Судове рішення #22372214

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2012 № 4/493

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлева М.Л.

суддів: Жук Г.А.

Тарасенко К.В.


при секретарі судового засіданні - Марченко Ю.І.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.04.2012 року по справі № 4/493 (в матеріалах справи)


розглянувши у відкритому судовому засіданні товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер Україна», м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2012 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 27.01.2012 року) у справі № 4/493 (суддя -Борисенко І.І.)


за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг

Аваль», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна»,

м. Київ

про стягнення 138 137,42 грн.

В С Т А Н О В И В :


Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» про стягнення 84 583,32 грн. відшкодування частини вартості предмета лізингу (сума непогашеної вартості), 61 037,40 грн. відшкодування частини вартості предмета (сума курсової різниці), 3 494,90 грн. комісія (2 % за додаткове розірвання договору фінансового лізингу), 30 497,26 грн. комісія лізингодавця з ПДВ, 13 048,04 грн. комісії лізингодавця з ПДВ (заборгованість по виставленим рахункам на дату вилучення), 44 499,98 грн. відшкодування вартості предмета лізингу, (заборгованість по виставленим рахункам на дату вилучення), 4 013,86 грн. пені, 18 227,76 грн. додаткові витрати з ПДВ (заборгованість по виставленим рахункам), 6 734,90 грн. комісія лізингодавця з ПДВ (відсотки за користування), всього 138 137,42 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № L2098-03/08 від 17.013.2008 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.01.2012 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Банк Лізинг» 120 510,26 грн. Заборгованості, 1 205,10 державного мита та 207,01 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині вимог про стягнення пені у сумі 10 892,26 грн. та комісії (відсотки за користування грошима) в сумі 6 734,90 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна», м. Київ, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у прозові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року по справі № 4/493 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 24.04.2012 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідачу на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2012 року у справі № 4/493 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер Україна» - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача, проти чого також не заперечує представник позивача, присутній у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2012 року по справі № 4/493 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 17.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» та товариством з обмеженою відповідальністю «Енглер-Україна» був укладений договір фінансового лізингу № L2098-03/08, згідно з умовами якого лізингодавець (позивач) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач (відповідач) зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору (а.с. 12-14).

Згідно з ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку лізингових платежів (додаток №1 до договору), та не може бути менше одного року.

Додаток № 1 до договору - Графік лізингових платежів є його невід'ємною частиною (п. 9.3 договору).

Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію лізингодавця. Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку (п. 4.1. договору).

Загальними умовами фінансового лізингу (додаток №4 до Договору) передбачено, що лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п.5.3 Загальних умов).

З пункту 5.4 Загальних умов вбачається, що лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. Зазначені у графік номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

У графіку сторони домовились, що у випадку коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами п. 6.1.1. - 6.1.5 умов:

6.1.1. У випадку зміни встановленого на день укладення Договору розмір ставки EURIBOR на період 3 місяці (якщо в п. 4.9 Договору Сторони обрали валюту -Євро) або розміру ставки USD LIBOR на період 1 місяць (якщо в п. 4.9 Договору Стороні: валюту - Долари США) розмір комісії змінюється відповідно за кожний з періодів починаючи з такого чергового періоду лізингу.

6.1.2. У випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової дія. Лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів пов'язаних з Предметом лізингу та/або виконанням Лізингодавцем своїх обов'язків за Договором.

6.1.3. У разі перевищення розміру комісії Лізингодавця за Договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від вартості Предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому таке перевищення.

6.1.4. У випадку зміни на день складання рахунку за відповідний лізинговий період, встановленого Національним банком України курсу гривні до зазначеної в п. 4.9. Договору валюти по відношенню до визначеного в п. 2 Графіку курсу, лізингові платежі змінюють, пропорційно зміні курсу гривні до такої визначеної в договорі валюти.

6.1.5. В інших випадках, визначених Договором та додатками до нього, в тому числі разі виникнення у Лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього Договору;, та пов'язані з ним.

У п. 4.9. договору сторони для розрахунку розміру лізингового у гривні стороні: обрали долари США.

Відповідно до п. 6.2 Загальних умов змінений за правилами п. 6.1 Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку Лізингодавця та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку.

Таким чином, у випадку зміни встановленого Національним Банком України курсу гривні до іноземної валюти, а також ставки фінансування на період 1 місяць відбувається зміна розміру, визначених у графіку лізингових платежів. Розрахована таким чином сума підлягає сплаті лізингоодержувачем.

На виконання умов договору, позивач 15.05.2008 року передав відповідачу майно, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу (а.с. 21).

Пунктами 1.1. Договору та 8.1.4 Загальних умов встановлено, що лізингоодержувач зобов'язався своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Однак, в порушення умов договору у відповідача перед позивачем станом на 30.06.2010 року виникла заборгованість за договором лізингу.

Пунктом 6.1.2 договору передбачено, що лізингодавець (ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль») має право достроково, в односторонньому порядку розірвати цей договір та вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку, зокрема, у випадку не сплати лізингових платежів, прострочення яких становить більше 30 днів.

У зв'язку з ним, листом № 1497-07/10 від 02.07.2010 року ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» повідомило лізингоодержувача про те, що він відмовляється від договору з 30.06.2010 року, та починаючи з 01.07.2010 року буде припинено виставляння рахунків-фактур лізингоодержувачу.

Разом з тим, у листі зазначалося, що всі рахунки, виставленні до 30.06.2010 року є чинними і підлягають оплаті.

Крім того, в ньому також вимагалося повернути предмет лізингу.

16.09.2010 року лізингоодержувач повернув, а ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» прийняло предмет лізингу.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до п. 6.4. договору у разі припинення або розірвання цього договору та/або вилучення предмета лізингу всі витрати, пов'язані з вилученням предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюються за рахунок лізингоодержувача або відшкодовуються лізингодавцю лізингоодержувачем в повному обсязі.

Згідно п.п. 8.1.17 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору) у разі дострокового припинення договору лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю платежі, визначені п.п. 10.3.2. цих Загальних умов.

Згідно з п. 10.2 Загальних умов, договір достроково припиняється у останній день місяця, в якому має місце, зокрема, направлення позивачем відповідачу письмового повідомлення про прийняття позивачем рішення про дострокове припинення договору з підстав визначених розділом 6 договору (п.п. 10.2.1 Загальних умов).

Пунктом 10.3 Загальних умов передбачено, що у разі дострокового припинення договору при настанні зазначених у п.п. 10.2.1 цих Загальних умов обставин, відповідач зобов'язаний, відповідно до п. 10.3.2 Загальних умов, сплатити зокрема: комісію лізингодавця за дострокове припинення договору фінансового лізингу і розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмета лізингу, визначеної правилами ч. 5 п.п. 10.3.2 цих Загальних умов.

Пунктом 10.3.2 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до Договору) встановлено, що у разі дострокового припинення Договору Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Лізингодавцю наступні платежі:

1) комісію за дострокове припинення Договору в розмірі 2% від суми непогашеної вартості Предмету лізингу;

2) нараховані за Договором штрафні санкції (штраф, пеня);

3) суми, які відшкодовують витрати Лізингодавця та не були сплачені Лізингоодержувачем;

4) заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях;

5) суму непогашеної вартості Предмету лізингу, зазначену в Графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення Договору, та змінену за визначеними в Графіку правилами.

Внаслідок дострокового припинення договору, за умовами розділу 10 Загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) відповідачеві був виставлений рахунок № L2098-03/08/rl-055 від 30.05.2011 року на загальну суму 138 137,42 гривень до складу якого входить розрахована сума комісії лізиигодавця без ПДВ - 2% за дострокове розірвання договору, нараховані штрафні санкції, додаткові витрати за договором, сума непогашеної вартості предмету лізингу, змінена за правилами графіку, заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення, відсотки за користування грошима.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ст. 599 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 10.3.2 Загальних умов, передбачено, що у разі дострокового припинення договору, при настанні зазначених в п.п. 10.2.1 цих Загальних умов обставин, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу, зокрема, заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях.

Відповідно до п.6.4. Договору у разі припинення або розірвання цього договору та/або вилучення предмета лізингу всі витрати, пов'язані з вилученням предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюються за рахунок лізингоодержувача або відшкодовуються лізингодавцю лізингоодержувачем в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.5. договору після вилучення та реалізації предмета лізингу лізингодавець перераховує лізингоодержувачу грошові кошти, отримані від реалізації предмета лізингу за вирахуванням заборгованості лізингоодержувача, якщо така є, та витрат, визначених в п. 6.4. цього договору.

21.09.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» та товариством з обмеженою відповідальністю «Аккад» укладено договір купівлі-продажу № PR2098-09/10-1, відповідно до якого було продано предмет лізингу, вартість якого відповідно до договору та специфікації - 128 000,00 грн.

Тобто, грошові кошти, отримані за продаж предмету лізингу, не перекривають розмір заборгованості лізингоодержувача і були правомірно враховані позивачем в рахунок погашення частини заборгованості лізингоодержувача, яку повинен сплатити відповідач.

А відтак, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по поточних лізингових платежах у розмірі 120 510,26 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім цього, із позовної заяви вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідача пеню та комісію (відсотки за користування грошима).

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Однак представником позивача обґрунтований розрахунок пені так і не був наданий.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відзиві порушено питання щодо застосування позовної давності в частині стягнення пені.

Отже, оскільки позивач звернувся до суду 13.10.2011 року, про що свідчить відмітка суду на позовній заяві, останній термін виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу - 07.05.2010 року (позивач просить стягнути пеню за період з 17.12.2009 року по 07.05.2010 року), то вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає у зв'язку з спливом одного року.

Щодо стягнення комісії лізингодавця з ПДВ (відсотки за користування чужими коштами), то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» на підставі договору фінансового лізингу надало ТОВ «Енглер - Україна» напівпричіп бортовий тентований Schwarzmuller SPA З/Е-100, а не грошові кошти, а ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Тому суд дійшов вірного висновку, що позивач ніяких грошових коштів відповідачеві у користування не надавав, а тому дана вимога не підлягає задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю не можуть бути підставами для скасування рішення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2012 року у справі № 4/493 - слід залишити без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,


П О С Т А Н О В И В:


1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енглер Україна», м. Київ, на рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2012 року у справі № 4/493 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.01.2012 року у справі № 4/493 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 4/493 повернути до господарського суду міста Києва.


Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.



Головуючий суддя Яковлев М.Л.


Судді Жук Г.А.


Тарасенко К.В.




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація