ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 р. Справа № 35672/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Запотічного І.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Галка-Дрогобич» до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року ВАТ «Галка-Дрогобич» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002011502/0 від 08.04.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем безпідставно змінено призначення платежів, як сплату податку на додану вартість за січень 2009 року, а також як оплату податкового боргу, згідно постанови № 5/7-18/5а Господарського суду на погашення узгодженої заборгованості, відповідно до декларації по ПДВ за червень 2008 року. Відтак, кошти відповідачем протиправно зараховано для погашення існуючої заборгованості в порядку календарної черговості. З огляду на це, просило скасувати вищезгадане податкове повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області № 0002011502/0 від 08.04.2009 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Дрогобицькому районі Львівської області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права та фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було здійснено невиїзну (камеральну) документальну перевірку дотримання позивачем вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт № 359/15-2 від 31.03.2009 року, в якому зазначено вчинення порушень вимог п. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме вказано на несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов»язання за платежем податку на додану вартість.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002011502/0 від 08.04.2009 року, відповідно до якого за затримку на 243 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов»язання в розмірі 21276,00 грн., позивача зобов»язано сплатити штраф в розмірі 50 % від вказаної суми, що становить 10638,02 грн.

Проте, судом першої інстанції встановлено, що узгоджене податкове зобов»язання з ПДВ в сумі 21276, 00 грн.(згідно декларації № 29072 від 21.07.2008 року) сплачене позивачем повністю до 30.07.2008 року, тобто в межах граничного терміну сплати, доказом чого є платіжне доручення № 547 від 30.07.2008 року на суму 22235,00 грн. в тому числі 5 % штрафних санкцій на суму 959,00 грн. у яких призначенням платежу вказано відповідно «ПДВ за червень 2008 року».

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення з порушенням вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення, за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як зазначено в підпункті 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку, а грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно пункту 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Відтак, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону вважаються сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 даного Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

На підставі системного аналізу чинного законодавства колегія суддів вважає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Оскільки чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення, то у вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року у справі № 2а-13366/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Гулид Р.М.

Судді: Улицький В.З.

Запотічний І.І.