ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 р. Справа № 36012/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Запотічного І.І.

з участю секретаря судового засідання - Зубач Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Управління будинками № 2» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року у справі за позовом Львівського обласного центру зайнятості до Комунального підприємства «Управління будинками № 2» про стягнення штрафу, -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2011 року Львівський обласний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Управління будинками № 2» про стягнення штрафу в сумі 23298 грн. 05 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачем було порушено вимоги п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» після вивільнення працівника, не було повідомлено в письмовій формі державну службу зайнятості щодо очікуваного та фактичного вивільнення працівника. Відтак, просив стягнути з комунального підприємства «Управління будинками № 2» штраф у розмірі річної заробітної плати вивільненого працівника, який становить 23298 грн., 05 коп.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з комунального підприємства «Управління будинками № 2» (місцезнаходження: 81500, Львівська область, м. Городок, вул. Авіаційна, 35 код ЄДРПОУ-31417179) на користь Львівського обласного центру зайнятості(місцезнаходження: 79039, м. Львів, вул. Бортнянського, 11 а, ЄДРПОУ- 03491180) суму штрафу у розмірі 23298 грн. 05 коп.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням,комунальне підприємство «Управління будинками № 2» подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року та ухвалити нову,якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що актом перевірки дотримання законодавства про зайнятість населення № 68 від 07.07.2011 року зазначено про порушення вимог п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», в частині подання інформації про фактичне вивільнення ОСОБА_1 з порушенням двохмісячного і 10-денного терміну. Порушення вимог п. 4 ст. 20 цього Закону, а саме подання інформації не в повному обсязі про наявність вільних робочих місць (форма 3-ПН) та про прийнятих працівників (форма 5-ПН) до державного центру зайнятості.

На підставі акту № 68 від 07.07.2011 Львівським обласним центром зайнятості винесено припис від 07.07.2011 року № 68 про стягнення штрафних фінансових санкцій згідно із п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» у розмірі річної заробітної плати ОСОБА_1 та надано місячний термін для інформування про вжиті заходи щодо його виконання. Річна заробітна плата ОСОБА_1, відповідно до виданої Управлінням будинками №2 від 07.07.2011 року довідки становить 23298 грн. 05 коп.

Крім цього, судом першої інстанції також враховано і те, що відповідачем у встановленому порядку не оскаржено даний припис позивача №68 від 07.07.2011р. та вимога позивача №13-2338/0-11 від 12.07.2011р., які на момент винесення у справі постанови є чинними.

Слід зазначити, що у судовому засіданні було надано журнал реєстрації вихідної кореспонденції за період жовтень-грудень 2010-2011 років, з якого вбачається, що відповідачем направлявся звіт про фактичне вивільнення працівників від 24.03.2011 року до Городоцького РЦЗ. Вказаний звіт був отриманий Городоцьким РЦЗ лише 31.05.2011 року, тобто з порушенням, встановленого законом двохмісячного і 10 - денного строку повідомлення. Інших звітів форми 4-ПН від відповідача за період з 24.03.2011р. по 31.05.2011р. на адресу Городоцького РЦЗ не надходило, що підтверджується журналом вхідної кореспонденції Городоцького РЦЗ Львівської обл..

Відповідачем не подано поштової квитанції про відправлення звіту рекомендованим листом або інші докази, що підтверджують фактичне направлення звіту на адресу Городоцького РЦЗ Львівської обл..

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. п. л п. 8 Положення державна служба має право стягнути відповідно до Закону "Про зайнятість населення" штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності у разі неподання або порушення строків подання державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення працівників. Тому, суд дійшов до правильного висновку, що позивачем правомірно винесено вимогу № 13-2338/0-11 від 12.07.2011 року, у якій зазначено, що у місячний термін після отримання вимоги необхідно сплатити в добровільному порядку штраф у розмірі 23298 грн.05 коп. Проте, вимога відповідачем була залишена без задоволення, а штраф відповідно не сплачено.

Відтак, ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А за змістом ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 200 КАС України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення,а постанову або ухвалу суду-без змін,якщо визнає,що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Управління будинками № 2» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2011 року у справі № 2а-9753/11 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 17.04.2012 року

Головуючий Гулид Р.М.

Судді: Улицький В.З.

Запотічний І.І.