Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/1190/471/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Солопов Ю.О.

Категорія - Зловживання владою або службовим становищем Доповідач у суді ІІ-ї інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2012 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Драного О.П.,

суддів: Палічука А.О., Петрової І.М.,

за участю прокурора: Добрової Н.І.,

захисника-адвоката: ОСОБА_3,

засудженого: ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 лютого 2012 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Світловодськ Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта вища педагогічна, не працюючого, розлученого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей 1992 та 1996 року народження, зареєстрованого у АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 22 листопада 2011 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч.1 ст.175 КК України на 1 рік позбавлення волі, з позбавленням права займати посади пов'язані з адміністративно господарськими функціями строком на 1 рік, з іспитовим строком на 1 рік, ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області застосована амністія від 2011 року,

засуджено за ч.2 ст.364 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з організаційно розпорядчою діяльністю на строк 3 роки; за ч.2 ст.366 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов'язані з організаційно розпорядчою діяльністю на строк 3 роки; за ч.1 ст.366 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права займати посади пов'язані з організаційно розпорядчою діяльністю на строк 2 роки; за ч.2 ст.172 КК України на 6 місяців арешту; за ч.2 ст.357 КК України на 1 рік позбавлення волі.

Відповідно до ст.70 КК України шляхом поглинання менш сурового покарання більш суровим призначено покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на 4 роки, з позбавленням права займати посади пов'язані з організаційно розпорядчою діяльністю на строк 3 роки.

Згідно ст.ст.75, 76 КК України звільнено ОСОБА_4 від призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки, зобов'язано з'являтися на реєстрацію до органів виконання покарань.

Постановлено судом стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертизи у сумі 14 640 гривень.

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він, займаючи посаду директора державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу, вчинив зловживання своїм службовим становищем, тобто умисно, з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах використовував своє службове становище всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадян, поєднане із службовим підробленням, що спричинило тяжкі наслідки, та службовим підробленням повторно, умисним приховуванням документів та печатки підприємства, що спричинили порушення роботи підприємства, а також вчинив грубе порушення законодавства про працю щодо матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років за наступних обставин.

Наказом Міністерства аграрної політики України № 217-п від 31.10.2007 року ОСОБА_4 призначено по контракту № 4230 на посаду директора державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу строком на 1 рік. 29.10.2008 року ОСОБА_4 згідно Наказу Міністерства аграрної політики України № 209-п призначений з 1.11.2008 року тимчасово виконуючим обов'язки директора державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу на період проведення у встановленому порядку конкурсного відбору керівника зазначеного підприємства.

Згідно Наказу Міністерства аграрної політики України № 242-п від 30.12.2008 року ОСОБА_4 призначено на посаду директора державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу з наступним укладенням контракту, та 5 березня 2009 року Міністром аграрної політики України з ОСОБА_4 укладено контакт № 4381 строком на чотири роки, з 19.03.09 по 19.03.12 року (Наказ Міністерства аграрної політики України № 63-п від 19.03.2009 року «Про укладення контракту з ОСОБА_4»).

У відповідності до контрактів, укладених Міністерством аграрної політики України з ОСОБА_4 від 31 жовтня 2007 року та 5 березня 2009 року, громадянин ОСОБА_4, є повноважним представником підприємства під час реалізації повноважень, функцій, обов'язків підприємства, передбачених актами законодавства, статутом підприємства, іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, ОСОБА_4 здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, статутом підприємства та даними контрактами. Керівник має право:

- діяти від імені підприємства, представляти його на всіх підприємствах, в установах та організаціях;

- відкривати рахунки в банках, користуватись правом розпорядження коштів підприємства, накладати на працівників стягнення відповідно до законодавства;

- в межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, давати вказівки, обов'язкові для всіх підрозділів та працівників підприємства; та інш.

Також, він укладає трудові договори з працівниками підприємства відповідно до чинного законодавства, зобов'язаний вжити заходів до створення на кожному робочому місці умов праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці. Під час укладення трудових договорів з працівниками підприємства, визначенні та забезпеченні умов їх праці та відпочинку, керується трудовим законодавством з урахуванням галузевих особливостей, передбачених статутом підприємства, генеральною та галузевими угодами, колективним договором і фінансовими можливостями підприємства.

Пунктом 5.2 Статуту державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу, затвердженого заступником голови Держхарчопрому ОСОБА_5 12.04.1993 р. та зареєстрованого реєстраційною палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради 12.05.1993 р. за №8, визначено, що підприємство очолює директор, який наймається на посаду за контрактом, що укладається власником майна, або уповноваженим ним органом. Згідно п.5 Статуту керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком тих, які відносяться до компетенції трудового колективу.

Таким чином, ОСОБА_4, обіймаючи посаду директора та виконуючого обов'язки директора державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, є службовою особою у застосуванні ст.364 Кримінального Кодексу України згідно примітки № 1.

У своїй діяльності ОСОБА_4 як службова особа та керівник державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу, був зобов'язаний додержуватись вимог Конституції України та законів України, а саме:

- ст.43 Конституції України, якою передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови парці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення;

- ст.45 Конституції України, якою передбачено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скорченого робочого часу дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час;

- ст.46 Конституції України, якою передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

- ст.2 Кодексу законів про працю України, яким передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Однак, працюючи у різні проміжки часу на посаді директора та виконуючого обов'язки директора державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу, проводячи недбале та неефективне управління державним підприємством, що призвело до нестабільної роботи заводу, ОСОБА_4, з метою приховати допущені недоліки в роботі, не рахуючись з гарантованими Конституцією та законами України правами найманих працівників, вирішив використати повноваження директора підприємства всупереч інтересам служби.

Для цього ОСОБА_4 з метою економії коштів підприємства у спосіб, прямо заборонений Кримінальним кодексом України, повністю усвідомлюючи вказані обставини, вирішив під час використання праці найманих працівників занижувати їх час фактичної роботи, тим самим зменшити розмір обов'язкових платежів, які необхідно відраховувати до бюджету при виплаті працівнику заробітної плати та відповідно зменшити страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в тому числі на випадок безробіття, з тимчасової втрати працездатності, пенсійного забезпечення. Заробітну плату ОСОБА_4 планував виплачувати працівникам нижчу від встановлених законодавством гарантій з проведенням додаткових доплат у формі необлікованих коштів в порядку та розмірах, визначених ним на власний розсуд.

Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4, впродовж 2008-2010 років, знаходячись на території заводу, по вул. Енергетиків 2 в м. Кіровограді, діючи умисно, з корисливих спонукань та в інших особистих інтересах, з використанням свого службового становища, всупереч покладених на нього обов'язків та інтересів служби, не виконуючи положення ст. 249 Кодексу законів про працю України, стст.12, 42, 45 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»щодо належного функціонування профспілкового комітету на державному Кіровоградському сокоекстрактовому заводі, не забезпечивши його відповідно матеріально-технічною, інформативною базою, умисно позбавив профком можливості в повній мірі реалізувати представництво та захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів працюючих, тим самим фактично усунув профспілку від виконання своїх обов'язків та виключив можливість впливати на прийняття рішень директором.

Надалі, маючи на увазі мінімум контрольних повноважень профспілки на підприємстві та її формальної участі, грубо порушуючи вимоги ст.ст.57, 58, 52, 53, 54, 55, 175, 62, 63, 64, 65, 67, 69, 71, 72, 249 Кодексу законів про працю України, за відсутності на ДКСЗ Правил внутрішнього трудового розпорядку, графіків змінності та графіків робіт як окремих локальних нормативно-правових актів та посилання на такі документи в розділі № 4 «Правил внутрішнього трудового розпорядку»Колективного договору Державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу на 2007-2009 роки, схваленого на загальних зборах трудового колективу згідно протоколу № 1 від 12.01.2007 р. та зареєстрованого реєстраційною палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради 07.02.2007 р. за № 472, зобов'язав керівників структурних підрозділів заводу, а через них - найманих працівників, у періоди фактичної роботи підприємства під час виготовлення лікеро-горілчаної продукції працювати цілодобово у змінному режимі, незалежно від того, на який час припадає робота підприємства, чи то на вихідні або неробочі чи святкові дні.

Вимушені діяти за вказівкою директора, майстри та начальник цеху та інші працівники підприємства, виконуючи вимогу директора ОСОБА_4, змушені були працювати на заводі відповідно з 8.00 години ранку до 20 години вечора та з 20 години вечора до 8.00 години ранку, тобто фактично в середньому по 12 годин на день під час випуску продукції підприємства, а саме: при підготовці виробничо-технічних умов, безпосередніх технологічних процесах та по їх закінченні.

Проте, статтями 57, 58, 52, 53, 54 Кодексу законів про працю України передбачено, що час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності до чинного законодавства. При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня. Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину.

Статтями 55, 175 Кодексу законів про працю України закріплені норми, відповідно до яких робота жінок в нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід.

Згідно вимог ст.ст.62, 63, 64, 65 Кодексу законів про працю України передбачено, що надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними роботами вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня. Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою. Надурочні роботи можуть проводитися лише з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації. Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.

Статтями 67, 69, 71, 73 Кодексу законів про працю України гарантується, що при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватись підряд з загальним вихідним днем.

На підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливо з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов'язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації.

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках.

У святкові та неробочі дні допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення, а також невідкладні ремонтні і вантажно-розвантажувальні роботи.

В подальшому, запровадивши такий режим роботи, ОСОБА_4, прагнучи приховати факти роботи працівників ДКСЗ лише у визначені адміністрацією періоди та виконання ними робіт у вихідні, неробочі та святкові дні по причині фактичного простою підприємства не з вини працівників, подовжуючи свою злочинну діяльність та керуючись умислом, на використання свого службового становища всупереч інтересам служби для досягнення корисливих та особистих інтересів, з метою надання вигляду законності своїм діям по використанню праці найманих працівників, нехтуючи ст.ст.56, 9, 32, 34 Кодексу законів про працю України, впродовж 2008 року, наказав інспектору кадрів ОСОБА_6 підготувати наказ ДКСЗ № 6 від 24 листопада 2008 року «Про зміну режиму роботи підприємства», в якому, по надуманим причинам, посилаючись на зміни в організації виробництва і праці, зменшення об'єму робіт та інші обставини, зробивши умисно в своїх інтересах висновок про те, що перераховані вище обставини не дозволяють використовувати працю робітників протягом повного робочого часу, наказав, керуючись ст.ст.32, 56 КЗпП України, змінити режим роботи підприємства, встановивши неповний робочий час для всіх працівників, за виключенням директора підприємства, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу, на термін з 02.02.2009 року по 31.12.2009 року, а оплату праці працівникам розпорядився нараховувати відповідно до тарифної ставки (окладу), визначеної штатним розкладом підприємства, пропорційно відпрацьованого часу, починаючи з 02.02.2009 року, після чого наказав ознайомити всіх працівників підприємства зі змістом даного наказу до 31.11.2008 року та прийом на роботу на ДКСЗ з 2.02.2009 року здійснювати за зміненими умовами праці.

Після підготовки даного наказу, усвідомлюючи, що у відповідності до чинного законодавства та згідно положень статуту підприємства і контрактів, зазначених вище, накази, видані керівником підприємства обов'язкові для виконання всіма працівниками та невиконання яких тягне за собою дисциплінарну відповідальність, навіть до звільнення, ОСОБА_4, виконуючи свій злочинний умисел та використовуючи свою посаду всупереч інтересам служби, бажаючи здійснити свій злочинний намір, підписав явно незаконний наказ № 6 від 24 листопада 2008 року «Про зміну режиму роботи підприємства»та надав вказівку лише формально ознайомити працівників заводу з даним наказом.

В той же час, статтею 56 Кодексу законів про працю України визначено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Також, відповідно до статті 9 Кодексу законів про працю України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Статтею 32 Кодексу законів про працю України встановлено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Стаття 34 Кодексу законів про працю України передбачає, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Після вказаних дій, ОСОБА_4, впродовж 2009 року, з метою продовження своєї злочинної діяльності, аналогічним чином видав наказ ДКСЗ № 8 від 26.10.2009 року під тою ж назвою, в якому, грубо порушуючи вимоги статей 56, 9, 32, 34 Кодексу законів про працю, по надуманим причинам, посилаючись на зміни в організації виробництва і праці, зменшення об'єму робіт та інші обставини, наказав, керуючись ст.ст.32, 56 КЗпП України, змінити режим роботи підприємства, встановивши неповний робочий час для всіх працівників, за виключенням директора підприємства, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу, на термін з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, а оплату праці працівникам розпорядився нараховувати відповідно до тарифної ставки (окладу), визначеної штатним розкладом підприємства, пропорційно відпрацьованого часу, починаючи з 01.01.2010 року, після чого наказав ознайомити всіх працівників підприємства зі змістом даного наказу до 01.11.2009 року та прийом на роботу на ДКСЗ з 01.01.2010 року здійснювати за зміненими умовами праці.

Таким чином, після видання зазначених наказів, ОСОБА_4, керуючись єдиним умислом та продовжуючи свою злочинну діяльність, в період 2008-2010 років, з метою ввести в оману контролюючі та правоохоронні органи на випадок здійснення ними перевірочних заходів на підприємстві з питань обліку робочого часу, нарахування та виплати заробітної плати тощо, виконуючи свої службові обов'язки всупереч інтересам служби, діючи умисно, з корисливих спонукань та в інших особистих інтересах, в порушення ст.ст.56, 9, 32, 34 Кодексу законів про працю України, в додаток до виданого ним явно незаконного наказу № 6 від 24 листопада 2008 року «Про зміну режиму роботи підприємства», для надання більшої переконливості своїм діям та страхуючись у веденні кадрової документації з даного приводу, надав незаконну вказівку керівникам структурних підрозділів відібрати у працівників підприємства заяви про начебто виникле бажання працювати на підприємстві неповний робочий день, по 4 години на день. Окрім цього, ОСОБА_4 особисто наказував підлеглим вчиняти вказані дії, погрожуючи у випадку не написання заяви звільненням з підприємства, чим створив такі умови, за яких найманий працівник вимушений виконувати вказівки ОСОБА_4 з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав та законних інтересів, через що працівники підприємства, свідомо обмежуючи свої конституційні права через страх втратити роботу, масово були змушені написати заяви на ім'я дирекції ДКСЗ про переведення на неповний робочий день.

Разом з цим, ОСОБА_4, в період 2008-2010 років, з метою зменшити витрати підприємства по відрахуванню до бюджету обов'язкових платежів та страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування при виплаті заробітної праці працівникам, маючи намір приховати епізодичну роботу працівників заводу та виконання ними робіт з грубим порушення законодавства про працю, діючи умисно, з корисливих спонукань та в інших особистих інтересах, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, в достатній мірі усвідомлюючи протиправність своїх дій, порушуючи ст.ст.2, 57, 58, 52, 53, 54, 55, 175, 62, 63, 64, 65, 67, 69, 71, 72 Кодексу законів про працю України, на підставі виданого ним явно незаконного наказу № 6 від 24 листопада 2008 року «Про зміну режиму роботи підприємства», а після цього наказу № 8 від 26 жовтня 2009 року «Про зміну режиму роботи підприємства»та написаних заяв працівників про переведення на неповний робочий день, надав незаконну вказівку керівникам структурних підрозділів підприємства вести одночасно подвійний облік робочого часу: поряд з веденням дійсного обліку часу роботи працівників, тобто в середньому по 12 годин на день, під час фактичної роботи ДКСЗ, додатково обліковувати вигаданий час роботи працівників у зменшеній кількості, по 4 години на день, у конкретні періоди, визначені ОСОБА_4 особисто або за його дорученням.

Отримавши таку незаконну вказівку, працівники структурних підрозділів підприємства вимушені були складати щомісячно по два табеля обліку робочого часу підлеглих, куди вносили у першому випадку достовірні дані про роботу працівників заводу, а в іншому фіксували конкретні дати роботи заводу по 4 години на день на розсуд директора, після чого обидва табеля надавали йому на підпис, і ОСОБА_4, використовуючи свою посаду, діючи з тих же мотивів та інтересів, порушуючи свої службові обов'язки, затверджував вказані документи, спрямовував їх до відділу бухгалтерії для проведення необхідних виплат, внаслідок чого працівникам заводу нараховувалась занижена офіційна заробітна плата, не в повному обсязі відраховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а робота працівників у вихідні, неробочі, святкові дні, у нічний час а також за виконання надурочних робіт взагалі не нараховувалась та не виплачувалась.

Також, ОСОБА_4, впродовж 2008-2010 років, знаходячись на території заводу, по вул. Енергетиків 2 в м. Кіровограді, під час виконання своїх службових обов'язків, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих спонукань та в інших особистих інтересах, з використанням свого службового становища, всупереч покладених на нього обов'язків та інтересів служби, в порушення:

- ст.94 КЗпП України, якою передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу;

- ст.95 КЗпП України, якою передбачено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт), до мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати, мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб;

- ст.97 КЗпП України, якою встановлено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами;

- ст.106 КЗпП України, згідно якої робота в надурочний час за погодинною системою оплати праці оплачується в подвійному розмірі годинної ставки, за відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації;

- ст.107 КЗпП України, якою визначено, що робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками, працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

- ст.108 КЗпП України, якою передбачено, що робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час;

- ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», в якій вказано, що обов'язком власника або уповноваженого ним органу є забезпечення достовірного обліку виконуваної працівником роботи, та не зважаючи на зазначені норми, - ОСОБА_4 розпорядився виплачувати працівникам офіційну заробітну плату за відпрацьовані години у вихідні, неробочі, святкові дні та понад встановлену норму, нижче від встановлених законодавством гарантій, а з метою компенсувати часткову різницю, наказав бухгалтерії видати додаткові доплати у формі необлікованих коштів в порядку та розмірах, визначених ОСОБА_4 у довільній формі на власний розсуд, наслідком чого стало не в повному обсязі проведення відрахувань до бюджету обов'язкових платежів, не сплати в належних розмірах прибуткового податку з громадян та страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування, у зв'язку з чим своїми діями директор ДКСЗ ОСОБА_4 грубо порушив конституційні права громадян на належну оплату праці, належне пенсійне забезпечення та забезпечення у разі хвороби, безробіття тощо.

Разом з цим, ОСОБА_4, в період 2008-2010 років, маючи намір приховати часткову зайнятість працівників та фактичного простою підприємства не з вини працюючих, виконання ними робіт з грубим порушення законодавства про працю, діючи умисно, з корисливих спонукань та в інших особистих інтересах, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, ігноруючи та зухвало порушуючи вимоги ст.ст.2, 34, 84, 113, 95, 97 Кодексу законів про працю України, положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»від 17.07.03 №1078, Наказу Держкомстату України 05.12.2008 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», п.4.7 Колективного договору Державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу на 2007-2009 роки, схваленого на загальних зборах трудового колективу згідно протоколу № 1 від 12.01.2007 р. та зареєстрованого реєстраційною палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради 07.02.2007 р. за № 472, пункту 3.7 Статуту ДКСЕЗ, затвердженого заступником голови Держхарчопрому ОСОБА_5 12.04.1993 р. та зареєстрованого реєстраційною палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради 12.05.1993 р. за №8, п. 15 укладених з директором ОСОБА_4 контрактів Міністерства аграрної політики України від 31 жовтня 2007 року та 5 березня 2009 року, не бажаючи виходити за встановлений ліміт годин у кількості 20 на місяць з метою значного зменшення витрат та економії коштів підприємства за рахунок зменшення відрахувань до бюджету обов'язкових платежів та страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування при виплаті заробітної плати працівникам, надав незаконну вказівку керівникам структурних підрозділів відібрати у працівників підприємства заяви про начебто необхідність отримання відпустки без збереження заробітної плати, пригрозивши, що у протилежному випадку підлеглі будуть звільнені з посад, тим самим свідомо поставивши працівника в таке положення, в якому останній змушений виконувати незаконні вимоги директора з метою запобігти настанню шкідливим наслідкам щодо своїх прав та законних інтересів. Внаслідок зловживання ОСОБА_4 своїм службовим становищем, працівники підприємства, свідомо обмежуючи свої конституційні права через страх втратити роботу, були змушені масово та щомісячно писати на ім'я дирекції ДКСЗ заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати, на підставі яких директором підприємства в особі ОСОБА_4 видавались накази про надання їм такої відпустки.

В подальшому, притримуючись вказаної незаконної практики, ОСОБА_4, будучи впевненим в безкарності свої дій, не вважаючи за потрібне накопичувати такі заяви, свідомо не вживав заходів до належного обліку заяв працівників про надання відпустки без збереження заробітної плати на підприємстві, через що систематично видавав накази про надання працівникам заводу відпустки без збереження заробітної плати за відсутності заяв робітників. Так, розуміючи хибність положень Колективного договору державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу на 2007-2009 роки, зокрема, п.3.9, де зазначено, що у разі простою підприємства не з його вини такий вимушений простій не оплачується, а вважається наданням працівнику відпустки без збереження заробітної плати та при цьому необхідність надання працівником заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати не передбачена, усвідомлюючи пряму суперечність даного положення колективного договору вимогам ст.25 та ст.26 Закону України «Про відпустки», статті 9 Кодексу законів про працю, якою закріплено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними, а також ст.16 названого Кодексу, відповідно до якого умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними, використовуючи недійсні положеня Колективного договору ДКСЗ на 2007-2009 роки у своїх, вузьковідомчих інтересах та прикриваючи ними свою протиправну діяльність, в порушення умов ст. 84 КЗпП та п. 4.7 Колективного договору всім працівникам систематично надавав відпустки без збереження заробітної плати, при цьому загальний термін відпусток без збереження значно перевищував максимальний термін у 15 календарних днів на рік, визначений ст.84 КЗпП та п.4.7 Колективного договору.

Так, згідно наказу від 23.05.2008 р. № 36-к працівникам заводу у кількості 208 осіб було надано відпустки без збереження заробітної плати з 23 травня по 13 червня, тобто на 22 календарні дні, згідно наказу № 42-к від 18.06.2008 р. також всім працівникам надано відпустку без збереження заробітної плати на термін з 18.06.08 р. по 27.06.08 р. (10 календарних днів), згідно наказу № 73-к від 03.11.2008 р. - на термін з 03.11.08 р. по 07.11.08 р. (5 календарних днів), згідно наказу № 75-к від 11.11.2008 р. на термін з 13.11.08 р. по 28.11.2008 р. (16 календарних днів). У грудні 2008 р. за даними табелів обліку робочого часу працівники масово перебували у відпустках без збереження заробітної плати в період з 01.12.2008 по 12.12.2008 р. та в період з 19.12.2008 р. по 31.12.2008 р. В 2009 році згідно наказу № 2-к від 02.01.2009 р. - на термін з 02.01.2009 р. по 19.01.2009 р. (17 календарних днів) та наказу № 3-к від 12.01.2009 р. - на термін з 22.01.09 р. по 28.01.2009 р.

Окрім цього, внаслідок використання ОСОБА_4 свого службового становища всупереч інтересам служби, без заяв працівників, без видання розпорядчих документів щодо наявності факту цілозмінних простоїв в період з 01.12.2008 р. по 12.12.2008 р. та в період з 19.12.2008 р. по 31.12.2008 р. працівникам не було нарахована компенсація заробітної плати за час простою не з вини працівників на загальну суму 53 945,77 грн.

Крім того, 01.09.2008 року, ОСОБА_4 видав наказ № 3 «Про припинення роботи підприємства», яким роботу підприємства було призупинено на термін з 01.09.2008 р. по 30.09.2008 р. В подальшому, не зважаючи на п.2 вказаного наказу, в якому зазначено здійснити оплату простою працівників в розмірі 2/3 тарифного ставки, або посадового окладу, ОСОБА_4, контролюючи виконання даного наказу, діючи умисно, з корисливих спонукань та в інших особистих інтересах, з використанням свого службового становища, всупереч покладених на нього обов'язків та інтересів служби, в порушення вимог ст.113 Кодексу законів про працю України щодо нарахування та виплати заробітної плати за час простою в розмірі не меншому від 2/3 тарифної ставки (посадового окладу) працівника, за свідомого потурання зі сторони директора заводу, оплату простою здійснено працівникам з розрахунку 1/3 тарифної ставки (посадового окладу), у зв'язку з чим працівникам не донараховано та не виплачено за час простою заробітної плати в сумі 30400,78 грн.

В подальшому, в період лютого 2009 р. - березня 2010 р. відображення в табелях обліку роботи працівників за вказівкою директора ОСОБА_4 здійснювалося наступним чином: дні виходу працівників, як правило 5 робочих днів на місяць, відображалися як період роботи в режимі неповного робочого дня - по 4 години на день (20 годин на місяць), решта робочих днів місяця в порушення вимогам Наказу Держкомстату України 05.12.2008 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці»не відмічалася ніякими відмітками у зв'язку з невиходом працівників на роботу через простій заводу не з вини працівників та за відсутності масових прогулів та страйків.

Не зважаючи на те, що згідно ст.34 КЗпП простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами а також умисно не беручи до уваги вимоги ст.113 КЗпП про те, що порядок оплати часу простою, а також при освоєнні нового виробництва (продукції), час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), ОСОБА_4 діючи умисно, шляхом використання свого службового становища всупереч інтересам служби, накази на зупинення підприємства на час простою умисно не видавав, вказівки вчиняти відмітки в табелях обліку робочого часу про невиходи на роботу працівників у зв'язку з простоєм та відповідно нараховувати компенсації робітникам за час простою свідомо не надавав.

Натомість, статтею 2 КЗпП визначено, що право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

З працівниками ДКСЕЗ керівництвом підприємства було укладено трудові угоди на виконання ними певних видів роботи, яка відповідає видам робіт за посадами, на які прийнято працівників. Укладення трудових договорів зафіксовано виданими наказами на прийняття працівників на роботу, які зазначено у трудових книжках працівників.

Обов'язок керівника підприємства щодо забезпечення умов оплати праці у відповідності до вимог законодавства визначено пунктом 3.7 Статуту ДКСЕЗ та п.15 укладених з директором ОСОБА_4 контрактів.

Також ст.97 КЗпП встановлено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Таким чином, умисне невжиття директором ДКСЕЗ ОСОБА_4 заходів щодо нормального функціонування підприємства, яке б забезпечувало повну продуктивну зайнятість працівників та не видання наказів, згідно яких працівникам мала забезпечуватись компенсація за час простою, призвела до не нарахування працівникам належної їм заробітної плати, гарантованої законодавством України. Зокрема, за період лютого 2009 р. - березня 2010 р. за час незабезпечення керівництвом підприємства нормальної роботи ДКСЕЗ та нормальної продуктивної зайнятості працівників, що перебували з підприємством у трудових відносинах, працівниками за час фактичного простою, не оформленого розпорядчими документами по підприємству та відповідно оформленими первинних документами обліку робочого часу - табелями обліку робочого часу, працівниками недоотримано виплат за час простою на загальну суму 882 299,32 грн.

Крім того, ОСОБА_4, діючи умисно, з тих же мотивів та керуючись тими ж прагненнями, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, в порушення вимог ст. 95 КЗпП, вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»від 17.07.03 №1078, не вжив заходів до забезпечення проведення індексації заробітної плати працівників, у зв'язку з чим в період березня - червня 2009 року та в період з жовтня 2009 року по березень 2010 р. індексація не нараховувалась та працівниками недоотримано належних згідно вимог законодавства сум індексації на загальну суму 20231,18 грн.

Крім того, діючи умисно, з тих же мотивів та керуючись тими ж прагненнями, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, розуміючи хибність положень Колективного договору державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу на 2007-2009 роки, зокрема п.9.3, яким передбачено, що вступ до профспілкової організації працівника оформлюється на підставі його особистої заяви, а утримання профспілкових внесків в подальшому здійснюється без додаткових звернень, якщо працівник не заявив про інший порядок сплати внесків, усвідомлюючи пряму суперечність даного положення колективного договору вимогам статті 9 Кодексу законів про працю, якою закріплено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними, а також ст.16 вказаного Кодексу, відповідно до якого умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними, використовуючи недійсні положеня Колективного договору ДКСЗ на 2007-2009 роки у своїх, вузьковідомчих інтересах та прикриваючи ними свою протиправну діяльність, достовірно знаючи, що профспілка на підприємстві рахується лише номінально та фактично не діє, в порушення вимог ст.42 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ст.127 КЗпП України, за відсутності заяв працівників на проведення утримання членських профспілкових внесків, безпідставно, проводив утримання з заробітної плати працівників внесків на користь Кіровоградської обласної ради профспілки товаровиробників та підприємців за період 2008-2009 років на загальну суму 7 260,43 гривень.

Крім того, в порушення вимоги ст.115 КЗпП України та колективного договору щодо виплати заробітної плати два рази на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, на підприємстві виплата заробітної плати проводиться один раз на місяць. Розрахунки із звільненими працівниками проводяться з порушенням вимог ст.116 КЗпП України щодо виплати працівникові при звільненні всіх сум, що належать йому від підприємства в день звільнення.

Також, одночасно з вказаними вище діями, ОСОБА_4, впродовж вказаного періоду часу, точної дати слідством не встановлено, з метою уникнення швидкого доступу контролюючих та правоохоронних органів до документів діяльності ДКСЗ, шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи у власних інтересах, умисно розпорядився перемістити всю кадрову документацію заводу та головну документацію фінансово-господарської діяльності підприємства за його межі, та безпідставно, без укладення відповідних угод, розмістив її в приміщенні за адресами у м. Кіровограді по вул. Леніна 14, Леніна 24, Чорновола 40, Промислова 3 та інших, де розміщені самостійні господарюючи суб'єкти.

В подальшому, з метою уникнення можливої юридичної відповідальності у зв'язку з розслідуванням кримінальних справ відносно службових осіб ДКСЗ, ОСОБА_4, в період 2010 року, точної дати слідством не встановлено, використовуючи свою посаду всупереч інтересам служби, діючи умисно та прагнучи якнайшвидше позбутися доказів причетності до необлікованих коштів, з яких виплачувалась неофіційна заробітна плата на ДКСЗ за його керівництва впродовж 2008-2010 років, приховати джерела походження таких коштів, умисно розпорядився знищити всю наявну документацію з вказаного приводу шляхом спалу.

Крім того, ОСОБА_4, продовжуючи свою злочинну діяльність та керуючись єдиним умислом, під час виконання своїх службових обов'язків, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих спонукань та в інших особистих інтересах, з використанням свого службового становища, всупереч покладених на нього обов'язків та інтересів служби, в порушення вимог ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди»від 01.07.1993 р., самостійно, без участі профспілкової організації, наприкінці 2009 - на початку 2010 року, точної дати слідством не встановлено, підготував проект колективного договору Державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу на 2010-2015 роки, в якому умисно продублював цілий ряд незаконних положень з Колективного договору Державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу на 2007-2009 роки, виробивши практично ідентичну його копію за змістом та свідомо не вніс до проекту ряд обов'язкових положень, які встановлюються колективними договорами щодо забезпечення мінімальних соціальних гарантій у сфері зайнятості та оплати праці, гарантованих законодавством, а саме: мінімальні соціальні гарантії при зміні в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, систем, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.), - зокрема відсутнє положення про преміювання, перелік надбавок і доплат, їх розміри, не встановлено міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; положення щодо встановлення гарантій, компенсацій, пільг; не встановлено порядок участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, що передбачено статутом.

Після вказаних дій, достовірно знаючи, що ніяких зборів трудового колективу 12.01.2010 року на ДКСЗ не проводилось та протокол № 3 загальних зборів трудового колективу КСЕЗ від 12.01.2010 року ОСОБА_7 не підписував, і таким чином підпис від імені голови профкому є підробленим, ОСОБА_4 підписав колективний договір Державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу на 2010-2015 роки та подав його до реєстраційної палати виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, де він був зареєстрований 01.04.2010 р. за № 472.

Крім того, ОСОБА_4, під час виконання своїх службових обов'язків, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих спонукань та в інших особистих інтересах, з використанням свого службового становища, всупереч покладених на нього обов'язків та інтересів служби, в період 2009-2010 років, точної дати слідством не встановлено, достовірно знаючи, що ніяких зборів трудового колективу на підприємстві не відбувається, а профспілковий комітет діє лише формально, а також те, що голова профкому ОСОБА_7 не підписував графіки відпусток працівників державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу на 2009 та на 2010 роки, ОСОБА_4 самостійно, без участі профспілкової організації, склав графіки відпусток працівників державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу на 2009 та на 2010 роки та своїм підписом умисно засвідчив завідомо недостовірні дані у вказаних документах, після чого використав графіки відпусток ДКСЗ на 2009, 2010 роки в діяльності підприємства, зокрема при наданні планових відпусток працівникам заводу.

Всього за вказаний період, ОСОБА_4, обіймаючи посаду директора та виконуючого обов'язки директора державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу, використовуючи свою посаду всупереч інтересам служби, з корисливою метою, маючи власну заінтересованість, заподіяв шкоди працівникам державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу на загальну суму 994 137,48 гривень.

Крім того, ОСОБА_4, продовжуючи свою злочинну діяльність, в період з 2008-2010 років, діючи умисно, з корисливих спонукань, знаходячись в службовому приміщенні ДКСЗ по вул. Енергетиків 2 в м. Кіровограді, достовірно знаючи про цілодобову роботу працівників заводу у змінному режимі під час виготовлення горілчаної продукції у вихідні, неробочі та святкові дні, умисно, з використанням свого службового становища, з метою приховування таких фактів, порушуючи свої службові обов'язки, маючи єдиний злочинний намір, своїм підписом затверджував не відповідаючі дійсності табеля обліку робочого часу працівників заводу з фіксацією по 4 години роботи щоденно з понеділка по п'ятницю, підготовлені за його вказівкою начальниками структурних підрозділів заводу, зокрема частково за листопад, жовтень, вересень 2008 року, повністю за серпень, липень, червень, травень, квітень, березень, лютий, січень 2008 року, частково за листопад, жовтень, липень, травень 2009 року, повністю за грудень, вересень, червень, квітень, березень, лютий, січень 2009 року, частково за квітень 2010 року, повністю за березень, лютий, січень 2010 року, а так само розпоряджаючись і за інші періоди його роботи на вказаній посаді проводити нарахування заробітної плати працівникам заводу у зменшених розмірах, тим самим складав і видавав завідомо неправдиві документи, на підставі яких працюючим були проведені виплати нижче від встановлених законодавством гарантій, наслідком чого стало не в повному обсязі проведення відрахувань до бюджету обов'язкових платежів, не сплати в належних розмірах прибуткового податку з громадян та страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування, не донараховано кошти за дні простою, індексації, чим спричинив матеріальної шкоди працівникам ДКСЗ на загальну суму 986 877,05 гривен.

Крім того, ОСОБА_4, під час виконання своїх службових обов'язків, будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих спонукань та в інших особистих інтересах, з використанням свого службового становища, всупереч покладених на нього обов'язків та інтересів служби, в період 2009-2010 років, точної дати слідством не встановлено, достовірно знаючи, що ніяких зборів трудового колективу на підприємстві не відбувається, а профспілковий комітет діє лише формально, а також те, що голова профкому ОСОБА_7 не підписував графіки відпусток працівників державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу на 2009 та на 2010 роки, ОСОБА_4 самостійно, без участі профспілкової організації, склав графіки відпусток працівників державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу на 2009 та на 2010 роки та своїм підписом умисно засвідчив завідомо недостовірні дані у вказаних документах, тим самим складав і видавав завідомо неправдиві документи, після чого використав графіки відпусток ДКСЗ на 2009, 2010 року в діяльності підприємства, зокрема при наданні планових відпусток працівникам заводу.

Крім того, ОСОБА_4, продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи призначеним Наказом Міністерства аграрної політики України № 242-п від 30.12.2008 року на посаду директора державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу по контракту № 4381 строком на чотири роки, з 19.03.09 по 19.03.12 року, являючись службовою особою, до повноважень якого входить виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, в період з кінця 2009 року та на початок 2010 року, діючи умисно, з корисливих спонукань, знаходячись в службовому приміщенні ДКСЗ по вул. Енергетиків 2 в м. Кіровограді, достовірно знаючи, що ніяких зборів трудового колективу 12.01.2010 року на ДКСЗ не проводилось та протокол № 3 загальних зборів трудового колективу КСЕЗ від 12.01.2010 року ОСОБА_7 не підписував, і таким чином підпис від імені голови профкому є підробленим, ОСОБА_4 підписав колективний договір Державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу на 2010-2015 роки, тим самим склав та видавав завідомо неправдивий документ, після чого подав його до реєстраційної палати виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, де він був зареєстрований 01.04.2010 р. за № 472.

Крім того, ОСОБА_4, продовжуючи свою злочинну діяльність, будучи призначеним Наказом Міністерства аграрної політики України № 242-п від 30.12.2008 року на посаду директора державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу по контракту № 4381 строком на чотири роки, з 19.03.09 по 19.03.12 року, являючись службовою особою, до повноважень якого входить виконання адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, діючи в порушення п. 19 вказаного контракту, яким обумовлено, що Керівник в особі ОСОБА_4 визначає час і порядок використання своєї щорічної відпуски (час початку та закінчення, поділу її на частини тощо) за погодженням з Органом управління майном в особі Міністерства аграрної політики України, 18 червня 2010 року, не отримавши на свою заяву про надання щорічної відпустки погодження Міністерства аграрної політики України, видав наказ ДКСЗ № 34 к, в якому зазначив, що він, ОСОБА_4, директор підприємства відбуває у щорічну відпустку терміном 31 календарний день з 21.06.2010 року по 22.07.2010 року включно, а в подальшому, достовірно знаючи про виданий 12 липня 2010 року Міністерством Аграрної політики України наказ № 146 -п «Про звільнення ОСОБА_4», яким розірвано контракт від 05.03.2009 року № 4381 та звільнено з посади директора державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу ОСОБА_4 за невиконання умов контракту підпункту к) пункту 26 розділу 5 (у разі недотримання фінансового та бюджетного законодавства, а також незабезпечення виконання в установлені строки законних вимог органів державної контрольно-ревізійної служби), згідно п.8 ст.36 КЗпП України і датою звільнення визначено наступний день після закінчення періоду його щорічної відпустки, а виконання обов'язків директора державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу покладено на начальника цеха розливу цього заводу ОСОБА_8, не бажаючи виконувати згаданий Наказ міністерства, ОСОБА_4, в період з 12 липня по 3 серпня 2010 року, більш точного часу слідством не встановлено, діючи умисно, з корисливих спонукань, знаходячись в службовому приміщенні ТОВ «Фрилансер»по вул. Леніна 14 в м. Кіровограді, за допомогою комп'ютерного пристрою виготовив від імені державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу наказ під № 33/1 к за своїм підписом, датований 18 червня 2010 року, до якого вніс завідомо неправдиві дані про те, що ОСОБА_8, начальник цеху розливу, звільнена з 18 червня 2010 року згідно п.4 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин, після чого даний документ ОСОБА_4 підписав та долучив до особової справи ОСОБА_8

Після цього, враховуючи, що виробничу діяльність підприємство не здійснює та фактично знаходитися у простої а також те, що заступник директора ОСОБА_9 звільнився за власним бажанням, головний бухгалтер ОСОБА_10 знаходиться у плановій відпустці, а виконання їх обов'язків ні на кого не покладено, ОСОБА_4, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на створення обстановки безвідповідальності на державному підприємстві через відсутність головних посадових осіб, з метою не допустити ОСОБА_8 до виконання обов'язків директора заводу та перешкодити реальному виконанню Наказу Міністерства Аграрної політики України № 146-п від 12 липня 2010 року «Про звільнення ОСОБА_4», у аналогічний спосіб та у вказаний вище проміжок часу, діючи умисно, з корисливих мотивів, знаходячись у службовому приміщенні ТОВ «Фрилансер»по вул. Леніна 14 в м. Кіровограді, за допомогою комп'ютерного пристрою склав та підписав лист від імені державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу від 3.08.2010 року, адресований департаменту харчової промисловості Міністерства аграрної політики, до якого вніс завідомо неправдиві дані про те, що ОСОБА_8, начальник цеху розливу підприємства була звільнена з посади за прогули без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України з 18 червня 2010 року.

Крім того, ОСОБА_4, являючись службовою особою, достовірно знаючи про виданий 12 липня 2010 року Міністерством Аграрної політики України наказ № 146 - п «Про звільнення ОСОБА_4», яким розірвано контракт від 5.03.2009 року № 4381 та звільнено з посади директора державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу ОСОБА_4 за невиконання умов контракту підпункту к) пункту 26 розділу 5 (у разі недотримання фінансового та бюджетного законодавства, а також незабезпечення виконання в установлені строки законних вимог органів державної контрольно-ревізійної служби), згідно п.8 ст.36 КЗпП України і датою звільнення визначено наступний день після закінчення періоду його щорічної відпустки, а виконання обов'язків директора державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу покладено на начальника цеха розливу цього заводу ОСОБА_8, не бажаючи виконувати згаданий Наказ міністерства, ОСОБА_4, в період з 12 липня по 3 серпня 2010 року, більш точного часу слідством не встановлено, діючи умисно, з корисливих спонукань, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 не вчинювала прогулу, тобто не була відсутньою на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, оскільки завод фактично знаходиться в стані простою, порушуючи законодавство про працю, зокрема ст.149 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої власник або уповноважений ним орган до застосування дисциплінарного стягнення повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, не маючи належних обґрунтувань, без доповідних записок за даним фактом порушення, пояснювальної записки з даного приводу та інших об'єктивних даних, у зв'язку з виниклими особистими неприязними стосунками з ОСОБА_8, з особистих мотивів, знаходячись в службовому приміщенні ТОВ «Фрилансер»по вул. Леніна 14 в м. Кіровограді, за допомогою комп'ютерного пристрою склав та підписав наказ державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу № 33/1 к від 18 червня 2010 року про звільнення ОСОБА_8, начальник цеху розливу згідно п.4 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин, після чого даний документ ОСОБА_4 підписав та долучив до особової справи ОСОБА_8

В подальшому, вимоги ч.4 ст.149 КЗпП України в частині оголошення стягнення в наказі (розпорядженні) і повідомлення працівника під розписку, ОСОБА_4, з метою приховування цього факту, умисно не виконав.

На час звільнення ОСОБА_8 у неї на вихованні та утриманні знаходились двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Крім того, ОСОБА_4, являючись службовою особою, достовірно знаючи про виданий 12 липня 2010 року Міністерством Аграрної політики України наказ № 146 - п «Про звільнення ОСОБА_4», яким розірвано контракт від 05.03.2009 року № 4381 та звільнено з посади директора державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу ОСОБА_4 за невиконання умов контракту підпункту к) пункту 26 розділу 5 (у разі недотримання фінансового та бюджетного законодавства, а також незабезпечення виконання в установлені строки законних вимог органів державної контрольно-ревізійної служби), згідно п.8 ст.36 КЗпП України і датою звільнення визначено наступний день після закінчення періоду його щорічної відпустки, а виконання обов'язків директора державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу покладено на начальника цеха розливу цього заводу ОСОБА_8, не бажаючи виконувати згаданий Наказ міністерства, ОСОБА_4, в період з 12 липня по 3 серпня 2010 року, більш точного часу слідством не встановлено, діючи умисно, з корисливих спонукань, знаходячись в службовому приміщенні ТОВ «Фрилансер»по вул. Леніна 14 в м. Кіровограді, за допомогою комп'ютерного пристрою виготовив від імені державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу наказ під № 33/1 к за своїм підписом, датований 18 червня 2010 року, до якого вніс завідомо неправдиві дані про те, що ОСОБА_8, начальник цеху розливу, звільнена з 18 червня 2010 року згідно п.4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин, та листом ДКСЗ від 3.08.2010 року, з метою введення в оману керівництво Міністерства, повідомив департамент харчової промисловості Міністерства аграрної політики про те, що ОСОБА_8 звільнена з посади за прогули без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України з 18 червня 2010 року.

Після цього, враховуючи, що виробничу діяльність підприємство не здійснює та фактично знаходитися у простої а також те, що заступник директора ОСОБА_9 звільнився за власним бажанням, головний бухгалтер ОСОБА_10 знаходиться у плановій відпустці, а виконання їх обов'язків ні на кого не покладено, ОСОБА_4, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на створення обстановки безвідповідальності на державному підприємстві через відсутність головних посадових осіб, з метою не допустити ОСОБА_8 до виконання обов'язків директора заводу та перешкодити реальному виконанню Наказу Міністерства Аграрної політики України № 146-п від 12 липня 2010 року «Про звільнення ОСОБА_4», в силу займаної посади маючи при собі печатку державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу, статут ДКСЗ, затвердженого заступником голови Держхарчопрому ОСОБА_5 12.04.1993 р. та зареєстрованого реєстраційною палатою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради 12.05.1993 р. за №8, свідоцтво серії АОО № 745732 про державну реєстрацію юридичної особи - Державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу (25002, Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Енергетиків, 2, ідентифікаційний код 00378844,), зареєстрованого виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради12.05.1993 року за № в ЄДР 1 444 120 0000 003497, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах, з метою дезорганізувати та заблокувати роботу підприємства та позбавити його можливості використовувати документи та печатку, проводити фінансово-господарську діяльність, ОСОБА_4, діючи умисно та незаконно, перемістив печатку, статут та свідоцтво про реєстрацію ДКСЗ з місця, де вони знаходились, з вул. Енергетиків 2 в м. Кіровограді, у невстановлене слідством місце для зберігання та переховування.

Внаслідок умисних та протиправних дій ОСОБА_4 по приховуванню печатки, статуту та свідоцтва про реєстрацію ДКСЗ, ним створено обстановку на підприємстві, що утруднило здійснення основних функцій державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу, що виразилось у неможливості здійснювати фінансово-господарські операції, приймати та звільняти працівників з роботи, сплачувати податки та інші обов'язкові платежі до бюджету та фондів, складати та подавати звітність, виплачувати заробітну плату працівникам, розпоряджатись коштами підприємства в банківських установах, посвідчувати копії документів, видавати довідки тощо.

В апеляціях:

- прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати із-за істотних порушень кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону та призначення засудженому надто м'якого покарання, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

Свої доводи мотивує тим, що відповідно до вимог ст.299 КПК України суд вирішив питання щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядок їх дослідження тобто допитати підсудного, потерпілих, свідків та вивчити матеріали кримінальної справи, однак суд не допитав усіх потерпілих по справі згідно списку обвинувального висновку, не вияснив конкретно, яка сума заробітної плати не виплачена та скільки виплачено на момент розгляду кримінальної справи, чи бажають потерпілі заявити цивільні позови в суді щодо відшкодування їм збитків, що є істотним порушенням;

- захисник-адвокат ОСОБА_3 просить змінити вирок районного суду, перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч.2 ст.364 КК України на ч.1 ст.172 КК України та звільнити його від покарання за вчинені злочини передбачені ч.2 ст.366, ч.1 ст.366, ч.2 ст.172, ч.2 ст.357 КК України на підставі п.«в»ст.1 ЗУ «Про амністію в 2011 році».

Мотивує свої доводи тим, що в ході судового розгляду справи та в ході досудового слідства не встановлено на які саме правовідносини в сфері службової діяльності посягали дії засудженого. В ході судового розгляду справи було встановлено, що державне підприємство, яким керував ОСОБА_4 в умовах фінансової кризи працювало в реальних умовах обмеженого бюджетного фінансування і мало можливість сплачувати інші платежі у тому числі за простій лише в межах отриманого прибутку після виплати заробітної плати і здійснення всіх обов'язкових платежів у бюджет.

Також, посилається на те, що суд першої інстанції дослідивши всі фактичні обставини справи, дійшов неправильного висновку про наявність у діях засудженого ОСОБА_4 ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України в той час, як у його діях вбачаються ознаки злочину передбаченого ч.1 ст.172 КК України.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.12 КК України злочини, передбачені ч.1, ч.2 ст.366, ч.2 ст.172 та ч.2 ст.357 КК України є злочинами невеликої та середньої тяжкості за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Отже суд першої інстанції був зобов'язаний призначити покарання ОСОБА_4 за сукупністю злочинів та звільнити його від покарання на підставі акту амністії.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію, захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4, який підтримав доводи своєї апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню, вирок суду скасуванню а справа поверненню на додаткове розслідування з наступних підстав.

Згідно з вимогами КПК Укранїи досудове слідство зобов'язано вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. Однак, вказані вимоги кримінально-процесуального закону органами досудового слідства грубо порушені, що залишено поза увагою судом першої інстанції, який поверхово розглянув справу не звернув увагу на суттєву неповноту та неправильність досудового слідства.

Досудовим слідством ОСОБА_4 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. Так, він займаючи посаду директора державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах, використовуючи його всупереч інтересам служби, спричинив тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам працівників вказаного заводу на загальну суму 994 137,48 грн., з яких:

- 53 945,77 грн. не нарахованої компенсації заробітної плати за час простою не з вини працівників за періоди з 01.12.2008р. по 12.12.2008 р. та з 19.12.2008 р. по 31.12.2008 р.;

- 30 400,78 грн. не донарахованої та не виплаченої за час простою заробітної плати за період з 01.09.2008 р. по 30.09.2008 р.;

- 882 299,32 грн. недоотриманих виплат за час простою в період з лютого 2009 року по березень 2010 року;

- 20 231,18 грн. не нарахованої та не виплаченої індексації за період березня-червня 2009 року, жовтня 2009 року -березня 2010 року;

- 7 260,43 грн. безпідставно утриманих з заробітної плати внесків на користь Кіровоградської обласної ради профспілки товаровиробників та підприємців за період 2008-2009 років.

Проте, визнавши у якості потерпілих 59 осіб: ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_8, орган досудового слідства у пред'явленому обвинуваченні щодо кожної з цих осіб не вказав та не визначив, у яких сумах та за які періоди кожному з них не нараховано компенсацію заробітної плати за час простою не з вини працівників, не нараховано та не виплачено індексацію, а також у якому розмірі безпідставно утримано з заробітної плати внесків на користь Кіровоградської обласної ради профспілки товаровиробників та підприємців.

Вказуючи суми шкоди, заподіяної ОСОБА_4, слідство не конкретизувало, яким чином та звідки така шкода утворилася стосовно кожного потерпілого, оскільки вони приймалися на роботу в різний час, працювали позмінно, а не одночасно, мали відпустки та лікарняні у різні періоди, а також займали різні посади та оплата їх праці здійснювалася за різними окладами.

Також, досудовим слідством ОСОБА_4 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.366 КК України. Так, ОСОБА_4, перебуваючи на посаді директора державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу, в період з 2008-2010 років, достовірно знаючи про цілодобову роботу працівників заводу у змінному режимі під час виготовлення горілчаної продукції у вихідні, неробочі та святкові дні, умисно, з використанням свого службового становища, з метою приховування таких фактів, порушуючи свої службові обов'язки, маючи єдиний злочинний намір, своїм підписом затверджував не відповідаючи дійсності табелі обліку робочого часу працівників заводу з фіксацією по 4 години роботи щоденно з понеділка по п'ятницю, підготовлені за його вказівкою начальниками структурних підрозділів заводу, зокрема частково за листопад, жовтень, вересень 2008 року, повністю за серпень, липень, червень, травень, квітень, березень, лютий, січень 2008 року, частково за листопад, жовтень, липень, травень 2009 року, повністю за грудень, вересень, червень, квітень, березень, лютий, січень 2009 року, частково за квітень 2010 року, повністю за березень, лютий, січень 2010 року, розпоряджаючись проводити нарахування заробітної плати працівникам заводу у зменшених розмірах, тим самим складав і видавав завідомо неправдиві документи, на підставі яких працюючим були проведені виплати нижче від встановлених законодавством гарантій, наслідком чого стало не в повному обсязі проведення відрахувань до бюджету обов'язкових платежів, не сплати в належних розмірах прибуткового податку з громадян та страхових внесків на загальнообов'язкове державне страхування, не донараховано кошти за дні простою, індексації, чим спричинив матеріальну шкоду працівникам державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу на загальну суму 986 877,05 гривень.

Вказане обвинувачення також є неконкретним та таким, що позбавляє права обвинуваченого на захист, оскільки органом досудового слідства не визначено в які конкретно вихідні, неробочі та святкові дні, а також робочі дні мала місце робота працівників заводу поверх встановлених норм та у якому розмірі, які саме працівники виконували такі роботи та які саме данні, які не відповідали дійсності, вносилися до табелів обліку робочого щодо кожного з працівників (конкретна кількість годин, за який день стосовно кожного працівника).

Отже, як за ч.2 ст.364 КК України, так і за ч.2 ст.366 КК України в обвинуваченні не вказано та не визначено, у яких сумах та за які періоди кожному з потерпілих не нараховано компенсацію заробітної плати за час простою не з вини працівників, не нараховано та не виплачено індексацію.

При цьому, орган досудового слідства інкримінувавши ОСОБА_4 настання тяжких наслідків у результаті складання та видачі табелів обліку робочого часу, в яких занижувався фактично відпрацьований потерпілими робочий час, включив в розмір збитків не донараховані потерпілим кошти за дні простою та індексацію. Пред'явлене за ч.2 ст.366 КК України обвинувачення є суперечливим оскільки як дії обвинуваченого ОСОБА_4 зазначено те, що у табелях обліку робочого часу вказувалося про роботу працівників заводу у меншому обсязі, аніж насправді, а як наслідки таких дій - не донараховані потерпілим кошти за дні простою (тобто завод взагалі не працював).

Наявність збитків та їх розмір саме внаслідок заниження фактично відпрацьованого потерпілими робочого часу, так само і кількість фактично заниженого робочого часу у табелях, в обвинуваченні взагалі не вказано та не визначено.

Крім того, із пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення не зрозуміло чому кожна із 59 осіб, визнана потерпілою, органом досудового слідства в обвинуваченні та обвинувальному висновку в порушенням вимог ст.49 КПК України не зазначено яку шкоду: моральну, фізичну або майнову, завдано кожному потерпілому, внаслідок чого порушено вимог п.4 ст.64, ст.223 КПК України та не встановлено обставини, що підлягають доказуванню, насамперед характер і розмір шкоди, завданої потерпілому злочином, що також є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочинів передбачених ч.2 ст.364 КК, ч.2 ст.366 КК України.

З пред'явленого обвинувачення неможливо встановити чи є вказані особи потерпілими від вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України чи ч.2 ст.366 КК України. А під час досудового слідства у справі всі 59 осіб взагалі визнавалися потерпілими внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.172 КК України, оскільки справа за ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України на той час порушена не була.

Наведені обставини позбавляють потерпілих можливості захистити та поновити права за результатами розгляду справи судом, що відповідно до ст.2 КПК України є завданням кримінального судочинства, оскільки в обвинуваченні не зазначено які ж саме права кожного потерпілого порушено та підлягають поновленню.

Вищевикладене є також грубим порушенням вимог ст.ст.43, 132 КПК України, що позбавило обвинуваченого ОСОБА_4 можливості знати в чому він обвинувачується та здійснювати належний та ефективний захист своїх прав в ході досудового слідства та при судовому розгляді справи, що відповідно до вимог ст.370 КПК є істотним порушенням, а вирок у всякому разі належить скасувати, якщо порушено право обвинуваченого на захист.

Також, слідчим ОСОБА_75 21 серпня 2010 року одночасно з допитом у приміщенні прокуратури Кіровського району м. Кіровограда свідка ОСОБА_71 у період з 10 год. 40 хв. до 11 год. 35 хв. проведено виїмку у приміщенні державного Кіровоградського сокоекстрактового заводу у період з 11 год. 15 хв. до 12 год. 55 хв., що підтверджується відповідними протоколами, долученими до справи (т.5 а.с.90, т.12 а.с.71).

Аналогічні по суті порушення допущено слідчим ОСОБА_75 при проведенні слідчих дій: 26 серпня 2010 року за участю свідка ОСОБА_72 та свідка і потерпілого ОСОБА_68 (т.5 а.с.45, 50, 51, т.12 а.с.107) та цього ж дня за участю свідка ОСОБА_73 та потерпілої ОСОБА_69 (т.5 а.с.58, т.12 а.с.110); 10 серпня 2010 року за участю свідка ОСОБА_74 та свідка і потерпілого ОСОБА_34 (т.3 а.с.237, 242, т.12 а.с.57); 12 серпня 2010 року за участю потерпілої ОСОБА_46 та свідка ОСОБА_47 (т.4 а.с.106, 109).

Одночасне проведення одним слідчим декількох слідчих дій (у тому числі різних по суті: допит свідка та виїмка) з різними особами в різних місцях є неможливим, що є неприпустимим, ставить під сумнів їх законність та взагалі фактичне проведення.

Більше того, складений у справі обвинувальний висновок не відповідає вимогам ст.ст.223, 224 КПК України, оскільки в описовій частині обвинувального висновку зазначено як докази показання 58 потерпілих (т.17 а.с.21-24), показання 16 свідків (т.17 а.с.25-27), протоколи очних ставок між обвинуваченим та свідками (т.17 а.с.31, 32) без розкриття їх змісту та обставин, які вони підтверджують або спростовують. В обвинувальному висновку вказано про підтвердження вини обвинуваченого іншими матеріалами кримінальної справи без жодної конкретизації.

Згідно п.1 ч.1 ст.374 КПК України апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на додаткове розслідування у випадку коли під час дізнання чи досудового слідства були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановления вироку чи постанови.

Зазначена неповнота досудового слідства не може бути усунута у судовому засіданні, тому вирок районного суду відносно ОСОБА_4 підлягає безумовному скасуванню, а справа поверненню на додаткове розслідування у ході якого органу досудового слідства необхідно всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати всі обставини справи і дати їм відповідну правову оцінку.

Міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 залишити підписку про невиїзд.

Керуючись ст.ст.362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 лютого 2012 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу повернути прокурору Кіровського району м. Кіровограда для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити - підписку про невиїзд.

Судді: