УКРАИНА
АПЕЛЛЯЦИОННЫЙ СУД ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ
0411/65/12
Справа 2-411/420/12 Головуючий у 1 першій
Провадження- 22-ц/491/1386/12 Бардін О.С.
Категорія - 32 ( І ) Доповідач Карнаух В.В. У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Карнаух В.В.,
суддів - Братіщевої Л.А., Остапенко В.О.,
при секретарі - Бадалян Н.О.,
за участю: представника позивача Приватного підприємства "Січ"- Антіпіна Віктора Валерійовича, відповідача - ОСОБА_4, його представника - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Приватного підприємства "Січ" на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 12 березня 2012 року у справі за позовом Приватного підприємства "Січ" до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2012 року Приватне підприємства "Січ" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач ОСОБА_4 04 квітня 2011 року був прийнятий на посаду водія.
26 липня 2011 року водій ОСОБА_4 на підставі дорожнього листа керував транспортним засобом Деу сенс державний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу, порушив правила дорожнього руху, у зв'язку із чим здійснив наїзд на стоячий автомобіль. В результаті дорожньо- транспортної пригоди автомобіль отримав механічні пошкодження та травмовано пасажира ОСОБА_6 Постановою Довгинцівського районного суду від 29.08.2011 року винним у ДТП визнано ОСОБА_4
В результаті зіткнення позивачу спричинено матеріальних збитків, які згідно експертного автотоварознавчого дослідження становлять 12954,4 грн. У зв'язку із тим, що відповідач добровільно відшкодувати спричинену шкоду не бажає, 15.08.2011 року звільнився з підприємства, ПП "Січ" просить суд стягнути з ОСОБА_4 спричинені матеріальні збитки в сумі 12954,4 грн. та судові витрати.
Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 12 березня 2012 року позовні вимоги ПП "Січ" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Приватного підприємства "Січ" майнову шкоду в сумі 976 грн. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ПП "Січ", посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального законодавства, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення.
Зокрема, вважає, що судом не враховано, що із відповідачем ОСОБА_4 04 квітня 2111року при прийомі на роботу на посаду водія укладено письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність № 14, у зв'язку із чим з урахуванням ст.134 КЗпП він повинен нести матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено , що згідно наказу № 34/11-к від 04 квітня 2011 року ОСОБА_4 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів та за ним закріплено автомобіль ДЕУ сенс державний номер НОМЕР_1 з 01 травня 2011 року (а.с.3).
26 липня 2011 року ОСОБА_4 керував транспортним засобом ДЕУ сенс державний номер НОМЕР_1, здійснював перевезення на підставі дорожнього листа службового автомобіля № 0652298, у зв'язку із порушенням ним правил дорожнього руху, сталося ДПТ.
Постановою Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 29 серпня 2011 року ОСОБА_4 визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 26 липня 2011 року та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.6).
Наказом № 94/11-к від 15 серпня 2011року ОСОБА_4 звільнено з посади водія автотранспортних засобів згідно ст.38 КЗпП (а.с.4).
Задовольняючи частково позовні вимоги , суд першої інстанції керувався ст.ст. 130, 132 КЗпП та виходив з того, що відповідач ОСОБА_4 повинен відшкодувати шкоду, заподіяну працівником під час виконання ним своїх службових обов'язків в розмірі середнього місячного заробітку.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків при наявності таких юридичних фактів: порушення працівником трудових обов'язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинний зв'язок між порушенням і шкодою та виною працівника. Відсутність хоча б одного з цих фактів виключає можливості притягнення працівника до матеріальної відповідальності.
Статтею 132 КЗпП передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обовязків , працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого місячного заробітку.
Згідно п.1 ч.1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілостності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до ст. 135-1 КЗпП письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Перелік посад і робіт , що заміщуються чи виконуються працівниками з якими підприємством , установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей , перданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва , затверджено постановою Держкомпраці СРСР і Секетаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24\, яка діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» . В даному переліку в розділі 2 абз. 5 містяться роботи з продажу (отпуску) товарів ( продукції) , їх підготовка до продажу незалежно від форм торгівлі чи профілю підприємства.
Цей перелік не підлягає розширеному тлумаченню . Договори про повну матеріальну відповідальність із працівниками , чиї посади (виконувана робота) в зазначеному переліку не вказані , юридичної сили не мають.
Зазначений перелік посад і робіт за умови зайняття (виконаня) яких із працівниками можуть бути укладені договори про повну матеріалу відповідальність, посада водія автотранспортного засобу не міститься, тому доводи апеляційної скарги позивача в цій частині не ґрунтуються на законі.
Наданий в судовому засіданні колегії суддів договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність ОСОБА_4 № 14 від 04 квітня 2011 року не має юридичної сили. Крім того, в договорі зазначено, що ОСОБА_4 займає посаду охороника , однак згідно матеріалів справи відповідач був прийнятий та звільнений з посади водія і доказів того, що він працював на підприємстві охоронником позивачем суду не надано.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що підстави для стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_4 на користь ПП "Січ" у розмірі , що перевищує середньомісячний заробіток працівника, відсутні.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Січ" відхилити.
Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 12 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: