27 січня 2012 року

Справа № 2-646/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2012 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої: судді Кононенко О.М.

при секретарі: Кудлач Ю.В.

за участю позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

представника третьої особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа: ПАТ «Раффайзен Банк Аваль»про розподіл спільно нажитого майна, -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2010 року до суду згідно ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 01.01.2010 року за підсудністю надійшла цивільна справа з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа: ВАТ «Райфайзен Банк Аваль», про розподіл спільно нажитого майна. Позивачка просила розділити спільно нажите майно подружжя виділивши відповідачу ОСОБА_5 автомобіль «Кіа Sportage», 2006 року випуску, державні номери на момент придбання НОМЕР_1, станом на теперішній час - НОМЕР_3; зобов'язати ОСОБА_5 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»Дніпропетровську обласну дирекцію переоформити кредитний договір №014/104018/3161/73 від 24 липня 2006 року в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» Дніпропетровська обласна дирекція у відповідності з дійсним положенням сторін - зазначивши в якості позичальника (боржника) ОСОБА_5 замість ОСОБА_1 та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, половину суми кредитного платежу, сплаченого за час спільного проживання - 3 272 грн., в повернення витрат на сплату судового збору - 159,50 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду - 120 грн., а всього 3551 грн. 50 коп., а також стягнути у відшкодування спричиненої позивачці моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) грн. В обґрунтування позову позивачка зазначила, що з відповідачем по цій справі, ОСОБА_5, вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 08 листопада 2002 року по 29 липня 2009 року, який зареєстровано у відділі РАЦС Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис №1166. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2009 року шлюб розірвано. Фактично позивачка з відповідачем проживала однією сім'єю з червня 1999 року по вересень 2006 року. В період шлюбу спільно з відповідачем було придбано майно: речі домашнього обіходу, побутова техніка, у тому числі і автомобіль «Кіа Sportage», державний номер НОМЕР_1. Для придбання автомобіля був оформлений кредитний договір № 014/104018/3161/73 від 24 липня 2006 року. Між сторонами було досягнуто домовленості про те, що ОСОБА_5 сплатить позивачці половину внеску кредитних платежів сплачених за час подружнього життя, і в подальшому переоформить кредитний договір у відповідності з дійсним положенням сторін та продовжить виконання кредитних зобов'язань самостійно. Протиправною поведінкою в сім'ї, безвідповідальним ставленням до вирішення питань пов'язаних з розподілом майна, перш за все не вирішення питання щодо боргових зобов'язань по кредитному договору відповідачем спричинено позивачці моральну шкоду. Більше трьох років з вини відповідача позивачка постійно знаходиться в стресовій ситуації. З січня 2007 року і по теперішній час їй постійно телефонують працівники «Райффайзен Банк Авал» вимагаючи погашення кредиту. В досудовому порядку даний спір вирішити не вдалося, тому ОСОБА_1 змушена звернутись з цим позовом до суду.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник по довіреності ОСОБА_2 доводи та вимоги викладені у позові підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити. Позивачка зазначила, що кредит брав відповідач, автомобіль купував він, вона тільки все підписувала, машина весь час знаходилася у відповідача він нею користувався.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог заперечував, вказав, що відповідач заперечує проти переоформлення кредитного договору, у вересні 2009 року відповідач добровільно передав позивачці автомобіль, з позивачкою відповідач не проживає з серпня 2006 року.

Представник третьої особи ОСОБА_4 зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечують, оскільки автомобіль не підлягає розподілу, так як знаходиться у банку в заставі, кредит не погашений, для заміни сторони і переоформлення кредитного договору відсутні підстави, кредит надавався позивачці і зобов'язання нею невиконані, позовні вимоги не відповідають нормам чинного законодавства та є такими, що порушують права та інтереси банку, просив у позові відмовити.

Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

За положеннями ч. 3 ст. 368 ЦК України та ст.60 СК Кодексу майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У судовому засіданні встановлено, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було зареєстровано 08.11.2002 року в Відділі реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська (а.с.7) та за рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2009 року, шлюб між сторонами розірвано. У даному рішенні суду зазначено, що сумісне проживання між подружжя припинено в серпні 2006 року (а.с.141).

Згідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Згідно договору купівлі-продажу автомобіля №01-00 від 20.07.2006 року між ТОВ «Сігма»та позивачкою, остання придбала автомобіль «Кіа Sportage», державний номер НОМЕР_1, вартістю 161 600 грн., що складає 32 000 доларів США (а.с.8). Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль зареєстрований 21.07.2006 року на ім'я позивачки - ОСОБА_1 (а.с.150).

Крім того, між позивачкою та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого згідно Статуту є ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»(а.с.124) укладено кредитний договір № 014/104018/3161/73 від 24.07.2006 року на суму 32 000 доларів США, строком до 23.07.2012 року з сплатою 12,50 % відсотків річних за користування кредитом (а.с.9-10). На виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та позивачкою укладено договір застави на вказаний вище автомобіль «Кіа Sportage», який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу, що зареєстровано в реєстрі №5926 (а.с.11). Станом на 26.11.2009 року позивачка має перед банком заборгованість за вказаним кредитним договором по кредиту у сумі 19 999 доларів США, по відсоткам у розмірі 2 715, 25 доларів США ( а.с.76).

За роз'ясненнями п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, під змістом права власності вважається, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про заставу», заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Дана норма закону також висвітлена і в договорі застави транспортного засобу, в п.2.9 вказано, що заставодавець не має права розпоряджатися заставленим майном без згоди заставодержателя. Відчуження заставленого майна допускається за згодою заставодержателя при умові переходу до нового заставодавця боргу забезпеченого заставою (а.с.11).

Згідно до вимог ст.28 Закону України «Про заставу», застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Представник ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»ОСОБА_4 заперечував щодо переоформлення кредитного договору і передання відповідачеві заставленого автомобіля.

Відповідач заперечує щодо передання йому спірного автомобіля, що підтверджується його письмовою, нотаріально посвідченою заявою до позивачки від 25.09.2009 року та підтверджено поясненнями представника відповідача у судовому засіданні ( а.с.138).

Судом установлено, що позивачка на добровільній основі уклала кредитний договір та договір застави на основі принципу свободи, що означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.

Відповідно до положень ч.1 ст.627 ЦК України та до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, відповідно до вказаних положень закону стає зрозумілим, що ніхто не може бути примушений до укладення договору проти його волі, тим паче зобов'язати виконувати обов'язки по виплаті заборгованості кредитного договору, що укладений іншою особою.

Крім того, за приписами ч. 2, ч. 4, ч. 5 ст. 71 СК України, неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не обумовлено домовленістю між ними та присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки в праві сумісної власності на майно, зокрема на автомобіль, який знаходиться в заставі, допускається лише за його згодою. Крім того, присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе лише за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Однак сторонами не заявлено відповідних вимог та позову про виділення майна одному з подружжя з виплатою компенсації пред'явлено не було.

Таким чином, з огляду на викладені обставини, враховуючи положення закону, оскільки розпорядження спірним автомобілем у колишнього подружжя відсутнє, позову про виділення майна одному з подружжя з виплатою компенсації пред'явлено не було, представник третьої особи заставодержатель - ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», заперечує щодо вимог позивачки відносно переоформлення кредитного договору і заміни позичальника з позивачки на відповідача, тому поділ майна за ст.70 СК України є неможливий, у зв'язку з чим вимоги позивачки щодо виділення відповідачеві автомобіля та його зобов'язання з банком переоформити кредитний договір, зазначивши відповідача в якості позивальника не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки 3 272 грн., що складає половину суми кредитного платежу, то враховуючи вище наведений висновок суду, оскільки автомобіль залишився у володінні і користуванні позивачки, а також у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, позивачкою не надано обґрунтований розрахунок даної вимоги або інших доказів в підтвердження сплати даної суми і в судовому засіданні і дані доводи позивачки не знайшли свого підтвердження і спростовуються наданими банком витягом руху коштів на рахунку позивачки, із якого слідує, що перший платіж по кредиту був сплачений відповідачем ОСОБА_5 29.08.2006 року у сумі 2246, 03 грн., тобто вже після припинення шлюбно-сімейних відносин з позивачкою ( а.с.182), тому суд вважає необхідним в вимогах щодо стягнення з відповідача суми 3 272 грн. відмовити.

Положеннями ст.23 ЦК України визначено поняття моральної шкоди, в чому вона полягає, порядок визначення та стягнення. Крім того, в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року є роз'яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 11, ст.60 ЦПК України, суд розглядає позов у межах заявлених вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки, судом не встановлено спричинення позивачці моральної шкоди з вини відповідача, і позивачкою зворотного не доведено, суд вважає необхідним в частині вимог позивача щодо стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. також відмовити.

Керуючись Законом України «Про заставу», ст. ст. 23, 317, 627, 368 ЦК України, ст.60, 70, 71, Сімейного кодексу України, ст. ст. 3, 10, 11, 15, 23, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа: ПАТ «Раффайзен Банк Аваль»про розподіл спільно нажитого майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення, а особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М. Кононенко