Справа № 141/465/25

Провадження №2/141/236/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2025 року                                                        с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Слісарчука О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу №141/465/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

30.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором..

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Фін» та  ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту кредитодавця (https://cashtancredit.com.ua), який є сукупністю інформаційно-комунікаційних систем кредитодавця, в рамках якого реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір про споживчий кредит/кредитний договір № 15772131.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Еко Фін» взяло на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 4000,00 грн, строк користування кредитними коштами 730 днів (з 09.06.2024 по 08.06.2026 (включно)), та складається з дисконтного (пільгового) періоду і поточного періоду, процентна ставка за користування кредитом протягом дисконтного (пільгового) періоду становить 1,0% за один день від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, перерахувавши грошові кошти на рахунок позичальника/картковий рахунок позичальника, однак відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

05.05.2025 між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір № 05-05/25, відповідно до якого ТОВ «Еко Фін» відступило» на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за кредитним договором № 15772131 від 09.06.2024.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Факторинг Партнерс» за кредитним договором № 15772131 від 09.06.2024 в розмірі 16840,00 грн, з яких 4000,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням (тіло кредиту), 12600,00 грн – сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 240,00 грн – сума заборгованості за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості), яку позивач просить стягнути із відповідача на свою користь, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Ухвалою суду від 03.06.2025 провадження у справі № 141/465/25 відкрито та з врахуванням вимог ст. 274 ЦПК України розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами 10.07.2025.

01.07.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду від 03.06.2025.

Позивач ТОВ «Факторинг Партнерс», будучи належним чином повідомленим про дату та місце розгляду справи № 141/465/25, жодних інших заяв чи клопотань, окрім пояснення від 01.07.2025, суду не подав, натомість, у позовній заяві представник ТОВ «Факторинг Партнерс» Я. Сердійчук просить суд розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача, а також не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлялась про дату та місце розгляду справи № 141/465/25 шляхом скеровування кореспонденції суду по місцю реєстрації, при цьому, позовну заяву з додатками та ухвалу суду від 03.06.2025 отримала 05.06.2025, однак відзив на позовну заяву до суду не направила, а також жодних інших заяв чи клопотань до суду не подала.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи надіслання судом сторонам у справі ухвали суду, в якій встановлено час на вчинення процесуальних дій, та у зв`язку з неподанням відповідачем у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до положень ст.ст. 178, 279 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи № 141/465/25, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

09.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Фін» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит/кредитний договір № 15772131, відповідно до умов якого товариство приймає на себе зобов`язання надати, а позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів за фактичний строк користування кредитом у порядку, встановленому договором.

Згідно п. 2.2 – 2.3 кредитного договору кредит надається в загальному розмірі (сума кредиту) – 4000,00 грн, строк користування кредитними коштами складає 730 днів, який починається із 09.06.2024 та закінчується 08.06.2026 (включно) та складається із дисконтного (пільгового) періоду та поточного періоду.

Дисконтний (пільговий) період складає 14 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 22.06.2024 (рекомендована дата платежу); поточний період складає 716 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення дисконтного (пільгового) періоду і закінчується 08.06.2026 (дата остаточного погашення заборгованості) (п. 2.4 – 2.5 кредитного договору).

Відповідно до п. 2.9 кредитного договору цільове призначення кредиту (мета використання) – споживчі потреби, у тому числі придбання позичальником будь – яких товарів, робіт, послуг для задоволення потреб, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати товариству плату згідно графіку розрахунків, який є невід`ємно частиною цього договору (додаток № 1 до договору); розмір фіксованої процентної ставки, встановлений цим договором, не може бути збільшений без письмової згоди позичальника; плата за користування кредитом нараховується в процентному значенні за фактичну кількість днів користування кредитом, визначену цим договором та починається удату списання кредитних коштів з рахунку товариства й закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок товариства (п. 2.10 – 2.12 кредитного договору).

Як убачається із п. 3.1.2.1 кредитного договору вказаний кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно – комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через веб – сайт товариства.

Договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «Еко Фін» в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-770 від 18.09.2023 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «Профіт Гід» було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача, а саме: 09.06.2024 на платіжну картку отримувача № НОМЕР_1 було здійснено переказ коштів у розмірі 4000,00 грн, номер платіжної інструкції – 15772131_1717931227, платник – ТОВ «Еко Фін», призначення платежу – ОСОБА_1 , 3143413981 (кредитний договір № 15772131 від 09.06.2024).

Як вбачається з додатку № 1 до кредитного договору № 15772131 від 09.06.2024, сторони погодили графік розрахунків (платежів), а саме дату видачі кредиту - 09.06.2024, чисту суму кредиту - 4000,00 грн, проценти за користування кредитом 4000,00 грн, кінцеву дату платежу - 08.06.2026 та загальну вартість кредиту у розмірі 33200,00 грн.

24.06.2024 між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір про пролонгацію № 1/15772131, відповідно до умов якого сторони погодили пролонгувати (продовжити або поновити) дисконтний (пільговий) період користування кредитними коштами до 08.07.2024.

Як вбачається з додатку № 1 до кредитного договору № 15772131 від 09.06.2024 в редакції додаткового договору № 1/15772131 від 24.06.20224, сторони погодили графік розрахунків (платежів) (нова редакція), а саме дату видачі кредиту - 09.06.2024, чисту суму кредиту - 4000,00 грн, проценти за користування кредитом 4000,00 грн, кінцеву дату платежу - 08.06.2026 та загальну вартість кредиту у розмірі 33200,00 грн.

Відповідно до виписки за кредитом перед ТОВ «Еко Фін» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 15772131 від 09.06.2024 не погашена та станом на 05.05.2025 становить 16600,00 грн, з яких: 4000,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту та 12600,00 грн – сума заборгованості за відсотками.

05.05.2025 між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір № 05-05/25 про відступлення (купівлю – продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Еко Фін» відступило позивачу право грошової вимоги до боржників, зокрема і до відповідача за кредитним договором № 15772131 від 09.06.2024.

Згідно реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді до договору № 05-05/25 про відступлення (купівлю – продаж) прав вимоги від 05.05.2025, за порядковим номером 69 значиться ОСОБА_1 , заборгованість якої за кредитним договором № 15772131 від 09.06.2024 становить 16600,00 грн, з яких: 4000,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту та 12600,00 грн – сума заборгованості за відсотками.

Як убачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, станом на 12.05.2025 заборгованість ОСОБА_1 не погашена та становить 16840,00 грн, з яких: 4000,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту та 12840,00 грн – сума заборгованості за відсотками.

Як визначено в ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, припинення цивільних прав і обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4, ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання фінансового кредиту. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає укладеним договір про споживчий кредит/кредитний договір № 15772131 між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Судом встановлено, що позивачем на адресу боржника ОСОБА_1 за вих. №15864492 від 12.05.2025 було направлено вимогу про усунення порушень основного зобов`язання, в якій повідомлено про зміну кредитора та зобов`язання сплати кредиту на користь нового кредитора.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням ст. 611 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Цивільно - правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи те, що фактично отримані позичальником кошти від ТОВ «Факторинг Партнерс» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Цей висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

Позивачем під час обрахунку заборгованості зазначено, що у порушення умов кредитного договору № 15772131 від 09.06.2024 відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого заборгованість ОСОБА_1 становить 16840,00 грн, з яких: 4000,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту та 12840,00 грн – сума заборгованості за відсотками.

Даний розрахунок та порядок нарахування відповідачем не спростований, не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Зважаючи на викладене, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 15772131 від 09.06.2024 у розмірі 16840,00 грн, з яких: 4000,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту та 12840,00 грн – сума заборгованості за відсотками.

Позивач просить стягнути з відповідача на їхню користь понесені судові витрати.

Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З огляду на викладене, необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат позивачем було надано суду договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, додаток № 2 до договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, прайс – лист АО «Лігал Ассістанс» із зазначенням виду послуг, заявка про надання юридичної допомоги № 28 від 06.05.2025, витяг з акту № 10 про надання юридичної допомоги від 20.05.2025.

На підставі зазначеного, позивач просить суд відшкодувати йому у рамках даної цивільної справи 9000,00 грн, понесених за надання професійної правничої допомоги.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи клопотання відповідача, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, оскільки саме така сума, на думку суду, буде відповідати критерію розумності, справедливості та виконаній адвокатом роботі.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст. 11, 203, 207, 215, 512-517, 610, 611, 625-629, 639, 1050, 1077-1080, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 64, 273, 279, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за кредитним договором № 15772131 від 09.06.2024 у розмірі 16840,00 грн (шістнадцять тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок), з яких: 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) – сума заборгованості за тілом кредиту та 12840,00 грн (дванадцять тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок) – сума заборгованості за відсотками.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371) витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Рішення суду оформлено та виготовлено 15 липня 2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42640371).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).

Суддя                                                                О.М. Слісарчук