УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого -судді Ковалюка Я.Ю.

суддів: Матківського Р.Й., Проскурніцького П.І.

секретаря Возняк В.Д.

з участю представників: апелянта-Кендиша В.Ф., відповідача ОСОБА_1-

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1, ОСОБА_4, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання нечинним кредитного договору за апеляційною скаргою представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Гриньківа Михайла Павловича на рішення Івано-Франківського міського суду від 07 лютого 2012 року,-

в с т а н о в и л а:

В березні 2011 року банк звернувся з зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПП «Арс-Дім» в особі генерального директора ОСОБА_1 в 2008 році укладено ряд кредитних договорів, за якими ПП «Арс-Дім» має прострочену заборгованість. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30.11.2010 року задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення з ПП «Арс-Дім» заборгованості в сумі 8 036 229,12грн., однак заборгованість не погашено. В березні 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, де поручителем позичальника ОСОБА_1 стало ПП «Арс-Дім».

_________________________________________________________________________________Справа № 2/0907/8441/2011 Головуючий у І інстанції Ковалюк І.П.

Провадження №22ц/0990/687/2012 Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

Категорія 27

Оскільки, на думку позивача, даний правочин вчинений без наміру створення правових наслідків, не відповідає вимогам встановленим статтями 202, 203 ЦК України, а тому просив визнати його недійсним.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 07 лютого 2012 року в позові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено.

На дане рішення представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Гриньків М.П. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що в оскаржуваному договорі позики є тільки зовнішня форма правочину, а дійсні наміри створити наслідки у сторін були відсутні, тобто, на думку апелянта, немає спрямованості на встановлення, припинення або зміни цивільних правовідносин, а лише імітація правочину. Вважає, що дії ПП «Арс-Дім», ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були спрямовані на штучне збільшення існуючої фінансової заборгованості ПП «Арс-Дім» та введення цього підприємства у стан стійкої фінансової неспроможності та саме даний оскаржуваний договір став підставою для порушення справи про банкрутство ПП «Арс-Дім».

Посилаючись на те, що судом неповністю досліджено та не дано належної оцінки обставинам справи, що призвело до необґрунтованого та неправильного висновку суду про відмову у позові, апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову банку в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, представник відповідача заперечив їх доводи, вважає рішення законним.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з'явилися, хоча були завчасно повідомлені про дату, час й місце розгляду справи.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 березня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір безвідсоткової позики(надалі договір позики).

Того ж дня відбулась передача грошових коштів у розмірі 35 000 000,00 гри., що підтверджується розпискою від 16 березня 2009 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_1 за договором позики між ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ПП«АРС-ДІМ» було укладено договір поруки від 16 березня 2009 року, згідно якого ПП«АРС-ДІМ» як поручитель відповідає перед позикодавцем(ОСОБА_4) за виконання зобов'язань по договору позики в тому ж розмірі, що й позичальник. Вказані правочини відповідають цивільному законодавству України та спрямовані на реальне настання правових наслідків ними передбачених.

На спростування аргументів представника банку про фіктивність укладеного правочину колегія суддів зазначає, що банк не володіє та не може володіти повною та вичерпною інформацією про обсяги власності та доходів ОСОБА_4 Відсутність у ОСОБА_4 на праві власності транспортних засобів протягом 2006-2010 років та декларування підприємцем ОСОБА_4 в 2000-2010 роках незначних доходів не може означати відсутність таких доходів у ОСОБА_4 з інших не заборонених в Україні джерел. Кошти згідно договору позики передавались, про що безапеляційно свідчить розписка від 16 березня 2009 року і вказана обставина встановлена рішенням суду першої інстанції. Передача коштів здійснювалось без отримання будь-яких відсотків, адже це є звичною умовою відносин позики. Договір позики укладено в простій письмовій формі, він ніде не зареєстрований, оскільки жодні норми чинного законодавства не вимагають його нотаріального посвідчення та реєстрації.

Згідно статті 234 Цивільного кодексу України - фіктивним є правочин, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Пункт 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначає, що:

- для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину;

- у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Судом першої інстанції не встановлено жодних доказів відсутності у сторін наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Крім того, в матеріалах справи містяться однозначні докази виконання договору сторонами, а саме - копія розписки ОСОБА_1 від 16 березня 2009року. Також позичальником ОСОБА_1 було здійснено часткове повернення позики,що підтверджується квитанцією №4 від 23 січня 2012 року. Наведені факти виконання договору повністю виключають можливість фіктивності договору позики.

Дійсність укладених договорів позики та поруки встановлено рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.06.2010 року, яким задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ПП«АРС-ДіМ» про стягнення з останніх суми боргу, що витікає з укладених договорів. Зокрема рішенням суду встановлено виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань щодо передачі коштів в розмірі 35 000 000,00 грн. в повному обсязі. Вказане рішення є чинним.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що підстав для визнання недійсним договору позики немає, оскільки позивачем не доведено обставини щодо суперечності умов договору вимогам законодавства чи наявності інших обставин, які б слугували підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з"ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Гриньківа Михайла Павловича - відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 07 лютого 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Р.Й. Матківський

П.І. Проскурніцький