справа № 2/0544/313/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2012 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мірошніченко Л.Є.

при секретарі Граневської О.В.

прокурора Кулєшова Д.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача адвоката ОСОБА_4,

представника третьої особи КП "БТІ" ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, Державного нотаріусу Першої Слов'янської державної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_7, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" м. Слов'янська, Виконавчого комітету Слов'янської міської ради про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу, про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2012 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Слов'янського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_6, Державного нотаріусу Першої Слов'янської державної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_7, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" м. Слов'янська, Виконавчого комітету Слов'янської міської ради про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу, про визнання права власності, обґрунтувавши свої вимоги тим, що їй, на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2000 року, зареєстрованого в КП "БТІ" м. Слов'янська 30.06.2000 року за № 3428/64, належить на праві власності 1/2 частка житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових споруд, що розташовані у АДРЕСА_1 на земельній ділянці земель Слов'янської міської ради площею 440 кв.м.

Внаслідок помилок при складанні технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_1 до тексту договору не були включені наявні на той час будівлі: сіни-літер «ж», а також малоцінні будівлі із значним зносом; сарай - літера "Г", вбиральня -літер "Д".

Право власності на літню кухню - літер "Ж" та вбиральню - літер "З" належить позивачу на тій підставі, що продавець за договором купівлі-продажу від 27.06.2000 року ОСОБА_8 самочинно збудував ці будівлі, рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради №462 від 26.11.1997 року за ОСОБА_8 визнано право розпорядження самочинно збудованими будівлями літня кухня та сарай -літер "Ж", сіни -літер "ж", вбиральня -літер "З" за адресою АДРЕСА_1. При вчиненні продажу 27.06.2000 року ОСОБА_8 розпорядився своїми самочинно збудованими будівлями за дозволом виконавчого комітету Слов'янської міської ради відповідно до рішення №251/11 від 21.06.2000 року.

Рішенням виконавчого комітету Слов'янської міської ради від 17.01.2007 року №23 затверджено акти обстеження технічного стану житлових будинків, згідно яких домобудівлю по АДРЕСА_1 визнано непридатною для мешкання у зв'язку з вітхостю.

Не зважаючи на те, що вказані рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради знаходились в матеріалах інвентаризаційної справи № 17348 на житловий будинок з надвірними будовами та спорудами по АДРЕСА_1, КП "Бюро технічної інвентаризації" міста Слов'янськ видало ОСОБА_6 довідку-характеристику на частину домоволодіння, непридатного для проживання, із зазначенням його права на частку в господарських будівлях літня кухня - літер "Ж", вбиральня - літер "З".

09.02.2009 року державний нотаріус Першої Слов'янської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 видала ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за№1-392, на спадкове майно ОСОБА_9, яке належало їй на підставі договору купівлі-продажу. посвідченого Першою Слов'янською державною нотаріальною конторою 10.02.1987 року за реєстром № 1-323.

Всупереч умов договору купівлі-продажу від 10.02.1987 року,на який є посилання у свідоцтві про право на спадщину за законом, державний нотаріус Першої Слов'янської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 включила у свідоцтво про право спадщини за законом від 09.02.2009 року майно, яке ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу від 10.02.1987 року не придбала та правовстановлюючих документів на яке не мала, а саме: літня кухня - літер "Ж", вбиральня - літер "З". Таким чином державний нотаріус Першої Слов'янської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 порушила його право власності на вказане майно.

15.05.2009 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 купила у ОСОБА_6 1/2 частку житлового будинку з відповідною частиною господарко-побутових споруд, розташованого у АДРЕСА_1 на земельній ділянці земель Слов'янської міської ради.

За умовами договору купівлі-продажу від 15.05.2009 року ОСОБА_6 продав ОСОБА_3 майно, яке помилково було включене в видане йому свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.02.2009 року та ОСОБА_6 не належало, а саме: літня кухня -літер "Ж", вбиральня - літер "З".

У 2010 році ОСОБА_3 самочинно зруйнувала сарай - літер "Г", вбиральню - літер "Д", половину сараю - літер "В" та оспорює право власності ОСОБА_1 на літню кухню - літер "Ж", вбиральню - літер "З" на тій підставі, що ці будівлі зазначені в договорі купівлі-продажу від 15.05.2009 року як такі, що знаходяться на земельній ділянці АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 оспорює її право власності на господарські будівлі домоволодіння АДРЕСА_1 та вимагає виділення в натурі 1/2 частки літньої кухні - літер "Ж" та права спільного використання вбиральнею -літер "З".

У зв'язку з чим просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.02.2009 року, видане державним нотаріусом Першої Слов'янської державної нотаріальної-контори ОСОБА_6, зареєстроване в реєстрі за № 1-392, на спадкове майно ОСОБА_9 в частині включення до спадкового майна господарських будівель домоволодіння АДРЕСА_1: літньої кухні - літер "Ж", вбиральні -літер "З". Визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений ОСОБА_6 та ОСОБА_3 15.05.2009 року, в частині включення до переліку майна, що продається, господарських будівель домоволодіння АДРЕСА_1 літньої кухні - літер "Ж", вбиральні -літер "З". Визнати право власності ОСОБА_1 на господарські будівлі домоволодіння АДРЕСА_1 літньої кухні - літер "Ж", сіней -літер "ж", вбиральні -літер "З".

26.12.2012 року позивач ОСОБА_1 надала до суду заява про уточнення позовних вимог (а.с.9), відповідно до якої додала, що на час укладання договору купівлі-продажу від 27.06.2000 року інша 1/2 частини житлового будинку літер А-1 належала ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу від 10.02.1987 року з відповідною частиною господарсько-побутових споруд: літня кухня -літер "Б", сарай -літер "В", уборна -літер "Д", сарай -літер "Г", огорожа №12, водопровід №3.

04.01.2012 року позивач ОСОБА_1 надала заяву про збільшення позовних вимог (а.с.37), відповідно до якої зазначила, що рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 01.12.2011 року, що не набрало законної чинності половину сараю -літер "В" в домоволодінні АДРЕСА_1 виділена в натурі ОСОБА_3, наявна половина вказаного сараю належить позивачу на підставі договору купівлі -продажу від 27.06.2000 року.

Крім того, до складу домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до довідки-характеристики КП "БТІ" входить колодязь питний №4, який у договорах купівлі-продажу від 27.06.2000 року та від 15.05.2009 року не зазначений, що породжує правову невизначеність відносно цього колодязю. Вважає, що вказаний колодязь належить їй як зазначений в проекті водозабезпечення, виконаний по замовленню ОСОБА_8 На підставі викладеного просила визнати за собою право власності на господарські будівлі домоволодіння АДРЕСА_1, Донецької області 1/2 сараю -літер "В", колодязь питний №4.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, навела доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просила їх задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності від 22.06.2011 року (а.с.35), підтримав позовні вимоги. Додав, що він просить урахувати той факт, що Рішенням Апеляційного суду Донецької області виключено з рішення місцевого суду твердження про те, що ОСОБА_8 не придбав право власності на спірні споруди, і відповідно до ст. 61 ЦПК України, вважає, що оскільки продавець ОСОБА_8 мав право власності на ці споруди, то відповідно і позивачка ОСОБА_1 є єдиною власницею спірних будівель.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, зазначила, що їй на підставі Договору купівлі-продажу частини будинку від 15.05.2009 р. реєстровий номер 1500, зареєстрованому в КП "БТІ" м. Слов'янська 11.06.2010 р. належить 1/2 частка житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд під номером 12, що знаходиться у АДРЕСА_1. Відповідно до п.1 вищевказаного договору на земельній ділянці знаходиться один житловий будинок А-1, В - сарай, Ж - літня кухня, 3 - вбиральня, 1,2 - огорожа, 3 - водопровід.

Інша 1/2 частина будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд під номером 12, що знаходиться у АДРЕСА_1 належить їй на підставі Договору купівлі-продажу від 27.06.2000 р., зареєстрованому в КП БТІ м. Слов'янська під №3428/64 стр.142 від 30.06.2000 р.

Позивачка вважає, що їй не належить 1/2 частка літньої кухні "Ж", вбиральні "З", оскільки ці будівлі були самовільно побудовані ОСОБА_8 (попереднім власником у якого ОСОБА_1 купила нерухомість), рішенням виконкому Слов'янської міської ради №462 від 26.11.1997 р. за ним було визнано право розпорядження самочинно збудованими будівлями літньої кухні та сараю "Ж", сіни "ж", вбиральня "з" за адресою: АДРЕСА_1. У зв'язку з чим позивачка вважає незаконним включення вищевказаних будівель до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.02.2009 р., реєстровий №1-392, і Договору купівлі-продажу від 15.05.2009 р.

Вважає, що такі доводи позивачки суперечать як чинному, так і чинному на час самовільного будівництва законодавству.

Так, відповідно до ст. 119 Цивільного кодексу УРСР якщо учасник спільної часткової власності на житловий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, здійсненої зі згоди інших учасників в установленому порядку, частки учасників в спільній частковій власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.

Позивачка не довела, що будівництво літньої кухні Ж. вбиральні 3 здійснювалось зі згоди інших співвласників, до того ж, вона сама зазначає, що ці будівлі були побудовані самовільно, тобто з порушенням встановленого порядку.

Крім того, відповідно до чинного на той час законодавства одного лише дозволу виконкому було недостатньо для того, щоб здійснити перерозподіл часток у спільній частковій власності.

Підтвердженням цьому є п. 12 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 04.10.1991 р. "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок", згідно з яким при розгляді спорів між учасниками »спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої ради і за згодою решти учасників спільної власності. Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок. Згідно зі ст. 119 ЦК вимоги про зміну розміру часток можуть бути пред'явлені як учасниками спільної власності, частка яких збільшилась, так і тими з них, частка яких зменшилась внаслідок проведеної іншими співвласниками прибудови, надбудови чи перебудови, а також у зв'язку зі зносом частини будинку, що входила до їх частки.

Зважаючи на те, що ОСОБА_8 у свій час не звертався до суду з позовом про зміну розміру часток у праві спільної часткової власності, то його частка літньої кухні "Ж", вбиральні 3 відповідала частці в будинку, а саме - 1/2.

Відповідно до ч. З ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Зазначила, що 12.10.2010 р. позивачка ОСОБА_1 зверталась до Слов'янського міськрайоного суду до неї, ОСОБА_3, ОСОБА_6, державного нотаріуса Першої Слов'янської державної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_7, Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Слов'янська" про визнання угоди купівлі-продажу недійсною.

20.12.2010 р. від позивачки надійшла заява про відмову від позовних вимог.

24.12.2010 р. Слов'янським міськрайонним судом Донецької області була постановлена ухвала по справі №2-9154-2010 про прийняття відмови ОСОБА_1 від позовних вимог і закриття провадження по справі. У зв'язку з чим ОСОБА_3 просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 -адвокат ОСОБА_4, що діє на підставі ордеру від 30.01.2012 року та витягу з договору про надання правової допомоги від 30.01.2012 (а.с.184,185), позовні вимоги не визнав, підтримав доводи відповідачки ОСОБА_3 Додав, що раніше ОСОБА_1 зверталася до суду з позовною заявою про визнання недійсним угоди купівлі продажу між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, але відмовилася від позову і ухвалою суду така відмова була прийнята. Просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.48,49,92), тому в порядку ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Представник відповідача Державного нотаріусу Першої Слов'янської державної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином (а.с.33,43,46), надала заяву про розгляд справи за своєї відсутності (а.с.65), тому в порядку ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Представник Слов'янської міжрайонної прокуратури Кулєшов Д.В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог КП "БТІ" м. Слов'янська ОСОБА_5, що діє на підставі довіреності №4450/0.81/CЛ від 12.12.2011 року (а.с.34) просив винести рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Виконавчого комітету Слов'янської міської ради в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с.32,41,42,62), надав заяви про розгляд справи за своєї відсутності (а.с.36,55), рішення просив винести на розсуд суду, з урахуванням наявних у справі матеріалів. У зв'язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, що відповідає положенням ст. 169 ЦПК України.

Дослідивши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

В суді встановлено, що сторони у справі є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1.

Право власності у ОСОБА_3 виникло на підставі договору купівлі-продажу частини будинку укладеного 15 травня 2009 року.(а.с.19).

Право власності у ОСОБА_1 виникло на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 27 червня 2000 року.(а.с.15)

В суді також встановлено, що спірне домоволодіння, відповідно до матеріалів інвентарної справи, при первинній інвентаризації у 1948 році складалось з житлового цегляного будинку літ. А-1 з верандою та льохом, дерев'яна літня кухня "Б", дерев'яний сарай з верандою "В".

При інвентаризації будинку 29.03.1982 року було встановлено, що добудувалася вбиральня "Д", паркан "№1,2", водопровід № 3, а також тамбур-сіни "б" - самовільна будова.

12.01.1984 року було зареєстровано право власності на вищенаведене нерухоме майно за ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в рівних частках за кожним на підставі свідоцтва про право на спадщину.(а.с.111)

16.08.1984 року від ОСОБА_13 надійшла заява про проведення поточної інвентаризації з розрахунку часток у сумісній власності для посвідчення договору конкретного користування.

Згідно довідки про уточнення ідеальних часток у праві сумісної власності від 25.08.1984 року (а.с.113), частка ОСОБА_13 складала 12/25 ідеальних часток: будинок літ А-1, кімнати 1-1 пл.6,8кв.м.; 1-2 пл.6,5кв.м.; 1-5 пл.15,2 кв. м.; 1/2 частка веранди "а", ганок, сарай "В", 1/2 частка вбиральні "Д"; 1/2 частка паркану 1, 1/2 частка паркану 2; 1/2 частка водопроводу 3 .

Частка ОСОБА_12 складала 13/25 ід. часток: будинок літ. А-1, кімнати: 1-3 пл.18,3 кв.м.; 1-4 пл.11,3 кв. м.; 1/2 частка веранди "а", ганок, літня кухня "Б", 1/2 частка вбиральні "Д"; 1/2 частка паркану 1, 1/2 частку паркану 2; 1/2 частка водопроводу 3.

29.10.1985 року на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 було зареєстровано право власності за останньою на 1/2 житлового будинку з надвірними будовами та спорудами.(а.с.118)

10.11.1986 року в ході інвентаризації було виявлено переобладнання у квартирі 2 (на стороні ОСОБА_13), внаслідок чого зменшилась житлова площа на 18,3 кв.м. та внесені зміни до поетажного плану. Відмічено закладання дверних проходів між приміщеннями, у зв'язку з чим будинок було в натурі поділено на дві самостійні квартири з організацією самостійних виходів з кожної половини.

Згідно рішення виконкому Слов'янської міської ради № 555 від 11.11.1987 року ОСОБА_12 дозволено розпоряджатися самовільним зменшенням житлової площі на 18,3 кв.м., а тамбур "б" знести.(а.с.120)

07.01.1988 року зареєстровано право власності на 1/2 частку домобудівлі за ОСОБА_15 на підставі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_12

Рішенням виконкому Слов'янської міської ради № 151/2 від 02.03.1988 року ОСОБА_15 дозволено будівництво тамбуру, а кімнату 2-1 переобладнати під житлову.(а.с.126).

08.08.1988 року було зареєстровано право власності на 1/2 частку домоволодіння за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу укладеного з ОСОБА_15

03.08.1989 року було виявлено самовільно побудовані ОСОБА_8 -літню кухню з сінями літ. "Ж", вбиральню "З". 02.11.1989 року обстеженням виявлено, що літня кухня "Ж" переобладнана у літню кухню-сарай (здійснено другий вихід із вікна із закладенням дверей).(а.с.131).

Рішенням виконкому № 462 від 26.11.1997 року за ОСОБА_8 визнано право розпорядження: літня кухня-сарай "Ж", сіни "ж", вбиральня "З".(а.с.133).

Рішенням виконкому від 17.01.2007 року № 23 затверджено акти обстеження технічного стану житлових будинків, згідно якого домоволодіння по АДРЕСА_1 визнано непридатним для проживання, у зв'язку зі старістю.(а.с.140)

19.05.2010 року відповідно до даних обстеження домоволодіння АДРЕСА_1 виявлено, що частка домоволодіння з відповідними господарськими спорудами, належних ОСОБА_1 знаходиться у задовільному стані та придатна до експлуатації, інша частка знаходиться у незадовільному стані із зносом 75 %. Господарські будови: сарай "Г", вбиральня "Д", які з 1989 року значаться як малоцінні, на теперішній час знесені, сарай літ. "В" знаходиться у частково зруйнованому стані.

1. Вирішуючи питання стосовно визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.02.2009 року виданого ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_9, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до договору купівлі-продажу, що був укладений 10.02.1987 року між ОСОБА_16 з однієї сторони та ОСОБА_9 з іншої сторони, остання придбала 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель в АДРЕСА_1 на земельній ділянці 376, 2 кв. м., на якій знаходиться один житловий будинок, обкладений цеглою, жилою площею 14,6 кв. м, зазначений на плані літерою "А"; господарчі та побутові споруди: літня кухня "Б"; сарай літера "В", уборна, огорожа № 1, 2; водопровід № 3. Договір був посвідчений Державним нотаріусом Першої Слов'янської нотаріальної контори та зареєстрований в КП "БТІ" м. Слов'янська (а.с.121-122).

12.07.1988 року ОСОБА_15 з однієї сторони та ОСОБА_8 з іншої сторони уклали договір купівлі-продажу 1/2 частки одноповерхового житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових споруд у АДРЕСА_1 на земельній ділянці, розміром 376 кв.м, відповідно якого ОСОБА_8 придбав один одноповерховий шлакоблочний, обкладений цеглою житловий будинок, жилою площею 51, 2 кв.м. та слідуючи споруди: л. кухня "Б", сарай "В", вбиральня "Д", огорода № 2, водопровід № 3. Договір був посвідчений Державним нотаріусом Першої Слов'янської нотаріальної контори та зареєстрований в КП "БТІ" м. Слов'янська (а.с.129-130).

В судовому засіданні встановлено і цього не оспорюють сторони, що ОСОБА_8 було самовільно побудовані літню кухню з сінями літ. "Ж", вбиральню "З".

Рішенням виконкому Слов'янської міської ради народних депутатів № 462 від 26.11.1997 року за ОСОБА_8 визнано право розпорядження: літня кухня-сарай "Ж", сіни "ж", вбиральня "З".

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла. Після її смерті 09.02.2009 року її син -ОСОБА_6 отримав Свідоцтво право на спадщину за законом (а.с.142), відповідно до якого йому перейшло право на 1/2 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових будов та споруд АДРЕСА_1 , що належало спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Слов'янської нотаріальною конторою 10.02.1987 року по реєстру № 1-323, зареєстрованому у КП "БТІ" 19.02.1987 року за № 3428/17а-114, реєстраційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно -26060823. На земельній ділянці находяться житловий будинок, позначений в платі літерою А-1, загальною площею 78,4 кв.м, житловою площею 51, 2 кв.м. та слідуючи споруди: сарай -літера "В", літня кухня - літера "Ж", вбиральня -літера "З" (тимчасова споруда), огорожа -1, 2, водопровід -3.

Таким чином ОСОБА_6 отримав у спадщину майно літня кухня - літера "Ж", вбиральня -літера "З", на яке спадкодавець ОСОБА_9 не мала права.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 17.02.2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та виділу в натурі належної частки майно "виключено з мотивувальної частини рішення висновок суду про те, що ОСОБА_8 не набув права власності на самовільно побудовані споруди літня кухня-сарай "Ж", сіни "ж", вбиральня "З". та зазначено, що право розпорядження виникає лише у власника. ОСОБА_8 розпорядився належним йому майном, в тому числі 1/2 часткою літньої кухні-сарай "Ж", сіней "ж", вбиральні "З", що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченому в установленому законом порядку і дійсним на час розгляду справи. Крім того, рішення виконкому не оскаржене".(а.с.190-192).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'яків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України встановлений склад спадщини, до якої входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_9 відповідно до договору купівлі-продажу від 10.02.1987 року не придбала спірні будівлі, з інших підстав, передбачених законом, вона право власності на ці будівлі не набувала. Таким чином, суд приходить до висновку, що саме ОСОБА_8 належить право власності на самовільно побудовані споруди літня кухня-сарай "Ж", сіни "ж", вбиральня "З".(а.с.121-122).

Статтею 1301 ЦК України встановлено, що Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала право на спадкування, а також у випадках встановлених законом.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_9 не мала права власності на споруди літня кухня літер "Ж", вбиральні - літер "З", то відповідно і ОСОБА_6 не мав право на спадкування зазначених споруд, тому Свідоцтво про право на спадщину видане державним нотаріусом Першої Слов'янської ДНК Донецької області ОСОБА_7 09.02.2009 року необхідно визнати недійсним в частині включення до спадкового майна господарських споруд домоволодіння АДРЕСА_1 літньої кухні- літер "Ж", вбиральні - літер "З".

2. Вирішуючи питання стосовно визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в частині включення до переліку майна літньої кухні- літер "Ж", вбиральні - літер "З", суд вважає, що в цій частині вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з Договором купівлі-продажу від 15.05.2009 року ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_3 придбала 1/2 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських та побутових будівель та споруд АДРЕСА_1. На земельній ділянці находяться житловий будинок, позначений в платі літерою А-1, загальною площею 78,4 кв.м, житловою площею 51, 2 кв.м. та слідуючи споруди: сарай -літера "В", літня кухня - літера "Ж", вбиральня -літера "З" (тимчасова споруда), огорожа -1, 2, водопровід -3 (а.с.147).

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з чим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано у нього.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, передбачено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі, а іншим шляхом.

Добросовісне придбання, згідно зі ст. 388 ЦК України, можливо тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала право відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволенню позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.ст. 215 та 216 ЦК України. Такий захист можливо лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не була стороною договору купівлі-продажу від 15.05.2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, то відповідно позивачці не належить право вимоги про визнання договору недійсним.

Як вбачається зі змісту її позовних вимог, вона не ставила питання щодо витребування майна із чужого незаконного володіння.

За таких обставин суд вважає, що відсутні законні підстави для задоволення вимог позивачки щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в частині включення до переліку майна літньої кухні- літер "Ж", вбиральні - літер "З".

3. Вирішуючи питання щодо визнання права власності на спірні споруди: літню кухню-сарай "Ж", сіні "ж", вбиральню "З" за ОСОБА_1, суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню, оскільки на теперішній час співвласницею спірних споруд в 1/2 частці є відповідачка ОСОБА_3, позивач не ставила питання про витребування майна з чужого незаконного володіння, не довела недобросовісність набувача ОСОБА_3 з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК, тому відповідно підстави для задоволення вказаних вимог -відсутні.

Крім того, Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 01.12.2011 року, частково зміненого Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 17.01.2012 року було зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні 1\2 частки літньої кухні "Ж", вбиральня "З" залишена у спільному користуванні. Рішення Апеляційного суду на теперішній час набрало чинності, що також унеможливлює визнання лише за ОСОБА_1 право власності на спірні господарчі споруди.

4. Не підлягають задоволенню також позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на 1/2 частку сараю - літер "В", колодязь питний № 4.

На підставі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який підтверджує його право власності.

Відповідно до договорів купівлі-продажу за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частку сараю -літер "В".

Договір купівлі продажу, відповідно якого ОСОБА_1 придбала сарай літер "В" не оспорюється, про це також зазначив в судовому засіданні представник позивача, і позивачка підтвердила його доводи в цій частині, визнання права власності їй необхідно у зв'язку з тим, що рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 01.12.2011 року, частково зміненого Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 17.01.2012 року було виділено в натурі належні кожному із співвласників частки майна.

Крім того, в судовому засіданні відповідачка зазначила, що вона не оспорює право власності позивачки на 1/2 частку сараю -літер "В", колодязь питний № 4, тобто суд приходить до висновку про те, що між сторонами взагалі відсутній спір.

Також, позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона не зверталася до державних органів про прийняття до експлуатації колодязя питного № 4.

За таких обставин, вимоги позивача не можуть бути задоволені, оскільки нормативними актами передбачений інший порядок, ніж судовий прийняття в експлуатацію об'єктів та отримання правовстановлюючих документів на них і позивачка цим своїм правом не скористалася.

На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 15,16,203,215,388,392,1216,1218,1226,1301 ЦК України, п. 8, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", ст.ст. 10, 11, 60,61, 209, 212, 214-215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, Державного нотаріусу Першої Слов'янської державної нотаріальної контори Донецької області ОСОБА_7, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог Комунального підприємства "Бюро технічної інвентарізації" м. Слов'янська, Виконавчого комітету Слов'янської міської ради про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу, про визнання права власності -задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.02.2009 року, видане ОСОБА_6 державним нотаріусом Першої Слов'янської державної нотаріальної-контори, зареєстроване в реєстрі за №1-392, на спадкове майно ОСОБА_9 в частині включення до спадкового майна господарських будівель домоволодіння АДРЕСА_1: літньої кухні - літер "Ж", вбиральні - літер "З".

В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити, у зв'язку з відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 -денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Слов'янського міськрайонного суду Л.Є. Мірошніченко