відповідача  йому була спричинена моральна шкода, яка виразилась у завданих йому моральних  і душевних стражданнях. Він змушений був довгий час  шукати захисту своїх законних прав у державних та правоохоронних органах,  докладати додаткові зусилля  для організації свого життя та членів сімї.  Втратив  багато часу для своєчасного отримання одноразової грошової допомоги  для започаткування  власної підприємницької діяльності. 

         Окрім цього ним було понесено   судові витрати на оплату послуг адвоката в сумі 200 грн.

           Просить суд стягнути з відповідача 450 грн. як грошову компенсацію за невикористану відпустку у зв'язку зі звільненням,  2700 грн. середнього заробітку  за затримку  виплати належної  до виплати  у зв'язку зі звільненням  грошової компенсації за невикористані  дні щорічної відпустки, 5000 грн. моральної шкоди а також  200 грн. витрат на правову допомогу, а всього 8350 грн.

           В судовому засіданні  позивач частково відмовився від своїх позовних вимог, а саме:

                 - в частині  стягнення   грошових компенсацій  за невикористану  у зв'язку зі звільненням  щорічну  відпустку  в сумі 450 грн. та 2700 грн. та  середнього заробітку  за затримку розрахунку при звільненні;

                 - зобов'язати відповідача - ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський»   видати йому довідку про його роботу із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати;  

               Часткова відмова позивача від своїх позовних вимог  під час розгляду справи була добровільною, йому було надано повні розрахунки нарахування заробітної плати та проведення стягнень за червень - серпень 2007 р. а також довідки про середню заробітну плату.  Часткова відмова позивача від позовних вимог була прийнята судом, про що постановлено відповідні ухвали.

                В іншій частині позовні вимоги, а саме визнання  безпідставною відмову  відповідача видати  йому довідку про роботу та про  заробітну плату та стягнення моральної шкоди і понесених ним судових витрат  позивач  підтримав і просить їх задовольнити. 

               Позивач пояснив суду, що після звільнення з роботи він неодноразово і усно і в письмовій формі звертався до керівника відповідача   про видачу йому для пред'явлення в центр зайнятості населення довідки про заробітну плату.  Однак голова правління  безпідставно відмовляв йому у видачі довідки про заробітну плату, яку він повинен був віддати в Карлівський районний центр зайнятості населення і отримати річну   державну допомогу по безробіттю  для організації власної  підприємницької діяльності. Його вимога була законною, оскільки видача такої довідки при звільненні є обов'язковою, що передбачено чинним трудовим законодавством. Він звертався в прокуратуру району.Його заява була визнана обґрунтованою і прокурором району було принесено припис, однак  голова правління   ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський»  не виконав припис прокурора району, який згідно діючого законодавства  підлягає  обов'язковому виконанню. Не  допомогло йому і  втручання  за його заявою  головного державного інспектора територіальної  державної інспекції праці у Полтавській області, якому голова правління відмовив у видачі документів для перевірки. В обох випадках йому рекомендували звернутися до суду. 

         Незаконними діями  керівника відповідача  йому була спричинена моральна шкода, яка виразилась у завданих йому моральних  і душевних стражданнях. Він змушений був довгий час  шукати захисту своїх законних прав у державних та правоохоронних органах,  докладати додаткові зусилля  для організації свого життя та членів сімї.  Втратив  багато часу для своєчасного отримання одноразової грошової допомоги  для започаткування  власної підприємницької діяльності. Моральну шкоду оцінює в 5000 грн.

         Окрім цього ним було понесено   судові витрати, а саме:  сплачено державне мито  в сумі 8 грн. 50 коп.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 7 грн. 50 коп.,  оплатив послуги адвоката в сумі 400 грн. Всього просить стягнути з відповідача  5416 грн.

               Представник відповідача позовних вимог не визнала і пояснила суду, що довідки про заробітну плату відповідачу були надані в судовому засіданні. Він обіцяв відмовитись від позовних вимог в разі надання йому довідок  про заробітну плату. Причиною того, що  позивачу не було надано довідку про заробітну плату було те, що він розірвав договір оренди земельної ділянки з відповідачем  і став сам займатись виробництвом на своїй земельній ділянці. А тому відповідно до діючого законодавства не має права на отримання соціальної допомоги по безробіттю.

             Представник 3 сторони, а саме Карлівського районного центру  зайнятості пояснила суду, що у вересні 2007 р. позивач ОСОБА_1 був поставлений на облік як безробітній. Ним не була надана довідка про середню заробітну плату і як він пояснив, таку довідку відмовилось надавати йому керівництво ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський». Йому було розпочато виплату допомоги по безробіттю в розмірі, встановленому законодавством  виходячи з мінімальної заробітної плати, оскільки ним не було надано зазначену довідку.  Оскільки він звільнився за власним бажанням, йому було скорочено виплату допомоги на 3 місяці.  Він пройшов навчання на курсах  за спеціальністю “Основи підприємницької діяльності” і закінчив їх в листопаді 2007 р.  ОСОБА_1 офіційно не звертався про надання йому одноразової допомоги по безробіттю для зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки в нього не було довідки про середню заробітну плату. А без цієї довідки  він отримав би значно меншу одноразову допомогу. Якщо суд визнає, що  вини ОСОБА_1 у порушенні терміну надання довідки про середню заробітну плату  не було,  він може подати таку довідку і зараз і йому буде здійснено перерахунок  допомоги по безробіттю.  

               Суд  заслухавши пояснення сторін  та дослідивши  матеріали справи, вважає,  що позовні вимоги позивача із змінами підлягають  частковому  задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 КЗпП України : “Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний  видати працівникові  на його вимогу довідку  про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням  спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати”.

В судовому засіданні встановлено і позивачем надано достатньо  доказів того, що зазначена вимога Закону виконана не була і позивачу при звільненні  відповідачем не була видана довідка про його роботу  із зазначенням  спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати. Це підтверджується і наданими позивачем доказами щодо його звернень та реагування в прокуратуру Карлівського району та  територіальну  державну інспекцію праці у Полтавській області.

Факт  відмови у видачі позивачеві після звільнення довідки про його роботу  із зазначенням  спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати не заперечується і представником відповідача.

А тому суд вважає, що вимога позивача щодо визнання відмови відповідача у видачі йому довідки про середню заробітну пласту після звільнення у 2007 р. була безпідставною.

                Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна  шкода, завдана фізичній особі  неправомірними діями,  відшкодовується  особою, яка  її завдала,  за наявності   її вини. 

                 Суд  вважає  доведеною  вину  відповідача    у спричиненні  позивачу моральної  шкоди,  яка йому була спричинена діями відповідача, а саме безпідставною відмовою у видачі  позивачеві після звільнення  довідки про середню заробітну плату.

                 В  судовому  засіданні   позивачем    було  надано  докази   щодо   спричинення  йому  моральної  шкоди неправомірними діями  відповідача, яка виразилась у   завданих йому моральних  і душевних стражданнях. Він змушений був  шукати захисту своїх законних прав у державних та правоохоронних органах,  докладати додаткові зусилля  для організації свого життя та членів сімї.  Втратив  час для своєчасного отримання одноразової грошової допомоги  для започаткування  власної підприємницької діяльності

             Відповідно до п.9  Пленуму ВС України  “Про судову практику  в справах  про відшкодування  моральної(немайнової) шкоди”   від 31.03.95 р. ( зі змінами від 25.05.01 р.) розмір  відшкодування   моральної (немайнової) шкоди суд  визначає  залежно від  характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач.  При цьому суд  має виходити  із засад  розумності, виваженості та справедливості.

                 Суд  вважає  за можливим  з урахуванням  обставин справи  та наведених позивачем  підстав щодо   розміру  відшкодування  моральної  шкоди, визначити  розмір моральної шкоди в сумі 500  грн.

                  Позивачем   надано  суду  підтверджуючі документи щодо понесених ним  витрат,  пов'язаних  зі сплатою державного мита в сумі 8 грн. 50 коп.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 7 грн. 50 коп. грн.,  а також  витрат на отриманням  юридичної  допомоги, тобто  на оплату  адвоката   в сумі 400 грн., а всього 416 грн.

               Відповідно до ст. 88 ЦПК України  якщо  позов задоволено частково,  судові витрати  присуджуються  позивачеві  пропорційно до розміру  задоволених позовних вимог.     Суд вважає за можливе  присудити позивачеві  стягнення з відповідача судових витрат  пропорційно до розміру задоволених позовних вимог ( позовні вимоги про стягнення моральної шкоди  заявлено на  суму 5000 грн., а задоволено  500 грн.),  тобто 1/10 розміру задоволених позовних вимог, що становить 41 грн. 60 коп.

      На підставі викладеного, керуючись ст. ст.  1167  ЦК України, ст.ст. 15, 60,  209, 212 - 215 ЦПК України, суд -

                                                           В  И  Р  І  Ш  И  В :

                  Позов  ОСОБА_1  до ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський»   про безпідставну  відмову видати  довідку про роботу, про заробітну плату,  про стягнення  моральної шкоди   задовольнити частково.

                Визнати відмову відповідача ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський»   у видачі позивачу ОСОБА_1  довідки про середню заробітну пласту після звільнення у  липні 2007 р.  безпідставною.

                Стягнути  з ВАТ «Бурякорадгосп Ланнівський»     на користь ОСОБА_1  500 грн. за спричинену  йому моральну  шкоду та  судові  витрати в сумі  41 грн.  60 коп., а всього  541 грн. 60 коп.

                 Заява про апеляційне оскарження рішення суду   може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

               Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області на протязі двадцяти днів після подання  заяви про апеляційне оскарження.

                                               Суддя