АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -судді Сілантьєвої Е.Є.,

суддів Гальянової І.Г.,

Бородіна М.М.,

при секретарі: Сватенко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 січня 2012 року та на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 січня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором;

в с т а н о в и л а:

В січні 2011 року Публічне акціонерне товариство (далі ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до суду з позовом, та посилаючись на посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_2 своїх грошових зобов'язань, просили стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту, яка станом на 13 січня 2011 року складає 77679,04 долари США, з яких: сума заборгованості за кредитом - 64085,75 доларів США, сума прострочених платежів за відсотками -7114,77 доларів США; пеня -6478,52 доларів США, а також відшкодувати понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 12 вересня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", було укладено договір кредиту № 014/1647/82/92215 (далі Договір), за умовами якого Банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в розмірі 61200 доларів США з кінцевим строком повернення до 12 вересня 2017 року включно, але відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, тому позивач звернувся до суду.

06 квітня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" про розірвання кредитного договору.

15 червня 2011 року ОСОБА_2 надана уточнююча зустрічна позовна заява, в обгрунтування своїх позовних вимог позивач за зустрічним позовом зазначав, що вчинений сторонами кредитний договір від 12 вересня 2007 року, як такий що укладений в іноземній валюті, є недійсним.

Також, ОСОБА_2 як у обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог, так і у запереченнях проти первісного позову було зазначене наступне: згідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Статею 524 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання в договорі має бути виражене в гривні. ОСОБА_2 вважає, що Банком порушений Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", оскільки відсутня індивідуальна ліцензія на використання іноземної валюти на території України, а тому надання кредиту в іноземній валюті є незаконним, просить визнати недійсним та розірвати кредитний договір № 014/1647/82/92215 від 12 вересня 2007 року.

В останнє судове засідання представник Банку не з'явився, подав заяву, в якій просив продовжити розгляд справи без його участі, позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 також у останнє судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 січня 2012 року зустрічна позовна заява ОСОБА_2 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України залишена без розгляду.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 січня 2012 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором № 014/1647/82/92215 від 12 вересня 2007 року в розмірі 77679,04 доларів США в гривневому еквіваленті в розмірі 618185,38 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 1700 та 120 грн. -відповідно, всього 620005,38 грн.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, якою його зустрічна позовна заява залишена без розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, а також просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, а саме не були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають наступних підстав.

Що стосується залишення зустрічної позовної заяви без розгляду, то суд першої інстанції при вирішенні зазначеного питання виходив із того, що ОСОБА_2 надав суду заяви з проханням відкласти розгляд справи у зв'язку з занятістю його адвоката та його хвороби, проте, будь-якого документу до суду жодного разу не надав.

Матеріали справи свідчать, про те, що 01 грудня 2011 року, 22 грудня 2011 року та 19 січня 2012 року, відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, але не з'являвся до суду, при цьому надавав заяви в день слухання справи з проханням відкласти розгляд справи в зв'язку з зайнятістю адвоката та з його хворобою та справа дійсно неодноразово відкладався судом у зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, але ні в суд першої, ні в суд апеляційної інстанції ніяких доказів поважності своєї неявки ОСОБА_2 надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про

розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За таких підстав, судова колегія вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін.

Що стосується рішення суду, то судова колегія виходить з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", суд першої інстанції виходив із доведеності факту порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, наслідками чого є стягнення з нього виниклої у зв'язку з цим заборгованості за кредитом, процентами за користування ним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що 12 вересня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" було укладено договір кредиту №014/1647/82/92215, за умовами якого Банк надав відповідачу у тимчасове користування на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в розмірі 61200 доларів США зі сплатою 13,5 % річних, з кінцевим строком повернення кредиту до 12 вересня 2017 року включно. (а.с. 8-15).

Згідно умов Додаткової угоди № 014/1647/82/92215/1 до кредитного договору від 12 вересня 2007 року, яка була укладена між цими ж сторонами 29 квітня 2009 року, строк кредиту збільшено до 12 серпня 2027 року.

Відповідно до п.п. 1.1 кредитного договору, Кредитор, на положеннях та умовах цього Договору, надає Позичальнику кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії в сумі 61200,00 доларів США, а Позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути Кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов Договору та Тарифів Банку та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені Договором.

Пунктом 1.4. кредитного договору, за користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитору плату у вигляді процентів за процентною ставкою 13,5 відсотків річних.

Відповідно до умов п. 10.1 кредитного договору, за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим Договором, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, що в період дії кредитного договору ОСОБА_2 не дотримувався умов договору, внаслідок чого станом на 13 січня 2011 року виникла заборгованість в розмірі 77679,04 долари США, з яких: сума заборгованості за кредитом - 64085,75 доларів США; сума прострочених платежів за відсотками -7114,77 доларів США; пеня -6478,52 доларів США (а.с. 30)

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

Нормою ст. 610 ЦК України передбачено, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до змісту ст. 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки на теперішній час зобов'язання за кредитним договором відповідачем не виконанні, судова колегія вважає, що суд обґрунтованого задовольнив позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Доводи ж апеляційної скарги про те, що вчинений сторонами кредитний договір від 12 вересня 2007 року, як такий що укладений в іноземній валюті, є недійсним, судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки недійсність (нікчемність) кредитних договорів, предметом яких є іноземна валюта, чинним законодавством прямо не встановлена, а в судовому порядку зазначений кредитний договір недійсним не визнано.

При цьому судова колегія вважає доцільним також зазначити, що діюче цивільне законодавство не виключає в принципі можливості використання в Україні іноземної валюти у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України).

Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України N 15-93 від 19.02.93 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом ( ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України).

Основні організаційні та правові засади діяльності банківських установ визначаються Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Згідно статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»до кредитних відносяться операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3 - 7 частини другої статті 47 цього Закону, у тому числі розміщення банком залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

В розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій, а надаючи кредит, банк розміщає залучені ним кошти, як у національній валюті (гривні) так і в іноземній валюті.

Стаття 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлює ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій.

Однак, приписи вказаної статті Закону не містять заборони на видачу кредитів в іноземній валюті (розміщення залучених коштів в іноземній валюті).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України N 15-93 від 19.02.93 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»на здійснення валютних операцій національним банком видаються відповідні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.

За вимогами ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України N 15-93 від 19.02.93 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»індивідуальної ліцензії потребують операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Разом з тим, до цього часу ці межі законодавчо не встановлені. Отже, будь-які операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті (незалежно від строків та сум) отримання індивідуальної ліцензії не потребують.

Таким чином, за наявності банківської ліцензії, яка є у позивача (а.с. 110-111) та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки (а.с. 112-113) мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України N 275 від 17.07.2001 року, в тому числі й щодо кредитування в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, п. 1 ч.1 ст. 312, ст. ст. 313, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 січня 2012 року та рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий -

Судді -