Справа № 0308/690/2011 Головуючий у І інстанції Квятковський М.С.

Провадження № 11/0390/281/2012 Доповідач Хлапук Л.І.

Категорія: ч. 2 ст. 187 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2012 року м. Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Хлапук Л.І.,

суддів Фідрі О.М., Матата О.В.,

з участю прокурора Кутей-Хилюк Л.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

засудженого - ОСОБА_2,

захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2012 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Берестечко Млинівського району Рівненської області, зареєстрований у АДРЕСА_1, із середньою спеціальною освітою, одружений, непрацюючий, судимий: 1) 06.02.2007 року Луцьким міськрайонним судом за ч. 1 ст. 122, ст. 75, ст. 76 КК України на 2 роки обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік; 2) 27.11.2007 року Луцьким міськрайонним судом за ч. 1 ст. 187, ст. 71 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі; 08.12.2009 року умовно-достроково звільнений з місць позбавлення волі на 1 рік 6 днів,

засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі із конфіскацією в дохід держави всього належного йому майна.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою, постановлено строк відбуття покарання рахувати з часу його затримання 11 листопада 2011 року.

Вирішено долю речового доказу відповідно до ст. 81 КПК України.

ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що, будучи раніше судимим за вчинення розбою, 5 листопада 2011 року, близько 19 год., поблизу будинку №2 на вул. Невського м. Луцька, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном, вчинив напад на ОСОБА_1 Застосувавши до нього насильство, що було небезпечним для його життя та здоров'я.. Нанісши удари кулаком в обличчя і ногою в спину, заподіяв тому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, та заволодів його мобільним телефоном марки «Соні Еріксон К 550і», вартістю 180 грн. із карткою оператора мобільного зв'язку «МТС»вартістю 20 грн. і іншим майном, яке не становило для потерпілого матеріальної цінності.

Засуджений ОСОБА_2, його захисник ОСОБА_4, потерпілий ОСОБА_1, в своїх апеляціях, не оспорюючи доведеності вчиненого та кваліфікації дій засудженого, посилаються на суворість призначеного тому покарання. Просять врахувати його признання і розкаяння у вчиненому, явку із зізнанням, відшкодування завданих злочином збитків, наявність батьків, що потребують його допомоги, та призначити засудженому покарання з застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, виклав доводи апеляцій, потерпілого ОСОБА_1, ОСОБА_2, його захисників ОСОБА_4, ОСОБА_3, які підтримали апеляції, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають до задоволення.

Вчинення ОСОБА_2 повторно розбою стверджено зібраними по справі і дослідженими судом доказами і неоспорюється апелянтами. Дії даного засудженого правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 187 КК України.

У відповідності з ст. 65, 69 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, може бути призначене засудженому з врахуваннями його особи, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

При призначенні ОСОБА_2 покарання, суд у відповідності з вищевказаними вимогами закону врахував, як те, що ним вчинено тяжкий злочин, обтяжуючу обставину -скоєння його в стані алкогольного сп'яніння, особу винного, так і ряд пом'якшуючих обставин, на які посилаються апелянти: признання і розкаяння ОСОБА_2 у вчиненому, відшкодування ним завданих злочином збитків, наявність батьків-пенсіонерів та прохання потерпілого суворо не карати засудженого. Тому й призначено засудженому мінімальне покарання, передбачене санкцією закону, за яким він визнаний винним.

Разом з тим, оскільки з'явлення із зізнанням ОСОБА_2 подав в правоохоронні органи після викриття його злочинної діяльності і порушення проти нього вищевказаної кримінальної справи, суд підставно не врахував дану обставину, як пом'якшуючу його покарання.

Вищенаведені пом'якшуючі покарання обставини істотно не знижують ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, той раніше притягувався до кримінальної відповідальності та, не зважаючи на це, не став на шлях виправлення, колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку і призначення засудженому покарання нижче нижчої межі, передбаченої законом.

Керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати -

у х в а л и л а :

Апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2012 року щодо ОСОБА_2 -без зміни.

Головуючий Хлапук Л.І.

Судді Матат О.В.

Фідря О.М.