№ 2-232/07 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2007 року Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого   -   Кваші В. І.,

при секретарі  -   Загородній Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Новомиргороді справу за позовом ОСОБА_1,  до ОСОБА_2  про стягнення боргу по договору позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд з позовом до відповідача про стягнення з останньої 850грн.,  посилаючись на те,  що 22 лютого 2007 року ОСОБА_2 взяла в неї в борг 1000 грн. про що написала розписку,  але віддала лише 150 грн.,  а решту боргу віддавати відмовилась.

В судовому засіданні позивач позов підтримала,  але пояснила,  що в дійсності відповідач гроші у неї не позичала,  але написала про позику 1000 грн. розписку,  т.я. ОСОБА_3 був винен їй,  позивачу 1000 грн. за куплений у неї автомобіль,  а ОСОБА_2 була винна ОСОБА_3 1000 грн. за куплене у нього житло,  а тому,  щоб той не віддавав борг їй,  позивачу,  це зобов'язання на себе взяла відповідач.

Відповідач позов не визнала і пояснила,  що на початку 2007 року вона у ОСОБА_3 придбала за 2, 5 тис.  грн. будинок,  при цьому 1000 грн. йому не віддала через їх відсутність.

В лютому 2007 р. він привіз її в домоволодіння позивача,  де вона довідалась,  що ОСОБА_3 винен останній 1000 грн. за куплений в неї автомобіль. В процесі розмови вони домовились,  що борг в розмірі 1000 грн. ОСОБА_3 перед позивачем вона взяла на себе,  щоб таку ж суму не повертатиОСОБА_3 за придбане в нього житло,  в зв'язку з чим і написала розписку від 22.02.2007 p.,  яка міститься у справі. Позивачу вона віддала 150 грн.,  а решту не віддала і віддавати не збирається,  т.я. з'ясувалося,  що ОСОБА_3 продав їй будинок,  який йому не належить.

Заслухавши сторони,  свідків та обстеживши матеріали справи,  суд вважає,  що в задоволенні позову слід відмовити з слідуючих підстав:

Відповідно до  ст. 104 6 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передав у власність другій стороні (позичальникові)грошові кошти,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму позики. В судовому засіданні з достовірністю встановлено,  що сторони даного договору фактично між собою не укладали,  т.я. позивач відповідачу грошей у позику не надавав. Вказане встановлено як показаннями самих сторін,  на

2

це вказали опитані в засіданні свідки,  що були присутні під час написання відповідачем розписки про позику,  на підставі,  якої в даний час позивач і порушила в суді дану справу.

Відповідно до  ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі,  що грошові кошти не були ним одержанні від позикодавця.

В судовому засіданні дослідженими доказами встановлено,  що оспорюванні відповідачем факти позики грошей знайшли своє підтвердження,  а тому сам по собі факт написанняОСОБА_2. розписки про позику грошей не може бути підставою для стягнення з неї коштів,  т.я. в дійсності нею від позивача не отримувались і не повинні були отримуватись,  за встановлених в засіданні обставин.

На підставі  ст.  ст. 104 6 ЦК України,  керуючись  ст.  ст. 10,  30,  209 ЦПК України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1в позові до ОСОБА_2 про стягнення боргу по договорі позики відмовити за відсутністю між ними такого договору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до районного суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення про подання апеляційної скарги протягом 20 днів після надання заяви про апеляційне оскарження.