Справа № 2-952/11 р.

Р І Ш Е Н Н Я

М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«08»червня 2011 р.

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

Головуючого судді Кабанячого Ю.В.,

при секретарі Захарченко Ю.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

з участю представника відповідача Мікайилов Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні під час судового розгляду в залі суду справу за позовом ОСОБА_3 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», треті особи Національний банк України, приватний нотаріус Київського міського норатіального округу ОСОБА_5 про визнання Кредитного договору та договору іпотеки недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшов зазначений позов, в якому позивач просить: визнати недійсним Договір кредиту №223345742, укладений між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль»від 29 травня 2008 року; визнати недійсним Договір іпотеки укладений між нею та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль»від 29 травня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5; в порядку застосування недійсності Договору іпотеки укладеного нею та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль»від 29 травня 2008 року; виключити з Державного реєстру іпотек запис за №5474181 від «29»травня 2008 року про державну реєстрацію Договору іпотеки від «29»травня 2008 року; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за №7281473 від «29»травня 2008 року про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки від «29»травня 2008 року; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за №7281591 від «29»травня 2008 року про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки від «29»травня 2008 року.

Обґрунтовуючи і підтримуючи який позивач зазначає, що 29 травня 2008 року між нею та Відкритим Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», було укладено Кредитний договір № 223345742. Згідно договору кредиту банк надає позичальнику кредит в розмірі та валюті, визначеній в частині 1 цього договору, а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати і повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату користування кредитом в виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому договорі. Відповідно до п. 1.1 частини 1 договору кредиту банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір кредиту - 185 000,00 (сто вісімдесят п'ять тисяч); валюта кредиту - долари США; цільове призначення кредиту - кредит на будівництво житла.

У забезпечення виконання нею своїх зобов'язань перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»за кредитним договором, 29 травня 2008 року між нею та банком було укладено договір іпотеки, за яким вона передала в іпотеку: земельну ділянку, загальною площею 0,1649 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер:3220886001:01:019:0088; об'єкт незавершеного будівництва житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

У відповідача при укладенні спірного договору кредиту була відсутня індивідуальна ліцензія Національного банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні кредитного договору.

У п. 7.2, спірного договору кредиту зазначено, що усі платежі для повернення суми кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом повинні здійснюватися позичальником у валюті платежу кредиту в строки та на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Таким чином, їй чинним законодавством не було надано права здійснювати використання готівкової іноземної валюті при здійсненні платежів за спірним договором кредиту та внесення плати за користування кредитом на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» шляхом внесення доларів США в касу ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Крім того, у своєму листі від 02.06.2000 «Про здійснення резидентами України операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», НБУ дотримувався позиції, зокрема вказуючи на таке: наявність у банку генеральної ліцензії (письмового дозволу) не надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно ст. 5 Декрету мають проводитись виключно на підставі індивідуальної ліцензії НБУ».

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють конгроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування

Отже, оспорюваний кредитний договір відповідно до ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов'язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов'язання.

За таких обставин, приймаючи до уваги доведеність вимог щодо недійсності кредитного договору №223345742 від 29 травня 2008 року, в забезпечення виконання мною обов'язків за яким було укладено із ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»договір іпотеки від 29 гравня 2008 року, останній підлягає визнанню судом недійсними на підставі ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1,позовні вимоги підтримав та посилаючись на норми чинного законодавства просив їх задовольнити.

Представник відповідача Мікайилов Р.Р.,позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав.

Кредитний договір був заключний між позивачем та відповідачем на домовленості між ними. Даний договір не суперечить нормам чинного законодавства та підзаконним актам з даного приводу. Договори були заключні між сторонами після досягнення всіх істотних умов. Волевиявлення позивача було вільним щодо отримання коштів відповідно до договору у іноземній валюті та за ініціативою позивача.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару США по відношенню до національної валюти України -гривні. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України. Таким чином, при укладенні Кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) сторони договору (як Позивач, так і Відповідач) усвідомлювали, що курс національної валюти України -гривні по відношенню до долара США не є незмінним, а також, усвідомлювали, що зміна вказаного курсу можливо настане, а тому Позивач, беручи на себе обов'язки щодо погашення кредиту саме в доларах США, повинен був передбачити та врахувати можливі зміни, зокрема, - підвищення валютного ризику за Кредитним договором.

Таким чином, будь-який банк, який отримав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, має достатні юридичні підстави та законне право укладати кредитні договори в іноземній валюті, а також право вимагати виконання позичальником кредитного договору в іноземній валюті (валюті договору) та приймати таке виконання в іноземній валюті (валюті договору), як в сумі основного боргу (кредиту), так і процентів за користування кредитом, а позичальник зобов'язаний виконувати зобов'язання належним чином відповідно до умов кредитного договору (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог національний банк України свого представника в судове засідання не направив, але подав письмову заяву до суду з проханням розглядати справу без їхньої участі та просять суд врахувати Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кридитних правовідносин, яка розроблена Верховним Судом України 07.10.2010 р. та на іншу судову практику, надану в додатках до заяви.

Третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Київського міського норатіального округу ОСОБА_5, в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду спраи була повідомлена належним чином рекомендованим листом, свого представника до суду не направила, письмово думку не висловила.

Суд дослідив, оцінив та проаналізував всі зібрані по справі докази в їх сукупності, і дійшов висновку, що позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню з таких підстав.

29.05.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 223345742 (а.с. 9-18).

Відповідно до п.1.1.1. вказаного Договору сума кредиту становить 185000 доларів США. Відповідно до п.1.2. Договору, сторони наступним домовилися, що за користування Кредитом Позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватися на умовах цього Договору на дату укладення даного Договору розмір процентної ставки складає 13% річних (п.1.2.1 Договору). Відповідно до п.5.1. Договору, виконання всіх та окремих зобов'язань Позичальника за цим Договором забезпечується іпотекою нерухомості, визначеної п.1.1.3.- домоволодінням (земельна ділянка, незавершений будинок 74% за адресою: АДРЕСА_1).

29.05.2008 р. між сторонами по справі був укладений договір іпотеки (а.с.19-21). Відповідно до п.1.1. вказаного Договору, він забезпечує вимогу Іпотекодержателя (відповідача), що випливає з Кредитного Договору № 223345742 від 29.05.2008 р., укладеного між Іпотекодержателем (відповідачем) та Іпотекодавцем (позивачем),

Факт отримання позивачем кредиту в сумі 185000 доларів США сторонами не оспорюється.

Дані правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України 1. цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, крім того зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, при цьому зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

В ч.1 ст.1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У ч. 2 вказаної статті Кодекса зазначено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

На день розгляду справи згоди про приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися або щодо його розірвання, сторонами не досягнуто. Вимогу про зміну договору позивач в судовому засіданні не ставила.

У ч.3 статті 652 вказаного Кодексу зазначено, що у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.Частина 4 статті зазначає, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до норм ЦПК України суд не може вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до узагальнення судової практики Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 07.10.2010 р. вказано, що зростання курсу долара США- валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсу валют з моменту введення в обіг національної валюти- гривні та її девальвації й можливості отримання кредиту в національній валюті. Крім того ніщо не перешкоджало позивачу отримати кредит у національній валюті. При розгляді спорів щодо зміни або розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, що передбачено ст. 652 ЦКУ, то суд має мати на увазі, що позичальнику необхідно довести наступне:

1. При зміні договору посилання на істотну зміну обставин можливе лише у тому разі, коли сторони при укладенні договору визначили такі обставини як істотні;

2. Обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, у чому саме вони змінились і чому зміна обставин є істотною. Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач, з урахуванням положень процесуального законодавства щодо обов'язку доказування, повинен довести, зокрема впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане;

3. Одночасно наявність чотирьох умов, перелічених у ч. 2 ст. 652 ЦК, у розрізі конкретної ситуації, акцентуючи, яким чином виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4. Враховуючи те, що за істотної зміни обставин зміна договору за рішенням суду допускається у виняткових випадках (ч. 4 ст. 652 ЦК), необхідно також довести наявність однієї з двох наступних умов: 1) розірвання договору повинно суперечити суспільним інтересам або 2) може потягнути для сторін (чи однієї з них) шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

У будь-якому випадку суд має мати на увазі, що поняття «істотна зміна обставин»є оціночною категорією, законодавець у п. 2 ч. 1 ст. 651 ЦК України дає визначення цього поняття, вказуючи на те, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Статтею 651 ЦК передбачені підстави для зміни або розірвання договору. У судовому порядку ці питання вирішуються, якщо сторонами договору не досягнуто згоди і одна із заінтересованих сторін звернулася з вимогою до суду з двох підстав: істотне порушення договору другою стороною; інші випадки, встановлені договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України). Натомість, ч. 3 ст. 651 ЦК зазначає, що і без звернення до суду договір вважається розірваним або зміненим у силу самого факту односторонньої відмови від договору у повному обсязі чи частково (якщо таке право передбачене договором або законом).

Виходячи з характеру правовідносин сторін, які регулюються параграфом 2 глави 71 ЦК України (Кредит), змісту норм ст. ст. 598-599 та ст. 653 ЦК України, cудам слід звертати увагу на те, що законодавець розрізняє поняття «розірвання договору», з одного боку, і «припинення зобов'язання/договору». Зазначені поняття не є тотожними через відмінні підстави їх виникнення та юридичні наслідки, які породжені цими правовими явищами. Розірвання договору слід розглядати як один з видів припинення договору.

За даних обставин не підлягають задоволення позовні вимоги щодо зупинення нарахування процентів за кредитним договором, так як розірвання даного кредитного договору суперечить нормам чинного законодавства, що в свою чергу не припиняє дію п.3.1. Кредитного Договору Позичальник зобов*язується спласувати Кредитору проценти за користуванням Кредитом, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі, визначеному п.1.2.1 Договору.

Відповідно до ч.1. ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Дана позиція також викладена в листі національного банку України територіальним управлінням НБУ від 27.10.2010 р. №18-311/5472. Крім того на дані обставини посилається Вищий Госпродарський Суд України у своїй постанові від 18 листопада 2009 р. №9/70пд після розгляду касаційної скарги ТОВ «Готель Централь»до ВАТ «ВТБ Банк»про визнання недійсним кредитного договору, іпотечного договору, договору застави майнових прав. З аналогічних питань інститутом держави і права ім. В.М.Корецького був зроблений висновок науково-ппрактичної експертизи щодо правових підств надання кредитів в іноземній валюті, проведеної відповідно до запиту Національного банку України на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу», від 09.11.2006 р., в якому також була висвітлено та проаналізовано чинне законодавство та підзаконні акти, які регулюють питання, щодо надання кредиту в іноземній валюті та дійшли висновку, що банки та інші фінансову установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

В даному випадку відповідач має відповідні банківські ліцензії, дозволи та додатки до дозволів, виданих НБУ Ккраїни на здійснення валютних операцій (а.с.95-101).

Щодо припинення договору іпотеки та вилучення з реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про заборону відчуження нерухомого майна, не підлягає задоволенню, так як відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст. 37 вказаного Закону, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином законодавець надає право іпотекодержателю забезпечити виконання Кредитного договору, шляхом набуття права власності або звернення на предмет іпотеки шляхом заключення відповідної угоди щодо нерухомого майна. Відповідно до матеріалів справи дана угода сторонами не укладалася. Таким чином немає жодних підстав на зняття з реєстру заборон запису про заборону відчуження предмету іпотеки.

За даних обставин в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати позивачу не компенсуються так як у задоволенні його позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, на підставі ст.ст.11,509-510,526, 533,549,611,651-652, 1048,1050,1054 ЦК України, ст. см. 36-37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.10-11, 59-60, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог щодо визнати недійсним Договір кредиту №223345742, укладений між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль»від 29 травня 2008 року; визнати недійсним Договір іпотеки укладений між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» від 29 травня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5; в порядку застосування недійсності Договору іпотеки укладеного ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль»від 29 травня 2008 року; виключити з Державного реєстру іпотек запис за №5474181 від «29»травня 2008 року про державну реєстрацію Договору іпотеки від «29»травня 2008 року; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за №7281473 від «29»травня 2008 року про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки від «29»травня 2008 року; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за №7281591 від «29»травня 2008 року про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки від «29»травня 2008 року- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з часу оголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

З оригіналом вірно.

Суддя Бориспільського

міськрайонного суду Ю.В.Кабанячий дата документу :

Справа № 2-952/11 р.

Р І Ш Е Н Н Я

М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«08»червня 2011 р.

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

Головуючого судді Кабанячого Ю.В.,

при секретарі Захарченко Ю.М.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

з участю представника відповідача Мікайилов Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні під час судового розгляду в залі суду справу за позовом ОСОБА_3 до ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», треті особи Національний банк України, приватний нотаріус Київського міського норатіального округу ОСОБА_5 про визнання Кредитного договору та договору іпотеки недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшов зазначений позов, в якому позивач просить: визнати недійсним Договір кредиту №223345742, укладений між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль»від 29 травня 2008 року; визнати недійсним Договір іпотеки укладений між нею та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль»від 29 травня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5; в порядку застосування недійсності Договору іпотеки укладеного нею та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль»від 29 травня 2008 року; виключити з Державного реєстру іпотек запис за №5474181 від «29»травня 2008 року про державну реєстрацію Договору іпотеки від «29»травня 2008 року; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за №7281473 від «29»травня 2008 року про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки від «29»травня 2008 року; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за №7281591 від «29»травня 2008 року про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки від «29»травня 2008 року.

Обґрунтовуючи і підтримуючи який позивач зазначає, що 29 травня 2008 року між нею та Відкритим Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», було укладено Кредитний договір № 223345742. Згідно договору кредиту банк надає позичальнику кредит в розмірі та валюті, визначеній в частині 1 цього договору, а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати і повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату користування кредитом в виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому договорі. Відповідно до п. 1.1 частини 1 договору кредиту банк надає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір кредиту - 185 000,00 (сто вісімдесят п'ять тисяч); валюта кредиту - долари США; цільове призначення кредиту - кредит на будівництво житла.

У забезпечення виконання нею своїх зобов'язань перед ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»за кредитним договором, 29 травня 2008 року між нею та банком було укладено договір іпотеки, за яким вона передала в іпотеку: земельну ділянку, загальною площею 0,1649 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер:3220886001:01:019:0088; об'єкт незавершеного будівництва житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

У відповідача при укладенні спірного договору кредиту була відсутня індивідуальна ліцензія Національного банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні кредитного договору.

У п. 7.2, спірного договору кредиту зазначено, що усі платежі для повернення суми кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом повинні здійснюватися позичальником у валюті платежу кредиту в строки та на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Таким чином, їй чинним законодавством не було надано права здійснювати використання готівкової іноземної валюті при здійсненні платежів за спірним договором кредиту та внесення плати за користування кредитом на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» шляхом внесення доларів США в касу ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Крім того, у своєму листі від 02.06.2000 «Про здійснення резидентами України операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», НБУ дотримувався позиції, зокрема вказуючи на таке: наявність у банку генеральної ліцензії (письмового дозволу) не надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно ст. 5 Декрету мають проводитись виключно на підставі індивідуальної ліцензії НБУ».

За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним.

Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закону здійснюють конгроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування

Отже, оспорюваний кредитний договір відповідно до ст. ст. 203, 215, 227 ЦК України є недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших негативних наслідків визнання недійсним основного зобов'язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов'язання.

За таких обставин, приймаючи до уваги доведеність вимог щодо недійсності кредитного договору №223345742 від 29 травня 2008 року, в забезпечення виконання мною обов'язків за яким було укладено із ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»договір іпотеки від 29 гравня 2008 року, останній підлягає визнанню судом недійсними на підставі ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1,позовні вимоги підтримав та посилаючись на норми чинного законодавства просив їх задовольнити.

Представник відповідача Мікайилов Р.Р.,позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з наступних підстав.

Кредитний договір був заключний між позивачем та відповідачем на домовленості між ними. Даний договір не суперечить нормам чинного законодавства та підзаконним актам з даного приводу. Договори були заключні між сторонами після досягнення всіх істотних умов. Волевиявлення позивача було вільним щодо отримання коштів відповідно до договору у іноземній валюті та за ініціативою позивача.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару США по відношенню до національної валюти України -гривні. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України. Таким чином, при укладенні Кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) сторони договору (як Позивач, так і Відповідач) усвідомлювали, що курс національної валюти України -гривні по відношенню до долара США не є незмінним, а також, усвідомлювали, що зміна вказаного курсу можливо настане, а тому Позивач, беручи на себе обов'язки щодо погашення кредиту саме в доларах США, повинен був передбачити та врахувати можливі зміни, зокрема, - підвищення валютного ризику за Кредитним договором.

Таким чином, будь-який банк, який отримав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, має достатні юридичні підстави та законне право укладати кредитні договори в іноземній валюті, а також право вимагати виконання позичальником кредитного договору в іноземній валюті (валюті договору) та приймати таке виконання в іноземній валюті (валюті договору), як в сумі основного боргу (кредиту), так і процентів за користування кредитом, а позичальник зобов'язаний виконувати зобов'язання належним чином відповідно до умов кредитного договору (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог національний банк України свого представника в судове засідання не направив, але подав письмову заяву до суду з проханням розглядати справу без їхньої участі та просять суд врахувати Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кридитних правовідносин, яка розроблена Верховним Судом України 07.10.2010 р. та на іншу судову практику, надану в додатках до заяви.

Третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Київського міського норатіального округу ОСОБА_5, в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду спраи була повідомлена належним чином рекомендованим листом, свого представника до суду не направила, письмово думку не висловила.

Суд дослідив, оцінив та проаналізував всі зібрані по справі докази в їх сукупності, і дійшов висновку, що позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню з таких підстав.

29.05.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 223345742 (а.с. 9-18).

Відповідно до п.1.1.1. вказаного Договору сума кредиту становить 185000 доларів США. Відповідно до п.1.2. Договору, сторони наступним домовилися, що за користування Кредитом Позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може змінюватися на умовах цього Договору на дату укладення даного Договору розмір процентної ставки складає 13% річних (п.1.2.1 Договору). Відповідно до п.5.1. Договору, виконання всіх та окремих зобов'язань Позичальника за цим Договором забезпечується іпотекою нерухомості, визначеної п.1.1.3.- домоволодінням (земельна ділянка, незавершений будинок 74% за адресою: АДРЕСА_1).

29.05.2008 р. між сторонами по справі був укладений договір іпотеки (а.с.19-21). Відповідно до п.1.1. вказаного Договору, він забезпечує вимогу Іпотекодержателя (відповідача), що випливає з Кредитного Договору № 223345742 від 29.05.2008 р., укладеного між Іпотекодержателем (відповідачем) та Іпотекодавцем (позивачем),

Факт отримання позивачем кредиту в сумі 185000 доларів США сторонами не оспорюється.

Дані правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України 1. цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, крім того зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, при цьому зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

В ч.1 ст.1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У ч. 2 вказаної статті Кодекса зазначено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

На день розгляду справи згоди про приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися або щодо його розірвання, сторонами не досягнуто. Вимогу про зміну договору позивач в судовому засіданні не ставила.

У ч.3 статті 652 вказаного Кодексу зазначено, що у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.Частина 4 статті зазначає, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до норм ЦПК України суд не може вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до узагальнення судової практики Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 07.10.2010 р. вказано, що зростання курсу долара США- валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсу валют з моменту введення в обіг національної валюти- гривні та її девальвації й можливості отримання кредиту в національній валюті. Крім того ніщо не перешкоджало позивачу отримати кредит у національній валюті. При розгляді спорів щодо зміни або розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, що передбачено ст. 652 ЦКУ, то суд має мати на увазі, що позичальнику необхідно довести наступне:

1. При зміні договору посилання на істотну зміну обставин можливе лише у тому разі, коли сторони при укладенні договору визначили такі обставини як істотні;

2. Обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, у чому саме вони змінились і чому зміна обставин є істотною. Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач, з урахуванням положень процесуального законодавства щодо обов'язку доказування, повинен довести, зокрема впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане;

3. Одночасно наявність чотирьох умов, перелічених у ч. 2 ст. 652 ЦК, у розрізі конкретної ситуації, акцентуючи, яким чином виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4. Враховуючи те, що за істотної зміни обставин зміна договору за рішенням суду допускається у виняткових випадках (ч. 4 ст. 652 ЦК), необхідно також довести наявність однієї з двох наступних умов: 1) розірвання договору повинно суперечити суспільним інтересам або 2) може потягнути для сторін (чи однієї з них) шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

У будь-якому випадку суд має мати на увазі, що поняття «істотна зміна обставин»є оціночною категорією, законодавець у п. 2 ч. 1 ст. 651 ЦК України дає визначення цього поняття, вказуючи на те, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Статтею 651 ЦК передбачені підстави для зміни або розірвання договору. У судовому порядку ці питання вирішуються, якщо сторонами договору не досягнуто згоди і одна із заінтересованих сторін звернулася з вимогою до суду з двох підстав: істотне порушення договору другою стороною; інші випадки, встановлені договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України). Натомість, ч. 3 ст. 651 ЦК зазначає, що і без звернення до суду договір вважається розірваним або зміненим у силу самого факту односторонньої відмови від договору у повному обсязі чи частково (якщо таке право передбачене договором або законом).

Виходячи з характеру правовідносин сторін, які регулюються параграфом 2 глави 71 ЦК України (Кредит), змісту норм ст. ст. 598-599 та ст. 653 ЦК України, cудам слід звертати увагу на те, що законодавець розрізняє поняття «розірвання договору», з одного боку, і «припинення зобов'язання/договору». Зазначені поняття не є тотожними через відмінні підстави їх виникнення та юридичні наслідки, які породжені цими правовими явищами. Розірвання договору слід розглядати як один з видів припинення договору.

За даних обставин не підлягають задоволення позовні вимоги щодо зупинення нарахування процентів за кредитним договором, так як розірвання даного кредитного договору суперечить нормам чинного законодавства, що в свою чергу не припиняє дію п.3.1. Кредитного Договору Позичальник зобов*язується спласувати Кредитору проценти за користуванням Кредитом, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі, визначеному п.1.2.1 Договору.

Відповідно до ч.1. ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Дана позиція також викладена в листі національного банку України територіальним управлінням НБУ від 27.10.2010 р. №18-311/5472. Крім того на дані обставини посилається Вищий Госпродарський Суд України у своїй постанові від 18 листопада 2009 р. №9/70пд після розгляду касаційної скарги ТОВ «Готель Централь»до ВАТ «ВТБ Банк»про визнання недійсним кредитного договору, іпотечного договору, договору застави майнових прав. З аналогічних питань інститутом держави і права ім. В.М.Корецького був зроблений висновок науково-ппрактичної експертизи щодо правових підств надання кредитів в іноземній валюті, проведеної відповідно до запиту Національного банку України на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну експертизу», від 09.11.2006 р., в якому також була висвітлено та проаналізовано чинне законодавство та підзаконні акти, які регулюють питання, щодо надання кредиту в іноземній валюті та дійшли висновку, що банки та інші фінансову установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

В даному випадку відповідач має відповідні банківські ліцензії, дозволи та додатки до дозволів, виданих НБУ Ккраїни на здійснення валютних операцій (а.с.95-101).

Щодо припинення договору іпотеки та вилучення з реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про заборону відчуження нерухомого майна, не підлягає задоволенню, так як відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст. 37 вказаного Закону, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Таким чином законодавець надає право іпотекодержателю забезпечити виконання Кредитного договору, шляхом набуття права власності або звернення на предмет іпотеки шляхом заключення відповідної угоди щодо нерухомого майна. Відповідно до матеріалів справи дана угода сторонами не укладалася. Таким чином немає жодних підстав на зняття з реєстру заборон запису про заборону відчуження предмету іпотеки.

За даних обставин в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати позивачу не компенсуються так як у задоволенні його позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, на підставі ст.ст.11,509-510,526, 533,549,611,651-652, 1048,1050,1054 ЦК України, ст. см. 36-37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.10-11, 59-60, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог щодо визнати недійсним Договір кредиту №223345742, укладений між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль»від 29 травня 2008 року; визнати недійсним Договір іпотеки укладений між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» від 29 травня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5; в порядку застосування недійсності Договору іпотеки укладеного ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль»від 29 травня 2008 року; виключити з Державного реєстру іпотек запис за №5474181 від «29»травня 2008 року про державну реєстрацію Договору іпотеки від «29»травня 2008 року; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за №7281473 від «29»травня 2008 року про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки від «29»травня 2008 року; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за №7281591 від «29»травня 2008 року про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки від «29»травня 2008 року- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з часу оголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

З оригіналом вірно.

Суддя Бориспільського

міськрайонного суду Ю.В.Кабанячий