Справа №1-278\07
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.09.2007 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого судді - Воронцової С. В.,
при секретарі - Хавило О.А., Остапенко О.В.,
за участю прокурора - Редюк А.О., Боброва М. П.,
захисника ОСОБА_2
представника потерпілої - ОСОБА_3
потерпілої -ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в М. Чернігові справу за обвинуваченням
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уроженця с. Павлівка Павлодарського району республіки Казахстан , українця, громадянина України, з середньо-технічною освітою, непрацюючого , інваліда 2-ої групи, одруженого, раніше не судимого , проживаючого в АДРЕСА_1
в скоєнні злочинів, передбачених ст. 122 ч. 1, 296 ч.1 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
11 серпня 2006 року , близько 12 години , ОСОБА_1, знаходячись у тролейбусі № 328 маршруту №2, між зупинками громадського транспорту "З поліклініка" -"Дитячий світ" по проспекту Мира М. Чернігова, під час перевірки проїздних квитків та документів що дають право на безкоштовний проїзд у громадському транспорті, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, безпричинно , з хуліганських спонукань проявляючи особливу зухвалість наніс один удар рукою в область живота , після чого три удари кулаком у зону чола голови ОСОБА_4, чим завдав їй тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку , розсіяною органічною мікросиптоматикою, що відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров"я понад 21 день.
Допитаний в судовому засіданні по пред"явленому обвинуваченню за ст. ст. 122 ч. 1, 296 ч.1 КК України підсудний ОСОБА_1 невизнав себе винним та показав що 11.08.2006 року близько П.3О.години на зупинці
"Градецький" сів в тролейбус маршрута №2, щоб доїхати до магазину "Дитячий світ", на перехресті вул. Щорса та проспекту Мира тролейбус призупинився , в цей час до нього підійшла кондуктор, була знервована, попросила сплатити за проїзд, на що він пред"явив їй в розгорнутому вигляді своє пенсійне посвідчення , після чого кондуктор стала кричати що воно недійсне та просила його залишити тролейбус, він стояв спокійно та намагався не нервуватись, на що остання накинулась на нього стала дряпатись та вчепилась в волосся. В конфлікт ніхто не втручався. Після того як тролейбус зупинився на зупинці "Дитячий світ", задні двері довго не відчинялись, а коли відчинились то кондуктор виштовхала його з тролейбуса. Після чого у водія він намагався з"ясувати данні кондуктора, а коли той не надав , він самостійно записав номер тролейбуса та на зупинці громадського транспорту звернувся до осіб що там знаходились і записав номера телефонів очевидців вказаних подій, після чого намагався пройти медичне обстеження про наявність тілесних ушкоджень , однак йому було відмовлено в прийомі за відсутності направлення міліції. Після чого він пішов за направленням , але поскільки в приміщенні відділу міліції було багато людей, він не став чекати, а звернувся зі скаргою на дії кондуктора до ЧТУ .Свою причетність до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій заперечує. Стверджує що остання його обмовляє. Позовних вимог прокурора та потерпілої не визнав.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні показала що 11.08.2006 року знаходилась на робочому місці в тролейбусі №328 по маршруту №2 та обілечувала пасажирів. На задній площадці звернулась до ОСОБА_1 , на що він відповів що в нього пенсійне посвідчення, на що вона попросила його пред"явити , після чого він його пред"явив в нерозгорнутому виді, вона наполягала на тому щоб він його розгорнув , після чого він розгорнув його перед самим обличчям , вона нічого не змогла розгледіти, і стала наполягати показати посвідчення, після чого він став себе агресивно вести та вдарив її в область живота, від чого вона зігнулась, а він став наносити удари в голову. Молодий чоловік що стояв поруч стримав його. Подальші події сприймала погано , 'їй було боляче , вона плакала, перестала обілечувати пасажирів та сіла на своє кондукторське місце, а потім повідомила водію тролейбуса ОСОБА_5 що працювати бльше не може, близько 12.30 години на кінцевій зупинці "ЗАЗ" вона повідомила про це диспетчера , оскільки їй відразу не змогли знайти заміну, вона проїхала ще оборот , а коли близько 13.30 години її замінили, вона приїхала в ЧТУ, де здала виручку та звернулась до медпункту .Від ОСОБА_6 дізналась що на неї зі скаргою звертався пасажир, остання попросила щоб вона у зверненні до медичного закладу вказала що отримала побутову травму, поскільки підприємству не бажано мати факт виробничих травм. Після огляду в травмопункті їй надали направлення на обстеження до обласної лікарні, після чого вона знаходилась на стаціонарному лікуванні. Злочином їй заподіяна матеріальна та моральна шкода з приводу чого вона заявила позов на суму 11 тисяч гривень.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав що 11.08.2006 року між 11 та 12 годиною на зупинці громадського транспорту "Дитячий світ" до нього підійшов пасажир , який нецензурно виражаючись на адресу
кондуктора , став питати її дані , він назвав йому номер телефона ЧТУ та номер тролейбуса, вказаних даних для написання скарги йому було достатньо. Крові на обличчі ОСОБА_1 він не бачив. Пізніше до нього підійшла кондуктор ОСОБА_4 та сказала що її побив пасажир і що буде просити її замінити, він бачив що вона погано почувається, в подальшому на ' кінцевій зупинці її замінили. Чув як кондуктор просила пасажира вийти з тролейбуса, однак самих подій конфлікту він не бачив , поскільки знаходився за кермом.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав що до міліції з лікарні надійшло повідомлення про звернення за медичною допомогою ОСОБА_4, після чого він відбирав у потерпілої заяву та пояснення про обставини заподіяння їй тілесних ушкоджень в салоні тролейбуса де вона працювала. Потерпіла надала йому номер телефона дівчини що була очевидцем вказаних подій та запропонувала свою допомогу .Громадянина який спричинив тілесні ушкодження було виявлено завдяки тому що він сам звернувся зі скаргою до ЧТУ. Заявив, що в ході проведення розслідування по справі підсудний звернувся з клопотанням про його допит на предмет родинних зв"язків з потерпілою, що не відповідає дійсності.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав що 11.08.2006 року в якості пасажира їхав в тролейбусі другого маршруту , сидів на колесі ззаду .В той час коли кондуктор перевіряла проїздні документи, позаду себе почув розмову кондуктора та пасажира, в ході якої кондуктор наполягала на тому що той пред"явив посвідчення, на що останній відмовлявся, стверджуючи що він його вже пред"являв, при цьому виказував образи, після чого почув звуки удару а потім побачив кондуктора яка була бліда. Самого конфлікту не бачив, повернувся тоді коли невідомий хлопець утримував ОСОБА_1., тілесних ушкоджень у нього на обличчі він не бачив. Стверджував що вказані події привернули до себе увагу всіх пасажирів.
Факт звернення потерпілої до медпункту ЧТУ підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, яка зазначила що ОСОБА_4 звернулась зі скаргою на головну біль, вона надала їй першу медичну допомогу, після чого дала направлення в травмопункт, вказаний факт був відображений в журналі реєстрації, в який заносяться лише скарги на стан здоров"я, причини його погіршення в ньому не зазначаються.Однак в бесіді потерпіла пояснила що її в тролейбусі побив пасажир. В подальшому в медпункт приходив ОСОБА_1 і цікавився з приводу чого потерпіла зверталась за медичною допомогою, після того як дізнався стукнув кулаком по столу, вона злякалась його такої реакції.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала що 11.08.2006 року після перерви до ЧТУ звернувся ОСОБА_13і скаргою на кондуктора , яка з його слів спричинила йому тілесні ушкодження, на його обличі вона бачила подряпину, йому надали аркуш паперу і він виклав все письмово. Пізніше її викликали до медпункту, де вона побачила кондуктора ОСОБА_4, в останньої паморочилась голова, її нудило , від неї вона дізналась що під час перевірки проїздних квитків вона попросила пасажира повторно пред"явити їй посвідчення , на що він вдарив її в груди та декілька
разів по голові. Вони перерахували її виручку і вона пішла. Підтвердила той факт що поскільки для підприємства виробничі травми не бажані , вона вела розмову з потерпілою про те щоб травма була побутовою - по дорозі на роботу.Зазначила що в подальшому ОСОБА_1 цікавився з приводу чого потерпіла зверталась за медичною допогою , після того як дізнався, в присутності медсестри та її стукнув кулаком по столу, чим налякав їх.
Свідок ОСОБА_10.в судовому засіданні показала що безпосередньо приймала скаргу ОСОБА_1 та проводила по ній перевірку , бачила на його обличчі подряпину, в задоволенні скарги було відмовлено.В своїй скарзі свідків останній не зазначав , тому вони не опитувались. В ході проведення перевірки вона спілкувалась з підсудним по телефону, останній в процесі розмови виказував нецензурну лайку та погрози.
Допитана в судовму засіданні свідок ОСОБА_11 підтвердила що до неї як диспетчера на кінцевій зупинці громадського транспорту "ЗАЗ" зверталась кондукктор ОСОБА_4 з проханням про її заміну, пояснивши що її в тролейбусі побили та працювати вона не може, поскільки не було вільних кондукторів , остання погодилась проїхати ще одне коло руху, а потім її замінили про що був зроблений запис в журналі реєстрації.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні стверджував що 11.08.2006 року в період часу з 11.30 до 12.00 години в районі зупинок громадського транспорту "вул. Щорса" та "Дитячий світ" він знаходився в . тролейбусі та сидів на задньому сидінні, бачив як кондуктор тримала пасажира за волосся і спричинила йому три подряпини обличчя , останній було щось не зрозуміло в його посвідченні , вона ображала пасажира та виганяла його з тролейбуса. При цьому пасажир тілесних ушкоджень кондуктору не спричиняв.Не заперечував того що на задній площадці поблизу підсудного стояли молодий чоловік високого зросту та дівчина, у якої під час конфлікту впали окуляри . Чи застосовувались які - небудь заходи до ОСОБА_1. він не бачив , поскільки стежив за конфліктом не постійно.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала що їхала з третьої поліклініки в тролейбусі маршруту №2 , сиділа на задньому другому сидінні , їхала до зупинки громадського транспорту "Дитячий світ" щоб там пересісти на тролейбус шостого маршруту .Коли вона почула шум на задній площадці , то повернулась і побачила що кондуктор тримаючи в руках ' посвідчення , стала ображати пасажира а потім схопила його двома руками за обличчя та стала його бити , на що чоловік їй щось спокійно говорив. На зупинці "Дитячий світ"він вийшов з тролейбуса, тримався правою рукою за щоку , якась жінка дала йому хусточку. За конфліктом спостерігала не постійно.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав що їхав в тролейбусі маршруту №2 від зупинки "Дружба", з тролейбусу виходив разом з ОСОБА_1 .Під час руху тролейбуса при перевірці проїздних квитків кондуктор заявила пасажиру про те що в нього недійсне посвідчення та стала виштовхувати його з тролейбуса, на обличчі з правої сторони в нього була подряпина з якої текла кров, він в водія цікавився прізвищем кондуктора.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15показала що зайшла до салону тролейбуса на зупинці громадського транспорту "3-я поліклініка", поблизу піцерії почула брутальну лайку та вимогу кондуктора до пасажира вийти з тролейбуса, коли він вийшов з тролейбуса то відразу пішов до водія, вона побачивши кров в нього на обличчі дала свою хустинку.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показала що в серпні 2006 року вона знаходилась в М. Чернігові на канікулах.В своїх справах вона на зупинці громадського транспорту "Ремзавод" сіла в тролейбус маршрута №2 та стала на задній площадці, ближче до центру, в тролейбус зайшов чоловік який при перевірці кондуктором проїздних квитків вдарив її в живіт, при цьому чоловік що стояв поруч притримав його, а коли відпустив то вдарив кондуктора в голову , коли замахувався зачепив її окуляри, від чого вони впали.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показала що нею проводилось досудове слідство по данній кримінальній справі, за клопотанням потерпілої та обвинуваченого нею були допитані всі свідки на яких вони вказали, проводила впізнання потерпілої по фотографіях, поскільки зі слів потерпілої, до ЧТУ постійно телефонували невідомі особи та цікавились маршрутом на якому вона працює та її домашньою адресою, в з в"язку з чим остання відмовилась бути присутньою на впізнанні. Заперечувала твердження підсудного про те що вона перекручувала покази свідків та не приєднала до матеріалів справи надані ним докази, наполягала на тому що всі свідки підписували свої свідчення після детального ознайомлення з ними, а також те що всі клопотання обвинуваченого та його захисників були вирішені, в разі їх задоволення надані ними матеріали були приєднані до матеріалів кримінальної справи..
Наявність у потерпілої ОСОБА_4 середнього ступеню тяжкості • тілесних ушкоджень підтверджується висновком комісійної судово-медичної експертизи від 16.03.2007 року.(т.1 а.с. 96-99) Викладені обставини підтверджуюються наступними доказами: -Протоколом впізнання від 14.02.2007 року , згідно якого ОСОБА_4 вказала на ОСОБА_1. як на особу що 11.08.2006 року в тролейбусі за №328 маршруту №2 заподіяла їй тілесні ушкодження.(т.1 а.с. 44-45); -Протоколом очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, в ході якої потерпіла наполягала на своїх показах щодо спричинення їй тілесних ушкоджень останнім при зазначених в обвинуваченні обставинах.(т.1 а.с. 46-48);
-Матеріалами службового розслідування, проведеними працівниками ЧТУ стосовно кондуктора ОСОБА_4(т.1 а.с. 199-204)
-Матеріалами виконаного судового доручення, згідно яких ОСОБА_4 звернулась про її заміну до диспетчера кінцевої зупинки "ЗАЗ" 11.08.2006 року о 12.34 годині, за відсутністю резервного кондуктора , заміна вказаного кондуктора на кондуктора ОСОБА_18 відбулась на кінцевій зупинці "ЗАЗ" о 13.34 .(т.2а.с. 34, 40-42);
Відповідно до висновку комплексної амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи , ОСОБА_1 на час інкримінованого йому діяння
був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними , клінічних ознак фізіологічного афекту у нього не виявлено.(т.2 а.с. 45-52)
Аналізуючи зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази . суд приходить до висновку, що обвинувачення пред"явлене ОСОБА_1 органом досудового слідства, знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі.
Аналіз показів свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 свідчить про те що вони були очевидцями спричинення підсудному тілесного ушкодження , на наявність якого крім того вказували свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_10., однак їх покази щодо їх кількості та місцезнаходження на обличчі суперечливі як між собою так і протирічать показам підсудного.Скарга підсудного до ЧТУ на дії кондуктора були предметом перевірки відповідних служб, даних про те що факти викладені підсудним знайшли своє підтвердження в матеріалах справи відсутні.Органом досудового слідства проводилась перевірка тверджень підсудного щодо спричинення ОСОБА_4йому тілесних ушкоджень, по результатам якої винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 23 березня 2007 року, за відсутністю в її діях складу злочину, яка ніким не оскаржувалась та набрала чинності. Суд вважає що поскільки події мали місце в громадському місці, порушували громадський порядок та спокій громадян, результатом дій підсудного стало спричинення потерпілій середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень при виконанні нею службових обов'язків, суд вважає що мало місце хуліганство.
З урахуванням викладеного суд знаходить , що умисні дії ОСОБА_1, які виразилися у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства , що супроводжувалось особливою зухвалістю підлягають кваліфікації за ст. 296 ч. 1 КК України.
Умисні дії ОСОБА_1 , які виразилися у заподіянні потерпілій ОСОБА_4 середнього ступеню тілесних ушкоджень , підлягають кваліфікації за ст. 122 ч. 1 КК України.
За сукупністю скоєного дії підсудного ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ст. ст. 122 ч 1, 296 ч. 1 КК України.
Вирішуючи питання про призначення підсудному покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.
При вирішенні питання про призначення підсудному міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, що відносяться до категорії невеликої та середньої тяжкості, особу підсудного, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, приймає до уваги його вік, стан здоров"я, індивідуальні особливості характеру, наявність інвалідності другої групи, матеріальні та сімейні обставини , відсутність обставин, що пом"якшують та обтяжують покарання, і вважає , за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання за ст. 122 ч.1 КК України у вигляді позбавлення волі а за ст. 296 ч.1
КК України в вигляді арешту в межах санкції статтей , що йому інкримінуються.
При призначенні покарання підсудному за сукупністю злочинів , суд керується вимогами ст. 70 ч.1 КК України за принципом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Суд, з урахуванням обставин скоєних злочинів, їх ступеню тяжкості та даних про особу підсудного, що позитивно характеризується, являється інвалідом другої групи, знаходить за можливе звільнити його від
відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, встановивши мінімальний іспитовий термін.
Відповідно до вимог ст. 76 п.3 КК України , суд вважає за необхідне покласти на підсудного обов"язок повдомляти органи КВІ про зміну місця проживання. Суд зважаючи на стан здоров"я підсудного не знаходить підстав для покладення на нього інших обов'язків.
Суд знаходить що позовні вимоги прокурора про відшкодування затрат на лікування потерпілої в умовах стаціонару підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позовні вимоги потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволення в сумі що підтверджується необхідними доказами. Факт перебування на лікуванні, його тривалість та перелік ліків необхідних для проходження лікування не являється безумовною підставою для задоволення позовних вимог , в матеріалах справи відсутні докази понесених . потерпілою затрат на всю суму заявленого нею позову.
Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог потерпілої про відшкодування моральної шкоди , суд враховує характер та обсяг моральних стаждань що зазнала потерпіла, тяжкість заподіяних їй тілесних ушкоджень, тривалість лікування та вимушених змін у її житті , час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, приймає до уваги матеріальний стан підсудного який не працює по причині інвалідності другої групи і єдиним джерелом існування якого є пенсія, виходить із засад законності, справедливості та виваженості і знаходить що позов потерпілої ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.
Міру запобіжного заходу у відношенні підсудного залишити попередньообрану - підписку про невиїзд.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1визнати винним в скоєнні злочинів передбачених ст. ст. 122 ч. 1, 296 ч.1 КК України і призначити йому покарання за ст. 122 ч.1 КК України у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі, за ст. 296 ч.1 КК України покарання у вигляді 2 (двох) місяців арешту.
Відповідно до ст. 70 ч.1 КК України призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим в вигляді 1 (одного ) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 п.3 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання , якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та буде повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання.
Позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь фінансового відділу Чернігівської міської ради 912 грн.50 коп.3атрат на лікування потерпілої в умовах стаціонару.
Позовні вимоги потерпілої задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_4340 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди , та 4 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього на загальну суму 4340 грн..
До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу у відношенні засудженого ОСОБА_13алишити попередньообрану - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.