16.03.2012

Справа № 212/3125/2012

(4/212/4546/12)

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 березня 2012 року м. Вінниця

Ленінський районний суд м. Вінниці в складі:

головуючого судді Олійника О.М.

при секретарі Козловій М.О.

скаржника ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

та прокурора Слісарчука О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці скаргу ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи за ст. 190 ч.4 КК України № 12270028 від 11.01.2012 року та постанову про порушення кримінальної справи за ст.. 190 ч.4 КК України № 12270028/2 від 11.01.2012року по факту заволодіння коштами ОСОБА_3 шляхом обману та зловживання довірою,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, звернувся до суду зі скаргою на постанову про порушення кримінальної справи за ст. 190 ч.4 КК України № 12270028 від 11.01.2012 року та постанову про порушення кримінальної справи за ст. 190 ч.4 КК України № 12270028/2 від 11.01.2012року по факту заволодіння коштами ОСОБА_3 шляхом обману та зловживання довірою. Мотивував свої вимоги тим, що підставою для порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_3 про те, що він дав в борг кошти скаржнику ОСОБА_1 На підтвердження своїх тверджень, викладених у заяві, гр. ОСОБА_3 надав три розписки від скаржника на суму 55000 доларів США, 64000 доларів США та 95000 доларів США. Але скаржник вважає, що однієї заяви та наданих розписок не достатньо для порушення кримінальної справи, оскільки вони не є достатніми доказами того, що ним був застосований обман та зловживання довірою при передачі коштів і що його дії підпадають під ознаки складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу. Скаржник в скарзі зазначає, що брав кошти для розвитку власного бізнесу і при отриманні коштів у борг не повідомляв будь-які неправдиві відомості і не приховував ніяких відомостей від ОСОБА_3, які мали значення при отриманні коштів. Навпаки, при з'ясуванні всіх умов боргу та отриманні коштів у борг, скаржник для підтвердження повернення коштів, взятих у борг, писав розписки, чим підтверджував свій намір повернути всі кошти, що він брав в борг у ОСОБА_3 Необхідною умовою заволодіння чужими коштами шляхом обману чи зловживання довірою є прямий умисел, спрямований на незаконне заволодіння коштами. Скаржник отримавши кошти від ОСОБА_3 не мав наміру не повертати їх. Навпаки, він періодично повертав гроші та майно як плату за користування коштами, отриманими в борг. Скаржник не заперечував того факту, що він винен кошти ОСОБА_3 і при допиті його як підозрюваного та при проведенні очної ставки. Відсутність коштів для розрахунку не може бути оцінено як заволодіння коштами ОСОБА_3 шляхом обману, оскільки скаржник не заволодівав котами, а брав їх в борг з подальшим поверненням. Отже скаржник вважає, що суспільні відносини, що пов'язані із поверненням грошових коштів по боргових розписках відносяться до цивільно-правових відносин, а не до кримінальних. Відсутність коштів для погашення заборгованості по борговій розписці не може свідчити про умисел, спрямований на те, щоб не віддавати вказані кошти в момент їх отримання. Скаржник не повертав кошти не в зв'язку із тим, що він свідомо не хотів їх не повертати, а через те, що в нього не було грошей для повернення. Скаржник просить постанову про порушення кримінальної справи за ст. 190 ч. 4 КК України №12270028 від 11 січня 2012 р. та постанову про порушення кримінальної справи за ст. 190 ч. 4 КК України №12270028/2 від 11 січня 2012 р. по факту заволодіння коштами ОСОБА_3 шляхом обману та зловживання довірою скасувати та винести постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та його захисник скаргу підтримали в повному обсязі, за обставин викладених у скарзі.

Прокурор вважає, що рішення про порушення кримінальної справи прийнято відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства, а тому підстав для задоволення скарги немає.

Вислухавши пояснення скаржника, його захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 94 КПК України, кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

11 січня 2012 р. слідчим СВ Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області старшим лейтенантом міліції Любак Т.І. було порушено кримінальну справу по факту заволодіння коштами громадянина ОСОБА_3 загальною сумою 64000 доларів США шляхом обману та зловживання довірою за ознаками злочину передбаченими ч. 4 ст. 190 КК України та кримінальну справу по факту заволодіння коштами громадянина ОСОБА_3 загальною сумою 31000 доларів США шляхом обману та зловживання довірою за ознаками злочину передбаченими ч. 4 ст. 190 КК України.

Приводи та підстави для порушення кримінальних справ, які б вказували на наявність ознак злочинів, передбачених ст. 190 ч.4 КК України наявні у кримінальній справі. Приводами є заяви ОСОБА_3, а підставою є те, що матеріалах кримінальної справи достатньо даних, які вказують на ознаки злочинів передбачених ч.4 ст.190 КК України, зокрема пояснення ОСОБА_3, розписки та інше.

Згідно зі ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти лише наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесеш зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Зокрема, суд повинен перевірити чи були наявними на час порушення справи, передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила кримінальну справу, достатньо даних, що вказували б на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок ( ст. 98 КПК України).

Крім того до Ленінського районного суду м. Вінниці 06.03.2012 року надійшла кримінальна справа № 12270028 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 190 КК України. Вищезазначена справа знаходиться на розгляді у судді Ленінського районного суду м. Вінниці Бернади Є.В., по якій було призначено попередній розгляд на 14.03.2012р., але в зв'язку з клопотанням про перенесення розгляду справи, попередній розгляд було відкладено на 22.03.2012 р.

Перевіривши наявність приводів і підстав для винесення оскаржуваних постанов, законність джерел отримання даних, які стали підставою для порушення кримінальної справи, кримінальну справу № 12270028, і не вирішуючи ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, суд дійшов висновку про дотримання слідчим СВ Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області Любаком Т.І. вимог ст.ст. 94, 97, 98 КПК України при порушенні кримінальних справ.

Доводи викладені в скарзі стосуються оцінки доказів по кримінальній справі і не можуть бути предметом розгляду при вирішенні питання про законність порушення кримінальних справ. Тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 236-8 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Скаргу ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи за ст.. 190 ч.4 КК України № 12270028 від 11.01.2012 року та постанову про порушення кримінальної справи за ст.. 190 ч.4 КК України № 12270028/2 від 11.01.2012року по факту заволодіння коштами ОСОБА_3 шляхом обману та зловживання довірою - залишити без задоволення.

На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області на протязі семи діб з дня її винесення. Подача апеляції не зупиняє її виконання.

Суддя