Копія

Справа № 2-968-08 р.

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

27 травня 2008 р.                     Уманський міськрайонний суд                    Черкаської області

 

в складі: головуючого                                               Маринчука М.П.

               при секретарі                                              Дехканбаєвій О.О.

               з участю адвокатів                                    ОСОБА_3, ОСОБА_4

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: виконком Уманської міської ради, про знесення самочинно побудованих сараїв і гаражу, усунення перешкод в користуванні житловим будинком, земельною ділянкою, стягнення матеріальної шкоди, -

 

УСТАНОВИВ:

 

            ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом вказуючи на те, що згідно договору купівлі-продажу від 14.12.92 р. йому належить 13/50 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, що складає 26%. Інші 23% цього ж будинку належать ОСОБА_2

            Вказує, що надвірні споруди гараж «Е» та сарай «Ж», які належать відповідачу є самочинно побудованими, крім того, гараж «Е» розташований на відстані 2,5 м. від його частини будинку, якраз навпроти входу у будинок, що є порушенням будівельних норм.

            Крім того, позивач вказує, що земельна ділянка відповідача забруднена,  зливні ями та вбиральні не утримуються належним чином.

            Позивач зазначає, що відповідач в свій час самочинно побудував малоцінний            сарай «Л», який на теперішній час, після рішення суду про встановлення порядку користування земельною ділянкою, знаходиться на його (позивача) земельній ділянці, але відповідач його не зносить, чим перешкоджає користуватись земельною ділянкою згідно схеми розподілу.

            Просить зобов'язати відповідача знести сараї «Л» та «Ж» та гараж «Е», дотримуватись рішення суду від 31.07.07 р. про порядок користування земельною ділянкою та не чинити перешкод у побудові внутрішнього дворового паркану, вивезти сміття та привезти два автомобілі чистого грунту, використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, не чинити перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, дотримуватись санітарних норм при користуванні житловим будинком та земельною ділянкою будинковолодіння АДРЕСА_1.

            У судовому засіданні позивач відмовився від позовних вимог щодо знесення сараю «Л», так як відповідач його зніс добровільно.

            Відповідач позов не визнав і пояснив суду, що ніяких порушень закону він не допустив і у позові просить відмовити.

            Представник третьої особи в суд не з'явився.

            Судом встановлено, що будинок, в якому проживають сторони по справі, та сарай в його дворі, по АДРЕСА_1,  належали Уманській міській раді народних депутатів.

            В 1990 році 23/100 частини цього будинку купила мати відповідача                   ОСОБА_5 (а.с.59), яка в 1991 році провела обмін своєї частини будинку (а.с.61).

2.

В 1991 році вказана частина будинку перейшла до ОСОБА_2, а остальна частина - 77/100 була власністю Уманської міської ради народних депутатів (а.с. 48)

            Згідно договору купівлі-продажу від 14.12.92 р. ОСОБА_1 купив АДРЕСА_1, яка складалась із                                        приміщень: веранди  ІІ - пл. 3.0 кв.м.,  кладови ІІІ - пл. 1.1 кв.м.,   кухні 3-1 - пл. 6.3 кв.м.,

 кімнати 3-2 - пл. 11.7 кв.м., кімнати 3-3 - пл. 11.4 кв.м., сарай «Б», що відповідає даним технічного паспорта станом на 11.07.1991 р.(а.с. 9, 48-53).

            В послідуючому площа вказаних приміщень квартири ОСОБА_1 збільшилась за рахунок ліквідації пічного опалення, що видно з даних послідуючих технічних паспортів на вказаний будинок.

            В подальшому, як це видно з експлікації внутрішніх площ до плану технічного паспорта житлового будинку по АДРЕСА_1 від 8.08.2006 р., до кв. № 3 вказаного будинку ОСОБА_1 була проведена добудова кімнати 3-3 площею 11.4 кв.м., розширена веранда ІІ та кладова ІІІ, які стали приміщеннями за обновленим техпаспортом 3-1 та 3-6, та добудований тамбур ІІ (а.с. 15-19).

            Згідно даних цього технічного паспорта про самовільне будівництво сараї «Г», «Д», «З», баня «К», що належить ОСОБА_1, та гараж «Е», сарай «Ж», що належить ОСОБА_2, побудовані без відповідного на те дозволу.

            Згодом, рішенням Уманського міськрайонного суду від  12.01.2007 р.                           самовільно побудовані ОСОБА_1 сараї «Г», «Д», «З», баня «К» були узаконені.

            Добудова до квартири ОСОБА_1 кімната 3-3 пл. 11.4 кв.м., розширення кухні і кладової 3-1, 3-6, проведені відповідно до рішення Уманського міськвиконкому від 9.06.1994 р. № 195, а тамбур ІІ - без дозволу.

            Гараж «Е», сарай «Ж», що належать ОСОБА_2 вважаються як самочинно побудованими, оскільки їх узаконення ОСОБА_2 не вирішував.

            В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що сарай «Б», а.с. 49, був на двох з ОСОБА_1, який свою частину цього сараю зламав, а його (ОСОБА_2) залишилась і яка на теперішній час вказується у новому техпаспорті як гараж «Е».

            Вказане ОСОБА_2 знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.

            ОСОБА_2 також пояснив, що гараж «Е» він не будував, а лише в сараї «Б» зробив ворота для заїзду легкового автомобіля, що підтверджується листом Управління містобудування, як реконструкція (а.с. 21). Вказаним гаражем він не користується більше двох років.

            Що стосується сарая «Ж», то як пояснив ОСОБА_2, цей сарай ще у 1974 році побудувала його мати з цегли, а ОСОБА_1 до цього сараю прибудував свій сарай «З» також із цегли, який потім узаконив.

            Судом також установлено, що рішенням Уманського міськрайонного суду від 31.07.07 р. був встановлений порядок користування земельною ділянкою по                        АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 і ОСОБА_2

            Згідно схеми розподілу гараж «Е» та сарай «Ж», що належать ОСОБА_2, розміщені на земельній ділянці останнього.

            ОСОБА_1 вказує, що гараж «Е» розміщено на відстані 2.5 м. від його частини будинку, чим порушуються його права.

            Однак, встановлено, що гараж «Е» є остатком сараю «Б», який був у комунальній власності.

            В той же час ОСОБА_1, здійснюючи житлову добудову до своєї квартири, хоч і з дозволу, наперед знав, що таке будівництво приблизить його помешкання, до господарських споруд, які були побудовані ще раніше для використання їх мешканцями цього будинку, а тамбур ІІ, який є найближче до цих споруд, ОСОБА_1 взагалі побудував самочинно (а.с. 17).

            Про це також повинен був знати і орган, який надав ОСОБА_1 дозвіл на добудову.

3.

Суд вважає, що, при встановлених обставинах, знесення гаража «Е» та сараю «Ж» позбавить ОСОБА_2 всяких зручностей у користуванні своєю частиною будинку, так як при такому вирішенні він не буде мати жодного побутового приміщення.

            Позивач ставить вимогу про те, щоб ОСОБА_2 не чинив йому перешкод у користуванні житловим будинком, однак в чому полягає ця перешкода жодного доказу не надав. Щодо перешкод у будівництві внутрішнього дворового паркану, то як пояснив сам позивач він його взагалі не будує до вирішення справи в суді.

Що стосується інших позовних вимог, то як засвідчує позивач вони вирішувались в адміністративному порядку.

            Вислухавши сторони процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у позові необхідно відмовити.

            Керуючись ст. 376 ЦК України, ст.ст. 90, 158 ЗК України, ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

 

ВИРІШИВ:

 

            У позові ОСОБА_1 відмовити.

            Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області про що може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення заяву про апеляційне оскарження, а апеляційну скаргу - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

 

 

                                                              Головуючий/підпис/

 

 

 

Копія вірна: суддя

 

                     секретар