П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

15 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/2418/25

Перша інстанція: суддя Хом`якова В.В.,

повний текст судового рішення

складено 29.04.2025, м. Одеса

 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого           судді                     -            Джабурія О.В.

суддів                                          -            Вербицької Н.В.

-             Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства освіти і науки України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Державне підприємство "Інфоресурс", про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі- позивач) до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, які полягають у внесенні відомостей в Єдину державну електронну базу з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту" - вказано "Ні, порушує";

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту" - вказати "Так, не порушує";

- стягнути з Міністерства освіти і науки України на користь позивача судовий збір у сумі 1211,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що отримав довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО №537329 від 02.12.2024, в якій зазначено про порушення позивачем послідовності здобуття освіти. Позивач вважає видану довідку такою, що не відповідає вимогам закону та істотно порушує його права, оскільки він здобуває освіту в порядку, визначеному, зокрема, частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" та має право на відстрочку.

Міністерство освіти і науки України до суду подало відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що ОСОБА_1 здобуває освіту в непослідовному порядку, оскільки уже навчався та був відрахований з вищого навчального закладу і відповідно йому вже надавалися освітні послуги. Вказує, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності.

Пояснення від третьої особи також до суду не надходили.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства освіти і науки України, які полягають у внесенні відомостей в Єдину державну електронну базу з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 Закону України "Про освіту" - вказано "Ні, порушує". Зобов`язано Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує". Стягнуто з Міністерства освіти і науки України (ЄДРПОУ 38621185) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

На вказане рішення суду Міністерство освіти і науки України подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року по справі №420/2418/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

03.06.2025 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу.  

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 28.05.2010 року отримав атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_2 .

Згідно з архівною довідкою від 01.09.2023 року №390/84, наказом №163-к від 23.08.2012 року позивач був зарахований студентом 1-го курсу факультету менеджменту Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України денної форми навчання.

03.07.2013 року за наказом №125-к позивач був відрахований з навчання за невиконання навчального плану та порушення навчальної дисципліни.

Відповідно до витягу з наказу від 22.09.2023 року на підставі рішення приймальної комісії (протокол №57 від 22.09.2023 року) позивач був зарахований на 1 курс до Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" денної форми навчання за кошти фізичних та юридичних осіб за освітнім ступенем "бакалавр", спеціальність 023 Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація.

Згідно з відомостями довідки №537329 від 02.12.2024 року, на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти вказано, що ОСОБА_1 порушує послідовність рівнів здобуття освіти відповідно до ст. 10 Закону України "Про освіту".

Вважаючи дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Права і свободи людини, гарантії щодо них визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Ст.55 Конституції України проголошує: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб".

Безперечно, забезпечити надійний захист прав і свобод людини та громадянина може тільки судова система, яка діє виключно на засадах законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін, додержання презумпції невинуватості тощо, в умовах незалежності і недоторканності суддів. Тому серед правових засобів захисту суб`єктивних прав і свобод людини та громадянина одним із найефективніших є судовий захист.

Судовий контроль не суперечить державному контролю, ці види контролю доповнюють один одного та забезпечують збалансовану систему стримувань і противаг.

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, за положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірним питанням у даній справі є наявність порушення чи відсутності порушення послідовності здобуття рівнів освіти позивачем.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях визначає Закон України "Про вищу освіту".

Закон України "Про освіту" регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Відповідно до вимог ч.2 ст.10 Закону України "Про освіту", рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Відповідно до вимог ч.3 ст.5 Закону України "Про вищу освіту", молодший бакалавр – це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Згідно з вимогами ч.4 ст.5 Закону України "Про вищу освіту", бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Відповідно до вимог ч.5 ст.5 Закону України "Про вищу освіту", магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов`язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків. Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.

Відповідно до вимог ч.2 ст.5 Закону України «Про вищу освіту», здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр;2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва; Отже, після одержання повної загальної середньої освіти особа має право вступити як до закладу вищої освіти для здобуття початкового рівня (короткий цикл) вищої освіти, так і до закладу вищої освіти для здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, після здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти особа має право вступити до вищого навчального закладу для здобуття другого (магістерського) рівня вищої освіти.

Отже, після одержання повної загальної середньої освіти особа має право вступити до закладу вищої освіти для здобуття початкового рівня (короткий цикл) вищої освіти, після цього має право вступити до закладу вищої освіти для здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, після здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти особа має право вступити до закладу вищої освіти для здобуття другого (магістерського) рівня вищої освіти.

ОБГРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з наказу від 22.09.2023 року на підставі рішення приймальної комісії Капсамун Д.Д. був зарахований на 1 курс до Державного закладу "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського" денної форми навчання за кошти фізичних та юридичних осіб за освітнім ступенем "бакалавр", спеціальність 023 Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація.

До цього 28.05.2010 року отримав атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_2 .

23.08.2012 року згідно з відомостями наказу №163-к позивач був зарахований студентом 1-го курсу факультету менеджменту Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України денної форми навчання.

03.07.2013 року за наказом №125-к позивач був відрахований з навчання за невиконання навчального плану та порушення навчальної дисципліни. Диплом бакалавра не отримував, тобто не здобув перший (бакалаврський) рівень вищої освіти.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 7 Закону України "Про вищу освіту" документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Тобто, для встановлення послідовності здобуття освіти беруться до уваги факти раніше здобутого рівня освіти, що підтверджується документом державного зразка - дипломом чи свідоцтвом, та теперішній рівень здобуття освіти, що є вищим за раніше здобутий і підтверджують здобутий рівень освіти.

Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Згідно з вимогами ч.23 ст.1 Закону України "Про освіту" рівень освіти - це завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Відповідно до вимог п.3 розділу І "Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки", затвердженого Наказом МОН України від 09.05.2024 року відрахування зі складу здобувачів освіти – це втрата особою статусу здобувача вищої освіти в порядку, визначеному цим Положенням, що має наслідком припинення прав та обов`язків здобувача вищої освіти.

Отже, позивач здобув повну загальну середню освіту та вступив до закладу вищої освіти для здобуття першого (бакалаврського) рівня освіти, оскільки був відрахований з першого курсу із закладу вищої освіти при здобутті першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, та відповідно не здобув перший (бакалаврський) рівень вищої освіти. З наведеного вбачається, що ОСОБА_1  не проходив атестацію на здобуття освітнього ступеню бакалавра екзаменаційною комісією навчального закладу, а також не отримував диплома бакалавра як особа, що успішно виконала освітню програму та пройшла атестацію, та додатку до диплома, в якому наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки та здобута кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України, що означає, що вказаний рівень освіти є незавершеним.

Колегія суддів зазначає, що належним свідоцтвом про здобутий рівень вищої освіти є диплом. З огляду на обставини справи, в даному випадку ОСОБА_1 має лише атестат про повну загальну середню освіту, а станом на теперішній час здобуває рівень освіти бакалавр, що не  суперечить послідовності, визначеній ч.2 ст.10 Закону України "Про освіту".

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку процес здобуття освіти є послідовним у розумінні п.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та ч.2 ст.10 Закону України "Про освіту", оскільки ОСОБА_1 здобув лише повну загальну середню освіту.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що попереднє навчання позивача за освітнім рівнем бакалавра протягом 2012-2013 рр. свідчить про порушення послідовності здобуття ним освіти.

Ключовим є розуміння терміну "здобутий" означає "вже завершений", у свою чергу "здобуває" вказує на процес, який триває. Законодавство України про освіту, зокрема Закон України "Про освіту" чітко визначає, що здобуття рівня освіти підтверджується отриманням диплома. На переконання суду, законодавець однозначно використовує термін "здобутий" для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти.

Так, незавершена освіта не є показником досягнення певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначення у довідці від 02.12.2024 року №537329 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 , що поточне здобуття освіти порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", є протиправним і відповідно дії Міністерства освіти і науки України в цій частині також є протиправними.

Згідно із загальними засадами права, бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

В свою чергу, дії - це юридично значуща активна (тобто врегульована нормами права) поведінка суб`єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки.

Як встановлено, відповідач не вніс змін до системи ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 в частині послідовності навчання, тобто не вчинив дії.

Визначаючись щодо належного способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст.74 Закону №2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про захист персональних даних", "Про авторське право і суміжні права" та "Про публічні електронні реєстри".

Суб`єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до пункту 1 розділу І "Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти", затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 року №620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 року за №1132/32584 (далі - Положення), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України "Про освіту" (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.

Згідно з пунктом 5 розділу І Положення передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.

Основні функції уповноважених суб`єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення, зокрема, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п`ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб`єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

Таким чином, саме Міністерство освіти і науки України та Технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС" мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо позивача.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позов піддягає задоволенню шляхом зобов`язання Міністерства освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо ОСОБА_1 .

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, які мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді К.В. Кравченко  Н.В. Вербицька