Справа №2-1660/12

Категорія 54

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2012 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого - судді Лєдньова Д.М.

секретар Самченко В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю КБ «Західнікомбанк» про повернення вкладу ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КБ «Західнікомбанк» та просив стягнути з відповідача суму коштів, покладених на депозит, з урахуванням встановленої договором банківського вкладу відсоткової ставки, а також трьоїх відсотків річних за прострочення виконання зобов»язання, в загальній сумі 23614,36 грн. При цьому позивач вказує, що між ним та відповідачем 11.11.2008 року був укладений депозитний договір, згідно якого ОСОБА_1 як вкладник передав, а ТОВ КБ ««Західнікомбанк» прийняло на депозитний вклад грошові кошти в сумі 2000,00 доларів США. Процентна става згідно положень договору становить 12 відсотків річних.

22.12.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду про продовження дії договору на 1 місяць. 22.01.2009 року сторони погодили продовжити дії договору ще на один місяць, визначивши дату поверненя коштів 22.02.2009 року.

Вказуючи на те, що вимога про повернення вкладу відповідачем проігнорована, просить стягнути 15979,60 грн. заборгованості за банківським вкладом, 6232,05 грн. - заборгованості по відсотках, 1402,71 грн. - як три відсотки річних за прострочення виконання зобов»язання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.11.2008 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ КБ «Західінкомбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк») укладено договір банківського вкладу (депозиту), згідно якого ОСОБА_1 як вкладний передав Банку на депозитний вклад грошові кошти в сумі 2000,00 доларів США. Термін дії договору становить 1 місяць. Процентна ставка за строковим вкладом становить 12 відсотків річних, та 1 відсоток за вкладом на вимогу.

11.12.2008 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору від 11.11.2008 року, за умовами якого термін дії договору продовжено на 1 місяць, зазначення відсоткових ставок залишено без змін.

22.01.2009 року укладено додаткову угоду до договору від 11.11.2008 року банківського вкладу, де сторони обумовили продовжити дію договору на 1 місяць, визначивши датою вимоги - 22.02.2009 року, та відсоткову ставку у вигляді 12 відсотків річних за строковим вкладом та 1 відсоток за вкладом на вимогу.

Передача грошових коштів підтверджена копією квитанції № 462 від 11.11.2008 року (а.с. 5).

26.02.2009 року позивач звернувся до відповідача із вимогою повернути вклад.

Відповідач свої зобов»язання не виконав, депозитні кошти не повернув.

У відповідності до вимог ст. 8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.

Керуючись положеннями ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Встановленим фактам відповідають правовідносини, які регулюються ст. ст. 15, 16, 626, 629, 638, 1058, 1060, 1061, 1074 ЦК України, відповідно до яких договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на установлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплатити вкладникові таку суму та проценти на неї, встановлених договором. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Ухилення відповідача від повернення вкладу є незаконною та безпідставною, оскільки відповідно до вимог статті 1066 ЦК України банк використовує кошти клієнта, гарантуючи його право безперешкодного розпорядження. Він не має права встановлювати непередбачені договором чи законом обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Оскільки стороною договору банківського вкладу ( депозиту) є фізична особа, то відповідач не міг відмовити у видачі депозитного вкладу. Закон ( стаття 1074 ЦК України) не допускає обмежень прав клієнта щодо розпорядження такого вкладу. Такі обмеження можливі лише у випадках, передбачених законом і на підставі судового рішення. Такий закон станом на день постановлення рішення відсутній. Отже, дії відповідача, направленні на ухилення від повернення позивачу депозитного вкладу є протиправними.

Приймаючи до уваги, що право вибору способу захисту порушених або невизнаних прав належить позивачу, водночас, останнім заявлено вимогу про стягнення суми вкладу в національній валюті, суд, керуючись положенням ст. 533 ЦК України, згідно якої якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом, вважає необхідним стягнути з відповідача суму вкладу, з урахуванням встановленого Національним банком України станом на день прийняття рішення офіційного курсу: 100 доларів США - 798,77 грн., тобто в розмірі 15975,40 грн.

З приводу стягнення відсотків суд вважає необхідним зазначити.

У відповідності до ст. 1070 ЦК україни за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Пунктом 4.1.2. договору від 11.11.2008 року сторони дійшли згоди, що в разі, якщо договір продовжувався, відсотки повертаються за період від дати останньої пролонгації. Дію договору було продовжено 22.12.2008 року, а в подальшому 22.01.2009 року, додатковими угодами, де пунктом шостим умови щодо повернення процентів викладені аналогічно з положеннями основного договору - якщо договір продовжувався, відсотки повертаються за період від дати останньої пролонгації.

Як вбачається із змісту договору від 22.01.2009 року (п.7) якщо жодна із сторін на дату закінчення договору не заявила в письмовій формі про інше, договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, з відсотковою ставкою згідно п. 3 (як 1 відсоток). В цей період «Вкладник» має право продовжити строк дії договору з встановленням процентної ставки для строкового вкладу, або одержати вклад.

Вирішуючи питання про тлумачення визначень «продовження договору» в контексті порівняльного аналізу тих речень договорів, де «продовження» виникає якщо жодна з сторін не заявила про припинення договору (речення перше п. 7), із тими, де дане формулювання застосоване одночасно із необхідністю звернення вкладника за вирішенням питання про продовження дії договору (речення друге п. 7, п. 8), суд сприймає їх такими, що з використанням однорідного слова встановлюють різні правовідносини сторін. Вказане в договорах положення «якщо договір продовжувався, відсотки повертаються за період від дати останньої пролонгації» необхідно застосовувати в будь-якому випадку продовження дії договору (за участю вкладника або без такої) із відмінностями, що полягають у застосуванні іншої відсоткової ставки за умови продовження дії договору шляхом підписання додаткової угоди із передбаченим розміром відсотків. А тому, з урахуванням встановленого судом дати звернення позивача до банку із вимогою про повернення вкладу - 26.02.2009 року, тобто після спливу передбаченого договором строку, договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу. При цьому, як встановлено пунктом 7 договору від 22.01.2009 року, вкладник в цей період має право продовжити строк дії договору або одержати вклад. Згідно п. 2.1. договору від 11.11.2008 року проценти на банківський вклад нараховуютсьяч від дня, наступного за днем надходження вкладу чи поповнення коштів на депозитний рахунок, до дня, який передує його поверненню вкладнику.

У відповідності до ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно п. 4.2.2 договору від 11.11.2008 року вкладник має право отримати вклад до закінчення дії депозитного договору, попередньо узгодивши це з банком і повідомивши банк за 5 календарних днів. У відповідності до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За таких обставин, датою, коли договір необхідно вважати розірваним, є 04.03.2009 року.

З урахуванням пункту 2 додаткової угоди від 22.01.2009 року, якою передбачено процентну ставку за строковим вкладом 12 відсотків, а також п. 1 щодо терміну дії договору - 1 місяць, нарахування відсотків слід здійснити за період з 23.01.2009 року по 21.02.2009 року включно із застосуванням 12 відсотків, а з 22.02.2009 року по 03.03.2009 року включно - 1 відсотка. Розмір грошової суми при цьому складатиме:

12 /365/100*30*15975,40 грн. + 1/365/100*10*15975,40 грн. = 157,56 грн. + 4,38 грн. = 161,94 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням

трьох проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір

процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вищенаведених висновків суду, строк, коли боржник визнається таким, що прострочив, необхідно вважати 04.03.2009 року.

Розмір 3-х відсотків річних за період прострочення становить - 3/365/100*694*15975,40 = 911,25 грн.

Вказані суми підлягають до стягнення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 192, 533,1058, 1060, 1066, 1074 ЦК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західнікомбанк» на користь ОСОБА_1 17048,59 грн., з них: сума вкладу - 15975,40 грн., сума нарахованих відсотків - 161,94 грн., сума трьох відсотків річних - 911,25 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західнікомбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 214,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: