УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Âèùîãî ñïåö³àë³çîâàíîãî ñóäó Óêðà¿íè
ç ðîçãëÿäó öèâ³ëüíèõ ³ êðèì³íàëüíèõ ñïðàâ
у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддівКравченка С.І. і Дембовського С.Г.,
за участю прокурора Казнадзея В.В.
розглянула â ñóäîâîìó çàñ³äàíí³ â ì. Êèºâ³ 15 березня 2012 ðîêó êðèì³íàëüíó ñïðàâó çà êàñàö³éíими скаргами захисників ОСОБА_2., ОСОБА_3. в інтересах засудженого ОСОБА_1. та засудженого ОСОБА_1. íà вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 7 липня 2011 року щодо засудженого.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1. визнано винуватим та засуджено за умисне вбивство генерального директора акціонерної риболовецької компанії (АРК) «Антарктика» ОСОБА_4., учиненому з корисливих мотивів, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб, за наступних обставин.
Так, із 1997 року ОСОБА_1. був одним із засновників і власників ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн», основним видом діяльності якого було перевантаження скрапленого газу із залізничних цистерн на танкери-газовози. Термінал по перевантаженню газу був розташований на території АТЗТ «Іллічівський морський рибний порт», який входив у структуру АРК «Антарктика».
Між ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» і АРК «Антарктика» із 2000 року тривали господарчі спори, які неодноразово були предметом розгляду судових інстанцій, щодо визнання права власності на залізничну колію довжиною 6678 м та земельну ділянку площею 1,68 га на якій знаходиться залізнична колія в Іллічівському морському рибному порту.
Оскільки в судовому порядку позитивного результату для ТОВ «Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн» здобуто не було, у ОСОБА_1., який діяв із корисливих мотивів із метою усунення перешкоди в реалізації власних комерційних інтересів, виник намір на вбивство генерального директора АРК «Антарктика» ОСОБА_4.
Улітку 2002 року ОСОБА_1. у невстановленому слідством місці звернувся до особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, з проханням організувати вбивство ОСОБА_4. за грошову винагороду.
Зазначена особа неодноразово зверталася з метою організації умисного вбивства ОСОБА_4. до осіб, які були пов'язані зі злочинною діяльністю, та в серпні 2002 року за допомогою працівників Одеського слідчого ізолятора, особа, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження зустрілася з особою, яка в свою чергу залучила до виконання вбивства ОСОБА_4. ОСОБА_5. та членів його банди, а саме ОСОБА_6. і ОСОБА_7.
У листопада 2002 року ОСОБА_5., ОСОБА_6. та ОСОБА_7. приїхали до м. Одеси, розробили та узгодили план скоєння вбивства ОСОБА_4., розподіливши між собою ролі, при цьому отримали від особи, що залучила їх до вбивства, пістолет системи Макарова з патронами до нього і приладом безшумної стрільби.
22 грудня 2002 року близько 19 години 30 хвилин у гаражі будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_7., діючи згідно розробленого плану, здійснив чотири постріли з вказаного пістолету у життєво важливі органи ОСОБА_4. Унаслідок отриманих тяжких тілесних ушкоджень потерпілий помер на місці.
За вчинення вбивства ОСОБА_4. на замовлення члени банди ОСОБА_5. ОСОБА_6. і ОСОБА_7. отримали від особи, що залучила їх до вбивства, грошову винагороду в сумі 20 000 доларів США.
У касаційних скаргах:
- захисник ОСОБА_2. вважає, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1. у вчиненні злочину, за який його засуджено, не відповідають фактичним обставинам справи, а судовий розгляд проведено неповно, однобічно, вирок постановлений з обвинувальним ухилом та ґрунтується на припущеннях. На думку захисника, суд безпідставно відмовив в задоволенні ряду клопотань, спрямованих на спростування обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1. інкримінованого йому злочину. Зазначає, що докази, на які посилається суд у своїх висновках, неможливо вважати вичерпними і тлумачити їх тільки як доказ винуватості ОСОБА_1. Стверджує, що дії його підзахисного підлягають кваліфікації за ст. 27, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Вважає, що при розгляді справи в апеляційному суді була порушена підсудність. Просить вирок щодо ОСОБА_1. скасувати, а справу закрити за відсутністю в діях засудженого складу злочину;
- захисник ОСОБА_8. ставить питання про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що вирок постановлений з істотними порушеннями кримінально-процесуального та кримінального закону. За змістом касаційної скарги оспорює фактичні обставини справи. Посилається на те, що його підзахисного необґрунтовано засуджено за скоєння інкримінованого йому злочину, оскільки він його не вчиняв. Вказує на обставини, за яких, на його думку, необхідно звільнити ОСОБА_1. з-під варти. Також вважає, що при розгляді справи була порушена підсудність.
Засуджений ОСОБА_1. у касаційній скарзі та доповненні до неї висловлює аналогічні доводи та прохання.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника ОСОБА_2. підлягає частковому задоволенню, а скарги захисника ОСОБА_3. та засудженого ОСОБА_1. - залишенню без задоволення.
Викладені у вироку висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1. у вчиненні умисного вбивства з корисливих мотивів на замовлення генерального директора акціонерної риболовецької компанії (АРК) «Антарктика» ОСОБА_4. відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і докладно викладені у вироку.
При цьому, беручи до уваги, що під час судового розгляду засуджений не визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, суд, критично оцінивши його показання, обґрунтовано визнав достовірними доказами показання на досудовому слідстві та в судовому засіданні свідків ОСОБА_9. та ОСОБА_10., які узгоджуються із даними, встановленими у вироку Апеляційного суду Одеської області від 5 серпня 2005 року, який набрав законної сили про обставини готування до вбивства ОСОБА_4. У цих показаннях вони вказували на деталі, які могли бути відомі тільки особам, причетним до злочинів, а також про мотиви, які спонукали це зробити, детально розкрили роль кожного у вчиненні цього злочину, що знайшло своє підтвердження у ході досудового та судового слідства.
Аналогічні показання були дані ОСОБА_9. при проведенні очної ставки з ОСОБА_1. з наголошенням на тому, що останній був замовником вбивства ОСОБА_4.
Про правильність висновку суду свідчить сукупність інших досліджених у ході судового слідства доказів, які об'єктивно підтверджують достовірність зазначених показань ОСОБА_9.
Окрім того, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчиненні зазначеного у вироку злочину підтверджений показаннями свідків ОСОБА_11., ОСОБА_12, ОСОБА_13., ОСОБА_14., ОСОБА_15., ОСОБА_5., ОСОБА_16., даними, що містяться у протоколах слідчих дій, висновками судово-медичних експертиз, речовими й іншими доказами по справі.
Сукупність наведених у вироку доказів, яким суд дав правильну оцінку, переконливо свідчить про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчиненні замовлення умисного вбивства за інкримінованих обставин, та ці докази спростовують доводи, викладені в касаційних скаргах засудженого та захисників про відсутність в діях ОСОБА_1. складу злочину, які також перевірялися судом і не знайшли свого підтвердження.
При перевірці матеріалів справи встановлено, що судом досліджені всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного її вирішення. Проявів упередженості щодо ОСОБА_1. під час судового розгляду не виявлено.
З огляду на викладене, твердження у касаційних скаргах захисників та засудженого з поданими ним доповненнями, що досудове слідство та судовий розгляд справи проведено неповно, необ'єктивно, однобічно, а викладені у вироку висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, за який його засуджено, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними по справі доказами, є безпідставними.
Разом із тим заслуговують на увагу доводи захисника ОСОБА_2. щодо кваліфікації дій засудженого за ст. 27, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» від 07.02.2003 року № 2, замовник умисного вбивства залежно від конкретних обставин
справи повинен визнаватись або підбурювачем, або організатором
злочину (якщо тільки він не є його співвиконавцем). Його дії
належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 27, п. 11 ч. 2
ст. 115 КК України, а за наявності до того підстав - і за іншими пунктами цієї статі. Дії замовника умисного вбивства, який одночасно був і
співвиконавцем цього злочину, кваліфікуються за пунктами 11 і 12
ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство, вчинене на замовлення за
попередньою змовою групою осіб, а за наявності до того підстав - і
за іншими пунктами цієї статті. Якщо замовник, який не є співвиконавцем убивства, керувався корисливими, а виконавець - іншими мотивами, дії замовника кваліфікуються за відповідною частиною ст. 27, пунктами 6 і 11 ч. 2 ст. 115 КК України.
Як убачається з формулювання у вироку обвинувачення визнаного доведеним судом, безпосередні злочинні дії ОСОБА_1. виразилися в тому, що він звернувся до іншої особи з проханням організувати умисне вбивство ОСОБА_4. за грошову винагороду. При цьому ОСОБА_1. не був організатором та співвиконавцем цього вбивства, а діяв як підбурювач.
За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним перекваліфікувати винні дії засудженого з п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 4 ст. 27, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Що стосується покарання, то воно призначено засудженому у відповідності з вимогами ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу, пом'якшуючих покарання обставин. Призначене покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційні скарги захисника ОСОБА_3. та засудженого ОСОБА_1. залишити без задоволення, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_2. - задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 7 липня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити. Перекваліфікувати його дії з п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 4 ст. 27, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Призначити ОСОБА_1. покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
У решті вирок щодо ОСОБА_1. залишити без зміни.
Судді:
Â.Â. Íàñòàâíèé Ñ.². Êðàâ÷åíêî Ñ.Ã. Äåìáîâñüêèé