Справа № 1-2/2011

Провадження №11/0290/339/2012 Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сушко О.О.

Доповідач : Бурденюк С.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2012 року

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Вінницької області

в складі:

головуючого: Бурденюка С.І.

суддів: Ващук В.П., Петришина І.П.

за участю прокурора: Миколайчука Д.Г.

захисника: ОСОБА_2

засуджених: ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

розглянула «25»квітня 2012 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Чудака Ю.В., апеляцією потерпілого ОСОБА_5 на вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 03.02.2012 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Теплик Вінницької області, українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого

визнано не винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365 КК

України та виправдано.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Холодівка Тульчинського району Вінницької області, українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого

визнано не винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 2 ст. 365 КК

України та виправдано.

Згідно вироку від 03 лютого 2012 року Ладижинського міського суду Вінницької області ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнано не винуватими у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.162 і ч.2 ст.365 КК України та виправдано.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачувались в тому ,що, будучи працівниками органу внутрішніх справ -Ладижинського МВ УМВС України у Вінницькій області та, являючись відповідно до ст.. 1, ч.1 ст. 16 Закону України «Про міліцію»службовою особою, тобто постійно здійснюючи функції представника влади, 21.12.2008 року приблизно опівночі в порушення ст.. 30 Конституції України, якою кожному громадянину гарантується недоторканість житла, незаконно проникли до житла ОСОБА_5 -у АДРЕСА_3, де без відповідного дозволу судді провели огляд і обшук, а також, перевищуючи свої службові повноваження, передбачені ст.. 13 Закону України «Про міліцію», умисно заподіяли потерпілому ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я, у вигляді синців в ділянках голови, а саме: лобній зправа, обох виличних, на носі, нижній щелепі зправа . На обох вушних раковинах та завушних ділянках.

В своїй апеляції прокурор ставить питання про скасування вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 03.02.2012 року через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. Просить постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 162 КК України та засудити за ч. 2 ст. 365 КК України до 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади у правоохоронних органах України строком на 2 роки, за ч. 2 ст. 162 КК України засудити до 4-х років позбавлення волі. Відповідно до ст.. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади у правоохоронних органах України строком на 2 роки. Відповідно до ст.. 54, 77 КК України позбавити спеціального звання -старший лейтенант міліції. На підставі ст.. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням терміном 3 роки. Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 162 КК України та засудити за ч. 2 ст. 365 КК України до 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади у правоохоронних органах України строком на 2 роки, за ч. 2 ст. 162 КК України засудити до 4-х років позбавлення волі. Відповідно до ст.. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади у правоохоронних органах України строком на 2 роки. Відповідно до ст.. 54, 77 КК України позбавити спеціального звання -старший лейтенант міліції. На підставі ст.. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням терміном 3 роки. Свої вимоги мотивує тим, що, не дивлячись на те, що вина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в ході судового розгляду знайшла своє повне та об'єктивне підтвердження та досліджені в судовому засіданні докази безперечно довели вину останніх у вчиненні інкримінованих їм досудовим слідством злочинів, суд безпідставно виправдав підсудних. Суд упереджено та хибно віднісся до показів потерпілого ОСОБА_5, свідків, які прямо доводять вину ОСОБА_3 та ОСОБА_4

В своїй апеляції потерпілий ОСОБА_5 просить скасувати вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 03.02.2012 року , а справу повернути на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що вирок не відповідає висновкам суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи. Суд за відсутності доказів, які спростовували б його показання, надав їм критичної оцінки. Та не взяв до уваги при постановленні вироку. Крім того, вирок містить істотні суперечності, є не вмотивованим.

Заслухавши суддю доповідача , прокурора, який підтримав свою апеляцію, потерпілого ОСОБА_5, який підтримав свою апеляцію та апеляцію прокурора, засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, які заперечували проти апеляцій прокурора та

потерпілого , просили суд залишити вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 03.02.2012 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без змін , колегія суддів приходить до висновку, що апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Чудака Ю.В. слід залишити без задоволення, апеляцію потерпілого ОСОБА_5 слід залишити без задоволення, а вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 03.02.2012 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - залишити без змін.

Висновок суду про недоведеність участі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів , передбачених ст.. ст. 162 ч.2 , 365 ч.2 КК України , колегія суддів вважає вірним.

Згідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 365 КПК України апеляційний суд перевіряє вирок суду першої інстанції в межах поданих апеляцій.

Ці вимоги закону судом на думку колегії виконані.

Прокурор в своїй апеляції ставить питання, що суд явно упереджено віднісся до показів потерпілого ОСОБА_5 свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10 , ОСОБА_11, які як зазначає прокурор прямо доводять вину ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Разом з тим ,суд дав вірну оцінку показанням потерпілого ОСОБА_5 як таким , що не відповідають дійсності ,оскільки появі працівників міліції 21.12.2009 року в гуртожитку будинку АДРЕСА_3 , передувала бійка мешканців гуртожитку , яка виникла внаслідок непорозумінь між потерпілим ОСОБА_5 та іншими жителями гуртожитку . Вказана бійка виникла внаслідок конфлікту , який виник між потерпілим ОСОБА_5 та гр.. ОСОБА_12 як вже зазначалось далі виникла бійка між мешканцями гуртожитку , зокрема між ОСОБА_13 та потерпілим ОСОБА_5 Внаслідок бійки ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості . Дії свідка у даній справі ОСОБА_13 були кваліфіковані за ст.. ст. ч.1 ст.122 КК України та ст.. 128 КК України. За вчинення даних злочинів проти ОСОБА_5 гр.. ОСОБА_14 згідно вироку Лажижинського міського суду від 11 червня 2009 року був засуджений і відбув покарання (Том 2 Арк. справи № 32-34).

Щодо показань самого свідка ОСОБА_14, колегія суддів вважає ,що вони є , послідовними, правдивим та такими ,що відповідають дійсності , як і в межах розгляду даної кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 так і в межах розгляду справи про його-ОСОБА_14. обвинувачення за ст.. ст. ч.1 ст.122 КК України та ст.. 128 КК України., про що свідчить копія обвинувального висновку у кримінальній справі № 1-30 про обвинувачення ОСОБА_13 за ч.1 ст. 122 , ст..128 КК України , витребуваного апеляційним судом та оглянутого.

Крім того допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 ,що відображено в протоколі допиту суду пояснив «...Галя вийшла на коридор і ОСОБА_15 одразу зламав ніс, вибіг ОСОБА_5 і почав битись з ОСОБА_15 , а потім вийшов я і сказав ОСОБА_5 , щоб він заспокоївся , він вдарив мене перший , а потім почав бити його я . Бив його кулаками по обличчю по корпусу , він впав і зламав ногу .ОСОБА_15 я наніс три-шість ударів….я не знаю може і я наніс удари , але не забувайте , що він бився з іншими ….тілесні ушкодження від моїх ударів повинні бути …».

Крім того свідок ОСОБА_16 підтвердила той факт , що між ОСОБА_13 та ОСОБА_5 була бійка ,зокрема , щодо тілесних ушкоджень свідок пояснила, згідно протоколу судового засідання «..коли з кімнати відчинила двері ОСОБА_12 , то ОСОБА_15 ударив її своїм лобом в обличчя , а потім розвернувшись ударив його . У цей час з кімнати вибіг ОСОБА_13 і почав битися з ОСОБА_5 .ОСОБА_13 наніс декілька ударів ОСОБА_15 по обличчю та тілу .Потім вони разом впали на підлогу. Продовжувалось це все 5-10 хвилин».Свідок ОСОБА_15 також підтвердив ,те ,що потерпілий ОСОБА_5 бив головою в обличчя його матір, бив знайомого його батька , потім вдарив знову ж таки ОСОБА_13 головою в обличчя у відповідь ОСОБА_13 вдарив ОСОБА_17 двічі по обличчю ». Свідок ОСОБА_12 також підтвердила, що ОСОБА_5 «вдарив головою в обличчя її чоловіка ОСОБА_17, потім вдарив її , у відповідь вона вдарила кулаком в обличчя, син забрав мене в кімнату …приїхали працівники міліції і забрали і повезли на освідування . В лікарні ОСОБА_15 кидався битися…особисто бачила як ОСОБА_13 дарив ОСОБА_15 ногою по нозі , і він упав обличчям на підлогу ».Показання свідка ОСОБА_12 підтверджуються Актом судово медичного огляду №340 від 29 грудня 2008 року.(Том №1 арк. Справи № 106).

Суд вірно також врахував і покази судово-медичного експерта ОСОБА_18 , який підтвердив, що він у 2008 році проводив огляд потерпілого ОСОБА_5 Все , що він бачив і говорив потерпілий було записано в акті. Під час спілкування з потерпілим той не вказував ,що йому нанесли тілесні ушкодження працівники міліції.

Вказане доводиться актом судово-медичного обстеження №332 від 22 грудня 2008 року ОСОБА_5 в якому в розділі обставини випадку зазначено зі слів : «з 21.12.2008 року на 22.12.2008 року біля 24 години ночі в АДРЕСА_3 , виникла сварка з сусідами , яка переросла в бійку . Під час бійки один з сусідів наніс мені удар кулаком в обличчя , потім я почав з ним боротися , відчув хруст в правій нозі в нижній частині , впав на підлогу , на підлозі продовжував наносити удари взутими ногами по різним ділянкам тіла » (Том №1 арк. справи № 47).Та Висновком Експерта №290 від 30.07 2009 року (Том № 1 арк. справи №168-169).

Свідок ОСОБА_20 також підтвердила , що на коридорі була бійка , бачила ОСОБА_15 в коридорі , який лежав на підлозі плакав , жалівся , він лежав босий , лице було опухше., кров йшла з носа. Суд вірно встановив факт перебування потерпілого ОСОБА_5 в стані алкогольного сп'яніння, що доводиться протоколом медичного огляду №560 від 21.12.2008 року (Том № 1 арк. Справи № 98), показаннями свідків та самого ОСОБА_5

Колегія суддів вважає , що суд вірно дав критичну оцінку оцінив показам потерпілого ОСОБА_5 , оскільки з самого початку документування та фіксування події , ОСОБА_5 і при освідування в лікарні , в заяві , яку він писав до Ладижинського МВ УМВС у поясненнях у кримінальній справі щодо ОСОБА_13, яка оглядалась судом , ОСОБА_5 пояснював та просив вжити заходів до ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_16, які спричинили йому тілесні ушкодження. Жодного згадування про працівників міліції не було. Тобто колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що лише потерпілий ОСОБА_5 вказує на те , що тілесні ушкодження йому спричинили підсудні ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 .,в судовому засіданні пояснили , що про побиття ОСОБА_5 працівниками міліції їм стало відомо зі слів або самого ОСОБА_5 або інших сусідів. Вказане спростовує доводи апеляції прокурора та потерпілого в частині спричинення засудженими ОСОБА_5 тілесних ушкоджень. І висновок суду в цій частині , що досудовим слідством не встановлено жодного очевидця спричинення підсудними потерпілому тілесних ушкоджень , колегія суддів вважає вірним, як і те ,що мешканці гуртожитку підтверджують , що ОСОБА_15 звертався до них з проханнями перешкодити його доставленню в міліцію ,при цьому жоден із свідків знову ж таки не бачив ніяких протиправних дій міліціонерів по відношенню до потерпілого. Тобто суд вірно дійшов висновку, що ОСОБА_5 .приймав участь в бійці з жителями гуртожитку і йому наносили удари в тому числі і в область голови і він головою наносив удари громадянам до прибуття працівників міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яких офіційно було викликано до гуртожитку у зв'язку з зазначеною бійкою .

В судовому засіданні суд також дав вірну оцінку показам свідків ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_20, ОСОБА_21, які не відвідували кімнати потерпілого після її залишення потерпілим.

Доводи апеляції прокурора є не переконливими, суперечливими , так зокрема в апеляції він вказує , що судом не встановлено ,що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 робили в квартирі ОСОБА_5 три - п'ять хвилин , разом тим в тій же апеляції він зазначає ,що вина підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в суді знайшла своє повне та об'єктивне підтвердження та доведена , як здобутими доказами на досудовому слідстві так і безпосередньо у суді.

Висновки суду про недоведеність участі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ст.. 162 ч.2 КК України колегія суддів вважає також вірними , а доводи апеляції прокурора та потерпілого ОСОБА_5 необґрунтованими.

В судовому засіданні з достовірністю встановлено ,що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, будучи працівниками міліції , перебуваючи в складі добового наряду , за вказівкою оперативного чергового 21 грудня 2008 року прибули до приміщення гуртожитку в АДРЕСА_3 в зв'язку з отриманням повідомлення про порушення громадського порядку. В сам гуртожиток та безпосередньо в кімнату потерпілого заходили через відкриті двері, чого не заперечує потерпілий ОСОБА_5 Натомість доказів , що спростовує вказане, досудове слідство не здобуло , не вмотивовані і апеляції прокурора та потерпілого ОСОБА_5 в цій частині. Колегія суддів вважає, що в даному випадку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяли правомірно , в межах своїх посадових та функціональних обов'язків та прав , а також Закону України «Про міліцію».

Суд вірно в мотивувальній частині вироку зазначив та зробив належне посилання на ст.. ст. 9 , 129 Конституції України , положення ст.. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод , згідно з якою при визначенні кримінального обвинувачення кожному гарантовано право на справедливий судовий розгляд щодо нього незалежним та безстороннім судом , створеним відповідно до закону , та застосування презумпції невинуватості.

Відповідно до вимог ч.4 ст.237 КПК України виправдовувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину , в діянні підсудного не має складу злочину , а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Колегія суддів вважає, що висновок суду про те ,що обвинувачення відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ґрунтується на припущеннях , які в силу ч.2 ст. 327 КПК України покладені в основу обвинувального висновку ,а також те ,що належних ,допустимих та переконливих доказів участі підсудних у вчиненні злочину обвинуваченням не зібрано ,а докази ,розглянуті та досліджені судом , не доводять участі підсудних у вчиненні злочинів у яких їх обвинувачено, а навпаки спростували вину ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 в повному об'ємі і відсутні юридично -правові , процесуальні та інші підстави для притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і суд законно їх виправдав у зв'язку з недоведеністю їх участі у вчиненні злочинів.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Апеляцію потерпілого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 03.02.2012 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - залишити без змін.

Судді:

Ващук В.П. Бурденюк С.І. Петришин І.П.