УКРАИНА
АПЕЛЛЯЦИОННЫЙ СУД ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ
22-ц-25149/11
Справа № 2/1597/11 Головуючий в 1 інстанції
Провадження № 22-ц/491/254/12 Тимошенко Т.І.
Категорія № 26 ( І) Доповідач - Барильська А.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 квітня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді:- Барильської А.П.,
суддів - Грищенко Н.М., Савіної Г.О.,
при секретарі - Євтодій К.С.,
за участю: позивача - представника відповідача Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка»- ОСОБА_5, представника відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_7, який діє за довіреністю в інтересах позивача ОСОБА_8 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 червня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства «ЄВРАЗ Суха Балка», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про перерахунок сум відшкодування шкоди, стягнення заборгованості і компенсації за несвоєчасне відшкодування шкоди, про визнання неправомірними незастосування ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» при перерахунку розміру відшкодування шкоди позивачу коефіцієнтів підвищення тарифних ставок працівників підприємства 2.0 з 01 липня 1994 року та 2.5 з 01 січня 1996 року, стягнення заборгованості зі щомісячних (страхових) виплат відшкодування частини утраченого заробітку, компенсації утрати частини відшкодування шкоди (доходів у зв'язку з порушенням строків виплати, відшкодування моральної шкоди та надання нової довідки про розмір щомісячних страхових виплат станом на 01 квітня 2001 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2006 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Суха Балка", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - Відділення Фонду) про перерахунок сум відшкодування шкоди, стягнення заборгованості і компенсації за несвоєчасне відшкодування шкоди. Просив суд стягнути з ВАТ "Суха Балка", яке в подальшому змінило назву на ПАТ "Суха Балка" на його користь недоплату по щомісячним платежам за період з 01.07.1994 року по 01.04.2011 року в сумі 32006,50 грн., а також компенсацію в сумі 21999,59 грн., а всього 54006,09 грн. ; стягнути Відділення Фонду на його користь щомісячно , починаючи з 01 жовтня 2006 року по 1588,03 грн. до чергового перерахунку відповідно до законодавства; стягнути з Відділення Фонду на його користь недоплату по щомісячним страховим платежам за період з 01 квітня 2001 року по 01 жовтня 2006 року в сумі 30830,33 грн.; відновити пропущений строк для звернення до суду.
У червні 2011 року ОСОБА_7, який діє за довіреністю в інтересах позивача ОСОБА_8, звернувся до суду із позовом до ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка», Відділення Фонду про перерахунок сум відшкодування шкоди, стягнення заборгованості і компенсації за несвоєчасне відшкодування шкоди, про визнання неправомірними незастосування ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» при перерахунку розміру відшкодування шкоди позивачу коефіцієнтів підвищення тарифних ставок працівників підприємства 2.0 з 01 липня 1994 року та 2.5 з 01 січня 1996 року, стягнення заборгованості зі щомісячних (страхових) виплат відшкодування частини утраченого заробітку, компенсації утрати частини відшкодування шкоди (доходів у зв'язку з порушенням строків виплати, відшкодування моральної шкоди та надання нової довідки про розмір щомісячних страхових виплат станом на 01 квітня 2001 року.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 березня 2011 року позову заяву обидва позови об'єднанні в одне провадження.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 червня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_8 до ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка», Відділення Фонду про перерахунок сум відшкодування шкоди, стягнення заборгованості і компенсації за несвоєчасне відшкодування шкоди та про визнання неправомірними незастосування ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка» при перерахунку розміру відшкодування шкоди позивачу коефіцієнтів підвищення тарифних ставок працівників підприємства 2.0 з 01 липня 1994 року та 2.5 з 01 січня 1996 року, стягнення заборгованості зі щомісячних (страхових) виплат відшкодування частини утраченого заробітку, компенсації утрати частини відшкодування шкоди (доходів у зв'язку з порушенням строків виплати, відшкодування моральної шкоди та надання нової довідки про розмір щомісячних страхових виплат станом на 01 квітня 2001 року відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача - ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Зокрема, вважає що судом не враховано, що ПАТ «Суха Балка» повинен проводити перерахунок розміру страхових виплат без будь-яких обмежень розміру відшкодування шкоди незалежно від фактичного росту середньомісячної зарплати відповідного працівника на місяць перерахунку, у зв'язку з чим страхові виплати позивачу повинні бути відкориговані з 01.07.1994 року на коефіцієнт 2, а з 01.01.1996 року - на коефіцієнт 2,5 замість застосованого підприємством 1,25. Крім того, позивач, відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України звільнений від доказування вказаних обставин, оскільки факт неправомірного незастосування ВАТ «Суха Балка» коефіцієнтів підвищення тарифних ставок працівників підприємства при розрахунку розміру відшкодування шкоди всім потерпілим на виробництві встановлений рішеннями суду, що набрали законної сили.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 23 жовтня 1951 року по 21 лютого 1983 року працював на шахті «Центральна» РУ імені Кагановича, РУ ім. ХХ партз'їзду виробничого об'єднання по видобутку залізних руд підземним способом «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Евраз Суха Балка», у тому числі, з 23 жовтня 1951 року по 04 квітня 1978 року, підземним бурильником свердловин 6 розряду. Висновком ЛТЕК від 06 травня 1991 року позивачу вперше встановлено 20% втрати професійної працездатності, безстроково, з 08 квітня 1991 року. Висновком ЛТЕК від 14 лютого 1994 року позивачу встановлено 20%, повторно та 40% втрати професійної працездатності, вперше, безстроково з 14.02.1994 року.
Підприємством визначені позивачу щомісячні суми відшкодування шкоди,які у 1992 році перераховані на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 1991 року, виходячи з базового середньомісячного заробітку машиніста бурового устаткування у сумі 9058 крб..
В подальшому ВАТ "Суха Балка" проводило коригування сум відшкодування шкоди на коефіцієнти фактичного підвищення середньої заробітної плати за професією позивача.
На момент передачі особової справи позивача до Відділення Фонду сума страхової виплати склала 111 грн., а з серпня 2011 року 168 грн. і була перерахована Відділенням Фонду відповідно до вимог Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам ( членам їх сімей), затвердженого Постановою правління ФСС НВ України № 83 зі змінами та доповненнями) та постанов правління Фонду : з 01.03.2002 року - на коефіцієнт 1.193; з 01.03.2003 року - на коефіцієнт 1.182; з 01.03.2004 року - на коефіцієнт 1.152; з 01.03.2005 року - на коефіцієнт 1.238; з 01.03.2006 року - на коефіцієнт 1.203; з 01.03.2007 року - на коефіцієнт 1.183; з 01.03.2008 року - на коефіцієнт 1.125, з 01.03.2009 року- на коефіцієнт 1.063, з 01.03.2010 року- на коефіцієнт 1.0.
Спір виник з приводу невірного застосування підприємством коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів з 01.07.1994 року до сум відшкодування шкоди, у зв'язку з чим в подальшому підприємством невірно передано відомості відділенню Фонду щодо розміру суми відшкодування шкоди позивачу станом на 01.04.2001 року.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та обґрунтовано виходив з відсутності підстав для задоволення позову у зв'язку з правильним застосуванням відповідачем коефіцієнтів реального росту зарплати при здійсненні перерахунку щомісячних страхових платежів та правильного визначення страхового відшкодування позивачу на день передачі особової справи до Фонду.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з позовної заяви, підставою для звернення позивача з позовом до суду стало те, що з 01.07.1994 року відповідач, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 04.07.1994 року та наказу по підприємству № 543 від 29.07.1994 року, тарифні ставки та посадові оклади на підприємстві оклади збільшив у 2 рази. З 01.01.1996 року, ВАТ «Суха Балка», згідно спільної постанови адміністрації і профспілкових комітетів ВАТ «Суха Балка»» від 28.12.1995 року №1982, збільшив тарифні ставки та посадові оклади у 2.5 рази, перерахунок сум відшкодування шкоди позивачу з 01.07.1994 року не провівё а з 01.01.1996 року провів на коефіцієнт 1,25 згідно вказаної постанови.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону праці», пп. 4, 9 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23.06.1993 року (надалі - Правил) зі змінами та доповненнями, відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодженням здоров'я, складається з виплати втраченого заробітку (або відповідно його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності та інших виплат.
Відповідно до п. 28 Правил в редакції від 18.07.1994 року, що діяла до 03.10.1997 року, перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім'ї померлого; підвищення мінімального розміру заробітної плати в порядку, визначеному законодавством; підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств, заробітної плати відповідно до колективного договору.
При зростанні тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві з метою збільшення їх частки в середньомісячній заробітній платі в межах встановленого фонду споживання, при якому змінювалась лише структура заробітної плати (одночасно зменшувалися інші складові заробітної плати без зміни її загального розміру), не передбачено підстав для проведення перерахування щомісячних страхових виплат на коефіцієнт росту посадових окладів і тарифних ставок, що витікає з положень нормативно-правових актів, діючих на час виникнення спірних правовідносин, якими визначено порядок нарахування та перерахунку сум відшкодування шкоди працівникові у зв'язку із ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Отже, госпрозрахункові підприємства, виходячи із своїх фінансових можливостей, самостійно визначають зростання коефіцієнтів тарифних ставок (посадових окладів) та терміни їхнього запровадження.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 04.07.1994 року та наказу по підприємству № 543 від 29.07.1994 року на підприємстві з 01.07.1994 року тарифні ставки та посадові оклади збільшені у 2 рази у зв'язку зі зміною структури заробітної плати та без збільшення заробітної плати працюючих.
З 01.01.1996 року згідно спільної постанови адміністрації і профспілкових комітетів ВАТ «Суха Балка»» від 28.12.1995 року №1982 на підприємстві з 01.01.1996 року збільшені тарифні ставки та посадові оклади у 2.5 рази за рахунок перегляду структури заробітної плати, при цьому до щомісячних виплат відшкодування шкоди здоров'ю застосований коефіцієнт фактичного підвищення заробітної плати - 1.25, оскільки заробітна плата на підприємстві, у тому числі за професією позивача, збільшилася саме на зазначений коефіцієнт.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 676 від 03.12.1992 року та наказу по підприємству №8 від 12.01.1993 року позивачу збільшені суми відшкодування шкоди здоров'ю з 01.11.1992 року на коефіцієнт 2.25; згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 46 від 26.01.1993 року, суми відшкодування шкоди позивачу з 01.01.1993 року збільшені у 1.24 рази; згідно наказу по підприємству відповідача № 205 від 11.05.1993 року, суми відшкодування шкоди позивачу з 01.04.1993 року збільшені у 1.50 рази; згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 46 від 26.01.1993 року та наказу № 297 від 02.07.1993 року, суми відшкодування шкоди позивачу з 01.06.1993 року збільшені у 2.00 рази; згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 671 від 30.08.1993 року та наказу по підприємству відповідача № 392 від 30.08.1993 року, суми відшкодування шкоди позивачу збільшені з 01.09.1993 року у 2.89855 р.; згідно спільної постанови адміністрації та профкому відповідача №1576 від 30.09.1993 року, суми відшкодування шкоди з 01.10.1993 року збільшені у 1.50 рази; згідно спільної постанови адміністрації та профкому відповідача № 1664 від 16.12.1993 року, суми відшкодування шкоди з 01.11.1993 року збільшені у 2.1333 рази; згідно наказу № 633 від 13.12.1993 року, суми відшкодування шкоди позивачу збільшені з 01.12.1993 року у 3.0 рази, відповідно до спільної постанови Кабінету Міністрів України № 720 від 20.10.1994 року та наказу № 758 від 25.10.1994 року, суми відшкодування шкоди позивачу збільшені з 01.10.1994 р. на коефіцієнт 2. З 01.02.1995 року щомісячні виплати позивачу, згідно наказу № 191 від 28.02.1995 року, збільшені на коефіцієнт фактичного збільшення заробітної плати - 3. З 01.01.1996 року позивачу суми відшкодування шкоди збільшені на коефіцієнт фактичного збільшення заробітної плати - 1.25. Згідно наказу № 462 від 28.06.1996 року з 01.07.1996 року суми відшкодування шкоди позивачу збільшені на коефіцієнт фактичного збільшення заробітної плати- 1.5. З 01.07.1997 року підприємством «ВАТ «Суха Балка» суми відшкодування шкоди позивачу збільшені на коефіцієнт фактичного збільшення заробітної плати - 1.15.
Таким чином, підприємство ПАТ «Евраз Суха Балка» перерахувало щомісячні виплати відшкодування шкоди позивача за оспорюваний період на вказані вище коефіцієнти фактичного підвищення заробітної плати, оскільки заробітна плата на підприємстві, у тому числі за професією позивача, збільшилася саме на зазначені коефіцієнти.
Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для перерахунку суми відшкодування шкоди позивачеві у зв'язку з ушкодженням здоров'я, починаючи з 01.07.1994 року, та стягнення суми заборгованості з ПАТ «Евраз Суха Балка», компенсації утрати частини відшкодування шкоди у зв'язку з порушенням строків виплати.
Доводи апеляційної скарги про теё що ПАТ «Суха Балка» безпідставно не застосував до щомісячних виплат відшкодування шкоди коефіцієнт підвищення тарифних ставок, посадових окладів 2 - з 01.07.1994 року та 2.5 - з 01.01.1996 року, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Беручи до уваги, що на час передачі особової справи до Відділення Фонду ПАТ «Евраз Суха Балка» правильно визначив розмір щомісячних сум відшкодування шкоди позивача, у суду першої інстанції не було правових підстав для перерахунку страхових виплат, починаючи з 01 квітня 2001 року, зобов'язання надання нової довідки про розмір щомісячних страхових виплат станом на 01.04.2001 року та стягнення заборгованості .
Суд першої інстанції також дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди, у зв'язку з недоведеністю цих позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач, відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України звільнений від доказування обставин застосування спірних коефіцієнтів, оскільки факт неправомірного незастосування ВАТ «Суха Балка» коефіцієнтів підвищення тарифних ставок працівників підприємства при розрахунку розміру відшкодування шкоди всім потерпілим на виробництві встановлений рішеннями суду, що набрали законної сили, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішення у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. У справах, на які посилається представник позивача в апеляційній скарзі, позивач не був стороною та у відношенні нього не було встановлено обставин, які не підлягають доказуванню, відповідно до положень зазначеної норми закону.
Згідно копії актового запису про смерть №131 від24.01.2012 року, ОСОБА_8 помер 24 січня 2012 року.
Правовідносини, що склалися між сторонами, носять особистий характер, у зв'язку з чим не передбачають правонаступництва.
Відповідно до ч.1 ст. 310 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду винесено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а рішення суду повинно бути залишено без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, який діє за довіреністю в інтересах позивача ОСОБА_8, відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 22 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: А.П. Барильська
Судді: Н.М. Грищенко
Г.О. Савіна