Дата документу 22.02.2012 Справа № 1-179/11

В И Р О К

Іменем України

22 лютого 2012 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

при секретарях Дудка А.С., Загорулько О.С.

за участю прокурора Карпінської А.П.

підсудних ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, ніде не працює, судимого

1 грудня 1993 року Зінківським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 229-6 КК України в редакції 1960 року на 1 рік позбавлення волі;

14 лютого 1994 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 140 КК України в редакції 1960 року на 1 рік позбавлення волі. На підставі ч. 3 ст. 42 КК України приєднано 6 місяців за попереднім вироком і остаточно визначено 1 рік 6 місяців позбавлення волі, звільненого 1 червня 1995 року по відбуттю строку покарання;

23 квітня 1996 року Полтавським районним судом Полтавської області за ст. 17, ч. 2 ст. 140 КК України в редакції 1960 року на 1 рік позбавлення волі, звільненого 27 грудня 1996 року по відбуттю строку покарання;

21 січня 1997 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст. 17, ч. 2 ст. 140 КК України в редакції 1960 року на 1 рік позбавлення волі, звільненого 18 липня 1998 року по відбуттю строку покарання;

7 квітня 1999 року Київським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 82 КК України в редакції 1960 року на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 1 липня 2002 року по відбуттю строку покарання;

23 серпня 2006 року Октябрським районним судом м. Полтави на 3 місяці арешту, звільненого 23 листопада 2006 року по відбуттю строку покарання;

26 лютого 2008 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки;

2 червня 2009 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільненого 3 грудня 2009 року по відбуттю покарання;

27 грудня 2010 року Київським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки. Вироком апеляційного суду Полтавської області від 19 квітня 2011 року вирок Київського районного суду м. Полтави скасовано та його засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця і мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, судимого

18 жовтня 1995 року Машівським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 206, 42 КК 1960 року на 6 років позбавлення волі, звільненого 4 травня 2000 року по відбуттю покарання;

29 грудня 2003 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 309 КК на 3 роки позбавлення, звільненого 11 червня 2005 року по відбуттю покарання;

20 квітня 2007 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. ч. 2 і 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 309, 70 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 17 березня 2010 року по відбуттю покарання

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

11 травня 2010 року, приблизно о 17 год., підсудні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за передньою змовою групою осіб між собою, перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_3 умисно, повторно, шляхом вільного доступу, викрали мобільний телефон «Nokia 1202»вартістю 230 грн. з картою оператора мобільного зв'язку MTS вартістю 10 грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 10 грн., витягнувши його з кишені брюк потерпілого ОСОБА_3, а також викрали його нагрудний знак «Ветеран Афганістану»вартістю 100 грн., заподіявши останньому матеріальних збитків на загальну суму 350 грн.

Допитаний в суді підсудний ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, підтвердивши факт його скоєння за викладених вище обставин. При цьому він зазначив, що 11 травня 2010 року, приблизно о 17 год. він разом з ОСОБА_1 повертався додому і проходив через двір будинку АДРЕСА_3 Побачили чоловіка потерпілого, який знаходився у нетверезому стані і спав на лавочці біля одного з під'їздів. Вирішили викрасти у нього особисті речі. З цією метою ОСОБА_1 оглянув його кишені, в яких знайшов мобільний телефон «Nokia 1202», який забрав. З куртки потерпілого зняв нагрудний знак «Ветеран Афганістану», після чого втекли з місця скоєння злочину. Викраденим розпорядилися на власний розсуд.

Підсудний ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, зазначивши, що крадіжку за вказаних вище обставин вчинив ОСОБА_2, а він тільки спостерігав за цим. Після скоєння крадіжки ОСОБА_2 показав йому вкрадене.

Незважаючи на заперечення підсудним ОСОБА_1 своєї вини у скоєному, суд вважає вину підсудних у вчиненні цього злочину доведеною. При цьому суд виходить з наступного.

Потерпілий ОСОБА_3, чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 1 а .с 17), що 11 травня 2010 року він після святкування Дня Перемоги повертався додому і був у стані алкогольного сп'яніння. По дорозі він заснув у дворі одного з будинків, а коли прокинувся, то виявив крадіжку у нього мобільного телефону «Nokia 1202»та нагрудного знаку «Ветеран Афганістану». Крадіжкою йому завдано збитків на загальну суму 350 грн.

Свідок ОСОБА_5, чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 1 а. с. 23), показав, що в один із днів кінця травня 2010 року він, приїхавши до підсудного ОСОБА_1, запропонував йому придбати кросівки. Оскільки вони йому не підійшли, то їх придбав інший чоловік, який знаходився у ОСОБА_1, передавши в рахунок оплати мобільний телефон «Nokia 1202», який він через декілька днів віддав ОСОБА_6, що підтвердив останній, показання якого також були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 1 а. с. 24), зазначивши, що цей телефон він в подальшому подарував своєму знайомому ОСОБА_7

З показань останнього, які були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 1 а. с. 22), слідує, що подарований йому ОСОБА_6 мобільний телефон він заклав в ломбард по вулиці Фрунзе, 35 в м. Полтаві, отримавши за це кошти в сумі 100 грн.

Відповідно до протоколу огляду від 5 липня 2010 року (том 1 а. с. 10) підсудний ОСОБА_2 добровільно видав нагрудний знак «Ветеран Афганістану», який був викрадений у потерпілого.

В ході досудового слідства потерпілий ОСОБА_3. видав гарантійний талон до мобільного телефону «Nokia 1202», серійний номер якого НОМЕР_1 співпадає з серійним номером мобільного телефону, який був закладений в ломбард свідком ОСОБА_7 (том 1 а. с. 18, 21).

Згідно висновку товарознавчої експертизи вартість нагрудного знаку «Ветеран Афганістану»становить100 грн. (том 1 а. с. 81).

Проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудних у вчиненні інкримінованого їм злочину.

Суд критично оцінює показання підсудного ОСОБА_1 про його непричетність до скоєння злочину, оскільки вони спростовуються як показаннями підсудного ОСОБА_2, так і іншими доказами по справі. Тому його показання про обставини скоєння злочину суд приймає до уваги лише в тій частині, в якій вони узгоджуються з іншими доказами по справі. В іншій частині суд розцінює їх як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення.

Органами досудового слідства підсудний ОСОБА_1 обвинувачується також у вчиненні наступних злочинів.

15 червня 2010 року, приблизно о 16 год., підсудний ОСОБА_1, перебуваючи на платформі автовокзалу, що по вулиці Великотирновська в м. Полтаві, зайшов в салон автобусу Мелітополь-Миргород, який стояв на платформі, звідки повторно, таємно сумочки потерпілої ОСОБА_9 скоїв крадіжку мобільного телефону «SCI-phon-i9» вартістю 1280 грн., в якому знаходилися сім-картки операторів МТС та Лайф вартістю по 10 грн. кожна, на рахунку яких було по 15 грн., заподіявши останній матеріального збитку на загальну суму 1330 грн.

21 червня 2010 року, приблизно о 16 год., він же, в тому ж місці з салону автобусу Харків-Чернігів, який стояв на платформі, повторно, таємно викрав гаманець вартістю 400 грн. з грішми в сумі 500 грн., який належить потерпілій ОСОБА_10, заподіявши останній матеріального збитку на загальну суму 900 грн.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів з наступних підстав.

Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, їх привід виявився неможливим.

Враховуючи те, що суд, прокурор та підсудний були позбавлені можливості особисто задати в судовому засіданні питання вказаним особам, їх показання, дані в ході досудового слідства, не можуть бути покладені в основу обвинувачення підсудного і тому суд не приймає їх до уваги як доказ вини ОСОБА_1

Інших доказів, що безпосередньо вказують на ОСОБА_1 як на особу, що вчинила крадіжки майна ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ні досудовим, ні судовим слідством не здобуто.

На підставі викладеного суд визнає, що досудовим та судовим слідством вичерпано всі можливості для з'ясування обставин справи і виключає вказані епізоди із обвинувачення ОСОБА_1 в зв'язку з недоведеністю його вини у їх вчиненні.

Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки вони за попередньою змовою групою осіб, повторно вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Обставиною, яка пом'якшує покарання підсудного ОСОБА_2, суд визнає з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1, а також обставини, що обтяжують покарання обох підсудних, суд не знаходить.

При призначенні покарання суд враховує характер і тяжкість вчиненого підсудними злочину, конкретні обставини справи, характеристику особи кожного із них, обставини, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_2 і відсутність тих, які обтяжують покарання обох підсудних, наявність у підсудного ОСОБА_1 непогашених судимостей та невідбутого покарання за попереднім вироком і приходить до висновку про необхідність призначення кожному із них покарання у виді позбавлення волі, яке в повній мірі відповідатиме його меті, а саме виправленню засуджених, їх вихованню та соціальній реабілітації.

Суд вважає, що покарання підсудному ОСОБА_1 повинне бути призначено за сукупністю злочинів за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки після постановлення попереднього вироку Київського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2010 року, але до повного відбуття покарання встановлено, що він також винен ще і в іншому злочині, вчиненому до його постановлення.

Цивільний позов по справі не заявлено, судових витрат по справі немає.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 81 КПК України.

Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України кожного і призначити їм покарання у виді позбавлення волі строком на один рік кожному.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточне покарання засудженому ОСОБА_1 визначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим за вироком Київського районного суду м. Полтави від 27 грудня 2010 року у виді трьох років позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 19 квітня 2011 року, зарахувавши йому в строк відбування покарання час його відбування покарання за попереднім вироком та перебування під вартою в зв'язку з обранням щодо нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту по цій справі.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_1 у вигляді взяття під варту і щодо засудженого ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд залишити без змін.

Цивільний позов по справі не заявлений, судових витрат поправі немає.

Речові докази, які передані потерпілим, повернути їм же (том 1 а. с. 84-85).

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

СуддяА. Г. Савченко