2-2031/11 2/0538/132/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2012 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді -Гноєвой С.С.,

при секретарі Ковальовій М.В.,

за участі позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Приватного підприємства «Альянс-Гіс» про визначення порядку користування житловим приміщенням, зміну умов договору найму жилого приміщення та позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратило право користування житловим приміщенням,

третя особа: Приватне підприємство «Альянс-Гіс»,-

В С Т А Н О В И В:

В травні 2011 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ПП «Альянс-Гіс» про визначення порядку користування житловим приміщенням, зміну умов договору найму жилого приміщення. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 На підставі ордеру НОМЕР_2 від 17.02.1992 року йому, а також членам його родини, а саме дружині ОСОБА_3 та сину ОСОБА_5, на підставі рішення виконавчого комітету Орджонікідзевської районної ради №61/1 від 05.02.1992 року була надана квартира АДРЕСА_1. Спірна квартира складається з двох ізольованих кімнат площею 10,2 м2 та 17,2 м2, а також коридору, лоджії, ванної кімнати, санвузлу та кухні. Загальна площа квартири становить 45,1 м2. Відповідно до особового рахунку НОМЕР_1 в спірній квартирі зареєстровані та мешкають позивач - квартиронаймач, а також відповідачка ОСОБА_3 та їх син ОСОБА_5 27 вересня 2002 року шлюб між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 було розірвано. Зважаючи на відсутність в теперішній час в родині спільного бюджету, а також виникаючими конфліктами з приводу оплати комунальних платежів, позивач посилаючись на норми діючого Житлового законодавства, просив визначити порядок користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1, виділивши йому та його сину ОСОБА_5 у користування ізольовану кімнату площею 17,2 м2 та лоджію, а відповідачці ОСОБА_3 виділити у користування ізольовану кімнату площею 10.2 м2, інші приміщення залишити у спільному користуванні мешканців квартири, зобов'язати ПП «Альянс-Гіс» змінити умови договору найму жилого приміщення, з укладанням зі сторонами окремих договорів найму жилого приміщення.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просили задовольнити позов.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не визнаючи пред'явлені до них позовні вимоги пред'явили зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратило право користування житловим приміщенням. В обґрунтування своїх вимог відповідачі посилались на те, що ОСОБА_1 в червні 2010 року добровільно залишив квартиру і з того часу у квартирі не проживає, комунальні послуги не сплачує. Зазначене підтверджується актом житлово-комунального підприємства. Вони не створюють перешкод ОСОБА_1 в користуванні квартирою, однак він сам понад шість місяців в квартирі не проживає, а таким чином на думку відповідачів втратив своє право на користування житловим приміщенням. Крім того, відповідач ОСОБА_5 зазначав що він незгоден проживати із батьком в одній кімнаті.

Відповідачка ОСОБА_3 а також їх представник ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги зустрічного позову підтримали у повному обсязі, та пояснили, що позивач у 2010 році сам залишив спірну квартиру і з того часу проживає в іншому місці. Коли він інколи приходить до квартири між ними виникають конфлікти, у зв'язку із його агресивною поведінкою. Особисті речі позивача, що знаходяться у квартирі, прийшли у негідність. Зважаючи на те, що у позивача є інше місце для постійного проживання просили задовольнити вимоги зустрічного позову.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав письмову заяву з якої вбачається, що він проходить строкову військову службу, а тому з'явитись у судове засідання не може. Проти задоволення вимог основного позову заперечував, оскільки між ним та батьком склались погані стосунки і він незгодний проживати із ним у одній кімнаті. Вимоги зустрічного позову просив задовольнити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заперечували проти задоволення зустрічного позову.

Представник ПП «Альянс-Гіс» ОСОБА_6, що діє на підставі довіреності в судове засідання не з'явилась, надала заяву з проханням розглядати справу за її відсутності.

Заслухавши позивача, відповідача та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов ОСОБА_1, а також зустрічний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до ордеру НОМЕР_2 виданого на підставі рішення виконавчого комітету народних депутатів №61/1 від 05.02.1992 року позивач ОСОБА_1 отримав право на заняття квартири АДРЕСА_1, жилою площею 27,4 м2. Склад родини становить ОСОБА_7 - дружина та ОСОБА_5 - син. (а.с.6)

З копії особистого рахунку НОМЕР_1 вбачається, що в двокімнатної квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані і проживають: позивач ОСОБА_1 - квартиронаймач, відповідачі ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_8 - син. (а.с.5)

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст. 104 ЖК України члени сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 цього кодексу. У разі відмовлення членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Згідно ст.63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення ( кухня, коридор, комора тощо).

За схемою технічного паспорту квартира АДРЕСА_1, жилою площею 27,4 м2, загальною 45,1 м2, складається з двох кімнат, площею 17,2 м2 та 10,2 м2, а також коридору, лоджії, ванної кімнати, туалету, кладової та кухні.

Частка кожного з жильців спірної квартири становить 9,1 м2 жилої та 15,0 м2 загальної.

За положеннями п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України" № 2 від 12 квітня 1985 р. (з подальшими змінами та доповненнями) в силу ст. 104 ЖК України суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі. При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак, поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов і викличе необхідність постановки на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

Як зазначено в листі Верховного Суду України від 26.05.2001року, виходячи з правил ст. 63 ЖК України, жиле приміщення, що виділяється при зміні договору найму жилого приміщення на вимогу члена сім'ї наймача (ст. 104 ЖК), не може бути меншим від рівня середньої забезпеченості жилою площею в даному населеному пункті за загальним розміром, а не за часткою жилої площі, яка припадає на кожного із членів сім'ї, що виділяються.

Зважаючи, що квартира АДРЕСА_1 складається тільки з двох ізольованих кімнат площею 17,2 м2 та 10,2 м2, а також відсутності згоди відповідача ОСОБА_5 на виділення йому наряду із позивачем ОСОБА_1 ізольованої кімнати площею 17,2 м2, суд вважає що визначення порядку користуванням спірною квартирою запропоноване позивачем ОСОБА_1 призведе до погіршення житлових умов відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Зважаючи на принцип змагальності сторін, відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В обґрунтування своїх позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вказували на те, що відповідно до ст.ст. 71,72 ЖК України наймач або його члени його родини можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, якщо, зокрема, вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців, посилаючись при цьому на акт ПП «Альянс-Гіс» від 19.07.2011 року відповідно до якого, позивач ОСОБА_1 з червня 2010 року не проживає в спірної квартирі, несплату їм комунальних платежів, а також наявність у нього іншого постійного житла. Проте, суд не може погодитися з цими доводами виходячи з наступного.

Так, з акту від 19 липня 2011 року складеного ПП «Альянс-Гіс» вбачається, що позивач ОСОБА_1, зі слів сусідів, у квартирі АДРЕСА_1 не проживає з червня 2010 року. (а.с.25) Однак, сама відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечувала, що у позивача ОСОБА_1 є свої ключі від вхідної двері і він інколи приходить до спірної квартири, а також підтвердила, що в квартирі маються його особисті речі та предмети обстановки.

Суд не приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_9, ОСОБА_10, щодо відсутності в спірній квартирі особистих речей позивача ОСОБА_1, оскільки зазначені обставини були спростовані поясненнями самої відповідачка ОСОБА_3, а особиста думка свідків, щодо не проживання позивача у квартирі, зроблене на підставі своїх умозаключень не може розцінюватись судом як безумовний доказ його не проживання.

Крім того, відповідачка ОСОБА_3 не надала жодного належного і допустимого доказу в сенсі ст.ст. 58-59 ЦПК України з приводу добровільного вибуття позивача ОСОБА_1 зі спірної квартири на постійне місце проживання до іншого жилого приміщення, у зв'язку з чим не довили підстав для визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Таким чином судом встановлено, що зареєстрований з травня 1992 року в спірному помешканні наймач ОСОБА_1, не маючи іншого житла у власності, не втрачав зв'язку зі спірним жилим приміщенням, не мав наміру його залишати, а тимчасова його відсутність в спірної квартирі пов'язана із сімейними обставинами.

Тому суд, виходячи з принципу недоторканості житла, зважаючи на положення ст. 9 ч. 3 ЖК України, вважає, що в позові ОСОБА_3 та ОСОБА_5 щодо втрати ОСОБА_1 права користування жилим приміщенням також слід відмовити.

На підставі ст.ст. 9, 63, 64, 71, 72, 104 Житлового Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України" № 2 від 12 квітня 1985 р. (з подальшими змінами та доповненнями), керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Приватного підприємства «Альянс-Гіс» про визначення порядку користування житловим приміщенням, зміну умов договору найму жилого приміщення - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратило право користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення а у разі неприсутності сторін під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Гноєвой С. С.