УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Васильковського В.М., Матківського Р.Й.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю: апелянта - ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2, представника відповідача1-Забурко С.Я., відповідача2- ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Український промисловий банк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 28 лютого 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 в липні 2011року звернулася з позовом до ТзОВ «Український промисловий банк», ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним.

В лютому 2012 року позивачка подала клопотання про забезпечення позову шляхом заборони ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції проводити виконавчі дії з виконання виконавчого листа щодо стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ТзОВ «Укрпромбанк» та просила зупинити виконавче провадження.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 28 лютого 2012 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Український промисловий банк», ОСОБА_3про визнання договору поруки недійсним.

На дану ухвалу ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

_____________________________________________________________________________

Справа № 2/0907/6702/2011 Головуючий І інстанції: Бойчук О.В.

Провадження № 22ц/0990/717/2012 Суддя-доповідач: Ковалюк Я.Ю.

Категорія 19

Апелянт зазначає, що суддя першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, помилково вважав, що в заяві про забезпечення позову не зазначено обгрунтованих підстав та не надано суду вагомих доказів щодо необхідності вжиття зазначених заходів забезпечення позову та не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки не взято до уваги письмові докази, що містяться в матеріалах справи. Апелянт вказує, що на підставі заочного рішення та виданого виконавчого листа відкрито виконавче провадження щодо стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ТзОВ «Укрпромбанк», а тому вважає, що майно яке описане і арештоване належить на праві спільної сумісної власності подружжя і за нею може бути визнано право власності на половину описанного майна.

У зв'язку з вищенаведеним, вважає, що є всі підстави для скасування оскаржуваної ухвали і задоволення її клопотання.

В судовому засіданні апелянт та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили ухвалу скасувати, задовольнивши при цьому клопотання про забезпечення позову.

Відповідачі по справі скаргу не визнали, вважають її безпідставною, а ухвалу - законною і обґрунтованою, яку просили залишити в силі, відмовивши у задоволенні скарги.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта та її представника і заперечення проти скарги відповідачів, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2008 року між ТзОВ «Укрпромбанк» та ТОВ «Хімтехнопласт» укладено кредитний договір та договір поруки з ОСОБА_3

Із змісту укладених договорів видно, що сторони погодили всі істотні його умови, як це передбачено ст. 207 ЦК України і це узгоджується з вимогами ч.1 ст.638 ЦК України. За порушення умов договору передбачена солідарна відповідальність . Стягнення заборгованості за укладеними договорами судом покладено на кредитора і поручителя та накладено арешт на їхнє майно.

Відповідно до ст.ст. 151,152,153 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому позов майнового характеру забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, про що зазначено в абзаці 1 п. 4 Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову".

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції проводити виконавчі дії з виконання виконавчого листа від 14.04.2011 року № 2-2494 щодо стягнення боргу з ОСОБА_3 на користь ТзОВ «Укрпромбанк» та шляхом зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТзОВ «Укрпромбанк» 914,872.98 заборгованості за кредитом, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідно до ст. 151 ЦПК України суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. І постільки, всупереч вимогам ст. 151 ЦПК України, позивачем в заяві про забезпечення позову не зазначено обгрунтованих підстав та не подано суду вагомих доказів щодо необхідності вжиття зазначених заходів забезпечення позову, не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про безпідставність вимог заявниці.

Не заслуговують на увагу також посилання апелянта на те, що не забезпечення позову обмежить її право власності на майно, оскільки ОСОБА_1 не позбавлена права володіння та користування належним їй майном.

Враховуючи обставини справи, предмет спору, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права при відмові у задоволенні заяви про забезпечення позову в межах заявлених вимог, а доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що ухвала постановлена з порушенням вимог і норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 28 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: В.М.Васильковський

Р.Й. Матківський