Справа № 4-1533/12
П О С Т А Н О В А
25 квітня 2012 року Печерський районний суд м. Києва
у складі:
головуючий - суддя Кицюк В.П. ,
при секретарі - Скрибка А. В.,
за участю прокурора Бойчука М.М., захисника ОСОБА_1, розглянувши скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 24 листопада 2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2 КК України, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-2 КК України, ОСОБА_6, ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 368-2 КК України, в частині порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, -
В С Т А Н О В И В:
11 квітня 2012 року захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 236-7 КПК України, в якій просить скасувати постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 24 листопада 2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2 КК України, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-2 КК України, ОСОБА_6, ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368-2 КК України, в частині порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2.
Згідно оскаржуваної постанови в частині, що стосується інтересів ОСОБА_2, директор Державного центру зайнятості України ОСОБА_4, начальник фінансового управління Державного центру зайнятості України ОСОБА_3 та начальник управління організаційного матеріально-технічного забезпечення Державного центру зайнятості України ОСОБА_5 за пособництва водія директора Державного центру зайнятості України ОСОБА_2 та секретаря ОСОБА_6. в період з 19 по 22 вересня 2011 року одержали від невстановлених осіб неправомірну вигоду в сумі 738 тис. 500 дол. США та 2 млн. 154 тис. 480 грн., що є особливо великим розміром неправомірної вигоди.
В обґрунтування доводів скарги захисник посилається на те, що кримінальну справу відносно ОСОБА_2 порушено всупереч положенням ст. ст. 94, 98 КПК України, без проведення належної дослідчої перевірки та за відсутності достатніх даних, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368-2 КК України.
Стверджує, що в постанові про порушення кримінальної справи не відображено і в матеріалах дослідчої перевірки відсутні дані про вчинення ОСОБА_2 дій, які утворюють об'єктивну сторону інкримінованого йому злочину, а саме не встановлено, що ОСОБА_7 шляхом порад або вказівок сприяв посадовим особам Державного центру зайнятості України в отримані неправомірної вигоди за викладених в оскаржуваній постанові обставин або обіцяв переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом. За переконанням захисника, кримінальну справу відносно ОСОБА_2 порушено лише на підставі того факту, що він працював водієм на автомобілі, який був закріплений за ОСОБА_4, та виконував доручення останнього, будучи переконаним в законності його вказівок.
Окрім того, захисником зазначено у скарзі, що посилання слідчого в постанові на оперативно-розшукові заходи, дані яких начебто вказують на наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, необґрунтоване, оскільки чинним кримінально-процесуальним кодексом матеріали оперативно-розшукових заходів не передбачені у якості підстав для порушення кримінальної справи.
В судовому засідання заявник просив скасувати постанову про порушення кримінальної справи з підстав зазначених у скарзі.
Прокурор просив відмовити у задоволенні скарги, вважаючи, що оскаржувана постанова про порушення кримінальної справи винесена у відповідності до положень ст. ст. 94, 98 КПК України, компетентною особою, при наявності законного приводу і достатніх підстав, які вказували на наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368-2 КК України.
Особа, в інтересах якої подано скаргу - ОСОБА_2, який утримується під вартою в СІЗО № 13 м. Києва, в судове засідання доставлений не був. Особа, за заявою якої порушено кримінальну справу ОСОБА_8, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Виходячи з положень ст. 236-8 КПК України, за змістом яких неявка в судове засідання сторін не перешкоджає розгляду скарги, судом з урахуванням думки учасників судового засідання, визнано можливим розглянути скаргу у відсутності ОСОБА_2 та ОСОБА_8
Заслухавши пояснення захисника в підтримку доводів скарги, думку прокурора, дослідивши матеріали, на підставі яких порушено кримінальну справу, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 4 КПК України, ч. 1 ст. 98 КПК України при наявності передбачених законом приводів і підстав для порушення кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, та вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину та осіб, винних у його вчиненні.
Відповідно до ст. 94 КПК України, якою також встановлено вичерпний перелік приводів для порушення кримінальної справи, кримінальна справа може бути порушена тільки у випадку, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Проте, за змістом положень ст. 94 КПК України, закон не вимагає, щоб на момент порушення кримінальної справи достовірно були встановлені усі елементи складу злочину, для порушення кримінальної справи достатньо даних про об'єктивні ознаки вчиненого злочину.
Суд же, відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, розглядаючи на досудовій стадії процесу скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, перевіряє наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи, і не вправі розглядати і заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 24 листопада 2011 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2 КК України, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-2 КК України, ОСОБА_6, ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 368-2 КК України.
Як вбачається з оскаржуваної постанови та наданих суду матеріалів, приводом для порушення кримінальної справи послугували матеріали перевірки Служби безпеки України за заявою громадянина ОСОБА_8, які були зареєстровані у Книзі обліку заяв і повідомлень про злочини Генеральної прокуратури України 24.11.2011 р. за № 253, а тому як привід до порушення кримінальної справи та першоджерело відомостей про ймовірний злочин відповідають критерію законності ( Том 1 а.с. 14).
Доводи скарги про відсутність у органа досудового слідства достатніх підстав для порушення відносно ОСОБА_2 кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 368-2 КК України, визнаються судом безпідставними.
Об'єктивні ознаки злочину, що інкримінується ОСОБА_2, виходячи з його кваліфікуючих ознак згідно оскаржуваної постанови, полягають у пособництві в одержанні службовими особами неправомірної вигоди в особливо великих розмірах.
Фактичні дані, що містяться в матеріалах дослідчої перевірки, у тому числі в заяві ОСОБА_8 та його поясненнях ( Том 1 а.с.15-19; 20-25), протоколі про наслідки проведення оперативно-розшукових заходів від 23.11.2011 р. (Том 1 а.с.127-137), у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України визнаються судом достатніми для порушення кримінальної справи, оскільки містять об'єктивні відомості про обставини та місце вчинення злочину, у тому числі дані, які можуть свідчити про причетність ОСОБА_2 до отримання посадовими особами Державного центру зайнятості України неправомірної вигоди за його пособництва.
Те, що оцінка органом досудового слідства фактичних даних, викладених у протоколі про наслідки проведення оперативно-розшукових заходів від 23.11.2011 р. (Том 1 а.с.127-137) на предмет наявності в них достатніх підстав для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2, розходиться з оцінкою сторони захисту, у тому числі внаслідок суб'єктивного сприйняття подій, що в них відображені, не свідчить про відсутність підстав для порушення кримінальної справи та незаконність оскаржуваної постанови.
Твердження захисника, що матеріали оперативно-розшукових заходів не можуть бути підставами для порушення кримінальної справи, не ґрунтуються на законі.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КПК України, рішенням Конституційного Суду України № 1-31/2011 від 20 жовтня 2011 року, фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, можуть бути встановлені протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженим органом за результатами проведення оперативно - розшукових заходів. Законність проведення оперативно-розшукових заходів у справі і, як наслідок, законність джерел отримання інформації про ймовірний злочин захисником в скарзі не оспорюється.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що кримінальна справа відносно ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368-2 КК України, порушена з дотриманням вимог ст. ст. 94, 98 КПК України, компетентною особою, за наявності законного приводу і достатніх підстав.
Обставини, з якими закон пов'язує вирішення питань щодо доведеності чи недоведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій, підлягають перевірці при розслідуванні кримінальної справи шляхом проведення слідчих дій та оцінки отриманих в їх результаті доказів, і виходять за межі розгляду судом скарги на постанову про порушення кримінальної справи.
Не вбачаючи підстав для задоволення скарги, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 94, 97, 98, 236-7, 236-8 КПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від 24 листопада 2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 368-2 КК України, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-2 КК України, ОСОБА_6, ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.3 ст. 368-2 КК України, в частині порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Кицюк В.П.